Догляд за посівами сої

    ЗАХИСТ  ПОСІВІВ СОЇ ВІД ШКІДНИКІВ, ХВОРОБ ТА БУР’ЯНІВ

      Догляд за посівами. В системі захисту від бур’янів, шкідників і хвороб важливе місце належить агротехнічним заходам догляду за посівами: післясходове боронування, міжрядні обробітки та підтримання оптимального режиму зрошення.

    Догляд  за посівами. В системі захисту  від бур’янів, шкідників і хвороб важливе місце належить агротехнічним  заходам догляду за посівами: післясходове боронування, міжрядні обробітки та підтримання оптимального режиму зрошення. Досходове боронування проводять  через 3–4 дні після сівби, коли бур’яни  перебувають у фазі “ниточки”  й легко пошкоджуються боронами та культиваторами.

    Сходи боронують у період утворення  в рослин сої 2–3 справжніх листочків. При цьому знищується 90–95% бур’янів і пошкоджується не більше 10–15% рослин сої. Для меншого пошкодження  сходів їх слід боронувати поперек  рядків з 11-ї години дня, коли тургор у рослин знижується і вони менше  ламаються. Обробіток міжрядь на глибину 5–6 см проводять із появою бур’янів, а також у разі запливання грунту після поливань. Крім знищення бур’янів, цей захід сприяє створенню  кращого повітряного й водного  режиму рослин, зниженню ступеня поширення  та ураженості рослин хворобами.

    Досходове і післясходове боронування знищують 40–80% проростків бур’янів, урожай сої  зростає на 20–50%.

    Не  можна боронувати сою у фазі  проростків (у період, коли вони вже  більші за набубнявіле насіння, до утворення  першого справжнього листка), тому що борони легко ламають і пошкоджують  проростки та сім’ядольні листочки.

    У період вегетації сої у фазі 2–6 листків з насіннєвих посівів  вилучають рослини, дифузно уражені  пероноспорозом і церкоспорозом, а  під час бутонізації-цвітіння, в  разі появи на листках окремих  ознак (плямистостей) аскохітозу, пероноспорозу, бактеріозу та інших хвороб, посіви обприскують бордоською рідиною  з витратою препарату 4,0 кг/га та мідним купоросом. Обприскування проводять  здебільшого на насіннєвих посівах.

    У цей же період із поля видаляють  рослини, уражені вірусними хворобами (вірусне прополювання). Якщо до цвітіння в насіннєвому посіві є 15% рослин, що уражені вірусами, а також 10% рослин, уражених білою гниллю, то такий  посів вибраковують і переводять у товарний.

    Важливим  заходом обмеження розвитку вірусних хвороб сої (зморшкуватої мозаїки, жовтої мозаїки, кільцевої плямистості  тютюну, мозаїки люцерни) є дотримання ізоляції насіннєвих ділянок культури від посівів люцерни, конюшини, гороху, квасолі, картоплі та ін. рослин, які  мають спільних із нею збудників  вірусних хвороб, і вчасна систематична боротьба з попелицями, цикадками, лучними  клопами та іншими сисними шкідниками — переносниками вірусної інфекції, вказаними нижче інсектицидами.

    У період вегетації сої вологість  грунту в шарі до 0,7 м на середніх грунтах не повинна бути нижче 70–75, а на важких — 75–80% ПВ. Дотримання такого режиму зрошення ефективне проти акацієвої вогнівки: загибель гусениць і лялечок у грунті сягає 60%, а за вологозаряджувальних поливань — до 100%. При цьому також стримується розвиток павутинного кліща. До початку бутонізації на насіннєвих посівах слід проводити противірусне прополювання, а перед збиранням урожаю — видалення слаборозвинутих рослин.

    Збирання  врожаю. Збирають сою у фазі повної стиглості зерна прямим комбайнуванням СК-5, “Нива”, “Дон” та іншими марками  комбайнів. Оберти барабана та його молотильний  зазор регулюють так, щоб не допускати  дроблення зерна і невимолочених  бобів.

    Післязбиральні  заходи. Вчасне збирання врожаю дає  змогу знищити більшу частину  гусениць акацієвої вогнівки, які  живляться в стиглих бобах. Швидке очищення й сушіння зерна, що має  вологість вище 14%, — основні умови  одержання здорового посівного  матеріалу. Під час очищення відокремлюють  бур’янові домішки та подрібнене зерно сої, яке легко інфікується  збудниками грибних і бактеріальних  хвороб у період зберігання. Під  час зберігання зерна слід підтримувати оптимальну температуру і вологість  повітря, аерацію, щоб зменшити розвиток фузаріозу та інших захворювань, які прогресують за підвищеної вологості  зерна.

    Одним із засобів, який зменшує інфекційний  початок хвороб, а також чисельність  шкідників і бур’янів є глибока (27–30 см) оранка полів після збирання сої і проведення вологозарядного  поливання. Це створює несприятливі умови для лялечок листогризучих  совок (капустяної, с-чорне, совки-гама, люцернової тощо), коконів акацієвої  вогнівки й лучного метелика, павутинного  кліща, трипсів та інших шкідників. Оранка на глибину більше 10 см забезпечує зниження чисельності вогнівки й  лучного метелика на 30–40%, а за оранки до 30 см загибель шкідників становить 95%. Внаслідок оранки уражені рослинні рештки заорюються в грунт на значну глибину, де під дією грунтової мікрофлори вони перегнивають, що сприяє зниженню інфекційного фону пероноспорозу, аскохітозу, сірої гнилі та фузаріозу. 

    Хімічні засоби захисту. В системі захисту  рослин сої від бур’янів, шкідників  і хвороб разом із агротехнічними важливе місце займають хімічні  засоби.

    З огляду на слабку конкурентоспроможність сої щодо бур’янів, застосування гербіцидів (табл. 3) є обов’язковим. На полях, засмічених багаторічними коренепаростковими бур’янами, знищення їх починають восени, застосовуючи пошаровий обробіток  грунту з використанням гербіцидів згідно з “Переліком пестицидів і  агрохімікатів дозволених до використання в Україні”, які вносять по розетках бур’янів, що відросли. Оранку проводять  не раніше ніж через 12–15 днів після  обприскування для повнішого  проникнення гербіцидів у кореневу систему бур’янів.

    Так, наприклад, із грунтових гербіцидів застосовують Трефлан 240, к.е., або Трефлан 480, к.е. (4–10 та 2–5 л/га, відповідно), що знижує забур’яненість посівів однодольними бур’янами на 92,5% і значно підвищує урожайність зерна сої. Трефлан  добре стримує злакові бур’яни, але він не діє на паслін чорний, осот, гірчак, нетребу, щирицю, капустяні бур’яни. Проти останніх ефективним є контактний гербіцид Базагран, 48% в.р., (1,5–3,0 л/га), якому характерна селективна дія по відношенню до сої. Застосовують його на фоні Трефлану по вегетуючих рослинах сої, коли бур’яни перебувають у фазі 4–5 листків, заввишки 10–12 см. У разі слабкого забур’янення посівів сої і ранніх фаз розвитку бур’янів норма Базаграну мінімальна, а за сильної забур’яненості й пізніших фаз розвитку бур’янів — максимальна. Проти коренепаросткових бур’янів і пасльону чорного високоефективною є дворазова обробка посівів Базаграном із загальною нормою 3,0 л/га (1,5+1,5) та інтервалом 20 днів. Послідовне застосування Трефлану і Базаграну знижує засміченість посівів на 80,0–89,0%, у тому числі дводольними та багаторічними бур’янами на 94,0–100%. Так, урожайність зерна сої, де застосовували Трефлан і Базагран, була 3,14–3,36 т/га проти 2,11 т/га з використанням тільки Трефлану (за даними Інституту землеробства південного регіону, 1989). Трефлан під дією сонячних променів швидко розкладається, тому потребує негайного та старанного загортання в грунт на глибину 6–7 см. Тут важливо ретельно перемішати гербіцид із верхнім шаром, щоб він добре закріпився в грунті. Це забезпечується за одночасного внесення й загортання препарату одним агрегатом. Для цього штангові обприскувачі встановлюють на рамі культиватора КПС-4, обладнаного вирівнювальними дисками та роторними коточками. Швидкість руху агрегату — не менше 7,0–7,5 км/год. Для загортання Трефлану на важких грунтах не слід застосовувати дискові знаряддя, бо вони не забезпечують якісний обробіток верхнього шару грунту і тоді потрібні додаткові розпушування культиваторами, що призводить до ущільнення, підвищення бриластості та висушування верхнього шару грунту.

    Якщо  Трефлан 240, к.е. (4 л/га), внести до сівби, а Базагран (2 л/га) у фазі 2–3 листків, у сої зменшиться загальна забур’яненість до 97,5%, навіть такими бур’янами, як паслін чорний (на 95,8 %). Маса бур’янів знизиться  на 79,9% порівняно з контролем (без  обробок). Збережений урожай становить 0,7–0,8 т/га. Коли дія гербіцидів недостатньо  ефективна, грунт ущільнений або  з’явились бур’яни, поле боронують  і обробляють міжряддя. Звичайно, проводять  одну-дві культивації.

    Перелік інших гербіцидів, дозволених в Україні  для використання на сої, див. у табл. 3  

    Протягом  вегетації сої потрібно систематично стежити за появою шкідників і  хвороб та вести рекомендований захист проти них.

    Через обмежений асортимент інсектицидів, що дозволені “Переліком… в Україні”, у разі виникнення критичних ситуацій щодо захисту сої від комах-шкідників, можливе застосування препаратів, які  дозволено для використання на горосі в рекомендованих нормах витрати: Актара 25 WG, в.р.г., тіаметоксам, 250 г/кг (0,1 л/га); Акцент, 40% к.е., диметоат, 400 г/л (1,0 л/га); Альтекс 100, к.е., альфа-циперметрин 100 г/л, (0,15–0,25 л/га); Блискавка, 10% к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л (0,15-0,165 л/га); Динадим стабільний, 40% к.е., диметоат, 400 г/л (0,5–1,0 л/га); Карате 050 ЕС, к.е., лямбда-цигалотрин, 50 г/л (0,1–0,125 л/га); Парашут 450, мк.с., паратионметил, 450 г/л (0,25–0,50 л/га); Фастак, 10% к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л (0,15–0,25 л/га), Фуфанон, 57% к.е., Малатіон, 570 г/л (0,5–1,2 л/га). 

    Заходи  захисту від шкідників. У фазі сходів, крім дротяників, дуже шкодить  паросткова муха. Проти неї ефективне  обприскування сходів Бі-58 Новим, 40 %,к.е. (1,0 л/га), або Золоном (Фозалоном), 35 % к.е. (2 л/га). У фазах галуження  і бутонізації — від повного  розкриття першого трійчастого  листка до утворення перших квіток, шкодять трипси, листогризучі шкідники (гусениці різних совок і п’ядунів, жуки бульбочкових довгоносиків), комплекс клопів-сліпняків і щитників, павутинні  кліщі. За чисельності тютюнового трипсу 10–15 екз. на рослину в період формування 1–2 пар трійчастих листків, жуків  бульбочкових довгоносиків — 10–15 екз./м2, павутинних кліщів — 2–3 екз. на лист і  наявності інших листогризучих  та сисних шкідників ефективне наземне  обприскування посівів сої препаратами  Золон (Фозалон), к.е., (2,5–3,0 л/га), Бі-58 Новий, к.е., (0,5–1,0 л/га). Проти молодших віків  гусениць, личинок попелиць і трипсів  достатня менша норма цих препаратів. У разі виявлення в насіннєвих посівах сисних шкідників-переносників вірусних хвороб (лучні клопи, попелиці, трипси), для запобігання поширенню  інфекції, за порогової чисельності  комах проводять обприскування  вказаними вище інсектицидами в  рекомендованих нормах витрати.

    Для захисту сої від павутинного  кліща обробка інсектоакарицидами доцільна за середньої чисельності 2–3 екз. на лист або за появи його колоній на рослинах. Обробляють осередки та крайові смуги на заселених  полях. У разі потреби обробки  повторюють. На зрошенні їх треба проводити  після поливання, у вечірні години. Для боротьби з кліщами використовують Бі-58 Новий, к.е. (1,0 л/га), Золон (Фозалон) (2,5–3,0 л/га). Крім того, проти кліщів можна застосовувати молоту сірку (30 кг/га).

    Проти клопів-щитників за чисельності 2 екз./м  рядка, клопів-сліпняків — 40–50 екз. на 50 одинарних помахів сачком —  ті самі препарати і в тих самих  нормах. Боротьбу з акацієвою вогнівкою  слід починати в період відкладання  яєць метеликами 1–2 генерацій. ЕПШ  на сої — 2–3 яйця на рослину на початку  утворення бобів, або 5% на заселеність  бобів гусеницями 1-го віку. Використовують Бі-58 Новий (1,0 л/га) або Золон (Фозалон) (2,5–3 л/га).

    В Україні асортимент препаратів проти  шкідників сої обмежений, і це може негативно вплинути на подальшу ситуацію, коли виникнуть стійкі до цих препаратів популяції кліщів і комах. Для поліпшення ситуації треба мати достатній перелік  інсектоакарицидів, які повинні  чергуватися та вирізнятися механізмом токсичної дії.

    У господарствах для захисту посівів  сої від шкідників, хвороб і бур’янів застосовують комплекс машин: АПЖ-12, ОП-2000, ОПШ-2000-21,6, ПОУ, ПОМ-630, “Харді” та інші.

    Норма витрати робочої рідини за наземних обробок — 300–400 л/га. В разі авіаобприскування  норма витрати робочої рідини становить 25–50 л/га.

    Проти акацієвої вогнівки в період масового відкладання яєць ефективний одноразовий  випуск яйцеїда-трихограми з розрахунку 100 тис. особин на 1 га, що знижує пошкодження  бобів сої на 40–50%. Застосовують місцеві раси трихограми.

    Під час проведення захисних заходів  обов’язковою умовою доцільності застосування пестицидів проти шкідливих організмів є пороги їх шкодочинності (ЕПШ) із урахуванням  фаз розвитку рослин сої, погодних умов, чисельності ентомофагів тощо.