Ландшафтно-екологічні пріоритети та критерії оптимальності геосистем

З агроекологічної  точки зору біоцентр, вкраплений у  структуру агроландшафту, має оптимізувати прилеглі поля за рахунок птахів, комах, рептилій, що живуть у ньому. При  цьому можна і не вимагати від  такого біоцентру стійкості його популяційної структури, допускається їх певна деградація, яка може лімітуватися штучно (підсадкою дерев, чагарників тощо). За даними НДІ біології Дніпропетровського університету, ділянки з насадженою природною рослинністю площею 0,5-1 га в степовому ландшафті забезпечують біологічний захист та запилення  агроценозів у радіус: 2 км. Біоцентри  меншої площі такої оптимізуючої ролі не відіграють.

Обґрунтування оптимальної  територіальної структури природних  угідь ґрунтується на концепції  біоцентрично-сітьової ЛТС. В оптимально організованій території всі  біоцентри мають бути зв'язаними  біокоридорами в єдину мережу. Оптимальність цієї мережі оцінюється a-, b- та у-індексами зв'язності. Найбільшої ефективності біоцентрично-сітьова  ЛТС досягає при значення а = 1, в = 1, у = 3. При невідповідності параметрів існуючої ЛТС цим значенням слід створити нові біоцентри та біокоридори. Оптимальним місцеположенням останніх є балки та лощини. Крім стабілізації біоцентрично-сітьової ЛТС, створені тут  лісонасадження та залужені схили виконують  також протиерозійну та водозахисну  функції.

Території, не зайняті  природною рослинністю та забудовою, мають бути диференційовані на угіддя відповідно до природних: потенціалів  та оцінок стійкості геосистеми до антропогенних впливів. Причому  останній критерій має пріоритетне  значення перед високим потенціалом  геосистеми.