Основні принципи виконання танців свінгової групи європейської програми

 

• Лінії фігур, в яких виконується збільшені нахили тіла, витягування, щоб створити більш ефектний вигляд даних фігур.
• К другому типу нахилів віднесемо нахили, які не управляються свінгом, зниженням та підйомом. Наприклад нахили в наступних рухах:  “Tipple chasse to right”, “Tipple chasse to left”, “Tipsy” – це фігури, в яких прогресивний рух затримується. 
• Також , як особливий тип нахилу треба виділити “Natural turn with hesitation”, де нахил виконується під час останнього кроку, підтягуючи ліву ногу, яка рухається, до правої ноги.

 

В цих нахилах таїться  небезпека для танцюриста – це бажання зламати лінії тіла, зігнути одну сторону тіла або окремо використати руки

 

 

Вплив постави тіла на виконання танців європейської програми.

 

    Постава тіла  та здоров’я людини тісно взаємозв’язані між собою. Стопи, стегна та хребет, рівновага тіла, вага тіла та її розподілення є частинами одного цілого, однієї системи. Якщо в цій системі окремі частини є невірними, їх треба виправляти. Виправити це можливо використовуючи спеціальну систему вправ для тіла. Особливо це слід контролювати  коли мова йде про підготовку постави тіла танцюристів – о тренуванні.

   Взаємодія вказаних  частин тіла утворює сукупність  особистості. Всім зрозуміло,  що слабкість однієї частини  тіла впливає на все тіло  взагалі.

 

    Якщо розгледіти  це конкретно, нижня область  спини – лише трішки вище  стегон – є дуже важливою для постави тіла. Це – тулуб. Третя кістка хребта людини контролює рухи нижньої частини тіла. Четверта кістка  - контролює стегна та ребра. Таким чином ці кістки формують центр всіх рухів тіла. Із цього слідує, що саме з постави хребта треба виправляти помилки. Ставати перед дзеркалом і нехай очі побачать ці помилки, а ви їх виправите.

   Якщо хребет  зігнутий, це не тільки невірний  танець, це також тілесні нездужання, порушене дихання, болі в ногах та колінах, що також важливо для виконавця. З іншого боку – фізична біль тягне за собою духовний стан людини. З’являється депресія та жах. Ось такий зв’язок між хребтом та настроєм  людини. За поставою тіла треба слідкувати із самого народження людини. В дитинстві та юності, поки кістки є пластичними та ще м’якими, легко виправити помилки .

   Не тільки  ноги підтримують рівновагу тіла. Від постанови живота також залежить постава.

 

   Таким чином  все це має значення для  гарної постави тіла танцюриста. Також важливо що робить стопа  виконавця, як  та де знаходиться ваговий центр тіла, як та в якому саме місці тіла краще передавати та розвивати імпульси центра ваги свого тіла. В якому розмірі повинно бути означене для вірного заповнення простору танцю розтягнення хребта та м’язів тіла, а також  вірне посилання ваги крізь хребет на загальну вісь пари.

   Ідеальний центр  ваги танцюриста повинен співпасти  з центром руху всього тіла ( третя та четверта кістки  хребта), щоб інформація, яку танцюрист передає або отримує була максимально вірною та правильно використана для створення простору та фігур танцю.

 

   Говорячи далі  про сам свінг, після невидимого  оком початку першої частки  свінгу  імпульс центра ваги слідує в нижню область стегон партнерки і тільки після цього виконується крок.

   Після першого  кроку свінгу слідує сильний розбіг тіла, тобто сторони тіла (вільний політ боку тіла) в середньому положенні самого свінгового руху, в його найнижчій точці руху.

   Міць цього  польоту ще збільшує додаткове  складання коліна опорної ноги  та збільшує тиск на підлогу за рахунок вирівнювання хребта уверх (в області талії танцюриста).

   При виконанні  свінгу далі важливо зрозуміти  коли треба повернути тіло  танцюриста навкруги уявної осі  свінгу в просторі, тобто виконати  оберт вправо чи вліво та  завдяки яким м’язам тіла це можна зробити.

 

   Тут треба скористатись  наступними принципами:

• поперед вчасний оберт тіла зменшує динамічну виразність свінгу в просторі;
• запізнілий оберт тіла може вивести танцюриста з рівноваги;
• оберт тіла повинен бути виконаний так, щоб була досягнута своєчасна рівновага між   відцентровими та доцентровими силами, діючими під час оберту;
• кінцеву крапку в виконанні свінгу гарантує своєчасний нахил в напрямку осі свінгу, який можна контролювати знову при рівновазі відцентрових та доцентрових сил.

   Тобто своєчасний  оберт вправо чи вліво, з’єднаний   з правильним нахилом до центру  оберту, виконуючи та відчуваючи  рівновагу між відцентровими та доцентровими  силами, і складає видиму якість свінгового руху.

 

   Для виконання  різноманітних свінгових танців в просторі використовують різні види об’єктивного просторового свінгу , а для створення динаміки – види суб’єктивного свінгу.

   Наприклад: в  повільному вальсі, основу фігур  якого складають зачинені кроки, переважно використовують вид лінійного свінгу,  а в обертах повільного вальсу  - вид обертового (роторного) свінгу. Взагалі у відповідності до осі в просторі танцю в повільному вальсі переважно використовується маятниковий суб’єктивний свінг.

   В повільному  фокстроті , основу фігур якого  складають відкриті кроки , необхідно використовувати просторовий свінг дугою , а в обертах – вид обертового (роторного) свінгу . У відповідності до осі в просторі танцю в повільному фокстроті для правих фігур використовується метрономний суб’єктивний свінг, а для лівих фігур -  суб’єктивний маятниковий свінг.

   В віденському  вальсі , основу фігур якого складають  зачинені оберти, слід використовувати  обертовий (роторний) свінг, особливо  в другій частині рухів, танцюючи  спиною в напрямку танцю. В  першій частині більш підходить просторовий свінг дугою.

 

   У всіх фігурах  танців свінгової групи – в  лініях та позах слід використовувати  об’єктивний  лінійний  свінг, який переростає зверху в позі в метрономний суб’єктивний  свінг.

 

 

Музична виразність танцю.

 

В сучасному танцювальному жанрі спостерігаються  окремі позитивні тенденції. Зроблено великий крок у напрямку створення єдиної системи, об’єднуючої та сполучаючої рухи танцюриста з енергією, яку йому може надати музика і танцювальний простір. Якщо виконавець поєднує все це, то він отримає чудовий результат у вигляді емоціонального, насиченого правильними внутрішніми відчуттями, технічно-грамотного танцю із точним розумінням танцювального простору. Але для цього потрібен оправданий, планомірний учбово-тренувальний підхід до формування розуміння музичності в тілі танцюриста, в просторі та часі. Треба правильно трактувати повільні та швидкі кроки, а також такі важливі речі, як початок та кінець кроку, музичної фрази.

 

   При виконанні  танцю європейської програми  в просторі танцювального залу важливо грамотно розмістити сполучення та групи фігур вдовж стін залу (довга лінія та коротка лінія танцювального простору). Але також важлива побудова композиції, звертаючи увагу на музичні фрази. Для досягнення цього утворюємо 8-тактні групи рухів, тобто так, щоб групи заповнювали музичні фрази. В фразі із восьми тактів – перший такт сильніший, другий – слабше  в музичному та звуковому відношенні.

 

   В музиці, як  і у взаємовідносинах між партнером  та партнеркою в межах такту  або під час виконання фігури, є тактове музичне спілкування в межах фрази.

   Перший такт -  сильніший, другий  – слабше , третій – більш сильний, четвертий  – знов слабший і т.п. Якщо  перевести це на внутрішню мову пари і взаємовідносин – перший такт – це питання партнера, другий – відповідь партнерки або навпаки і т.п.

 

   Крім того в  танцювальній музиці немає швидких  або повільних ударів, яким відповідали  би швидкі або повільні кроки  танцю. В музиці є сильні  та слабкі (низькі – down та високі  – up) акцентовані удари. Якщо танцюрист на низьких акцентованих ударах створює початок свінгу, тоді можна стверджувати, що цей танцюрист досягає в цьому танцювальному русі гармонії в рухах із музикою. Така танцювальна пара буде виглядати набагато динамічною та музикальною ніж їх суперники, які цього не роблять та не розуміють.

 

Щоб створити пластику (плавність) у танці танцюрист або пара повинні ввести додаткове ритмічне заповнення танцю музикою, так званий «тайминг» . Наприклад для повільного вальсу це буде 1, «і», 2, «і», 3 «і». А для повільного фокстроту – 1, «і»,  2, «і», 3 «і»,4 «і». І таким же буде заповнення музикального такту дією тіла. Крім того, в межах такту музика хвилями підіймається та знижується (пульсує), у вигляді відповідної в танці енергетичної кривої. Танцювальна пара повинна дану динамічну пульсацію (коливання) відобразити та повністю передати в своєму танці, завдяки складанню колін, внутрішньому розслабленню м’язів, які не використовуються під час руху і одночасного вирівнювання уверх хребта.

 

   Для створення грамотного танцю обов’язково крім аналізу динамічного балансу та грамотного використання м’язів  тіла необхідний постійний аналіз музичного матеріалу та основи музичної грамотності.