Отчет по практике в хронологии

Подальші психохронометричні дослідження, проведені в 60-х роках  Х. Беллером, дали можливість висловити  припущення щодо існування паралельних  етапів обробки інформації. Так, наприклад, їх результати показали, що швидкість зорово-моторної реакції була приблизно однаковою при пред’явлені як 2, так і 10 літер.

Ці дослідження знайшли  розвиток і концептуальне узгодження у роботах Дж. Макклеланда, яким було запропоновано каскадну модель обробки інформації. Вона передбачає виконання суб’єктом завдання, що включає такі етапи, як розрізнення стимулу, активацію пам’яті (пошук відповідної інформації), прийняття рішення, вибір відповіді і т.д. На думку Дж. Макклеланда, ці процеси не відбуваються у строго зазначеній послідовності; деякі з них можуть здійснюватися одночасно, тобто паралельно, при неперервному переході активації від одного процесу до іншого.

Подальші дослідження  проводились в різних напрямах, включаючи  як альтернативні підходи (паралельність чи послідовність стадій), так і поєднання різних моделей. У 80-х роках продовжувались, зокрема, роботи щодо вдосконалення методик дослідження сенсомоторних реакцій та швидкості інформаційних процесів в цілому. Як зазначають Д. Меєр та співавт., стало зрозумілим, що подальший прогрес в психохронометрії буде пов’язаний з двома основними теоретичними засадами:

1) перша стосується складових часу реакції (оцінка подразника, підготовка відповіді і т.д.) - чи ці процеси взаємодіють, “переплітаються” між собою, відбуваються вони одночасно чи послідовно (перевага надавалась гіпотезі паралельних стадій;

2) друга базується на наданні переваги теорії безперервного трансформування інформації та передачі у вигляді постійного вихідного потоку порівняно із гіпотезою об’єднання окремих трансформацій та передачі інформації у вигляді окремих проміжних порцій.

Значний внесок у дослідження цих питань було зроблено Дж. Міллером. Він вивчав можливість впливу підготовки досліджуваних до виконання завдань на швидкість їхньої реакції. Така підготовка здійснювалась шляхом презентації їм певних послідовностей подразників. Результати цих досліджень показали, що у більшості випадків попередня оцінка стимулів впливає на процес підготовки відповіді, і в часі вони переплітаються між собою.

Так, наприклад, один з  підходів передбачав короткотривалу (500 мс) експозицію попереджувального сигналу. За ним слідував перший подразник, тривалість дії якого могла коливатись в  межах - 700 мс. Цей стимул міг представляти собою послідовність літер, які утворюють слово (напр., TREE), або ж просто їх довільний набір (напр., MAFE ). Досліджуваному не потрібно було відповідати на даний подразник, він був лише сигналом про те, що наступний стимул буде тестовим. І що дуже цікаво, було виявлено тісний зв’язок між лексичним статусом попереджувального сигналу і просторовою орієнтацією при відповіді на тестовий подразник. Коли попереджувальний стимул був словом, досліджуваний для відповіді обирав праву стрілку, що передбачала використання правої руки, а отже, і активізацію лівої, тобто вербальної, півкулі (у правшів). Якщо ж стимулом був беззмістовний набір літер, домінувало використання лівої стрілки, що передбачала відповідь лівою рукою, а отже, активізацію правої півкулі.

Вплив підготовчого періоду різної тривалості та складності на швидкість реакції досліджували Д. Меєр та співавт. Ними було показано, що кількість швидких реакцій зростала по мірі збільшення тривалості експозиції попереджувального сигналу (від 200 до 700 мс). На підставі отриманих результатів було зроблено висновок про те, що кількість складових часу реакції може залежати від величини комплексу подразник - відповідь, складності мозкової організації відповідних процесів та ефектора, що забезпечує реагування.

Пізніше JI. Купер і Р. Шепард [3] запропонували так зване ротаційне завдання, сутність якого полягала у тому, що досліджуваному демонстрували літеру або число як у звичному для сприйняття вигляді, так і зі зворотного боку, як у горизонтальному напрямі,так й у поверненому на певну кількість градусів (звідси і походить назва завдання, англ. rotation - обертання). Отже, час реакції досліджуваного залежав від того, наскільки швидко він розпізнавав подразник - пряме чи зворотне зображення, уявно розвертав його до звичного положення і приймав рішення. Результати цих досліджень показали, що швидкість реакції є найбільшою при звичному розташуванні подразника, і сповільнюється при ускладненні завдання - необхідності розпізнавати стимул та подумки повертати його. Причому, зростання часу реакції спостерігалось при зміні кута ротації від 0 до 180 градусів, і зменшення - від 180 до 360 градусів. Слід зазначити, що для досліджуваних не був принциповим напрям повороту подразника - за чи проти часової стрілки, обирався найкоротший шлях. Аналогічні результати були отримані і при використанні тривимірних фігур.

Підтвердженням припущення щодо залежності швидкості реакції  від складності завдання стали також  результати досліджень Джаста і Карпентера та X. Кларка і В. Чейса [2]. Використовувались чотири типи речень: правдиві стверджувальні (ПС), неправдиві стверджувальні (НС), правдиві заперечні (ПЗ), неправдиві заперечні (НЗ). Пропонувався малюнок, який потрібно було пов’язати з одним із речень і вирішити, підходить речення до малюнка чи ні. Саме від типу речення залежала кількість процесів, необхідних для прийняття рішення. Як свідчать результати досліджень, найшвидша реакція пов’язана з ПС реченнями, і далі по мірі зменшення швидкості - НС, НЗ і ПЗ речення.

 

 

2. Практична частина. Будова та устрій індикатора напруги

 

Індикатор зниження напруги  живлення широко використовуваний пристрій в наші дні. Цим індикатором можна контролювати напругу джерела живлення різної радіоелектронної апаратури, він дозволить, наприклад, запобігти надмірній розрядці акумулятора. Вже давно були розроблені різні індикатори зниження напруги живлення, але наш індикатор вдосконалений, оскільки тут використовується миготливий режим роботи світлодіода, що дозволило зробити індикатор більш помітним і економічним. Використання світлодіода дозволяє відразу наочно помітити, що напруга падає і користувач відразу може цьому запобігти, щоб уникнути поломки. Налагодження індикатора зводиться до встановлення (підбором резистора R6) напруги, при якому світлодіод почне спалахувати. Принцип дії індикатора зниження напруги заснована на тому, що при нормальній роботі пристрою потенціали в місці включення світлодіода приблизно однакові і світлодіод не світиться. При зміні напруги відбувається розбалансування і коли напруга стає менше порогової світлодіод починає спалахувати. Налаштування на спалахи здійснюється резистором R6. Яскравість спалахів можна міняти змінюючи R3, а частоту спалахів підбором С1. Чим менше порогова напруга тим частіше спалахи і нарешті, світіння стає практично постійним.

                             

 

Рис. 2. Принципова схема індикатора напруги.

 

В схемі було використано радіовироби з наступними номіналами:

1) R1=R4=12 кОм;

2) R2=1 кОм;

3) R3=510 Ом;

4) R5=1,8 кОм;

5) R6=6,8 кОм;

6) С=100 мкФ (U=16 В);

8) транзистори КТ315 (n-p-n) и КТ361 (p-n-p)

                                

 

Рис. 3. Плата в зборі (вид зверху).

 

                                    

 

Рис. 4. Печатна плата (вид знизу).

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Boring, E.G. A history of experimental psychology. - New York: Appleton - Century - Crofts, 1950. - P. 10 - 98.
2. Clark, H.H., Chase, W.G. On the process of comparing sentences against pictures //Cognitive Psychology, 1972.-V. 3.- P. 472 - 517.
3. Cooper, L. A., Shepard, R.N. Chronometnc studies of the rota- tionof mental Images. InW.G. Chase (Ed.) Visual information processing. - New York: Academic Press, 1973. - P. 75-176.
4. Хронометричні дослідження в експериментальній психології:

     [Електронний ресурс]:

    http://visnyk.com.ua/stattya/5639-hronometrichni-doslidzhennja-v-    eksperimentalnij-psihologi-zahidnoevropejski-ta-amerikanski-naukovi-tsentri.html