Об’єднання громадян як суб’єкти адміністративного права

Держава не втручається в діяльність об'єднань громадян, надаючи їм широку автономію. Проте, це не виключає здійснення з боку держави контролю за діяльністю об'єднань громадян, що передбачено ст.ст. 25,26. Так, органи, що проводять легалізацію об'єднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Законом України “Про об’єднання громадян” закріплено право представників цих органів бути присутніми на заходах, які проводять об'єднання громадян, вимагати необхідні документи та одержувати у необхідних випадках пояснення.

Фінансові органи та органи податкової адміністрації  здійснюють контроль за джерелами і  розмірами прибутків та інших  фінансових надходжень, а також за правильністю сплати об'єднаннями громадян податків. З свого боку об'єднання громадян повинні представляти фінансовим органам декларацію про свої прибутки та витрати.

Контроль за виконанням об'єднаннями громадян чинних норм і стандартів може здійснюватися  екологічними, пожежними, санітарно-епідемічними та іншими органами державного нагляду  і контролю. За порушення законодавства об'єднання громадян несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Для здійснення своєї діяльності об'єднання громадян наділяються широкими правами. Вони можуть виступати учасниками суспільних правовідносин, набувати майнові і немайнові права, братії участь у розробленні державної політики та формуванні органів влади, проводити масові заходи тощо.

 

 

 

 

2.2 ПРАВА ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН, ГОСПОДАРСЬКА ТА ІНША КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ.

У відповідності  з Законом України “Про об’єднання громадян” (ст.20, 21, 22, 23, 24) об'єднання громадян користуються досить широкими правами, головними з яких є права: виступати учасником цивільно-правових відносин; представляти та захищати свої законні інтереси у державних та громадських органах; брати участь у політичній діяльності; підтримувати інші об'єднання; створювати установи та організації; одержувати необхідну інформацію, розповсюджувати її та засновувати засоби масової інформації; засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей. Визначені права політичних партій:

— приймати участь у виробленні державної політики;

— брати участь у формуванні органів влади, представництво в їх складі;

— мати вільний  доступ під час виборчої кампанії до державних засобів масової  інформації.

Об'єднання громадян мають досить широкі майнові та інші «матеріальні» права (ст.21 Закону України  “Про об’єднання громадян”: “Власність об'єднань громадян. Об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Політичні партії також мають право на майно, придбане від продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів, виробів з власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших політичних заходів. Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств. Кошти та інше майно об'єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави”).

В той же час  держава:

1) встановлює  обмеження щодо одержання коштів  та іншого майна політичними  партіями, їх установами та організаціями  (ст.22 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Обмеження щодо одержання коштів та іншого майна політичними партіями, їх установами та організаціями. Політичним партіям, їх установам та організаціям забороняється прямо або опосередковано одержувати кошти та інше майно від:

• іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян та осіб без громадянства;

• державних  органів, державних підприємств, установ  та організацій, крім випадків, передбачених законами України;

• підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20 відсотків;

• нелегалізованих  об'єднань громадян;

• анонімних  пожертвувачів.

Політичні партії не мають права одержувати доходи від акцій та інших цінних паперів, їм забороняється мати рахунки в іноземних банках та зберігати в них коштовності. Політичні партії зобов'язані щороку публікувати свої бюджети для загального відома”).

2) визначає умови  здійснення права власності (ст.23 Закону України “Про об’єднання  громадян”: “Здійснення права власності. Право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань громадян”)

3) умови зайняття  господарською та іншою комерційною  діяльністю (ст. 24 Закону України  “Про об’єднання громадян”: “Господарська та інша комерційна діяльність. З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством. Політичні партії, створювані ними установи і організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатись господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів. Об’єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавствам”).

 

ВИСНОВКИ

Отже, з теми даної контрольної роботи можна зробити певні висновки. Уся система прав і обов’язків, їх співвідношення зумовлені об’єктивними потребами та інтересами суспільства, з одного боку, й інтересами громадянина і людини з іншого.

Право громадян на свободу об’єднання – їх невід’ємне право, яке гарантовано не тільки міжнародними угодами, а й Конституцією і законодавством України.

Об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів  для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об’єднання  громадян проявляється або політичною партією, або громадською організацією. Політична партія ставить за мету оволодіння державною владою, формування органів державної влади, органів  місцевого самоврядування. Громадська організація – об’єднання громадян з метою задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів. Це організації, які мають будь-яку мету, окрім політичної.

Усі ці надзвичайно  важливі засади знайшли своє втілення в Законі України від 16 червня 1992 року “Про об’єднання громадян”, який регулює порядок створення об’єднань громадян, їх права, громадську діяльність.

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА

 

1. Адміністративне право України. [Підручник для юрид. вузів і фак-ів / Ю.П.Битяк, В.В.Богуцький, В.М.Паращук та ін.]; За ред. Ю.П.Битяка. – Харків: Право, 2001 – 528 с.
2. Адміністративне право України: Підручник. - Колпаков В. К., Кузьменко О. В. К.: Юрінком Інтер, 2003. ,544 с.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення (станом на 15.01.2000 р. К.: Вид. “Сірін”; 2000 р. – 168 с.
4. Мельщенко В.Ф. Основи конституційного права України: Курс лекцій для студентів юридичних вузів і факультетів. – К.: Вентурі, 1995 – 240 с.
5. Ківалов С. В., Біла Л. P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. — Вид. друге, перероб. і доп. — Одеса: Юридична література, 2002. — 312 с
6. Адміністративне право України Академічний курс: Підручник у двох томах: Том 1. Загальна частина Ред. Колегія: В. Б. Авєрянов. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004-589 с.
7. Адміністративне право України  Підручник  За заг.ред.  д.ю.н.,  проф.
8. Коломоєць Т.О. – Київ „Істина”, 2008. - 219 с.
9. Закон України від 16 червня 1992 р. “Про об’єднання громадян”.
10. Закон України від 1 грудня 1998 р. “Про молодіжні та дитячі громадські організації”.

¹ Адміністративне право України  Підручник  За заг.ред.  д.ю.н.,  проф.

Коломоєць Т.О. – Київ „Істина”, 2008. – с. 119.

² Адміністративне право України: Підручник. - Колпаков В. К., Кузьменко О. В. К.: Юрінком Інтер, 2003. ,с.74

³ Адміністративне право України  Підручник  За заг.ред.  д.ю.н.,  проф.

Коломоєць Т.О. – Київ „Істина”, 2008. – с. 158.

⁴ Адміністративне право України: Підручник. - Колпаков В. К., Кузьменко О. В. К.: Юрінком Інтер, 2003. ,с.171

1. ⁵ Адміністративне право України. [Підручник для юрид. вузів і фак-ів / Ю.П.Битяк, В.В.Богуцький, В.М.Паращук та ін.]; За ред. Ю.П.Битяка. – Харків: Право, 2001, с125.