Основні типи психопатій

Психопатія- це патологічний розвиток особистості, який зумовлює неадекватне реагування на зовнішні подразники, що викликає неправильні форми поведінки. При психопатіях якісних розладів сприймання, мислення, пам'яті, емоцій та свідомості немає. Однак логіка пацієнтів з психопатією має своєрідний формальний характер, а виражені відхилення в емоційно-вольовій сфері виходять за межі звичайного емоційного відреагування, що визначає характер дій та вчинків, а також стиль усього життя.

     Є такі клінічні критерії діагностики психопатії:

• Наявність у людини не окремих рис характеру, а комплексу патологічних проявів, які визначають весь психічний стан особи і тип психопатії.
• Різко виражена загостреність патологічних особливостей характеру, яка нетільки помітна для людей, але й перетворює пацієнта в так званого соціопата, який травмує суспільстсво (за Шнейдером, пацієнти з психопатією - це особи, від ненормальності яких страждають вони самі чи суспільство, або страждають і вони і люди, які їх оточують).
• Крайня нестійкість та лабільність психіки пацієнта з психопатією при певних психо-фізіологічних станах (наприклад, статеве дозрівання, клімактеричний період), і також при різних інтоксикаціях і травмах

призводять  до втрати психічної рівноваги з  найменшого приводу і розвитку різноманітних патологічних реакцій.

• Наявність спонтанних, "ідіопатичних" нападів (або фаз), тобто патологічних реакцій без видимої зовнішньої причини.
• Відновлення звичного психічного стану після нападів або реакцій із збереженням психопатичної особистості.
• Стійка стабільність психопатичних рис, які становлять психопатичну сутність, майже повна відсутність їх зворотності.
• Ранній розвиток психопатії, перші ознаки якої звичайно виявляють у ранньому дитинстві.

Згідно з МКХ-10, розрізняють такі основні типи психопатій.

Емоційно нестійкі розлади особистості. У поведінці таких, осіб домінує виражена тенденція діяти імпульсивно, не думаючи про наслідки, поряд із нестійкістю настрою. Здатність планувати цілеспрямовані адекватні діїв них мінімальна; спалахи інтенсивного гніву призводять до насилля; часто виникають афекти, якщо імпульсивні акти осуджуються людьми, або коли хворі зустрічають протидію. Крайній прояв емоційно нестійкого розладу особистості називають "імпульсивним типом". У вітчизняній літерат>'рїцейтиппсихопатГі традиційно називають "психопатією збудливого кола за експлозивним типом". Стиль життя таких осіб -це “ланцюг безконечних конфліктів”

Дизсоціальний розлад особистості (у вітчизняній літературі його називають "психопатією збудливого кола з антисоціальною поведінкою"). При цій формі психопатії звертає на себе увагу груба невідповідність між поведінкою і пануючими соціальними нормами. Дизсоціальний розлад особистості характеризується такими ознаками:

• Безсердечною байдужістю до почуттів людей.
• Грубою і стійкою позицією безвідповідальності та ігнорування соціальними травилами й обов'язками.
• Неможливістю підтримати стосунки з людьми при відсутності утруднень під час налагодження їх.
• Низькою толерантністю до фрустрацій, а також низьким порогом розряду агресії, зокрема насилля.
• Нездатністю відчувати провину, сором і робити адекватні висновки з життєвого досвіду, особливо покарання.
• Вираженою схильністю звинувачувати людей або давати слушні пояснення своїй поведінці, яка призводить до конфлікту із суспільством.
• Стиль життя і поведінка таких осіб формується установкою: "Я так хочу, і я завжди правий!".

Істеричний  розлад особистості ("психопатія збудливого кола за істероїд-ним типом"). Він характеризується:

• Самодраматизацїєю, театральністю, перебільшеною експресивністю емоцій.
• Навіюваністю, легким впливом людей або обставин.
• Поверховістю і лабільністю емоцій.
• Постійною потребою, щоб хворих визнавали і захоплювались ними Інші люди, 
  і прагненням до діяльності, при якій пацієнт знаходиться в центрі уваги.
• Неадекватною театральністю зовнішнього вигляду і поведінки.
• Стилем життя і поведінки істероїдних психопатів - "постійна гра на публіку".

Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості. Ця форма психопатїі у вітчизняній літературі називають "психопатією епілептоїдного кола". Їй властиві:

• Ригідність психіки і впертість.
• Підвищена педантичність і неухильне дотримання соціальних умовностей.
• Надмірна добро совісність,скрупульозність.
• Стурбованість деталями, правилами, порядком, організацією.
• Переважання формивиконанняроботинадтворчим змістом.
• Надмірна схильність до обережності.
• Необгрунтовані настирливі вимоги, щоб інші робили точно так, як він сам.
• Стиль життя і поведінки - "людина у футлярі".

Шизоїдний розлад особистості (шизоїдна психопатія). Для цієї форми психопатії характерними є такі ознаки:

• Мало що або нічого не приносить задоволення.
• Емоційна холодність, відчуженість або сплощена афективність.
• Нездатність проявляти теплі, ніжні почуття до іниших людей, а також гнів.
• Слабка зворотна реакція на похвалу і критику.

♦ Незначний інтерес до сексу.

• Підвищена схильність до безплідних мрій.
• Майже постійне прагнення до усамітненої діяльності.
• Відсутність близьких друзів (або існування одного, який його "розуміє").
• Стиль життя і поведінки - "світ сам по собі, я сам по собі".

Параноїдні  розлади особистості (паранояльна  форма психопати). Цій формі психопатії властиві:

• Надмірна чутливість до відмов і невдач.
• Тенденція бути кимось незадоволеним (відмова вибачати образи, завдавання шкоди тощо).
• Підозрілість і загальна тенденція до спотворення фактів шляхом неправильноїінтерпретації нейтральних або навіть дружніх дій людей як ворожих або підозрілих.
• Войовничо-скрупульозне ставлення до питань, пов'язаних із порушенням прав особистості, що не відповідає фактичній ситуації.
• Невиправдані сумніви щодо подружньої вірності.
• Тенденція до завищення самооцінки.
• Стиль життя і поведінки - "постійна боротьба за справедливість відносно 
  себе".

Тривожний розлад особистості Цю форму психопатії у вітчизняній літературі традиційно називають психастенією. Для неї характерні:

• Постійне загальне відчуття напруження з тяжким передчуттям.
• Постійні сумніви щодо правильності прийнятих рішення і дій.
• Уявлення про свою соціальну неспроможність.
• Обмеження життєвого укладу через потребу фізичної безпеки.
• Ухилення від сощальноїіпрофесійної діяльності, пов'язаної із значними міжособистісними контактами, через страх критики або несхвалення.

♦ Стиль життя і поведінки за типом "як би чогось не сталося".

Тривожний розлад особистості нагадує психастенічний невроз, але, на відміну від останнього, не має ні початку, ні кінця.

Наявність певних психопатичних рис особистості, що явно виділяють цих людей із загалу, але які, проте, не сягають рівня соціальної декомпенсації, називають акцентуацією особистості.

Тип акцентуації  визначається превалюванням аномальних рис особистості, наприклад: "акцентуація особистості за шизоїдним типом", "акцентуація особистості за істероїдним типом"; "акцентуація особистості за епілептоїдним типом" тощо.

Розрізняють дві основні групи причин розвитку психопатій і акцентуацій особистості. Першою групою причин є дія біологічного фактора. Вонавключаєв себе вплив спадковості та органічне ураження ембріона і плода під час зачаття, виношування вагітності, пологів та внаслідок перенесених хвороб у ранньому дитинстві. При дії біологічного фактора формуються так звані "ядерні психопатії". Вважають, що поміж усіх психопатії! питома вага їх становить 5-10 %. Другою групою причин є неправильне виховання дитини з раннього віку.

Виділяють чотири основні типи неправильного виховання:

1."Гіперопіка". Батьки надмірно опікають малюка, роблять усе за нього (одягають, роздягають, взувають, годують), не дають можливості розвивати навички, якими володіють ровесники. Коли дитина йде до школи, більшість домашніх завдань виконують батьки або репетитори. Іншими словами, батьки активно пригнічують її самостійність. Вналідок такого "виховання" в дитини формуються психастенічні риси особистості.

2. Близьким до попереднього типу виховання є наступний -"кумир сім'ї". Дитина знаходиться в центрі уваги всієї сім'ї або деяких їх членів (''мамина доня", "бабусине золотко", "татусів скарб" тощо). Усі її бажання, примхи і забаганки негайно виконують. Дитину не привчають адекватно сприймати і розуміти поняття "це зробити не можна", "це здійснити немає можливості". Вона твердо впевнена в правильності поняття "я хочу, ави зобов'язані це зробити". Спроба відмови виконати чергову забаганку такої дитини викликає бурхливий протест із вираженою істеричною поведінкою. У результаті такого "виховання" виростає індивід з істерощни-ми рисами особистості (нерідко мають місце певні психастенічні риси характеру).

З.”Гіпоопіка” - Діти здебільшого виховуються в неповних або соціально неблагополучнних сім'ях. Батьки зловживають спиртними напоями, наркотиками, займаються бізнесом або іншими своїми справами і не приділяють належної уваги вихованню малюка. Така дитина "виживає" сама, її виховує вулиця із своїми неписаними законами, які регламентують норми поведінки. Якщо вона фізично розвинена і рішуча, то зможе себе захистити, тоді починає користуватись авторитетом у своїй компанії. Коли дитина фізично слабка і нерішуча, їївсі цькують, знущаються над нею. У першому випадку формується психопатія збудливого типу, в іншому -особистість має риси психастенії, шизоїдності або істероїдності.

4. “Попелюшка”. Батьки не люблять дитину, психологічний клімату сім^гї бідний, увага до малюка недостатня. Вона є тягарем для батьків, інколи ще й нагадує про невдалі спроби зробити в домашніх умовах аборт. Нерідко дитину нещадно експлуатують, примушують виконувати непосильну роботу, жебракувати, імітувати роль каліки або потерпілої внаслідок природної катастрофи. Цигани таких викрадених або підібраних на вулиці дітей калічать, щоб вони краще жебракували. Вони позбавлені сутності поняття "дитинство". Інколи жертвою такого "виховання" стає дитина від першого шлюбу, коли з'являється сиблінг від другого шлюбу. Дитина від другого шлюбу є бажаною, їй приділяють належну увагу, а дитина від першого шлюбу всім заважає і всіх дратує. На її долю випадають лише образи, прокльони і покарання. Зрозуміло, що особистість такої дитини буде деформованою.

Психопатії, які виникли внаслідок неправильного  виховання, називають "крайовими".

До розладів зрілої особистості та поведінки у дорослих відносяться також розлади сексуальної орієнтації та статевої ідентифікації: транссексуалізм, фетишизм, ексгібіціонізм, вуаєризм, педофілія, садомазохизм та ін.

Найчастіше  психопатія чи акцентуація особистості з'являється при поєднаній дії біологічного фактора і неправильного виховання.

Лікування і профілактика. У пом'якшенні й корекції особливостей поведінки при психопатії велике значення мають правильно підібрані виховні заходи, які придатні не тільки для дітей, а й для дорослих: правильний вибір професії, що відповідає властивостям особистості, утримання від вживання алкоголю, який такі особи погано переносять. Велику роль відіграють школи-інтернати для дітей, яких неправильно виховують у родині.

Узагальнення  та практичні поради

• Аномалії розвитку особистості не є психотичними захворюваннями, але своєрідні дефекти психіки, які зумовлені цими аномаліями, вимагають від медичної сестри певних знань і навичок  щодо догляду за цією категорією пацієнтів.
• Осіб, хворих на олігофренію (ступінь дебільності), можуть використовувати наркомани і 
  токсикомани у своїх корисливих цілях.. Ці пацієнти не усвідомлюють адекватно наслідків своїх дій, 
  тому їх можна використовувати для крадіжок препаратів із токсикоманічною дією або в якості 
  сексуальних партнерів.
• Пацієнти з психопатіями або акцентуаціями збудливого кола схильні до конфліктів і порушень лікарняного режиму. їх бажано помістити в ізольовані палати.
• Пацієнтів із психастенічними рисами особистості бажано помістити в палату, де є сусід 
  із схильністю до лідерства, який сам твердо вірить в успішне лікування і спроможний розвіяти сумніви та утвердити віру в одужання хворого з психастенічними рисами характеру.
• Пацієнти з психастенічними рисами особистості нерідко активно вимагають викликів на 
  маніпуляції або обстеження. Вони можуть соромитись нагадати про себе, незважаючи на погане самопочуття.
• Медична сестра повинна дотримувати правила: "Насамперед обслужити 
  тяжкохворих, потім -делікатних і нерішучих хворих, а пізніше- хворих, схильних 
  конфліктувати". Якщо почати день із конфлікту, настрій буде зіпсованим, і це впли 
  не на якість подальшої роботи.
• Медичні сестри, які працюють у закладах для дітей-сиріт, повинні завжди 
  пам'ятати про специфічність своїх підопічних. Такі діти, з одного боку, потребують 
  турботи, ласки й уваги, якими вони обділені. З іншого - доглядаючи за такими 
  дітьми, не можна занадто психологічно "прив'язувати" їх до себе, бо вони будуть 
  суб'єктивно сприймати таку медсестру як свою "маму"¹ і вимушена розлука з нею 
  стане черговою психічною трагедією для малюка.