Оціночний інструментарій конкурентних переваг продукції сільського господарства

    Оціночний інструментарій конкурентних переваг продукції  сільського господарства 
 

    Однією  з головних умов формування конкурентних переваг є розробка методів аналізу  і вимірювання, що в свою чергу  дозволить сформувати їх рівень і  проводити порівняльний аналіз конкурентних переваг суб’єктів ринку. Визначення методів і показників оцінки конкурентних переваг підприємства є складовим  елементом загальної концепції  конкурентних переваг [Царенко О.В. Методи оцінки конкурентних переваг галузі промислових регіонів України. – «Економічний простір» №23/1, 2009 р].

    У економічній літературі розрізняють  безліч методів оцінки конкурентних переваг підприємств. Усі їх можна  звести до шести підходів (рис. 1) [Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посібник. – К: КНЕУ, 1999. – 384 с.].

    Рис. 1. Методи оцінки конкурентних переваг  підприємства

    Склад показників оцінки конкурентних переваг  варіює залежно від галузевих  особливостей підприємства. Збільшення числа досліджуваних показників підвищує достовірність одержуваного результату, з другого боку, росте статистична помилка. Оцінка конкурентних переваг підприємства найчастіше проводиться шляхом порівняльного аналізу підприємств-конкурентів за встановленими показниками [Царенко О.В. Методи оцінки конкурентних переваг галузі промислових регіонів України. – «Економічний простір» №23/1, 2009 р].

    Враховуючи, що нинішня українська система бухгалтерського  обліку і статистичної звітності  не адаптована до світової системи обліку, поки не завжди вдається провести якісну оцінку конкурентних переваг вітчизняних підприємств в порівнянні з зарубіжними підприємствами-конкурентами [Царенко О.В. Методи оцінки конкурентних переваг галузі промислових регіонів України. – «Економічний простір» №23/1, 2009 р].

    Вітчизняними  економістами робляться спроби розробки системи показників для оцінки конкурентних переваг підприємства. Гречикова І. Н. пропонує оцінку конкурентних переваг підприємства проводити за такими показниками, як:

• потреба в капіталовкладеннях фактичних і на перспективу, як в цілому, так і по окремих видах продукції і конкретних ринках;
• асортимент конкурентоздатної продукції, її обсяги і вартість («продуктова диференціація»);
• набір ринків або їх сегментів для кожного продукту («ринкова диференціація»);
• потреба в засобах на формування попиту і стимулювання збуту;
• перелік заходів і прийомів, якими фірма може забезпечити собі перевагу на ринку [Царенко О.В. Методи оцінки конкурентних переваг галузі промислових регіонів України. – «Економічний простір» №23/1, 2009 р].

    Більшість оперативних методів оцінки конкурентних переваг підприємства заснована  на портфельному аналізі, або на застосуванні різних виробничих показників і фінансових коефіцієнтів, які характеризують виробничу  діяльність, фінансовий стан, ефективність інвестицій тощо [Царенко О.В. Методи оцінки конкурентних переваг галузі промислових регіонів України. – «Економічний простір» №23/1, 2009 р].

    Мельникова  М. Н. розробила свою формулу для  оцінки конкурентних переваг підприємства, в якій відображаються показники, запропоновані  нею для оцінки:

    ;

    де  К – комплексний показник конкурентних переваг підприємства;

    І_П, І_Пк – узагальнюючий показник конкурентних переваг відповідно оцінюваного підприємства і підприємства-конкурента;

    І_К, І_Кк – індекси якості продукції відповідно оцінюваного підприємства і конкурента;

    І_Р, І_Рк – індекси частки ринку відповідно оцінюваного підприємства і підприємства-конкурента;

    І_И, І_Ик – індекси іміджу;

    І_ФС, І_ФСк – індекси фінансового стану;

    І_СК, І_СКк – індекси системи якості;

    І_СС, І_ССк – індекси служби сервісу;

    І_р, І_рк – індекси реклами;

    І_ДС, І_ДСк – індекси ділової співпраці;

    І_ІС, І_ІСк – індекси інформаційної системи [Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: Монографія. – К.: НІСД, 2002. – 132 с.].

    Однак запропонований метод має свої недоліки. До них можна віднести суб’єктивізм, оскільки частина показників визначається експертним методом шляхом оцінки за шкалою балів [Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: Монографія. – К.: НІСД, 2002. – 132 с.].

    Мілевський С.В. умовно поділяє основні підходи до визначення конкурентоспроможності на групи: методи визначення інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства з використанням експертних оцінок; методи визначення конкурентного статусу фірми; графічні методи; методи, основані на синтезі інтегрального показника з набору економічних показників; методи оцінки конкурентоспроможності підприємства за результатами виробничо-господарської діяльності; методи, основані на визначенні вартості бізнесу [Черненко С.О. Конкуренція та ефективність товарних ринків в Україні : Монографія. – К.: - Бібліогр, 2006. 171 с.].

    Одним з найбільш часто застосованих для  визначення конкурентних переваг є метод аналізу ієрархій (МАІ), який характеризується систематизованою процедурою подання елементів, які визначають сутність проблеми. Він полягає в поділі проблеми на складові й подальшій їх обробці шляхом порівняння, тобто: визначення переліку критеріїв, визначення аналогів і встановлення по них значень критеріїв, порівняльна оцінка критеріїв за важливістю, порівняльна оцінка об’єктів за кожним з критеріїв, обробка матриць порівнянь критеріїв. Оцінка важливості критеріїв за МАІ відбувається шляхом їх попарного порівняння [Царенко О.В. Методи оцінки конкурентних переваг галузі промислових регіонів України. – «Економічний простір» №23/1, 2009 р].

    Всі розрахунки за такою методикою можуть бути виконані в пакеті Excel з використанням електронних таблиць. Застосування методу рангів дозволяє оцінити конкурентні переваги підприємства шляхом виявлення слабких і сильних сторін порівняно з аналогічними підприємствами-конкурентами і на цій основі визначити його місце (рейтинг) у конкурентній боротьбі. Складання рейтингу відбувається в такій послідовності: визначення критеріїв відбору показників, визначення ,,ваги” показника, визначення результативного балу окремого підприємства. Рейтинг підприємства визначається на основі розрахунку його підсумкового бала в результаті оцінки. Підсумковий бал окремого підприємства визначається за формулою:

    ,

    де  ТМ – підсумковий бал підприємства за результатами рейтингової оцінки;

    М_і – бал підприємства за і-м показником господарської діяльності;

    В_і – питома вага і-го показника.

    Цей метод достатньо повно характеризує та визначає положення підприємства відносно його конкурентів. Але є проблеми, які пов’язані з відсутністю прогнозної інформації та складністю при розрахунку показника і вихідних даних [Царенко О.В. Методи оцінки конкурентних переваг галузі промислових регіонів України. – «Економічний простір» №23/1, 2009 р].

    Окрему  групу складають матричні методи оцінки конкурентних переваг підприємств, які розглядають процеси конкуренції в динаміці. У основі цієї групи методів лежить концепція життєвого циклу товару і технології (чотири стадії: упровадження, зростання, насичення і спад). Найбільш популярними матричними моделями, по яких можна оцінити конкурентні переваги підприємства, є матриця консультативної групи (БКГ) Бостона і матриця «Дженерал-Электрик»-«Мак-Кинзи». Цей метод дозволяє зіставити позиції підприємств у складі одного портфеля в крупних корпораціях і забезпечити правильне поєднання підрозділів, які випробовують необхідність в капіталі для свого зростання, з підприємствами, які мають в своєму розпорядженні надлишок капіталу [Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: Монографія. – К.: НІСД, 2002. – 132 с.].

    Для визначення перспектив розвитку кожного підприємства використовується один показник-зростання обсягу попиту на продукцію підприємства. Він визначає розмір матриці по вертикалі. По горизонталі задається співвідношення частки ринку, яка належить даному підприємству, і частки ринку, яка належить її основному конкуренту. Це співвідношення визначає порівняльні конкурентні позиції підприємства в майбутньому [Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: Монографія. – К.: НІСД, 2002. – 132 с.].

    БКГ пропонує наступні управлінські рішення  для корпорації (рис.2.):

      «зірки» – підприємства з високою часткою на ринку збуту і високими темпами зростання необхідно берегти і укріплювати; з приходом зрілості «зірки» можуть перетворитися на «дійних корів»;

      «собаки» – найменш ефективні з підприємств, які входять до складу корпорації; від них необхідно по можливості позбавлятися, якщо немає вагомих причин для того, щоб їх зберігати;

      для «дійних корів» необхідний жорсткий контроль капіталовкладень;

      «дикі кішки» – найперспективніші  підприємства, при ефективному управлінні можуть бути перетворені на «зірки». 

    Рис. 2. Матриця БКГ

    Це  спрощений аналітичний метод  для оцінки конкурентних позицій підприємств у складі одного портфеля. Використання цього методу обмежено: тільки в стабільних умовах діяльності підприємства і при стійких темпах зростання [Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: Монографія. – К.: НІСД, 2002. – 132 с.].

    Матриця «Дженерал - Електрик» – «Мак - Кинзі» може бути застосовна в різних умовах конкуренції і для різних фаз життєвого циклу товару. У матриці по вертикалі задана привабливість ринку збуту, залежна від соціальних, політичних, економічних, технологічних факторів, які впливають на попит і рентабельність продукції. По горизонталі заданий конкурентний статус фірми, що є результатом взаємодії трьох факторів – відносного рівня стратегічних капіталовкладень, конкурентної стратегії підприємства і мобілізаційних можливостей підприємства [Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: Монографія. – К.: НІСД, 2002. – 132 с.].

    Недоліком матричних моделей є спрощене представлення складної структури діяльності підприємства, а також відсутність рекомендацій по досягненню нового конкурентного статусу підприємства [Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: Монографія. – К.: НІСД, 2002. – 132 с.].

    Отже, проведені дослідження дозволяють стверджувати, що в сучасних умовах розвитку і функціонування аграрних підприємств діагностика конкурентних переваг стає об’єктивною необхідністю, оскільки в сучасній конкурентній боротьбі виграє той, хто точніше оцінює ситуацію, використовуючи результати проведеної аналітичної роботи.

    Список  використаних джерел:

1. Грозний І. Діагностика конкурентних переваг промислового підприємства. – Журнал «Схід» №2 (80) березень-квітень 2007 р.
2. Царенко О.В. Методи оцінки конкурентних переваг галузі промислових регіонів України. – «Економічний простір» №23/1, 2009 р.
3. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посібник. – К: КНЕУ, 1999. – 384 с.
4. Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: Монографія. – К.: НІСД, 2002. – 132 с.
5. Черненко С.О. Конкуренція та ефективність товарних ринків в Україні : Монографія. – К.: - Бібліогр, 2006. 171 с.