Вібрація та її вплив на живі організми

До засобів  індивідуального захисту від шуму належать:

– протишумні навушники, які закривають вушну раковину;

– протишумні вкладиші, що перекривають зовнішній слуховий прохід;

– протишумні шоломи – закривають усю голову. Їх застосовують у сполученні з навушниками;

– протишумні костюми.

– застосування малошумного обладнання, заміна металевих частин на пластмасу, установка глушителів і т. д;– установка обладнання на демпфіруючих прокладках;– розміщення джерел шуму в шкірі, приміщеннях і т. д. зі звукоізоляцією або звукопоглинанням;– установка “антизвуку”, тобто джерела, рівного за величиною і проти-лежного за фазою звуку – архітектурно-планувальні методи (розміщення будівель, обладнання, захисні зелені смуги, екрани і т. д.);– звукоізолюючі кабіни, акустичні екрани місць роботи;– оснащення шумних машин і технологій засобами дистанційного телеавтоматичного управління

Класифікація  колективних засобів захисту 

Вібрація –  це коливання твердих тіл, яке  виникає при зсуві центру ваги тіла, що рухається, обертається або  при періодичній зміні форми  тіла порівняно зі статичним станом цього тіла. Вібрація характеризується частотою (Гц), амплітудою зсуву, тобто розміром найбільшого відхилення точки, що коливається від положення рівноваги (м), коливальною швидкістю (м/с) та коливальним прискоренням (а/с2). Ступінь і характер впливу на людину залежить від амплітуди і частоти коливань. Так, власні частоти внутрішніх органів знаходяться в області 6 – 9 Гц. Отже, вібрація машин, площадок, ручних інструментів і т. д. особливо небезпечна при частотах 8 – 12; 17 – 25 Гц і т. д., тому що вони можуть бути резонансними для органів. При роботі з ручними машинами (їхня вібрація знаходиться в області 100 Гц) виникають судинні розлади. Загальна вібрація, що має широкий спектр частоти, справляє несприятливий вплив на центральну нервову систему, вестибулярний апарат, шлунково-кишковий тракт, викликає запаморочення, оніміння кінцівок, захворювання суглобів. Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання – вібраційну хворобу.

Методи боротьби з вібрацією зводяться в основному до демпфірування установок, машин, механізмів, використання різноманітного роду амортизаторів, вібропоглинання. 
 

Засоби та заходи боротьби з вібрацією.  

У автоматизованих  виробництвах засобом боротьби є  дистанційне керування (виключає контакт) відповідним технологічним процесом. А у неавтоматизованих виробництвах використовують такі засоби та заходи:  

1. Зниження вібрації  в джерелах їх виникнень: 

підвищення точності опрацювання деталей;

оптимізація технологічного процесу;

поліпшення балансування.  

2. Відстройка  від режимів резонансу (збільшення  жорсткості системи);

вибродемпфірування (пружинні віброізолятори).

Поліпшення організації  праці вібронебезпечних процесів:

загальна кількість  робочого часу в контакті з віброобладнанням не повинна перевищувати зміни;

одноразова дія  не повинна перевищувати для локальної - 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин.  

До лікувально - профілактичних заходів відносяться: масаж; заходи, що загально укріплюють організм; гідропродцедури. Вібрація має  властивість кумуляції (накопичення в організмі). 
 
 

ВИСНОВОК  

Зараз в Україні  виявляється необхідність вироблення нового типу професійної культури та моралі, що відбиває ідеологію збереження трудової активності та охорони праці  на основі розвитку ринкових відносин. Мова йде насамперед про професійну культуру у сфері виробництва, що повинна закріпити рівень охорони праці на високій відмітці.  

У сучасному  виробництві особистісні якості працівника починаються з його ділової  характеристики, відносин до праці, рівня  професійної придатності. Такий само підхід повинен застосовуватись і до обладнання та техніки. Тобто вона повинна бути ергономічною та відповідати самим жорстким стандартам з охорони праці. Усе це визначає виняткову актуальність питань, що складають зміст охорони праці.  

Отже, розглянуте складове питання охорони праці, як вплив вібрації на умови роботи на виробництві, актуальне для фахівців різних спецільностей і потрібно розвивати вивчення цього напрямку спеціалістами з охорони праці  навіть в контексті окремих професій.  
 

Таке дослідження  повинно розвивається в контакті з фізіологією праці, інженерною психологією, ергономікою, технічною  естетикою й іншими науками. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЛІТЕРАТУРА  

1. Безпека життедіяльності  / під ред. Я. Бедрія, - Львів  вид. “Афіша” 1998 р.;  

2. Енциклопедія  юного фізика. – М., 1996.  

3. Крикунов Безопасность  жизнедеятельности, - Днепропетровск, 1998;  

4. Пістун І.П., Піщенюк В.Ф., Березовецький А.П.  Безпека життєдіяльності. – Львів:  Світ, 1995.