Аналітичний звіт Спільна Аграрна політика ЄС

Спільна сільськогосподарська політика, ССП (Common Agricultural Policy, CAP) — одна з найважливіших і найвитратніших сфер діяльності ЄС (понад 40 % бюджету ЄС). Належить до виняткових повноважень Спільноти; рішення ухвалюються кваліфікованою більшістю голосів Ради після консультацій у Європейському Парламенті. Головні завдання ССП — забезпечити фермерам прийнятний рівень життя, а споживачам — якісні харчові продукти за справедливими цінами, зокрема шляхом організації спільного ринку сільгосппродукції та застосування принципів єдиних цін, фінансової солідарності та переваги Спільноті.

Створення ССП проголошено в Римському договорі. Головна початкова мета (зумовлена, зокрема, післявоєнними нестатками) — самозабезпечення харчовими продуктами, досягалась шляхом субсидій виробникам за вироблену продукцію, системи гарантованих цін і інтервенційних заходів. В результаті склалася негнучка дотаційна політика, яка створювала величезні надлишки харчових продуктів і дедалі більше коштувала Спільноті (1988 року ССП «з'їла» 68 % бюджету ЄС). Спроби змінити систему і обмежити витрати на ССП робилися регулярно, та радикальна реформа почалася тільки на початку 2000-х років; суттєвим стимулом для неї послужили вступ до ЄС десяти нових членів і подальша лібералізація світової торгівлі в рамках СОТ. Головні засади реформування ССП закладені в «Програмі 2000», йдеться про обмеження витрат і зміщення акцентів на безпеку харчових продуктів, розвиток села та збереження довкілля. На заміну дотацій на виробництво поступово запроваджують прямі виплати фермерам, як форму допомоги і засіб заохотити сільгоспвиробників дотримуватись харчових та екологічних норм.

«Батьком» Спільної сільськогосподарської політики є Сіко Мансхолт, який також став автором першої (невдалої) спроби її реформування (відомої як «план Мансхолта»).

Графік 1. Розподіл витрат за секторами [1]

             Спільна сільськогосподарська політика (ССП) ЄС, як бачимо, включає в себе достатньо широке охоплення за секторами, або ж за галузями. Ну і витрати, розподіляються відповідним чином поміж ними.

             На «Графіку 1» визначені витрати на кожен з секторів. Основною галуззю витрат з бюджету ЄС в рамках програми ССП є продукція агропромислового комплексу – 40%. Це можна пояснити наявністю великої кількості різноманітних субсидій, що стимулюють розвиток даної галузі. Також, не потрібно забувати про політику «стабільних цін» або ж «вирівнювання цін» у Європейському Союзі. З одного боку, вона має на меті позитивну ціль, однак і витрати є значними.

             Наступна позиція за витратами відводиться яловичині – 18%, яка посідає провідне місце за рівнем споживання серед громадян ЄС. Саме тому підтримка цього сектору, трохи в меншій мірі – вирощування кіз, і забезпечує громадян ЄС екологічно чистим та натуральним м’ясом.

             Цікавою статтею видатків на даному графіку виражено Розвиток, на який виділяється близько 12% усіх витрат. У ЄС завжди вирізнялись тим, що не шкодують коштів на інновації та розвиток галузей, котрі цього потребують.

Графік 2. Процентне співвідношення ферм у ЄС по країнам [2]

              На Графіку 2 відображене розміщення сільськогосподарських угідь по території ЄС, що дає змогу краще проаналізувати як розвиток сільського господарства по усій території ЄС, так і припустити основні напрями руху інвестицій та грошових потоків у рамках ССП.

             Провідне місце тут займає Франція (17%), як одна з найрозвиненіших країн ЄС, а також – одна з найбільших за територією. Основні площі Франції зайняті виноградниками, однак вирощується й багато інших культур. За Францією слідує Іспанія, на території якої розміщено 15% сільськогосподарських угідь ЄС. Цікавим є той факт, що третє місце займає країна, яка нещодавно приєдналась до ЄС – Польща. З цього можна зробити висновок, що її приєднання дало можливість значно збільшити потенціал сільськогосподарського комплексу ЄС за рахунок нових територій та дешевшої робочої сили. Однак не потрібно забувати й про негативний аспект даного приєднання – це по-перше, скорочення виробництва в країнах ЄС-15, що призвело до скорочення працівників. А по-друге, робоча сила в Польщі дешевше ніж у Франції чи Німеччині, тому відбулося падіння цін на продукцію АПК. І з метою запобіганню кризі в даній галузі, довелося знову ж таки, застосовувати субсидіювання, як шлях порятунку сільськогосподарських виробників ЄС-15.

              Загалом, вступ до ЄС останніх десяти членів позитивно відобразився на їх сільському господарстві. По-перше, після зняття обмежень торгівля сільськогосподарською продукцією з країнами ЄС-15 та між самими новими членами у 2004 році зросла на 30%. По-друге, вступ до ЄС призвів до значного збільшення середніх доходів сільськогосподарських господарств в ЄС-10: за 2004—2005 роки — на 70% порівняно з періодом 1999—2003 років (особливо в Естонії + 132%, Латвії + 106%, Польщі + 95%, Литві + 92%). Передусім це стало наслідком прямих виплат виробникам у межах Спільної сільськогосподарської політики ЄС, хоча їх вплив на підвищення продуктивності, рівень конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва, розвиток інших галузей національних економік нових членів оцінюється неоднозначно.

             Для більш повного розуміння важливості ССП для Європейського Союзу та його громадян, потрібно розглянути який саме відсоток бюджету ЄС щорічно спрямовується на підтримку сільського господарства.

Графік 3. Частка витрат на сільське господарство в загальному бюджеті ЄС [3]

Даний графік, як на мене, є одним із найцікавіших що стосується ССП Європейського Союзу, адже він відображає структурований розподіл коштів на ССП.

Як бачимо, частка витрат бюджету ЄС на ССП коливається від близько 70% в кінці 80-их, до близько 50% у наш час. Цікавим є певний сплеск активності 2000 року, коли на розвиток сільської місцевості було виділено на 10% більше ніж у попередній та наступний роки.

Найбільш цікавою в даному випадку є структурний розподіл видатків на ССП. У 1988 році грошів основному йшли на розвиток сільської місцевості, тобто вкладались в інфраструктуру села, в шляхи сполучення. Коли  ж ситуація в даному секторі стабілізувалася та вийшла на потрібний рівень, почалася стимуляція розвитку ринкових відносин у сільському господарстві. Вона ні в якому разі не є швидкою чи агресивною, однак дивлячись тенденцію за останні 20 років, можна побачити стабільне зростання. При цьому, паралельно, спостерігається зменшення видатків на розвиток сільськогосподарської місцевості, так як грошові кошти вже потрібні не на розбудову села, а лиш на ремонт, оновлення та підтримання високої якості стану інфраструктури.

Однією із важливих тем, які набули широкого розголосу у Європейському Союзі останнім часом – це тема Генетично Модифікованих Організмів. ГМО напряму зачіпає виробників сільськогосподарської продукції, спільниками яких в даній ситуації є організація GreenPeace.

Таблиця 1. Генетично модифіковані культури, заборонені в країнах ЄС [4]

              Дана таблиця висвітлює ті заходи, що застосовує ЄС як для запобіганню небажаних наслідків для своїх громадян у зв’язку з вживанням ненатуральної їжі, так і захищає своїх виробників сільськогосподарської продукції. В рамках ССП проводиться постійний моніторинг усіх розробок, а також – перевірка їх сумісності з нормальним та стабільним життям.

              Окрім того, за сприяння організації GreenPeace, було створено список корпорацій, котрі за їх даними використовують у своїй продукції ГМО.

Таблиця 2. Список виробників, продукція яких містить ГМО (за даними GreenPeace) [4]

              Як бачимо, усі ці компанії є дуже відомими у світі, і Україна – не виняток. Після публікації даних матеріалів, ці а також деякі інші компанії, на яких також лежала підозра у використання ГМО, піддалися жорстким перевіркам.

              Загалом, важливість Спільної Сільськогосподарської Політики Європейського Союзу важко переоцінити, адже вона має на меті розвиток тієї галузі виробництва, яка забезпечує задоволення однієї з найважливіших потреб людини – потребу у харчування. Крім того, чиновники ЄС розуміють, що саме здорове харчування призведе до існування здорової нації, тому і не шкодують коштів на заходи щодо сільського господарства.

Список використаних джерел:

1.            http://en.wikipedia.org/wiki/Common_Agricultural_Policy

2.            http://www.answers.com/topic/common-agricultural-policy

3.            http://old.niss.gov.ua/Monitor/august08/02.htm

4.            http://journal.agrosector.com.ua/archive/9/161

5.            ЕВОЛЮЦІЯ ТА МОДИФІКАЦІЯ ФІНАНСУВАННЯ СПІЛЬНОЇ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ., - В. Липчук