Біологічні заходи боротьби з бур’янами

В наш час найбільша  увага приділяється вивченню і використанню антагоністів і продуктів їх життєдіяльності  — антибіотиків. Як антагоністи  багатьох фітопатогенів добре вивчені  і застосовуються гриби роду Trichoderma. Вони поширені в ґрунтах різних типів  і продукують антибіотики — гліотоксин, віридин, триходермін, соцукацилін, аламецин тощо, які мають антибактеріальні і антигрибні властивості. На основі цих збудників створено препарат триходермін — БЛ. Проти борошнистої  роси огірка в захищеному ґрунті пропонується препарат бактофіт на основі бактерії Bacillus subtilis.

Важлива роль у біологічному захисті рослин від хвороб відведена  мікрофільним грибам — над паразитам (роду Ampelomyces, Trichothecium). Незавершений гриб Trichothecium roseum Lin утворює антибіотик трихотецин, який пригнічує розвиток і ріст багатьох грибів — збудників борошнистої роси огірків, моніліозу тощо. На його основі створений біологічний препарат трихотецин. Фітобактеріоміцин (ФБМ), продукт життєдіяльності Actinomyces lavendulae, рекомендований проти бактеріозів квасолі, кореневих гнилей пшениці, коренеїда цукрових буряків, слизового та судинного бактеріозу капусти.

Біологічний метод боротьби з бур’янами вперше було застосовано  проти чагарника лантани на Гавайських островах червеця Orthezia insignis Pung.

В Україні біологічний  захист застосовується проти паразитичної безхлорофільної рослини вовчка, яка уражує понад 120 видів культурних рослин, а найбільше соняшник. Серед  організмів, які зменшують чисельність  вовчка, найактивнішою є муха фітоміза.

Нині великого значення набуває  боротьба з амброзією полинолистою, яка поширюється в Україні  на орних землях, пасовищах, луках, узбіччях доріг. В 1978 році проти неї був  використаний інтродукований з Північної  Америки амброзієвий листоїд. В  цьому напрямку була проведена велика робота вченими інституту зоології АН РФ.

Генетичний метод боротьби з шкідливими організмами був  розроблений і запропонований А.С. Серебровським (1938, 1950). Цей метод  передбачає насичення природної  популяції шкідника генетично неповноцінними особинами того ж виду. Самки природної  популяції, спаровуючись з такими особинами, відкладають нежиттєздатні яйця, не дають потомства, відбувається самознищення шкідника.

Генетичний метод здійснюється способами променевої і хімічної стерилізації. Спосіб променевої стерилізації передбачає масове розведення шкідників, опромінення їх (гамма-променями, рентгенівськими  променями) і наступний випуск в  плодові насадження, посіви сільськогосподарських  культур. У опромінених особинах виникають пошкодження хромосомного апарату.

При хімічній стерилізації у якості стерилізаторів використовуються хімічні речовини, які належать до алкилючих сполучень, антиметаболітів  і антибіотиків. Перші викликають статеву стерильність самок і  самців, антиметаболіти обумовлюють  стерильність самок.

Генетичний метод боротьби був застосований у 1954 році проти  сірої м’ясної мухи на острові  Кюрасао, яка наносить великої шкоди  тваринництву. Випуск стерилізованих особин був успішним.

Генетичному методу боротьби притаманна вибірковість, його застосування не зв’язане з негативним впливом  на довкілля і не сприяє з’явленню  стійкості до факторів стерилізації.

Література

1. Наукове забезпечення  сталого розвитку сільського  господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.

2.http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,187/id,8173/

3. http://netreferata.com/ukr/referat-3928.html