Прця и здоровя

2 Праця і здоров'я 

З розвитком технічного прогресу скорочується частка м'язової діяльності в енергетичному балансі людства. Рухова активність людини в процесі сучасного виробництва істотно зменшується, що призводить до гіпокінезії. Гіпокінезія (hypo – малий, внизу і kynesis – рух) – це вимушене зменшення обсягу довільних рухів людини (мала рухливість) внаслідок характеру її трудової діяльності. Гіпокінезія негативно впливає на організм і зумовлює його виснаження. 

Сучасні умови трудової діяльності людини несуть значні психічні навантаження на її організм. Темп праці, монотонність, соціальна ізоляція, збільшення навантажень на зоровий, слуховий та інші аналізатори – все це є причиною погіршення здоров'я. 

Хоча побутові умови людей покращилися, проте поспіх, брак часу, великий потік інформації (потрібної і непотрібної) негативно позначаються на стані здоров'я сучасної людини. 

Негативний вплив на організм людини чинять шкідливі відходи виробництва, що потрапили у навколишнє середовище. Природа неспроможна утилізувати їхню велику кількість. Тому разом із їжею, водою, повітрям до організму надходять і шкідливі речовини. А скільки шкідливих звичок (паління, зловживання спиртними напоями, пристрасть до наркотиків та ін.) набуло людство, і всі вони згубно впливають на здоров'я людини. 

Залишається актуальною й сьогодні думка Гіппократа, яка полягає в тому, що єдина причина всіх хвороб – невідповідність між можливостями організму і вимогами, котрі висувають йому умови і спосіб життя. Досягнення науково-технічного прогресу, розвиток суспільства, соціальна сутність людини все більше деформують її біологічну природу. Одне із завдань суспільства – запобігти несприятливому впливові на все живе на планеті, у тому числі на здоров'я і довголіття людей. 

Зрозуміти, як впливає трудова діяльність на здоров'я людини, можна лише шляхом детального вивчення особливостей її професії. Професія - це вид діяльності людини, що забезпечує її існування і визначає становище в суспільстві. 

Професійна шкідливість ~ фактори трудового процесу (включаючи і зовнішні фактори праці), що можуть мати шкідливий вплив на стан здоров'я людини, яка працює. 

Професійні шкідливості можна розділити на три групи: 

1. Шкідливості, що пов'язані з неправильною організацією праці (надмірне напруження нервової системи; тривале вимушене положення тіла; надмірне напруження рухового апарату та окремих органів чуття; нераціональний режим праці). 

2. Шкідливості, що пов'язані з виробничим процесом та умовами навколишнього середовища, яке оточує робітника під час його трудової діяльності (несприятливі мікрокліматичні умови; інтенсивне променеве тепло; підвищений чи знижений тиск повітря; радіоактивне випромінювання; надмірний шум; підвищений вміст у повітрі пилу тощо). 

3. Шкідливості, пов'язані з обставинами праці. Вони не є специфічними і зустрічаються на будь-якому виробництві (недостатні вентиляція, освітлення, площа, кубатура приміщення тощо). 

У ряді випадків професійні шкідливості відіграють вирішальну роль у виникненні патологічного процесу в організмі. Так, у працівників, які вдихають пил, що містить двоокис кремнію, може розвинутись силікоз; у працівників, які зазнають дії пилу свинцю, може виникнути свинцеве отруєння; у працівників, які під час роботи часто повторюють дрібні рухи, можуть з'явитись координаційні неврози, тощо. Хвороби, в основі яких лежить виключно чи переважно професійний фактор, називають професійними. Але значно частіше вплив професійних факторів проявляється у зниженні опірності організму до захворювань, у зниженні працездатності. 

Величезне значення мають і професійні (координаторні) неврози, що виникають під час виконання роботи, де постійно повторюються одні й ті ж рухи. Це захворювання спостерігається у робітників, які працюють на верстатах з ножним приводом, швачок, доярок, друкарок, піаністів та ін. Характерна ознака неврозів -вибірковий розлад координації рухів. "Писальний спазм" - це також координаційний невроз, що виникає внаслідок перевтоми від тривалого писання І характеризується болем і мимовільними згинами пальців під час писання. 

Проблема профілактики захворювань, пов'язаних з вимушеним положенням тіла при виконанні роботи, перенапруженням органів і систем, розв'язується механізацією робочих процесів, заміною ручної праці механізованою, раціональною конструкцією верстата, робочого стола, організацією робочого місця, тимчасовим переключенням на інший вид роботи. 
 
 
 
 

ПЛАН 

1. Чинники, що впливають  на тривалість і якість життя 

2. Головний секрет  довголіття – здоровий спосіб  життя 

Список використаної літератури 

1. Чинники, що впливають  на тривалість і якість життя 

Вітчизняними і  зарубіжними вченими встановлено, що на здоров'я людини впливає ряд  факторів, згрупованих певним чином. Встановлено, що здоров'я людини на 20% залежить від стану довкілля. Це означає, що у людей, котрі проживають в екологічно чистій місцевості, здоров'я  може бути кращим, ніж у людей, які  живуть в екологічно забрудненій  місцевості. Наприклад, мешканці сільських  регіонів дихають чистішим повітрям порівняно з міськими жителями, котрі  вимушені дихати повітрям, забрудненим  вихлопними газами машин і шкідливими відходами підприємств. Відходи  промислових підприємств потрапляють  до навколишнього середовища, забруднюючи  повітря, воду, грунт, на якому ростуть плодові культури, трав'янисті рослини, що є їжею не тільки для людини, але й для тварин, у тому числі й домашніх. Тому часто людина споживає екологічно забруднені продукти, що негативно позначається на стані її здоров'я. 

До іншої групи  факторів (20%) належить генетичний фактор (спадковість). Відомо, що у батьків, які ведуть здоровий спосіб життя, є  всі передумови для народження здорових дітей. Також доведено, що передумови негативної спадковості можна частково чи повністю усунути, дотримуючись здорового  способу життя. Наприклад, учні, котрі  мають несприятливу спадковість  із короткозорості та ще й готують  уроки при слабкому освітленні, близько  розташовують книгу під час читання, довго дивляться телепередачі, створюють  умови для розвитку та закріплення  аномальної короткозорості. 

Але школярі, котрі  мають несприятливу спадковість  із короткозорості, яка ще не виявилась, можуть запобігти погіршенню зору, якщо будуть дотримуватись правил гігієни  зору, режиму дня, достатньо приділяти  увагу фізичним вправам та раціональному  харчуванню. 

Хоча питаннями  збереження та зміцнення здоров'я  займається система охорони здоров'я, учені-спеціалісти стверджують, що здоров'я людини залежить від неї  лише на 10 %. До функцій системи охорони  здоров'я відносять професійну діагностику  захворювань, висококваліфіковане  лікування хворих, ефективність лікарських препаратів, профілактичну роботу лікарів щодо попередження захворювань. 

На 50% здоров'я людини (отже, суспільства в цілому) залежить від способу її життя. Умови, в  яких перебуває індивід, визначаються рядом характеристик місця його проживання (наприклад, сільська чи міська місцевість, ступінь озеленення, розташування поблизу промислового підприємства чи віддалік нього і т.п.). Спосіб життя визначається, наприклад, тим, як людина харчується, чи має шкідливі звички, чи займається фізичними вправами і спортом, чи вдосталь часу перебуває  на свіжому повітрі, як проводить  вихідні дні. чи дотримується режиму роботи, навчання і відпочинку. 

Це один із прикладів, які демонструють необхідність вивчення валеології – предмета, що сприяє формуванню знань, умінь і навичок, необхідних для дотримання здорового способу  життя. 

Ви ознайомились із загальною класифікацією факторів здоров'я. Вона є певним орієнтиром і потребує корекції. Кожен регіон має свої особливості, і в родині на перший план виступають ті чи інші групи  факторів здоров'я, але їх необхідно  знати і брати до уваги у  своєму житті. І не можна не враховувати, що за будь-якого випадку 50% вашого здоров'я  залежить від способу життя, тобто  в буквальному розумінні знаходиться  у ваших руках. 

Необхідно завжди пам'ятати, що людина – дитя Природи, народжене  в її лоні, залежить від неї та тісними узами пов'язане з нею. 

Людина, як і все  живе на нашій планеті, перебуває  під постійним впливом різних параметрів навколишнього середовища, зокрема електромагнітних випромінювань  Землі, які багато в чому визначають життєдіяльність організму. 

Освоєння природного простору людиною призводить до того, що людина, втруча­ючись у кругообіги речовини та енергії в біосфері, порушує функціонування механізмів підтримки динамічної рівноваги між її складовими частинами. Якщо на ранніх ета­пах існування суспільства природа була здатною справлятись з цими порушеннями за допомогою своїх традиційних методів встановлення рівноваги, то з наростанням об'єму знань людства, а разом з тим і сукупної продуктивної сили, їй стає все тяжче робити це без серйозних наслідків для існування самої біосфери. Біосфера почала швидко втрачати здатність до відтворення своїх основних функцій, вона «не встигає» перероб­ляти результати людської діяльності. Людина також створила багато таких речовин, які не існували в природі до неї і для яких вона не виробила способів та механізмів утилізації. 

Перед людством постала  реально загроза деструкції механізмів підтримки та віднов­лення основних функціональних характеристик біосфери, знищення природи як сукуп­ності  умов існування біологічного людського  організму, самознищення людства. Локальні екологічні катастрофи зливаються в  єдине ціле. Глобальна екологічна криза, викликана людською діяльністю, загрожує перерости у глобальну  екологічну катастрофу, коли про­цеси руйнування природи матимуть незворотний  характер. 

Збереження умов біологічного існування людини залежить саме від того, що й породило їй загрозу - від особливості людського способу  буття. 

В.І.Вернадський вірив  у людський розум, гуманізм наукової діяльності перемогу добра та краси. 

2. Головний секрет  довголіття – здоровий спосіб  життя 

З позицій викладеного  розуміння феномена здоров`я людини походить визначення поняття здорового  способу життя (ЗСЖ): це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту. 

Складові ЗСЖ містять  різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування (в тому числи  споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних  продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного  і активного відпочинку, рівень психічної  і фізичної безпеки на території  життєдіяльності), умови праці (безпека  не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня  фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень). 

Для усвідомлення ЗСЖ  важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати  природний процес старіння, наявність  належних екологічних умов, інших  складових ЗСЖ, що стосуються переважно  не тільки фізичного і психічного, а також соціального і духовного  здоров`я. 

Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої  актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ століття як у  світі в цілому, так й в Україні. 

Тенденції розвитку країн колишнього Радянського Союзу  протягом 80-90-х років, змусили суспільство  по-новому поставитись до складових  здоров¢я та формування здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити, що цим питанням приділяють увагу різні науки – медицина, гігієна, охорона здоров¢я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука - валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс валеології - наука про здоровий спосіб життя. 

[1] 2

Виявлена обмеженість  суто медичного підходу, що визначає здоров`я як відсутність хвороби. За сучасними уявленнями здоров`я  розглядають не як суто медичну, а  як комплексну проблему, складний феномен  глобального значення. Тобто здоров¢я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об`єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони здоров`я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше - на умови і спосіб життя (близько 50%). 

Звідси походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення здоров`я, викладене в  Преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): "Здоров`я - це стан повного фізичного, духовного  і соціального благополуччя, а  не лише відсутність хвороб або фізичних вад". 

Крім розглянутого підходу, що став базовим для українсько-канадського  проекту “Молодь за здоров¢я”, існує широкий перелік дещо інших підходів до визначення поняття здоров¢я людини. У своїй праці “Соціальні технології культивування здорового способу життя людини9 Л.П. Сущенко проводить досить детальний аналіз відомих поглядів, визначень та підходів до поняття здоров¢я. На її думку, - “у даний час усе більше утверджується точка зору, відповідно до якої здоров¢я визначається взаємодією біологічних та соціальних чинників, тобто зовнішні впливи опосередковані особливостями функцій організму та їх регуляторних систем.”10. Існує визначення здоров¢я як стан оптимальної життєдіяльності людини. В науковій роботі аналізується понад 200 визначень поняття “здоров¢я”. Дискусія щодо визначення поняття здоров¢я ще триває, але важливим є визнання того, що здоров¢я людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоров¢я.