Пиометра у кошки

Операція при піометрі включає в себе повне видалення матки та яєчників -оваріогістероектомія.

Премедикація ксилозин - 0.3 мл в/м. Через 10 хв ввели -- кетамін 0,3 мл в/м

Тварину зафіксували в спинному положенні. Шерсть в області черевної стінки вистригли, а потім вибрили бритвою. Поверхню змастили 5% спиртовим розчином йоду. Для доступу до матки проводили розріз по білій лінії посередині живота, відступивши каудально від пупка на 1 см.

З черевної порожнини обережно вивели роги матки.

Знайшли лівий яєчник і обережно підтягнувши його до рани, краніально від яєчника на брижі яєчника та матки наклали прошивну лігатуру та перев’язали її. Такі ж маніпуляції з правим яєчником. На верхівці рогів матки та прилеглих судин наклали гемо статичні зажими. Розсікли ножицями тканини яєчникової та маткової бриж, відділяючи яєчники і роги матки від їх зв'язок. Кінці культей обробили розчином йоду.

Потім наклали прошивну лігатуру на тіло матки, перерізали її. Зробили культю і обробили її розчином йоду. В черевну порожнину ввели мазь «Левоміколь» для попередження спайок. Рану зашили двома ярусами: 1) безперервний фасціально – м’язевий (кетгут). Присипали порошком антибіотику рифампіцину; 2) наклали на шкіру і тканини – перервний вузлуватий (шовк). Шви та рану обробили тампоном змоченим 3% перекису водню та 5% спиртовим розчином йоду.

Ввели в/м біцилін-3 розведений 0,5% розчином новокаїну в дозі 200 тис. од. Повторне введення біциліну-3 провели через 7 днів.

Шви зняли через 10 днів.

ЕПІКРИЗ (Epicrisis)

              Порядок  викладення: а) визначення  хвороби, б) патогенез, в) аналіз  клінічних  ознак, г) обгрунтування  діагнозу, д) аналіз  застосованого  лікування, фармакодинаміка, є) заключення.

Піометра – захворювання, що характеризується виникненням та накопиченням гною у матці. При цьому бактерії та продукти розпаду потрапляють в кров тварини, що призводить до інтоксикації організму або до розриву переповненої матки. Самовиліковування не наступає. При відсутності кваліфікованої допомоги тварина гине.

Заболевание возникает в стадии м етэструса, у кошек при ложной беременности, но инфицирование матки происходит, по-видимому, раньше — в стадии эструса, когда цервикальный канал еще не закрыт. Некоторые авторы ставят под сомнение роль гормональных нарушений в этиологии типичной пиометры в отличие от хронического эндометрита. При этом ссылаются на экспериментальные данные: когда половозрелым, нормально циклирующим животным, находящимся в стадии метэструса, вводили в полость матки культуру кишечной палочки, во всех случаях развивалась типичная пиометра. Однако в естественных условиях спонтанно возникающая типичная пиометра наблюдается в основном у старых животных, что может быть связано с пониженной функцией яичников. Кроме того, достоверно установлено, что самки, которым вводили прогестогены для подавления пустовки, предрасположены к заболеванию пиометрой, правда, типичные симптомы проявляются через 5 месяцев и больше после гормональной обработки.

Бактериологическое исследование содержимого матки, взятого у кошек с пиометрой, в 10—20% случаев дает отрицательные результаты — гной бывает стерильным. В остальных случаях выделяют неспецифическую микрофлору — кишечную палочку, стрептококки, стафилококки, пастереллу.

Захворювання виникає у самок переважно інтактних.Взагалі, піометра розвивається на фоні гормональних порушень під час і протягом тічки. На фоні високого рівня секреції прогестерону (стероїдного гормону, який бере участь в процесі живлення і розвитку заплідненої яйцеклітини) збільшується секреція маткових залоз і виникає закриття шийки матки.

При новому циклі в організмі тварини виникає зміна старої слизової оболонки матки на нову. Частинки старої оболонки видаляються з матки. Але з роками у кішок може порушуватися цей процес, і невелика кількість слизової оболонки не видаляється, а залишається в порожнині матки, створюючи сприятливе середовище для розвитку інфекції.

В нормі порожнина матки стерильна, але в піхві завжди знаходиться невелика кількість різних бактерій. При зниженні імунного захисту бактерії потрапляють в період тічки в матку.

Скупчення в порожнині матки рідини і відмерших тканин, доступ інфекції під час тічки і закриття шийки матки після тічки під дією прогестерону забезпечують оптимальне середовище для накопичення гнійного ексудату.

Кровопостачання матки у ссавців мають деякі особливості, завдяки яким токсини з матки довго не потрапляють або потрапляють в мінімальних кількостях в кровотік тварини. Це дозволяє хворобі довгий час розвиватися , не впливаючи на загальний стан хворої тварини. 

Клінічні ознаки:

1. анорексія (відсутність апетиту);

2. полідипсія (підвищена спрага);

3. поліурія;

4. блювання;

5. пригнічення;

6. підвищення температури (у 20% тварин);

7. витікання із піхви (свідчить про відкриту форму хвороби);

8. інтоксикація;

9. збільшення об’єму живота.

Лікування передбачало операцію – оваріогістероектомію. Після операції був назначений курс антибіотикотерапії (біцилін), та введення глюкози для живлення організму і підтримки основних фізіологічних функцій.

На основі даних анамнезу, результатів клінічного дослідження, УЗД кішці був поставлений діагноз піометра. На час візиту у лікарню , прогнозу оперативного та консервативного лікування було рекомендовано оперативне лікування – оваріогістероектомія. Проведене лікування було ефективним і дозволило зберегти тварині життя.

“23” березня 2010 р.   Ветлікар  (куратор)

Бібік Олександра Володимирівна

ВИКОРИСТАНА    ЛІТЕРАТУРА

1.      Хірургічні операції у собак та кішок - Паршин О.О., Собольов В.О., Созинов В.О. - М.: ООО "Акваріум - Прінт", 2005 - 232с: іл.

2.      Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології./ В.А.Яблонський, С.П.Хомин.Підручник.- Вінниця: Нова Книга, 2006 – 592с.

3.      Барр.Ф.  Ультразвукова діагностика захворювань собак та кішок, 1999.

4.      Студенцов А.П.  Ветеринарне акушерство та гінекологія.- М.: Колос, 1970.

5.      Карпов В.А. Акушерство дрібних тварин, 1990.

6.      Гончаров В.П., Карпов В.А. Справочник по акушерству и гинекологии животных.- М.: Россельхозиздат, 1985.

7.      Фарма

8.      Рецепт

9.       

6