Післяопераційний період і догляд за хворими

Післяопераційний  період  і догляд  за хворими

 

Післяопераційним періодом називаються період лікування хворого  від моменту операції до видужання.

Основними завданнями, які  стоять перед медичним персоналом після  операції,є:

1. лікування хворого і догляд за ним;
2. профілактика і лікування можливих ускладнень;
3. якнайшвидше відновлення працездатності.

Роль середнього медичного персоналу  в проведенні післяопераційного  періоду полягає в стараному  нагляді й догляді за хворим, неухильному  виконанні лікувальних призначень і здійсненні профілактичних заходів для забезпечення нормального перебігу післяопераційного періоду і запобігання ускладненням.

Середній медичний персонал точно виконує всі лікувальні і профілактичні заходи відповідно до призначень лікарів.

У післяопераційному періоді в зв'язку з операційною травмою розвиваються порушення функції внутрішніх органів і обмінних роцесів, ступінь яких залежить від обсягу і тривалості оперативного втручання, крововтрати та стану хворого до операції.

Порушення білкового обміну виявляється в зниженні змісту білків крові (гіпопротеїнемія) та зміні їх формули за рахунок зменшення альбумінів і збільшення глобулінів, а також у підвищенні залишкового азоту крові. Значно порушується водо-сольовий обмін. Відбувається збезводнювання організму, зниження вмісту хлоридів внаслідок крововтрати, виникає задишка і посилене виділення поту.

Порушення вуглеводного обміну виражаються  в тимчасовому (протягом 3-4 днів) підвищенні вмісту глюкози в крові, іноді  – в глікозурії; зменшується резервна лужність, і розвивається ацидоз. У тяжких випадках може розвинутись гіпоглікемічна кома у зв'язку з різким зниженням змісту глюкози в крові. Гіпоглікемічна кома проявляється слабістю, сонливістю, судорогами; при тяжкому перебігу спостерігається втрата притомності і коматозний стан.

Змінюють склад крові. Знижується число еритроцитів і вміст  гемоглобіну в середньому на 5-10%, у тяжких випадках – на 10-20%. Відмічається лейкоцитоз із збільшенням нейтрофільних  гранулоцитів і зменшення числа  лімфоцитів та еозинофілів.

Вказані зміни спостерігаються  протягом 4-5 днів після операції, після  чого настає поступова нормалізація на 9-10-й день.

Зміни здатності крові зсідатися  полягають у підвищенні активності коагулянтної і пригніченні антикоагулянтної системи крові, що призводить у рядку хворих до передтромботичного стану і розвитку післяопераційних тромбозів та емболій.

Післяопераційні зміни особливо виражені після складних операцій у тяжкохворих. Після нескладних операцій, наприклад  планових видалень гриж і апендектомій, зміни виражені незначно і хворі не потребують спеціального лікування.

Післяопераційне лікування хворих, зважаючи на вказані вище зміни, спрямоване на якнайшвидшу нормалізацію порушених  функцій організму.

Нормалізація білкового обміну досягається з допомогою повноцінного харчування, введення білкових препаратів, плазми і крові.

Для боротьби із збезводнюванням хворих після операції треба вводити  достатню кількість води. Добова потреба  води становить близько 2,5-3 л.

Людина виділяє нирками близько 1,5 л води, легенями – 400-500мл, шкірою – 500мл і кишками – 200-300мл.

Після операції, якщо немає протипоказань, хворих дозволяється приймати необхідну  кількість води і рідкої їжі. При  тяжкому стані хворого і в  тих випадках, коли йому не дозволяється пити, наприклад після операції на шлунку, необхідно вводити рідину підшкірно, внутрішньовенно або в клізмах.

Звичайно роблять краплинні  вливання ізотонічного розвитку натрію хлориду і 5% розчину глюкози до 2-3 л на добу. Для кращого засвоєння  глюкози призначають 5-10 ОД інсуліну.

При зниженні вмісту хлоридів вводять  внутрішньовенно 50-150 мл 5-10% розчину  натрію хлориду.

Для нормалізації калію при його дифіциті призначають внутрішньовенно  такий розчин, мл: натрію хлориду  –4, калію хлориду –6, глюкози  – 3, дисти льованої води – 1000. розчин вводять краплиним способом із швидкістю 50-60 крапель за 1 хв. Зниження вмісту кальцію в сироватці крові свідчить про тяжкий перебіг післнопераційного періоду і супроводиться появою судорог. У цих випадках повторно роблять внутрішньовенні вливання 10 мл 10% розчину кальцію хлориду.

Для нормалізації вуглеводного обміну при гіперглікемії призначають  інсулін, звичайно 5-10 ОД на добу. Хворим на цукровий діабет інсулін вводять  залежно від ступеня гіперглікемії  і глікозурії.

При гіпоглікемії рекомендується призначати глюкозу з суінсуліном. Для підтримання вітамінного балансу хворі повинні одержувати достатню кількість вітамінів групи В і аскорбінову кислоту разом з ізотонічним розчином натрію хлориду і глюкозою.

Для боротьби з анемією  застосовують повторні переливання крові. При підвищеній здатності крові зсідатись призначають антикоагулянтну терапію від контролем коагулограми.

Післяопераційне ведення хворих має  бути активним, воно повинно включати раннє вставання з ліжка, систематичне проведення лікувальної фізкультури і своєчасне повноцінне харчування.

 

 Догляд за оперованими хворими.

 

Після закінчення операції хворого  переносять з операційного стола  на каталку, а потім – на ліжко  в палаті. Переносити тяжкохворих, які  перебувають під наркозом, слід обережно і дбайливо. Хворі, які перебувають у задовільному стані  після нескладних операцій, зроблених під місцевою анестезією, самі обережно переміщаються на каталку, а потім з неї на ліжко.

Після операцій хворих поміщають у  післяопераційні палати, де вони перебувають протягом перших 5-7 днів, після чого їх переводять у загальні палати.

Ліжко для оперованих хворих має  бути вкрите чистою білизною і зігріте. Хворих тепло укривають, тяжкохворих  зігрівають грілками.

У післяопераційних палатах повине бути в достатній кількості кисень. Кисень підводять через гумову трубку від балона з редуктором або дають з кисневих подушок. У великих хірургічних відділеннях організується централізована подача кисню, в тому числі в після операційних палатах, кожному хворому.

Післяопераційні палати обслуговує спеціальний пост сестер і санітарок, біля особливо тяжких хворих встановлюють окреме чергування медичної сестри.

Хворих у стані  наркозного сну  кладуть на ліжко без подушки. До повного пробудження за хворим веде постійний нагляд сестра; систематично досліджуються пульс (часто, наповнення, ритм), часто дихання, вимірюється артеріальний тиск.

Під час пробудження від наркозу  у хворих буває блювання; тому завжди в головах хворого повинен  бути лоточок і рушник. При блюванні слід негайно повернути голову набік, щоб запобігти аспірації блювотних мас. В разі потреби застосовують постійне відсмоктування шлункового вмісту. При порушенні дихання і серцевої діяльності слід терміново викликати лікаря.

Середній медичний персонал веде постійний нагляд за хворим,ж за його зовнішнім виглядом, кольором шкіри обличчя, вимірює температуру тіла, пульс, частоту дихання. Треба уважно стежити за станом нервової системи і поведінкою хворого.

Після операції на органах черевної порожнини уважно спостерігають за станом язика, відходженням газів, випорожненнями і сечовипусканням.

Погіршання стану хворого, скарги на загальну слабість і сильний біль у ділянці рани свідчать про тяжкий перебіг післяопераційного періоду, розвиток ускладнень. Стражденний вираз  і змарніле обличчя хворого, ціаноз губ, акроціаноз, скарги на загальну слабкість спостерігаються при розвитку пневмонії, перитоніту; блідість шкіри, холодний липкий піт – при гострій крововтраті.

Температуру тіла вимірюють уранці і ввечері; у тяжкохворих і  при сепсисі – систематично через кілька годин за презначенням лікаря.

У післяопераційному періоді можливе  підвищення температури до 38°С, особливо після операцій на щитовидній залозі. Висока температура тіла вказує на розвиток ускладнень (запалення легень, нагноєння ран та ін.).

При дослідженні пульсу слід звертати увагу на частоту, наповнення, напруження і ритм.  Незначне прискорення  пульсу може спостерігатися в післяопераційному  періоді. Частий пульс,  слабкого наповнення і напруження, так званий нитковиний  пульс, падіння артеріального тиску дуже несприятливі симптоми, які свідчать про тяжкий стан хворого (шок, перитоніт, гостра анемія, гостра  серцево-судинна недостатність). Несприятливою ознакою після операцій на черевній порожнині є значне  прискорення пульсу, яке не відповідає підвищенню температури тіла.

Після операцій може бути невелика задишка. Значне прискорення  дихання може мати місце при запаленні легень, клекочуче дихання – при набряку  легень. При різкому погіршанні, передагональному й агональному стані дихання рідке, діафрагмальне з подовженим видихом.

Догляд за порожниною рота. Після  операцій необхідний старанний догляд за порожниною рота. При сухості  рота рекомендується сестиматичне полоскання водою і змазування слизової оболонки вазеліновим маслом.

Для профілактики запалення привушних  залоз слід полоскати ротову порожнину  теплою водою з лимонним соком. Середній медичний персонал повинен стежити  за тим, щоб хворі регулярно чистили  зуби.

Догляд за шкірою. Всі хворі повинні  щодня мити обличчя і руки. Тяжкохворих умивають няні. Слід стежити за чистою шкіри тяжкохворих. Забруднені ділянки негайно обмивають і протирають.

Для профілактики пролежнів лежачим  хворим підкладають надувні гумові круги, систиматично (2-3 раза на день) протирають ділянку спини, таза і крижів камфорним спиртом. Треба часто міняти положення хворого в ліжку. При появі початкових ознак пролежнів змінені ділянки шкіри змазують 5-10% розчином калію перманганату.

Щоб запобігти попрілості, слід систематично протирати 0,1% розчином калію перманганату і припудрювати тальком пахвинні і пахвові ділянки, пупок, у жінок – складки під молочними залозами.

Особливо уважно слід стежити за чистотою промежини. Після дефикації  ділянку промежини обмивають  з допомогою ватного тампона  теплою водою або 0,1% розчином калію перманганату. Жінкам на ніч обмивають промежину.

Час, коли хворому дозволяється вставати з ліжка, залежить від тяжкості і  характеру операції, його стану і  післяопераційного перебігу. При  задовільному стані і відсутності  ускладнень після апендектомії, видалення грижі йому дозволяється вставати на 2-3-й день. Після складніших операцій (резекція шлунка, холецистектомія  та ін.) – на 5-7-й день за вказівкою лікаря. Після операцій на органах грудної порожнини, на кінцівках при переломах, пораненнях судин, нервів та ін. вставати дозволяється в різні строки індивідуально для кожного хворого.

Нагляд за пов’язкою є одним важливим обов’язків середнього медичного персоналу. Треба уважно стежити, щоб пов’язка добре лижала і щоб не оголилася рана. Якщо пов’язка зсунулася і рана  оголилася, слід негайно зробити перев’язку. Пов’язка може трохи просочитися кров’ю в першу добу після операції в цих випадках її злегка змазують спиртовим розчином йоду і підбинтовують. При значному просочуванні пов’язки кров’ю сліднегайно викликати лікаря і вжити заходів для спинення кровотечі.

Пов’язку міняють на 2-3-й день для контролю за операційною раною і на 7-8-йдень для зняття швів. При нагноєнні перев’язки роблять часто залежно від стану рани і пов’язки.

Зняття швів. Шви знімають у більшості хворих на 7-8-й день, у дітей їх можна зняти раніше – на 5 – 6-й день після операції, у осіб літнього віку і ослаблених хворих  шви знімають пізніше на 10-12-й день.

Харчування хворого після операції залежить від характеру її. При операціях на органах черевної порожнини звичайно протягом першої доби не дозволяється пити.

У дальшому протягом 5-7 днів хворим призначають  рідку, легкозасвоювану їжу (бульйон, протерті супи, кефір, рідкі каші, кисіль, некруто зварене яйце та ін.). дієту встановлюють залежно від захворювання і характеру оперативного втручання. Так, після операцій на жовчному міхурі призначають печінкову дієту, після операцій на шлунку з приводу виразкової хвороби – виразкову дієту.

 Для полегшення спраги протирають  губи і порожнину рота вологою ватою.

Після операцій на шлунку і кишках на 2-й день дозволяється пити теплу  переварену воду по чайній ложці на годину. На 3-й день хворі можуть їсти бульйон, кисіль, некруто зварене  яйце, в наступні дні – рідку  ману кашу, протерті супи. Сухарі дозволяють на 5-6-й день.

Після операцій на жовтому міхурі і печінці хворим призначають  печінкову дієту. Їсти дають починаючи  з 2-3-го дня, призначають невеликі порції рідкої, протертої їжі.

Дієта хворих після операцій на тонкій кишці така: пити дозволяють на 2-й день, в дальному невеликими порціями протягом 5-7 днів дають рідку їжі (бульйон, некруто зварене яйце, кисіль і т.д.). сухарі дозволяють на 7-8 день.

Після операцій на товстій кишці  хворим призначають рідку, легкозасвоювану  їжу протягом 5-7 днів. У цей же період для затримки випорожнень дають настойку опію (5-10 капель 3 рази на день).

Протягом першої доби хворому після  апендектомії дозволяють пити, починаючи  з 2-го дня призначають рідку їжу, сухарі, а 3-4-го дня – білий хліб.

Після видалення грижі, операцій на кінцівках хворим призначають загальну дієту.