Хімічна консервація кормів

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 
 
 
 
 
 

Факультет ТВ і  ППТ                                       Кафедра годівлі тварин,                   

                                                         технології кормів і рибництва             

Реферат

на тему: «Хімічна консервація кормів»

2010 

    Зміст 

Вступ………………………………………………………………………….2

1. Класифікація консервантів…………………………………………...4
1. Мінеральні кислоти……………………………………………..4
2. Мурашина кислота……………………………………………...4
3. Оцтова кислота………………………………………………….5
4. Концентрат низькомолекулярних жирних кислот……………5
5. Бензойна кислота………………………………………………..5
6. Вуглекислий газ…………………………………………………6
7. Бензоат натрію…………………………………………………..6

Список  використаної літератури……………………………………………7 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Технологія хімічного консервування кормів

    Хімічне консервування зелених кормів - це силосування з додаванням хімічних препаратів, які затримують, розвиток гнильних та маслянокислих бактерій і сприяють одержанню силосу високої якості та зменшенню втрат поживних речовин, а також дають можливість зберегти частину цукру.

    Встановлено, що за ступенем збереження поживних речовин  спосіб хімічного консервування  займає друге місце після штучного сушіння трав. Втрати сухих речовин за різних способів консервування становлять (%): штучне висушування – 5-7, хімічне консервування - 10-13, силосування - 25-30.

    Переваги хімічного консервування полягають у тому, що воно дає можливість швидко заготовити велику кількість високобілкових рослинних кормів при мінімальних втратах поживних речовин навіть за несприятливих погодних умов.

    Слід  зазначити, що штучне сушіння, силосування  й сінажування не завжди забезпечують повну збереженість поживних речовин і високу якість кормів. Тому в останні роки в багатьох країнах світу широко використовується консервування кормів за допомогою хімічних препаратів, що дає змогу значно зменшити втрати поживних речовин та енергетичні затрати на зберігання кормів. При хімічному консервуванні втрати у 2 — 3 рази нижчі, ніж при силосуванні, і в 5 — 7 разів, ніж при сушінні.

    Ще  недавно хімічне консервування  рекомендувалось для силосування зеленої маси, бідної на цукор. Вважалося, що сировина, що містить цукор, може зберігатись і без консервантів. При цьому не враховувалося, що навіть у заквашеному кормі з рН = 4,0 - 4,2 залишається ще значна кількість цукру (до 70 %), витрачання якого триває до рН 4,0 і навіть нижче. В готовому силосі цукру дуже мало. Отже, для збереження найбільшої кількості поживних і біологічно активних речовин у кормовій масі будь-якого хімічного складу (навіть багатій на цукор) та будь-якої вологості її доцільно консервувати із застосуванням хімічних речовин.

    На  сьогоднішній день досліджено (випробувано) понад 1500 різних хімічних сполук-консервантів, однак поки що жодна з них не задовольняє всі технологічні, біологічні, екологічні та економічні вимоги до них. Найбільший практичний інтерес як консерванти зелених кормів викликають мурашина, бензойна та пропіонова низькомолекулярні органічні кислоти, препарат КНМК (35 % мурашиної, 30 % оцтової, 10 % пропіонової і 8 % масляної кислот), натрію піросульфіт, натрію нітрит, формалін, карбамід, вуглеамонійні солі тощо. Норми і способи внесення тих чи інших препаратів для консервування зазначаються у відповідних інструкціях та рекомендаціях. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Класифікація  консервантів

    Хімічні речовини, які використовують для консервування кормів, за їх дією поділяють на три групи; мінеральні кислоти, органічні кислоти, антибактеріальні солі й гази.

    1.1.Мінеральні кислоти (соляна, сірчана, фосфорна) підкисляють силосну масу до рН 3,8-1,2. При цьому створюється стійке середовище, що пригнічує розвиток гнильної, маслянокислої та іншої небажаної мікрофлори. Розвиток молочнокислих бактерій при цьому не стимулюється. У практиці кормовиробництва консервування мінеральними кислотами тепер застосовують дуже рідко, оскільки згодовування тваринам консервованого мінеральними кислотами силосу спричиняє захворювання (ацидоз, гіпомагнезія тощо), порушується обмін речовий.

    Серед відомих консервантів нині найпоширеніші  органічні кислоти (мурашина, пропіонова, оцтова, бензойна) та їхні суміші. Зазначені препарати та продукти їх розщеплення, що містяться у готовому кормі, не мають негативного впливу на здоров'я, відтворні функції тварин і якість одержуваної від них продукції. За своїми властивостями пропіонова, мурашина, оцтова кислоти належать до летких жирних кислот, які містяться у силосі, сінажі та інших силосованих кормах, а також синтезуються мікроорганізмами в передшлунках жуйних тварин і є нормальними проміжними продуктами обміну речовин у їх організмі.

    Хімічні консерванти повинні відповідати  вимогам державних стандартів. Застосовувати  препарати, які не відповідають стандартам, забороняється.

    1.2.Мурашина кислота пригнічує розвиток гнильних і маслянокислих бактерій, стримує ріст дріжджів і молочнокислих бактерій. Вона створює в зеленій масі концентрацію водневих іонів, достатню для запобігання розвитку небажаної мікрофлори. Залежно від культури й вологості сировини мурашина кислота забезпечує збереження поживних речовин на 88-92 %, цукру – до 30 %. Це один з найефективніших консервантів. Законсервований зазначеною кислотою корм добре поїдають тварини. Мурашина кислота виділяє пари, які подразнюють слизову оболонку дихальних шляхів та очей. Якщо її краплі потрапляють на шкіру, з'являються опіки. Допустимий вміст пари мурашиної кислоти у повітрі -1 мг/м³.

    1.3.Оцтова кислота дуже подразнює верхні дихальні шляхи та очі. Допустимий вміст її парів у повітрі становить 5 мг/м³. Пропіонова кислота подразнює слизові оболонки. Концентрована кислота опікає шкіру. Допустимий вміст її у повітрі 20 мг/м³

    1.4.КНМК (концентрат низькомолекулярних жирних кислот) одержують як побічний продукт при виробництві синтетичних жирних кислот. До складу його входять 27-29 % мурашиної кислот, 30-35% оцтової й 5-8 % пропіонової. Цей консервант пригнічує розвиток молочнокислих, гнильних та маслянокислих бактерій, дріжджів, плісені. У силосі консервованому як КНМК, так і мурашиною кислотою, зберігається до 30 % цукру від його вмісту в зеленому кормі, менше нагромаджується молочної кислоти порівняно із звичайним силосуванням, використовують для консервування багаторічних трав, кукурудзи.

    1.5.Бензойна кислота дуже впливає на гнильні та маслянокислі бактерії, пригнічує розвиток дріжджів, не впливає на молочнокислі бактерії. Вона утворює пил, який може викликати подразнення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів та очей.

    Фінська фірма «Фармос» випускає хімічні  консерванти: віхер-розчин (віхер-лівое) та віхер-кислоту (віхер-хаянр), що являють собою суміші органічних і мінеральних кислот з формаліном та стабілізуючим розчином. Віхер-розчином обробляють пров'ялені трави (3-3,5 л/т), віхер-кислотою - свіжоскошені (5-6 л/т). Їх використовують також для консервування зеленої маси кукурудзи підвищеної вологості (80 %), - яку збирають у дощову погоду або з післяукісних чи пожнивних посівів (3,5-4 л/т).

    Для консервування кормів використовують також солі та гази, які мають антимікробну дію. Особливо широкого застосування набули солі лужних металів, що містять сірку. Серед них бісульфат натрію (NaHSO₄) та піросульфіт (метабісульфіт) нагрію (Na₂S₂O₅). Ці речовини характеризуються бактерицидною, бактеріостатичною й фунгіцидною властивістю, зумовленою вмістом сірчистого ангідриду (сірчистого газу), який проявляє значну консервуючу дію.

    Для консервування кормів використовують і чистий сірчистий газ (SO₂), що ефективно впливає на плісеневі гриби. У дозах від 0,2 до 0,3 % щодо маси зелених кормів він забезпечує одержання силосу високої якості.

    1.6.Вуглекислий газ (СО₂) при силосуванні використовують для витіснення з кормової маси повітря і таким чином створюють у ній анаеробні умови. Як консервант він частково розчиняється соком рослин і впливає на рН у більш кислий бік, чим створює сприятливі умови для розвитку молочнокислих бактерій. У середньому доза внесення вуглекислого газу в масу коливається в межах 0,5-1,5 % від маси корму.

    1.7.Бензоат натрію (С₆Н₅СООNa) широко застосовують для консервування харчових продуктів. Внесення в силосну масу 2-4 кг бензоату натрію сприяє одержанню високоякісного силосу з багатьох кормових культур. Доза для рослин, які важко силосуються, становить 4 кг, які легко силосуються —1,5-2 кг на 1 т. 
 
 
 
 

    Список  використаної літератури 

   1. Консерванти і поживність кормів / Кулик М.Ф., Калетник Г.М., ОвсієнкоА.І. та ін.-К.: Урожай, 1992. -208 с.

   2. Нэш М.Дж. Консервирование и хранение сельскохозяйственных продуктов: Справочная книга / Пер. с англ. Н.А. Габеловой, Н.В. Гаделия; Под ред. и с предисл. В.И. Анискина. -М.: Колос, 1981.-311 с.

   3. Виробництво, зберігання і використання кормів. Навчальний посібник / В. Ф. Петричеико, М. Ф. Кулик, І. І. Ібатушіік, В. М. Костенко, О. І. Скоромна, П. С. Макаренко, І. Ф. Піяиалий, І. М. Кудлай, В. П. Жукон, О. М. Курнаєв, Ю.В.Обертюх, Н. М. Петриченко, О. Ф. Кавун, Л. Т. Глушко, А. І.Овсієнко, І.М.Веяичко, В. В. Хіміч, О. К. Стасюк, Л. С. Прокопенко, К.М. Сироватко, В.В. Панько / За ред. В, Ф. Петрнченка. - Вінниця: Діло, 2005.-472 с.