Вибір і розрахунок основних і допоміжних технологічних процесів на фермі

,                      (1.5)

де    Р_р – річна потреба корму даного виду, кг;

         D – строк на який створюється запас корму даного виду, днів.

Запас одних видів  кормів створюють на весь строк стійлового періоду (комбісилос, буряки). Для інших він становить в межах 10-30 добових потреб (для концентрованих кормів) або 15% від річної потреби комбісилосу.

Кількість сховищ потрібних для зберігання обчислюємо за формулою:

,  (1.6)

де    V – об’єм сховища, м³;

         - коефіцієнт використання об’єму сховища.

Проведемо розрахунок на прикладі буряка:

,

,

.

Приймаємо 2 сховищa.

 

Таблиця  1.5 - Необхідна кількість споруд для корму

 

Назва споруди	Потреба в кормах, кг	Об’ємна маса корму, кг/м3	Потрібна місткість Vз, м3	Місткість одного сховища Vc, м3	Коефіцієнт використання місткості сховища	Необхідна кількість і № Т.П.
1.Склад для концкормів і кормових добавок* 2.Сховище  для буряків 3.Траншея  для комбісилоса	1547804   1209055   1320132	600   600   1100	2595,734   2015,092   1200,12	1000   1000   1000	0,75   0,95   0,95	3шт. т.п.813-165   2шт.   1шт. т.п.811-36

 

* - запас концкормів складає 15 добових потреб.

Для розрахунку потрібної  кількості гноєсховищ потрібно визначити  добовий вихід гною від однієї тварини кожної групи

,                                (1.7)

де    q_е – добовий вихід екскрементів від однієї тварини, кг;

         q_в – добова кількість води, що додається в систему видалення

                гною на одну тварину з врахуванням  миття годівниць, 

                підлоги, підтікань автонапувалок,  кг;

         q_мех – кількість механічних включень, що надходять у систему за

                    добу, кг.

,                                                  (1.8)

Дані розрахунку заносимо в таблицю 1.6.

 

Таблиця  1.6 - Розрахунок кількості гною

 

Група тварин масок, кг	qе, кг	qв, кг	qмех, кг	qгн, кг	q	m, голів	qдоб
20…30 30…40 40…80 більше 80	2,4 3,5 5,1 6,6	1,5 2,5 2,5 2,5	0,024 0,035 0,051 0,066	3,924 6,035 7,651 9,166	2    2    3    3	500 500 1000 500	1883,52 2896,8 7344,96 4399,68
Всього	16524,96

 

Загальну місткість  гноєсховищ обчислюємо за формулою:

,                                             (1.9)

де    Д – планова тривалвсть зберігання гною (приймаємо стійловий

                період 180 днів);

         q_п – добова норма внесення підстилки, кг (для соломи 2-3 кг);

         m_і – поголів’я і-тої групи тварин, голів;

         n – кількість груп тварин.

 

  .

Таким чином потрібна місткість гноєсховища:

=3902,4 M³.

Потрібна кількість  сховищ

.

Приймаємо три гноєсховища  ємкістю 2000 тон Т.П. 815-416

 

 

 

 

 

 

1.6 Розробка генерального  плану ферми

Земельну ділянку  під ферму вибираємо з врахуванням  виробничих вимог, що пред’являються. Ділянка розташована за 500 м від села (тобто ширина санітарно-захистної зони витримується) має природній нахил місцевості 3˚, що дозволить відводити талі і дощові води природнім шляхом і рівень грунтових вод не менше 2...2,5 м від поверхні. Користуючись санітарно-гігієнічними і протипожежними нормами розташовуємо на ділянці всі виробничі і допоміжні будівлі у відповідності з прийнятою технологією утримання і годівлі тварин. Щоб забезпечувалась поточність виробничого процеса з мінімальними переміщеннями потоків корму, відходів, а також планувати мінімальне переміщення тварин. Гноєсховище розміщуємо нижче ділянки основних і допоміжних приміщень. Уся територія ізольована від навколишньої місцевостіполосою насаджень дерев.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Вибір і розрахунок основних і допоміжних

технологічних процесів на фермі

2.1 Механізація приготування кормів

 

Приготування кормосуміші на кожній фермі має за мету зменшити витрати кормів на одиницю продукції за рахунок збалансованого раціону по поживності, забезпечити механізацію роздавання кормів одним типом кормороздавача, а значить зменшьти затрати праці на роздавання кормів.

Процес кормоприготування  полягає у виконанні технологічних  заходівспрямованих на кормову сировину, що обробляється, з метою надання їй нових властивостей. Стосовно окремих видів кормів багаторічним досвідом, а також науковими дослідженнями визначені раціональні технологічні заходи. Структурно-технологічна схема кормоцеху КЦС-3000 для порційного приготування кормових сумішей для свиноферми зображена на Рис. 2.1.

Для обгрунтування вибору кормоцеху необхідно знати добові потреби кормів для ферми, разовий обсяг їх видачі, продуктивність окремих технологічних ліній і кормоцеху вцілому.

         З урахуванням рекомендацій свиням усіх вікових груп на фермі корм будемо роздавати два рази на добу. При цьому приймаємо рівномірний розподіл добової норми кормів. Кількість кормів необхідних для разової дачі знаходимо на основі таблиці 4 і заносимо в таблицю 1.7.

 

Таблиця  1.7  -  Витрата кормів за разову дачу

 

Вид корму	Витрати корму при віці свиней					Всього
	2-3 міс	3-4 міс	4-6 міс	7-8 міс	8-10 міс
Концкорми Трав’яне  борошно Комбісилос Коренеплоди	240 36 180 168	264 48 204 192	288 72 240 240	384 120 420 408	480 120 600 600	1656 396 1644 1608

 

Залежно від кратності  роздачі корму розраховуємо разову потребу приготування кормів:

,                                                                    (2.1)

.

Маючи розраховані  потреби у кормах ми можемо знайти продуктивність кормоцеху:

, (2.2)

де    G_сум – загальний добовий обсяг роботи кормоцеха, кг;

          Т – тривалість роботи кормоцеху  за добу, год (Т=8 год).

.

По розрахованій продуктивності попередньо підбираємо по кормоцех КЦС-3000 продуктивність 3 т/год Т.П.802-120.

Продуктивність  кожної технологічної лінії кормоцеху  обчислюємо за формулою:

, (2.3)

де    Т_і  - тривалість обробки і-того виду корму, год (для кормів що швидко псуються Т_і=1 год).

 

 

 

2.1.1 Лінія концентрованих  кормів

 

Продуктивність  лінії складає:

.

Приймаємо, що в  господарстві використовуються готові концентрати, тоді дробарка буде не потрібна через недостатню завантаженість. Для  дозування і транспортування концентрованих кормів вибираємо бункер БСК-10.

 

2.1.2 Лінія комбісилосу

 

.

Для подрібнення  комбісилосу вибераємо подрібнювач “Волгарь 5”.

 

2.1.3 Лінія коренеплодів

 

Продуктивність  лінії складатиме:

.

Подача коренеплодів з завальних ям виконуватиметься транспортером ТК-5.0 продуктивністю 5 т/год. Для виконання подальших  операцій миття, уловлення каменів та подрібнення підбираємо подрібнювач ИКМ –5 продуктивнiстю 7 т/год.

 

2.1.4 Лінія змішування  кормів

 

Продуктивність  лінії ми обчислюємо за формулою:

, (2.4)

де    G_раз – загальний разовий обсяг робіт кормоцеху, кг;

Т_цикл – тривалість циклу приготування кормів, год.

,  (2.5)

де    t_зав – час завантаження змішувача, год (приймаємо t_зав=0,8 год);

         t_зміш – час змішування, год;

         t_вив – час вивантаження, год.

,     (2.6)

, (2.7)

де    - продуктивність змішувача (для С-7, =9000 кг/год);

         V_зм – об’єм бункера змішувача, м³;

         W_вив – об’ємна продуктивність вивантаження кормосуміші з

                      змішувача, м³/год (для С-7, W_вив=40 м³/год).

,

,

,

.

Таким чином остаточно  підбираємо змішувач С-7 продуктивністю 9т/год. Для транспортування кормосуміші в свинарники вибираємо гвинтовий транспортер ШВС- 40М і скребковий транспортер ТС-40М.

 

 

 

 

 

2.2 Механізація роздачі  кормів

 

Ефективність годівлі  свиней суттєво залежить від вирішення  питань щодо роздавання кормів. Цей  процес за трудомісткістю займає від 25 до 35 % усіх затрат праці на виробництво  м’яса.У процесі доставки і роздання кормів виконується значний обсяг робіт.

Засоби механізації  цього процесу повинні задовольняти таким вимогам:

1. Забезпечувати задану точність дозування та рівномірність видачі кормів;
2. Мати можливість дозувати корм кожній групі тварин;
3. Робочі органи не повинні погіршувати якість корму чи його втрати;

4. Не повинні створювати небезпеки для тврин і обслуговуючого персоналу.

 

Для роздачі кормів вибираємо стаціонарний кормороздавач  КС-1.5 вантажопідйомністю G_р

, (2.8)

де V_б – місткість бункера кормороздавача, м³;

          - коефіцієнт заповнення бункера (0,8-1);

          - об’ємна маса корму, кг/м³ (для даного випадку =740 кг/м³).

Кількість циклів, що може виконати кормороздавач:

,  (2.9)

де    Т_р – допустимий час роздачі кормів, год;

         t_ц – тривалість одного циклу роздачі кормів, год.

, (2.10)

де    R_о – коефіцієнт, що враховує затрати часу на вимушені зупинки

                 (R_о =1,1-1,2);

         t_тр – час трангспортування корму роздавачем до місця роздачі, год

                 (враховуючи те, що кормороздавач  розташований в

                 приміщенні то t_тр=0);

         t_хх – час транспортування порожнього кормороздавача до місця

                 його завантаження, год.

, (2.11)

де    L – середня відстань до кормоцеху, км (в нашому випадку L=90 м

                довжині свинарника-відгодівельника);

          - швидкість руху порожнього кормороздавача, км/год.

.

Тривалість завантаження кормороздавача (t_зав) обчислюємо за формулою:

,  (2.12)

де    - продуктивність завантажувача, кг/год.

Знаходимо тривалість роздачі кормів:

, (2.13)

де    - продуктивність кормороздавача при роздачі у годівниці,

                 кг/год.

, (2.14)

де    - погонна норма видачі корму, кг/м;

         - швидкість агрегату при роздачі корму, м/год;

          n_г – кількість годівниць,в які одночасно роздається корм

                 (вибираємо n_г=2).

, (2.15)

де    -разова норма видачі корму на 1 голову, кг;

         b – ширина фронту годівлі однієї тварини (b=0,3-0,35 м).

,

,

Таким чином тривалість циклу складатиме:

.

Загальна кількість  рейсів, що виконують кормороздавачі:

, (2.16)

де    G_раз – загальний разовий обсяг робіт кормоцеху, кг.

разів.

Необхідна кількість  кормороздавачів на одне приміщення:

,                                                                          (2.17)

шт.

Приймаємо 2 кормороздавача на приміщення свинарника-відгодівель-ника.

 

 

 

2.3 Механізація водозабезпечення

 

Продуктивність  і стан здоров’я тварин залежать не тільки від норми годівлі, а також від своєчасного забезпечення їх доброякісною водою.

Джерелами водопостачання ферм бувають бурові свердловини (трубчасті колодязі), шахтові колодязі та відкриті водойми. Для даного господарства вибераємо джерелом водопостачання трубчастий колодязь, схема якого зображена на Рис. 3.

Для напування свиней рекомендується вода, яка має температуру  в межах 8-25 °С, без сторонніх запахів, кольорів та смаку. Забрудненість не повинна перевищувати 2 мг/л. Питна вода повинна мати нейтральну або слаболужну реакцію, жорсткість – не більше 7 мг·екв/л, окисленість - не більше 2,5 мг/л, а вміст свинцю - не більше 1 мг/л.

На основі середньодобових  норм споживання і кількості споживачів на фермі обчислюємо добову потребу  води:

, (2.18)

де    m_і – кількість споживачів і-тої групи;

         - середньодобова норма витрати води одним споживачем і-тої

                  групи (для свиней віком 2-4 міс - =5 л/добу,