Обласна організація Товариства Червоного Хреста

Обласна організація Товариства Червоного Хреста

Сьогодні для багатьох останньою  інстанцією допомоги є Червоний Хрест - організація, яка поспішає у скрутну хвилину підтримати, розрадити, силою духовних ліків підняти людину.

 
Перегортаючи сторінки історії Товариства Червоного Хреста, необхідно відмітити, що ідеї миру і гуманізму, людяності  та співчуття не вичерпалися, незважаючи на війни і багаточисельні конфлікти, що продовжуються в різних регіонах нашої планети.

 
Червоний Хрест тісно пов'язаний з розвитком медичних закладів у  всьому світі.

 
Офіційної системи навчання медичних сестер до ХХ століття не існувало. Лікарями були чоловіки з доброю спеціальною освітою, як правило, із заможних сімей.

 
Слід відзначити, що війни, як соціальне  явище, стали поштовхом до розвитку сестринської справи через те, що в  ці періоди значно зростала проблема в медсестринській допомозі. Підтвердженням цієї закономірності є вся історія створеного 1854 року в Женеві "Общества попечения о больных и раненых воинах", а далі - Міжнародного товариства Червоного Хреста, яке набуло міжнародного визнання та значення. Такі товариства стали створюватися в усіх країнах світу.

 
Емблемою Товариства став червоний хрест на честь Швейцарської держави, яка скликала Міжнародну конференцію, на якій була прийнята Перша Женевська  Конвенція.

 
І так сталося, що з часом емблему "червоний хрест" автоматично  почали використовувати медичні заклади, що, звичайно, суперечить Женевським конвенціям.

 
1912 року Міжнародний комітет Червоного  Хреста заснував медаль імені  Флоренс Найтінгейл як найвищу  нагороду медичним сестрам та  їхнім помічникам-активістам Товариства, які відзначилися при догляді за хворими та пораненими. 
Флоренс Найтінгейл (1820-1910), одна з найосвіченіших особистостей часів вікторіанської Англії, яка відіграла визначну роль у подальшому розвитку сестринської справи у світі.

 
У 1859 році Найтінгейл видала "голубу книжку" військової санітарії, в якій зробила глибокий аналіз медичних втрат у роки Кримської війни, де вона брала участь з сестрами милосердя, та зазначила можливі шляхи їх попередження.

 
Сьогодні, більше ніж сто років  після того, як Анрі Дюнан організував  врятування поранених на полі бою поблизу Сольферіно (північ Італії), де він був свідком жахливих наслідків франко-італійської війни, Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця має своїх прихильників і учасників більш як у 187 країнах світу (члени Федерації) - близько 200 млн. волонтерів і працівників.

 
В Україні започаткувався цей рух  ще в часи Кримської війни 1854-1856 років, під час якої прославили себе сестри милосердя Хрестовоздвиженської громади  на чолі з відомим хірургом М.І. Пироговим.

 
Саме цей Великий Лікар уперше у світовій практиці привернув увагу громадськості до необхідності надавати допомогу потерпілим під час бойових дій незалежно від того, на якому боці вони воюють.

 
Але ініціатором і організатором  створення Міжнародної організації  Червоного Хреста став громадянин Швейцарії Анрі Дюнан.

 
У Російській імперії, до якої входила  Україна, в 1867 році було організовано "Общество попечения о больных и раненых  воинах", пізніше назване Російським Товариством Червоного Хреста, яке  очолювала придворна аристократія і, в першу чергу, представники царської родини. Жодне відомство імперії не мало в своїх лавах такої кількості князів, баронів, генерал-губернаторів, фрейлін.

 
Волинське місцеве управління (на той  час туди входила Житомирська  область) Російського Товариства Червоного Хреста було створено в 1867 році, до якого входили представники вищого світу - княгині Шаховська, Яновська, Ожовська.

 
За період їх діяльності у 1895 році на кошти, зібрані від пожертвувань окремих людей, було відкрито лікарню Червоного Хреста на 15 ліжок з амбулаторією, яка фактично використовувалася для приватної практики лікарів.

 
Лікарня розташовувалась у невеличкому  двоповерховому будиночку по вул. Дівочій, 3 (вул. Червоного Хреста, де встановлена  меморіальна дошка на відзнаку 80-річчя від дня заснування Товариства Червоного Хреста України). В 1898 році на базі амбулаторії створюється й перша поліклініка.

 
В квітні 2003 року виповнилося 85 років  з дня створення Українського Червоного Хреста.

 
В період Першої світової війни в приміщенні лікарні розміщено шпиталь Червоного Хреста, який спочатку лікує поранених, а в 1919 році, в зв'язку зі встановленням Радянської влади на Волині та ліквідацією Волинського управління Російського Товариства Червоного Хреста, реорганізується в хірургічний шпиталь для інвалідів війни.

 
Згідно з архівними документами, Товариство Червоного Хреста на Україні  започаткувало свою діяльність 18 квітня 1918 року, коли відбувся І з'їзд активістів цього руху та представників медико-санітарних організацій Союзу земств і Союзу міст.

 
Про це, зокрема, писала газета "Боротьба" 20 квітня 1918 року.

 
З'їзд обрав організаційний комітет  на чолі з доктором П. В. Петровським, якому було доручено справу розбудови  Українського Товариства Червоного  Хреста та написання його статуту, який було втрачено в 1917 році.

 
В 1921 році Товариство Червоного Хреста знову розпочало свою діяльність на Волині.

 
В 1923 році в лікарні проводиться  реорганізація: створюється хірургічне відділення, відкривається рентгенстанція.

 
З 1924 року лікарню Червоного Хреста очолює Олександр Федорович Гербачевський, при ньому при лікарні розгортається відділення на 20 ліжок для лікування хворих на туберкульоз.

 
При лікарні відкривається дворічна школа медсестер, організовуються  автомайстерні та майстерні з виготовлення апаратів фізметодів лікування. Вперше в Житомирі з'являється електро-водо-грязелікування, застосовується кварцева лампа та діаметрія.

 
Олександр Федорович Гербачевський  віддає свої сили і час не лише вдосконаленню  обладнання лікарні, підбору колективу висококваліфікованих і чуйних медичних працівників, але й поширенню серед населення медичних знань.

 
То був час боротьби із наслідками голоду - Волинська організація Червоного  Хреста відкриває разом з Губкомом та соцзабезом 2 дитячі колонії, дитячий санаторій.

 
У 1923 році, крім лікарні, організація  Товариства на Волині утримує ще дитячу колонію для туберкульозних дітей.

 
З 1927 по 1930 роки Волинською організацією Червоного Хреста було налагоджено  роботу 90 гуртків першої допомоги у  місті Житомирі, 44 - на селі, зроблено 6 випусків курсів першої допомоги, 1 випуск медичних сестер запасу, організовано школу-комуну медичних сестер та загони першої допомоги.

 
При безпосередній участі О.Ф. Гербачевського проходив перший випуск гуртка першої допомоги комітету Українського Червоного Хреста при станції Житомир у 1928 році.

 
У 1932 році мережа лікувальних установ  Житомирського міського комітету Червоного  Хреста Київської області, що з 1931 року керував діяльністю Товариства у нашій області, складалась з однієї лікарні на 45 ліжок, рентгенкабінету, однієї аптеки, одного магазину санітарії та гігієни. 
А на початок 1935 року організація Червоного Хреста вже мала 1 лікарню на 75 ліжок, 2 поліклініки, 2 водолікарні, 2 аптеки, рентгенвідділення, 2 магазини санітарії та гігієни, санаторій для командирського складу Червоної Армії.

 
На початку 30-х років Червоний Хрест України мав у своїй  власності 119 медичних, 206 профілактичних та дитячих закладів, четверту частину  всіх протитуберкульозних диспансерів, 36 оздоровчих установ, 800 лазень, 300 фельдшерсько-акушерських пунктів, 400 аптек і магазинів санітарії та гігієни.

 
І все це у 1938 році рішенням Раднаркому було безкоштовно передано Наркомздорову.

 
На превеликий жаль, архівні матеріали з 1935 по 1945 роки про діяльність організацій Червоного Хреста області не збереглися. 
У післявоєнні роки головою обласної організації був Ісак Маркович Манзон (по 1958 рік), а далі головами обласної організації були: Володимир Іванович Олійник (1958-1961), у даний час працює в Бердичівській районній лікарні, Борис Тимофійович Шлянін (1961-1967) та Антоніна Іванівна Портянко (1967-1975), які перебувають на заслуженому відпочинку, Микола Михайлович Селезньов (1975-1978), Алла Федорівна Супряга (1978-1986), у даний час голова обкому профспілки працівників охорони здоров'я.

 
З 1986 року і по даний час очолює Обласну організацію Товариства Червоного Хреста Олександр Володимирович  Богдан, заслужений лікар України.

 
Протягом усієї діяльності Товариства головна мета і завдання Червоного Хреста залишаються незмінними: охорона життя і здоров'я людини, попередження хвороб, полегшення людських страждань внаслідок стихійного лиха, збройних конфліктів, аварій і катастроф - тобто зміст цих цілей і завдань змінюється в залежності від ситуації та дійсності, яка оточує нас.

 
Сьогодні Житомирська обласна  організація Товариства Червоного  Хреста України має розгалужену  мережу, яка складається з 23 районних, 3 міських та 1559 первинних організацій  Товариства.

 
Обласна організація Товариства Червоного  Хреста України протягом багатьох років  є діловим партнером органів  охорони здоров'я в реалізації заходів, спрямованих на охорону  здоров'я і життя населення  області.

 
Для реальної допомоги населенню в  області реалізується 11 комплексних міжнародних та обласних гуманітарних програм: 
"Патронажна сестра", "Молодіжна", "Міжнародна та обласна Чорнобильська програма", "Міжнародний гуманітарний проект - Червоний Хрест проти туберкульозу та ВІЛ/СНІДу", "Донор", "Допомога людям похилого віку", "Дитячий притулок", "ХОСПІС Червоного Хреста", "Будинок милосердя", "Громадські роботи: доглядальниці".

 
З 1991 року, за ініціативи Українського Червоного Хреста та фінансової підтримки  Міжнародної Федерації Товариств  Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, в регіонах України (Житомирська і Рівненська області), Білорусії і Росії реалізується Міжнародна Чорнобильська програма гуманітарної допомоги і реабілітації.

 
В рамках цієї програми з 1991 року в області  працює пересувна діагностична лабораторія Червоного Хреста, яка спільно з органами охорони здоров'я сприяє здійсненню загальнодержавної програми медичного забезпечення населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 
Мобільність лабораторії та її оснащеність  сучасною портативною медичною апаратурою дає можливість проводити кваліфіковане обстеження щорічно 14 тисяч дорослого та дитячого населення.

 
Однією з важливих є Програма "Патронажна сестра", складовою  частиною якої є медична та соціально-побутова допомога самотнім похилого віку, ветеранам війни та праці, солдатським вдовам.

 
Вирішення цих питань покладено  на патронажну службу Червоного Хреста. Це - державна соціальна програма, в  реалізації якої бере участь 173 штатні одиниці медичних та молодших сестер Червоного Хреста.

 
бліку 14,5 тисячі самотніх непрацездатних похилого віку, ветеранів та інвалідів, з них 1065 тяжко хворих, що прикуті  до ліжка.

 
Сьогодні майже в кожному районі, місті є працівники патронажної  служби Червоного Хреста, які тісно  взаємодіють із закладами охорони здоров'я. А надання медичної допомоги чітко здійснюється медичними сестрами Червоного Хреста за призначеннями лікарів поліклінічної служби міських і районних лікарень, вирішуються питання своєчасної консультативної медичної допомоги спеціалістами лікувальних закладів, проведення диспансеризації та оздоровлення.

 
В області діє 7 центрів та 7 кімнат медико-соціальної допомоги. Як правило, вони розташовані у місцях, віддалених від закладів охорони здоров'я, щоб  наблизити медичну та соціально-побутову допомогу до немічних хворих.

 
При центрах і кімнатах працюють 10 пунктів прокату речей догляду  за хворими на дому, кабінети: маніпуляційний, масажний та фізкабінети, проводяться  консультації лікарів.

 
Заслуговує на увагу робота ХОСПІСу  Червоного Хреста м. Коростеня на 20 ліжок, який діє з 1997 року, та його філіалу в с.Щорсівка Коростенського району на 20 ліжок, де щорічно знаходиться на лікуванні близько 200 безнадійно хворих.

 
З 2002 року діє дитячий притулок Червоного  Хреста м.Коростеня, де щорічно знаходять тепло і затишок близько 100 безпритульних дітей.  
Товариством Червоного Хреста України, за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України, прийнято рішення про створення в сільській місцевості, де відсутні лікувальні заклади охорони здоров'я, громадських пунктів Червоного Хреста з надання першої допомоги.

 
Згідно з планом обласної організації  Червоного Хреста "Про створення  пунктів першої допомоги" протягом 2003-2004 років будуть створені такі громадські пункти, в яких на волонтерських  засадах будуть працювати колишні медичні працівники, які залишились без роботи, та пенсіонери.  
В рамках реалізації Міжнародного Гуманітарного проекту "Червоний Хрест проти туберкульозу та ВІЛ/СНІДу" міськими і районними організаціями Червоного Хреста щорічно проводиться значний обсяг інформаційно-просвітницьких заходів серед населення і, в першу чергу, серед молоді, спрямованих на запобігання зараженню ВІЛ-інфекцією та профілактику туберкульозу.

 
Значною подією в житті Товариства стало прийняття в 2002 році Закону "Про Товариство Червоного Хреста України", який дозволяє Товариству отримати нові можливості для свого подальшого розвитку, оскільки визначено його правовий захист та правові засади діяльності й забезпечує йому вагому державну підтримку.