Навколосвітня подорож Чарлза Дарвіна

Сам Буенос-Айрес — велике місто, і, я думаю, одне з найправильніше збудованих міст у світі. Кожна вулиця йде під прямим кутом до тієї, яку вона перетинає, а паралельні вулиці розташовані через одинакові  проміжки, й будинки утворюють  суцільні прямокутні квартали однакових  розмірів, так звані куадри...

Після Буенос-Айреса, 28 вересня, Дарвін прибув до містечка Лухан, потім минув Ареко. В пампасах натураліст спостерігав за місцевими тваринами, зокрема віскашею. 30 вересня Дарвін виїхав до річки Парана, а 3 жовтня дістався Санта-Фе. Через невелику хворобу він два дні пролежав у ліжку. 5 жовтня натураліст переправився через Парану в Санта-Фе-Бахаду, де пробув 5 днів. Тут Дарвін зайнявся розкопками давніх залишків велетенських тварин — схожого на броненосця гліптодона (Glyptodon clavipes) та вимерлого коня (Equus curvidens). 12 жовтня вчений через хворобу був вимушений відплити річкою Парана назад до Буенос-Айреса, куди прибув 20 жовтня, але від гирла річки до міста заради швидкості він пройшов цей шлях на конях. При прибутті Дарвіна не хотіли спочатку пускати до Буенос-Айреса через революцію, яку влаштували прибічники генерала Росаса проти губернатора Балькарсе. Завдяки дружбі з генералом вченого все ж таки пропустили.

Уругвай (друга  подорож)

Після затримки на два тижні в  Буенос-Айресі, Дарвін відплив на поштовому  судні до Монтевідео, столиці Уругваю. «Бігль» стояв там на якорі. Скориставшись його затримкою, вчений спланував собі ще одну екскурсію по країні. 14 листопада він виїхав до Колонія-дель-Сакраменто, містечка на північному березі Ла-Плати, навпроти Буенос-Айреса. Переїзд розтягся на 3 дні, і 17 листопада Дарвін був на місці. Тут він спостерігав за биками дуже рідкісної породи, яких в Уругваї та Аргентині називають ньята. Вони були дуже схожі на вимерлих в Індії жуйних тварин — сиватерій, тому череп, який натураліст знайшов, був дуже цінним. 19 листопада екскурсія прибула до містечка Лас-Векас, розташованого в гирлі річки Уругвай. Звідси вони направилися на північ, до міста Мерседес на річці Ріо-Негро, притоці Уругваю. Пробувши там кілька днів, екскурсія повернула назад до Монтевідео, але вже по прямій. По дорозі Дарвін заїхав до одного ранчо, де придбав у господаря череп вимерлої тварини токсодона. 28 листопада вчений прибув до Монтевідео, звідки 6 грудня на кораблі «Бігль» відплив на південь, до Патагонії.

Аргентина (Патагонія)

Дорогою до Патагонії Дарвін досліджував  комах, які знаходились в повітрі  над морем, або ж у самій  воді далеко від берега, та членистоногих, особливо ракоподібних. 23 грудня експедиція прибула до бухти Бажання (на південь  від сучасного міста Комодоро-Рівадавія), де були руїни старого іспанського поселення. Зійшовши на берег, Дарвін став досліджувати місцеву флору та фауну. Його увагу привернули комахи, плазуни та птахи, а також гуанако. Описавши геологію та рельєф Патагонії, вчений дійшов думки про особливу історію цього краю. 9 січня 1834 року «Бігль» кинув якір у бухті Сан-Хуліан, що за 210 км на південь. Тут Дарвін дослідив різноманіття комах на солоних озерах-лагунах. Також було знайдено скелет вимерлої тварини — макраухенії (Macrauchenia patagonica). Пробувши в бухті 8 днів, експедиція рушила далі на південний схід, до Фолклендських островів.

Фолклендські  острови

1 березня 1833 року та 16 березня  1834 року «Бігль» ставав на якір у затоці Барклі, що біля острова Східний Фолкленд. Саме з другою поїздкою на кораблі був присутній Дарвін. З двома аргентинцями вчений здійснив невелику екскурсію на конях по острову. Під час неї він дослідив його геологію та рельєф, описав бідний світ флори та фауни. На острові натураліст зустрів табун диких коней, 1764 року завезених сюди французами, та стада корів. Серед ендеміків було описано фолклендського вовка та кілька видів птахів — південна каракара (Caracara plancus), пінгвін Aptenodytes demersa, гуси: Anas magellanica, Anas brachyptera та Anas antarctica. Дарвін спостерігав і за «коралінами» — морськими коралоподібними тваринами (переважно гідроїдними та мохуватками), яких він відносив до нині застарілих родів Flustra, Eschara, Cellaria і Crisisa. 6 квітня «Бігль» відплив на захід, до річки Санта-Крус.

Аргентина (Санта-Крус)

13 квітня корабель кинув якір  у гирлі річки Санта-Крус. Капітан Фіцрой вирішив пройти річкою вверх стільки, скільки дозволить час. До цього це робив тільки капітан Стокс, який у цій експедиції займав посаду помічника. Підніматись вверх по річці проти течії було дуже складно, тому корабель лишився в бухті, а подорож продовжили на трьох шлюпках. Почалась вона 19 квітня й тривала 3 тижні. По дорозі до витоків Санта-Крус Дарвін описував і досліджував геологію Патагонії. 5 травня капітан Фіцрой вирішив повертатись назад, пройшовши при цьому 270 км (загальна довжина річки 365 км). 8 травня експедиція повернулась до «Бігля».

Чилі

В кінці травня 1834 року «Бігль» зі сходу зайшов в Магелланову протоку. Біля мису Грегорі експедиція зустріла патагонців, народ який мав досить великий зріст. Дарвін описав їх та їхній побут, навіть хотів узяти трьох із собою. 1 червня експедиція прибула до бухти Голоду, де вчений описав рельєф навколишніх берегів, місцеву флору та фауну. Серед рослин Дарвін дослідив місцеві вічнозелені ліси з буку, серед тварин — мишеподібних гризунів, туко-туко, тюленів та інших звірів, а також птахів. 8 червня «Бігль» відплив далі Магеллановою протокою, але останню ділянку Фіцрой вирішив пройти нововідкритим каналом Магдалени в південно-західному напрямку. 10 червня експедиція вийшла в Тихий океан і 28 червня досягла острова Чилое. Звідси почались картографічні зйомки західного узбережжя Південної Америки від півострова Трес-Монтес на півдні до міста Кальяо (Перу) на півночі, архіпелагів Чилое та Чонос.

23 липня «Бігль» кинув якір у порту міста Вальпараїсо, головному порту Чилі. Тут експедиція могла спостерігати за горою Аконкагуа, найвищою точкою Південної Америки:

Ця неправильна конічна громада  піднімається вище за Чімборасо; згідно з вимірами, виконаними офіцерами на «Біглі», висота її не менше 23 000 футів. Взагалі, Кордильєри, що оглядаються звідси, більшою частиною своєї краси зобов'язані особливостям тутешнього повітря. Коли сонце заходило в Тихий океан, чудесно було спостерігати, як чітко вирисовувались їхні суворі обриси і як різноманітні й ніжні при цьому були їхні відтінки.

14 серпня Дарвін провів екскурсію  на конях, щоб геологічно дослідити  підніжжя Анд, які не були  вкриті снігом. 15 серпня вчений  відвідав долину Кільйота, 17 серпня — піднявся на гору Кампана, 19 серпня прибув до містечка Хахуель, де пробув тиждень. 26 серпня Дарвін провів екскурсію в закриту долину Гітрон, звідки дістався столиці Чилі — Сантьяго. В цьому місті він пробув тиждень і 6 серпня прибув до Ранкагуа, 13 серпня — в Ріо-Кларо, звідки повернули на місто Сан-Фернандо. 27 серпня вчений вернувся до міста Вальпараїсо і через хворобу пробув там до кінця жовтня. Під час екскурсій по центральному Чилі Дарвін проводив цінні для науки спостереження за рельєфом, геологією та кліматом місцевості. Меншу увагу він приділяв флорі та фауні.

10 листопада «Бігль» відплив на південь для картографічних зйомок і 21 листопада прибув до міста Сан-Карлос, головного міста острова Чилое. 24 листопада дві шлюпки під командуванням Салівена були направлені для зйомки східного узбережжя, сам «Бігль» займався зйомкою західного та південного берегів острова, Дарвін пройшов острів на конях спочатку до північного краю, а 30 листопада прибув на схід, де зустрівся з усією експедицією. 1 грудня корабель відплив до острова Лемуй, потім до острова Сан-Педро. 10 грудня «Бігль» направився на південь і 13 грудня досягнув архіпелагу Чонос. Пробувши там до 18 грудня корабель повернув на південь і 30 грудня досягли півострова Трес-Монтес. 7 січня 1835 року експедиція повернулась до архіпелагу Чонос, де пробула тиждень. Дарвін займався описом та дослідженням геології островів, при цьому не виключаючи дослідження флори та фауни. Було описано багато рослин, які утворюють ліси на островах — астелія (Astelia), донатія (Donatia), мирт (Myrtus), водяниця (Empetrum), ситник (Juncus), серед тварин — калан, миша, гризуни нутрія і капібара, птахи чеукау, буревісники та підкоришники.

15 січня «Бігль» вийшов із гавані Лоу, що на півночі архіпелагу Чонос, і через 3 дні кинув якір удруге в бухті порту Сан-Карлос на острові Чилое. 19 січня експедиція спостерігала виверження вулкану Осорно, яке збіглося з виверженням Аконкагуа та Косегуїни. Це Дарвіна дуже зацікавило, адже вулкан Косегуїна не вивергався 26 років, а Аконкагуа взагалі проявляв активність дуже рідко. Капітан Фіцрой проводив зйомки уздовж західного берега острова, а Дарвін перетнув його зі сходу в меридіональному напрямку. На шляху він завітав до озер Кукао та до поселень індіанців. 4 лютого «Бігль» відплив від Чилое на північ і 8 лютого прибув у Вальдівію. 11 лютого Дарвін провів невелику екскурсію околицями, 20 лютого став свідком землетрусу, найсильнішого в цьому місті за всю його історію. 4 березня експедиція прибула до порту Талькауано міста Консепсьйон, де після землетрусу залишилися тільки руїни. Пробувши тут 3 дні, корабель відплив до Вальпараїсо, і 11 березня кинув якір в його порту. Дарвін від'їхав до Сантьяго, звідки мав намір провести похід через Анди до аргентинського міста Мендоса.

18 березня екскурсія вийшла в  бік перевалу Портільйо. Дорогою Дарвін вів записи з досліджень геології навколишніх гір. 23 березня вчений перетнув перевал й почав спуск крутим східним схилом Анд. 27 березня екскурсія дісталась міста Мендоса, а 29 березня повернула назад, але вже через перевал Успальята, що знаходився трохи північніше. 1 квітня Дарвін перейшов перевалом, 4 квітня досягнув Моста Інків і 10 квітня прибув назад до Сантьяго. Через кілька днів він повернувся до Вальпараїсо, де зустрівся з кораблем «Бігль».

27 квітня Дарвін організував  нову екскурсію на північ країни, а саме за маршрутом Вальпараїсо  — Кокімбо — Гуаско — Копіапо. Саме в Копіапо його мав забрати капітан Фіцрой, і звідти направитись на північ до Галапагоських островів. Спочатку подорож проходила уздовж тихоокеанського узбережжя, але потім повернула вглиб Чилі, перетинаючи долини багатьох річок. 14 травня Дарвін дістався до Кокімбо, де описав геологію місцевих терас, складених із залишків древніх молюсків. 2 червня екскурсія досягла Гуаско, де пройшли пустельними рівнинами і стали свідками ще одного землетрусу, а 22 червня — Копіапо. Оскільки «Бігль» ще не прибув до порту, Дарвін провів невелику подорож до Анд, і 1 липня повернувся назад. 4 липня прибув корабель, який наступного дня відплив з Копіапо.

Через Тихий океан

12 липня експедиція прибула до  перуанського міста Ікіке, де Дарвін оглянув навколишні землі. 19 липня «Бігль» прибув до Кальяо, головного порту країни, розташованого поблизу столиці — Ліми. Зробивши екскурсію околицями, Дарвін уперше побачив і описав таке явище як Ель-Ніньйо. Пробувши в Перу до початку вересня, експедиція 7 вересня рушила на північний захід до Галапагоських островів.

З 15 вересня до 20 жовтня «Бігль» простояв на Галапагоських островах, провівши тут картографічні зйомки. Дарвін досліджував геологію та біологію островів. 17 вересня він висадився на острові Чатем (Сан-Крістобаль), де описав місцеву флору, зокрема його зацікавив один чагарник родини молочайних. 23 вересня Дарвін побував на острові Чарлз (Флореана). 29 вересня корабель проплив поряд із найбільшим островом Альбемарл (Ісабела) і потрапив в бурю між ним та островом Нарборо (Фернандіна). 8 жовтня експедиція прибула на острів Джеймс (Сантьяґо), названий разом з островом Чарлз за іменами англійських королів із династії Стюартів. Провівши численні дослідження місцевої флори та фауни, Дарвін описав її та зібрав досить велику колекцію тварин і рослин. Серед ссавців він виділив мишу, серед птахів зібрав 26 екземплярів, особливо каракара та сплюшка. Дарвін дослідив різноманітну групу пов'язаних птахів, поширених на островах, яких він назвав «зябликами» за аналогією з європейською групою. Завдяки ним учений довів, що різноманітність тваринних форм залежить насамперед від їхнього місця проживання — трансмутація видів. Серед плазунів-ендеміків він виділив ігуан роду Amblyfhynchus, які, на відміну від інших представників роду, могли плавати у морі. Зібравши майже повну колекцію місцевих комах, Дарвін дійшов висновку, що не бачив біднішої на цих тварин місцевості у світі.

Закінчивши зйомку Галапагоських островів, «Бігль» направився на захід, до острова Таїті. Перетнувши острови Туамоту, експедиція прибула на Таїті 15 листопада. Дарвін мав можливість вивчити геологію коралових островів та рифів, що послужило матеріалом для написання його книги «Будова та розподіл коралових рифів». 22 листопада вчений мав можливість побувати в столиці Французької Полінезії — Папеете. Після зустрічі з таїтянським парламентом, капітан Фіцрой запросив на корабель таїтянську королеву Помаре, яка відвідала його 25 листопада.

Цікавий факт. Вожді Таїті запросили капітана Фіцроя до своєї резиденції. Вони розпитували його про міжнародні звичаї та закони, що стосуються використання кораблів та щодо іноземців. За деякими пунктами зразу ж видавалися відповідні закони для Таїті.

Наступного дня, 26 листопада, «Бігль» відчалив з Папеете і направився до Нової Зеландії, куди прибув тільки 21 грудня. Корабель кинув якір в бухті Айлендс, що на півночі Північного острова. Дарвін мав можливість вивчити геологію острова та його рельєф. Він дослідив невеликі пагорби, які аборигени маорі використовували як укріплення і називали їх па. Вчений провів екскурсію по острову до містечка Уаїмате, потім піднявся вверх по річці Кауа-Кауа й пройшов до селища Уаїоміо, де він описав незвичні скелі. 30 грудня експедиція вийшла з бухти Айлендс і направилась до Австралії.

Австралія

21 січня 1836 року корабель «Бігль» прибув в бухту Джексон, що в Сіднеї, Австралія. Дарвін одразу ж, ввечері дня прибуття, пройшовся містом та околицями. 16 січня він організував екскурсію на захід до Батерста, і вже через день він був біля підніжжя Блакитних гір. По дорозі він заїжджав в декілька ферм, спостерігав за місцевою фауною. Вона вразила його своєю дивовижністю та своєрідністю. Дарвін був у захваті від качкодзьобів та кенгуру. 22 січня він вирішив повернутись і 30 січня на кораблі відплив до Хобарта, що на острові Тасманія.

5 лютого експедиція прибула  в бухту Сторм на Тасманії. Дарвін зібрав інформацію про туземців, про те як їх виселяли з рідного острова і переселяли на невеликий острів Фліндерс, що в Бассовій протоці. 7 лютого «Бігль» відплив на захід і 6 березня досягнув затоки Короля Георга, що на південно-західній окраїні материка. Пробувши там 8 днів, вчений дослідив залишки коралових рифів на суходолі. 14 березня корабель взяв курс на Кокосові острови в Індійському океані.

Через Індійський океан

1 квітня експедиція досягнула  Кокосових островів, розташованих  за 1150 км на південний захід  від берегів Суматри. Дарвін  дослідив місцеву флору й дійшов  висновку, що вся її занесли  сюди хвилі з півночі, що  вона складається всього з  20 видів дикорослих рослин, які  відносяться до 19 різних родів  16 різних родин. Серед тварин, яких було ще менше, ніж рослин, учений описав завезених сюди  щурів, декілька голенастих птахів, ящірку, 13 видів павуків, одного жука та кокосового краба (Birgos latro).