Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Февраля 2013 в 19:07, реферат
Біохімія - галузь науки, що вивчає хімічний склад та хімічні процеси, які відбуваються в живому організмі в нормі, при патологіях, а також під впливом різних природних і штучних чинників. При цьому враховуються різні рівні структурної організації живого: цілісний організм, органи, тканини, клітини, субклітинні та молекулярні структури.
Потреба людини в аскорбіновій кислоті велика — 63— 105 мг на добу. Багато його міститься в перці, хріні, горобині; смородині, суницях, плодах цитрусових, капусті (особливо квашеній), плодах шипшини тощо. У картоплі цього вітаміну небагато, однак вона також є джерелом аскорбінової кислоти, оскільки споживається у великих кількостях.
Вітаміни групи В. Нестача тіаміну призводить до захворювання бері-бері. Воно супроводжується розладами нервової системи, діяльності серця, травного апарату.
Цей вітамін надходить в основному з рослинними продуктами — .неочищеним рисом, борошном грубого помелу, горохом тощо. Значна кількість його міститься в дріжджах (пивних), а також в органах тварин — печінці, нирках, м'язі серця, мозку. Людина має споживати 2—3 мг цього вітаміну в день.
Дефіцит ціанокобаламіну (віт. В12) призводить до тяжкої форми анемії (недокрів'я). Він міститься переважно в печінці й стінці кишок тварин, синтезується також бактеріями кишок людини. В разі порушення секреторної функції шлунка засвоєння вітамінів не відбувається. Тому крім наявності вітамінів у їжі не менш важливо підтримувати нормальну секрецію шлунка.
Відсутність у їжі ретинолу (віт. А) супроводжується змінами в шкірі й слизових оболонках; сухість, запалення та розм'якшення слизової і рогівки ока, ураження епітелію сечостатевих органів, травного апарату. Крім того, потерпає зір внаслідок так званої курячої, або нічної, сліпоти. При цьому вдень людина бачить добре, а в сутінках, коли людина з нормальним зором ще бачить добре, хвора людина вже нічого не бачить. Буває це тому, що в сітківці ока хворої людини значно зменшується кількість родопсину, який сприяє зорові при слабкому світлі. До складу цієї речовини входить ретинол.
Джерелом ретинолу - є тільки тваринні продукти, особливо риб'ячий жир, вершкове масло, печінка. Рослинні продукти містять речовини (провітаміни), з яких в організмі людини синтезується ретинол. Такими є каротин моркви, шпинату, червоного солодкого перцю, зеленої цибулі, салату тощо. Наявність у їжі жирів зумовлює всмоктування провітамінів у кишках.
Потреба в ретинолі становить 1—2 мг на добу.
До кальциферолів (віт. D) належать ергокальциферол (віт. D2), холекальциферол (віт. D3). їх називають анти-рахітичними, оскільки в разі їх дефіциту розвивається рахіт. Це захворювання виявляється в ранньому дитинстві і супроводжується порушенням утворення кісткової тканини внаслідок зменшення в ній солей кальцію і фосфору. Кістки залишаються м'якими і викривлюються. Запізнюється і порушується утворення зубів.
Кальцифероли містяться в жовтках яєць, вершковому маслі, найбільше їх у риб'ячому жирі. В інших продуктах їх значно менше. Дорослій людині достатньо цього вітаміну при звичайному харчуванні. Для профілактики авітамінозу D потрібні також наявність солей кальцію та фосфору і вплив ультрафіолетового випромінювання сонця або кварцових джерел світла. Потреба у дітей раннього віку в цьому вітаміні становить 2,5—125 мкг. Дорослі люди (крім вагітних) у звичайних умовах існування не потребують призначення препаратів цього вітаміну, оскільки потреба в-ньому мала. Крім того, він може утворюватись у шкірі людини під впливом ультрафіолетового випромінювання з холестерину, який утворюється в організмі або надходить з їжею. Звідси стає зрозумілою роль сонячного світла (помірної кількості) для здоров'я дітей.
Отже, для профілактики захворювань, пов'язаних з дефіцитом вітамінів, потрібна правильна організація харчування і способу життя загалом. Слід пам'ятати, що надлишок вітамінів, їхніх препаратів також негативно позначається на здоров'ї.
У будь-яких живих організмах утворюються складні речовини білкової природи, які називаються ферментами і відіграють головну роль в обміні речовин та інших життєвих процесах організмів. Без ферментів організм загинув би від виснаження навіть при надмірі найпоживнішої їжі, тому що вона б не могла бути засвоєною.
Ферменти — це своєрідні роботи, пристосовані для виконання певної хімічної реакції. Якщо реакція складна, то її, подібно до автоматичної лінії, поетапно виконують декілька ферментів.
Оскільки ферменти — це білкові сполуки, то закономірно, що вони мають всі ті властивості, які характерні для білків. Разом з тим головною відмінною властивістю ферментів є здатність каталізувати хімічні реакції. До того ж на відміну від неорганічних каталізаторів ферменти строго специфічні каталізатори.
Перш за все слід розпізнавати специфічність субстрату і специфічність реакції.
Під специфічністю субстрату розуміють здатність ферменту каталізувати певні реакції в одному або декількох субстратах, які мають подібні структури.
Специфічність ферментативної реакції — найважливіша біологічна властивість ферментів. Біологічні каталізатори не тільки регулюють швидкість хімічних реакцій, а й визначають, які речовини і в якій послідовності повинні зазнати перетворення. Взаємозв'язана дія ферментів мовби організує життєві процеси і, крім того, визначає з різноманітних можливих шляхів той необхідний, а може, і єдиний шлях, по якому повинен іти процес.
Ферменти як білки залежно від складу молекули можуть бути однокомпонентними (складаються тільки із залишків амінокислот, як протеїни) або двокомпонентними (крім залишків амінокислот мають ще небілкові групи, як протеїди). Якщо в молекулі двокомпонентного ферменту небілкова група є органічною сполукою, то вона називається коферментом.
Нині відомо понад 2000 ферментів, і кількість їх постійно зростає. Відповідно до рішень Міжнародного біохімічного союзу в основу сучасної класифікації ферментів покладено типи хімічних реакцій, які вони каталізують. Згідно з цією класифікацією всі ферменти поділяються на 6 класів, кожен клас поділяється на підкласи, які, у свою чергу, поділяються на підпідкласи. Підпідкласи складаються з окремих представників. У сучасній науковій літературі використовують тривіальну (робочу) і систематизовану номенклатуру. Згідно з тривіальною номенклатурою назва ферментів більш коротка і не завжди показує характер дії ферменту. Наприклад: пепсин, трипсин, хімозин. Систематизована назва досить точно визначає дію ферменту, вона складається з двох частин: перша частина відповідає назві головного субстрату, друга — характерові каталітичної реакції плюс суфікс -аза. Так, наприклад, фермент, який каталізує гідроліз пептидного зв'язку між двома залишками гліцину, називається гліцилгліцину гідролаза.
Оксидоредуктази — двокомпонентні ферменти, які каталізують окиснювально-відновні реакції, що відбуваються при диханні та бродінні як у живих організмах, так і в деяких харчових продуктах.
Ліази— це ферменти, що каталізують негідролітичний розпад складних сполук. Більшість ліаз — двокомпонентні ферменти і мають у своєму складі фосфорні ефіри водорозчинних вітамінів. Сюди входять ферменти, які каталізують реакції декарбоксилювання (піруватдекарбоксилаза), дезамінування (аспартатаміакліаза), розпаду фруктозодифосфату у процесах аеробного і анаеробного дихання (альдолаза).
Ізомерази — ферменти, які каталізують поворотні внутрішньомолекулярні перетворення органічних речовин в їхні ізомери. Найбільше значення ферменти цього класу мають у процесах різноманітних бродінь, що відбуваються при виробництві та зберіганні багатьох харчових продуктів.
Лігази (синтетази) каталізують об'єднання простих молекул завдяки енергії розпаду аденозинтрифосфату (АТФ). Здебільшого це двокомпонентні ферменти.