Вирощування суниці

Вирощування суниці

Суниця розмножується вегетативно  та насінням. Останній спосіб має ряд  переваг: насіння можна зберігати  довгий час, через нього не передаються  хвороботворні віруси, зрештою, саме з насіння можна одержати нові сорти. Проте на практиці здебільшого застосовують вегетативне розмноження вусиками, поділом куща тощо. Зумовлено це тим, що суниця перехреснозапильна рослина, а при перезапиленні не повністю передаються цінні властивості сорту. Більшість рослин, ' одержаних з насіння, за комплексом ознак, що характеризують даний сорт, дещо поступаються йому. А при вегетативному розмноженні властивості сорту повністю передаються добірним рослинам суниці.

Насінням розмножують  ті суниці, які не утворюють вусиків, а також для виведення нових  сортів. Рослини одержані від схрещування високоцінних сортів, можуть не поступа-тись цим сортам або й переважати їх.

Для розмноження суниць насіння заготовляють з середньої  частини ягоди або біля основи. Тут воно крупніше, з більш розвинутим зародком, має вищу енергію проростання. Рослини з такого насіння інтенсивніше ростуть, утворюють більші ягоди, урожайніші. Ягоди беруть з добре розвинутих, не уражених хворобами і найбільш високоврожайних кущів. 
Щоб зібрати насіння, з ягоди зрізують тонкий шар м'якоті, розкладають на промокальному папері і дають висохнути. Після цього масу протирають у долонях, звільняючи насіння. Зберігають його у скляному посуді. За 3-4 місяці до висіву насіння стратифікують при температурі 2-4°С у вологому, але не перезволоженому стані. Через кожних два тижні його помішують скляною паличкою, стежать, щоб не підсохло. Але й заливати водою не слід — задихнеться. Перед сівбою насіння трошки підсушують для кращої сипкості, тоді воно рівномірніше висіватиметься.

Якщо сіяти насіння  необхідно відразу після збирання і часу для стратифікації не залишається, проводять його скарифікацію. 1 г насіння опускають на 10-12 хв в 10 мл концентрованої сірчаної кислоти. Потім 30 хв його промивають у проточній воді, після чого   підсушують  до   сипкого   стану. В ящик, краще з-під винограду, набирають грунт шаром 10-15 см, ущільнюють, роблять борозенки глибиною 0,5 см, поливають водою, висівають 400-500 насінин, присипають їх сумішшю (50% землі та 50% добре перепрілого гною) шаром до 1 см і знову поливають. Улітку ящики тримають у дворі, а взимку - у теплиці чи на підвіконні, при цьому грунт має бути постійно зволоженим. Через 20-25   днів   з'являються   сходи   суниць. При літній сівбі частина насіння дає сходи лише нас-тупного року. Сіянці, одержані з літніх посівів, до зими утворюють 3-4 листочки. Зимують вони в ящиках під сніговим покривом не менше 40-50 см, щоб не вимерзали. Сіянці, що утворили 4-5 листочків, пікірують у відкритий грунт.

Суниці слід садити на підвищених місцях, вони переносять часткове затінення, але краще ростуть на відкритих сонячних ділянках. Ця культура вимоглива до водно-повітряного режиму грунту, вологолюбна, але не терпить перезволоження. Якщо грунтові води залягають на глибині менш як 80-100 см, то таку ділянку треба осушувати. Критичними у водозабезпеченні суниць є періоди приживлення після садіння, зав'язування і росту ягід, закладання плодових утворень під урожай наступного року. Якщо в такі часи немає дощу, то вдаються до поливу.

Суниці   можуть   рости   на   різних грунтах, але продуктивніші на багатих супіскових чи суглинистих. Перед садінням необхідно вносити достатню кількість поживи, особливо органічних добрив - на 1 м2 30 кг торфу та 10 кг гною, а також мінеральних — згідно результатів агрохімічного обстеження грунтів.

Важливе значення має концентрація ґрунтового розчину; оптимальною є слабокисла реакція - 5,8-6,0 рН. Кислі грунти малопридатні, але вапнування для суниць шкідливе, тому на грунтах з кислотністю 4,2-5,5 рН вносити вапно не варто. На провапновану площу суниці можна висаджувати не раніш як через три роки.

Мало вивченим є вплив  мікроорганізмів грунту на ці рослини. Так, на багатих чорноземах, але із слаболужною реакцією суниці вдаються погано. Тут лужна реакція грунту пригнічує життєдіяльність мікроорганізмів, які перебувають у симбіозі з кореневою системою суниці, а значить, і ріст рослин. На таких грунтах обов'язково треба вносити в лунки чи борозни під час садіння високі дози торфу з кислою реакцією. Готуючи розсаду до висаджування у грунт, залишають три наймолодших листочки, решту обрізують ножем або секатором (рис. 1). Коріння вкорочують до 7-10 см, занурюють у глиняно-гнойову бовтанку, після чого садять (рис. 2). Перед садінням у лунку виливають 0,5 л води, розправляють у лунці коріння, присипають його землею і ногою утрамбовують пристовбурний круг. Надалі стежать, щоб грунт був достатньо зволожений, але не занадто, бо перезволоження, особливо на важких суглинистих грунтах, може спричинити загнивання сердечка і кореневої системи. 
Деякі сорти, серед них ремонтантний Суппрім, розвивають дуже ніжну кореневу систему. При викопуванні розсади обривається значна частина кореневих волосків, і рослини погано приживаються на новому місці. А якщо не видалити частину листків, то можуть навіть загинути. Це трапляється тому, що мала коренева система не може забезпечити вологою та поживою великий листковий апарат і настає фізіологічне висушування рослин. Такі рослини краще пересаджувати з грудкою землі або вкорінювати розетки у торфоперегнійних горщечках і потім висаджувати на грядку.

Підбираючи ранні та пізні сорти, період споживання ягід можна подовжити до 1-2 місяців. Щоб мати ягоди у другій половині літа, вирощують ремонтантні сорти та суниці місячні. Для одержання цінних ягід в пізньоосінній і зимовий періоди та надранніх суниці вирощують у теплицях, парниках, а в міській квартирі - на балконі, підвіконні чи біля стінки, яка добре освітлюється.

У домашніх умовах, коли немає  теплиці, найзручніше вирощувати суниці у горщиках діаметром 15—20 см у верхній частині і висотою  20  см.

У червні відбирають молоді рослини з вусів перших порядків і висаджують у горщики із землею, залишаючи З—4 наймолодших листочки. Листкові пластинки старшого листя видаляють, але черешки залишають. Після садіння поливають рослини і ставлять їх у затемнене місце. Через 2—3 тижні після повного приживання рослин горщики виставляють на сонце, закопуючи їх у землю, щоб грунт у них не перегрівався. Розставляють горщики так, аби вони при розростанні взаємно не затінювались.

Протягом вегетаційного  періоду рослини поливають і  підживлюють, видаляють вуса, в разі потреби обприскують проти шкідників і хвороб, видаляють бур'яни. З метою кращого дозрівання рослин, припинення їх росту та підготовки до зимівлі з кінця вересня не поливають. Наприкінці жовтня — на початку листопада горщики викопують, виставляють на рівній поверхні. Коли температура знижується до 2—3°С, їх вкривають шаром листя до 20 см, до —10° С і нижче — ще раз покривають шаром листя до 0,6 м і так зберігають до початку вигонки.

До вигонки можна приступати наприкінці листопада. Не рекомендується всі рослини ставити на вигонку  одночасно. Перед вигонкою необхідну кількість горщиків заносять у коридор, можна з слабким освітленням, або в теплий погріб, де температура + 3...4°С,і тримають так протягом тижня. Потім їх ще на тиждень виставляють на підвіконня з температурою +8...120 С. Після цього витримують при кімнатній температурі + 15...24° С, поступово від нижчої до вищої.

Догляд за суницями такий  же, як і за кімнатними квітами. Перед  внесенням до квартири рослини миють холодною водою.

У період квітування можна  робити штучне запилення пензлем для малювання. Взимку рослини корисно підсвічувати електричним джерелом світла, щоб подовжити світловий день до 14-18 год.

Рослини суниць на вікнах або  спеціально виготовлених стелажах у  вигляді стінки дуже декоративні. Використовують не тільки плоди. Листя заливають окропом, настоюють 20-30 хв. Такі настої - профілактичний засіб   від   простудних   захворювань.