Отчет по практике в УДППЗ “Укрпошта”

ЗМІСТ

 

Вступ            3

1. Дослідження об'єкту практики        4
2. Дослідження процесу складання, монтажу, налагодження і тестування створюваного апаратного забезпечення комп’ютерних систем і мереж  7
3. Універсальне та спеціалізоване апаратне забезпечення комп'ютерних систем і мереж, які використовуються на об'єкті практики          14
4. Універсальне  та  спеціалізоване   програмне  забезпечення   комп'ютерних 
   систем і мереж, які використовуються на об'єкті практики          15
5. Рекомендації щодо поліпшення існуючих на об'єкті практики технологічних процесів створення та використання комп'ютерних систем і мереж та їх програмного забезпечення             17
6. Індивідуальне завдання по виробничій практиці                     18

Висновки                   20

Література                   2

 

ВСТУП

 

У кожному коледжі України передбачено проходження студентами технологічної практики, яка є обов’язковим складовим елементом підготовки будь-якого спеціаліста. Під час проходження практики студент закріплює здобуті знання і навички, отримуючи практичний досвід роботи в реальних економічних умовах.

Студент може мати досконалі теоретичні знання, але може розгубитися в  ситуації, коли виникне необхідність прийняти рішення в реальних економічних  умовах. Тому необхідно забезпечувати  студентам змогу пройти виробничу практику ще під час навчання у вузі, для того, щоб спробувати себе не тільки в ролі теоретика, але й практика.

Виробнича практика для  студентів спеціальності 7.091501 "Комп'ютерні системи та мережі" є невід'ємною  складовою частиною процесу їх професійної підготовки і проводиться на сучасних підприємствах та -організаціях, оснащених відповідним апаратним та програмним забезпеченням комп'ютерних систем та мереж.

Виробнича практика передбачає отримання необхідного обсягу практичних знань та умінь відповідно до кваліфікаційного рівня інженера-системотехніка.

Метою виробничої практики для студентів спеціальності 7.091501 є оволодіння студентами сучасними  методами ефективного застосування комп'ютерних та мережних технологій для вирішення задач комплексної автоматизації підприємств і установ, вивчення практичних рішень в галузі організації та побудови регіональних, корпоративних та локальних комп'ютерних мереж, розподілених комп'ютерних систем, дослідження характеристик, виконуваних функцій, етапів розробки, тестування та впровадження використовуваних на об'єктах практики універсального та спеціалізованого апаратного та програмного забезпечення комп'ютерних систем та мереж.

1.Дослідження об’єкту  практики

Українське державне підприємство поштового зв”язку “Укрпошта” (УДППЗ “Укрпошта”) є національним оператором поштового зв”язку України згідно з розпорядженням КМУ від 10 січня 2002 року.

Діяльність УДППЗ “Укрпошта” регламентується Законом України  “Про поштовий зв”язок”, іншими Законами України, а також нормативними актами ВПС.

Україна з 1947 року є членом Всесвітнього поштового союзу (ВПС), двічі обиралась і нині входить  до складу Адміністративної ради, вищого виконавчого органу ВПС. У 1991 році Адміністрація  зв”язку України увійшла до Регіональної співдружності в галузі зв”язку (РСЗ), з 1994 року УДППЗ “Укрпошта” є членом Асоціації європейських державних поштових операторів “PostEurop”.

Укрпошта функціонує як самостійна господарська одиниця  з 1994 року, коли галузь зв”язку в  результаті реформування була розподілена на поштовий та електрозв”язок. Тоді було утворено два об”єднання, у тому числі Українське об”єднання поштового зв”язку “Укрпошта”, яке в липні 1998 року реорганізовано в нині діюче УДППЗ “Укрпошта” згідно з Програмою реструктуризації Укрпошти, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.98 за №1 .

До складу підприємства входять 31 філіалів (27 регіональних дирекцій, у тому числі дві міських –  Київська та Севастопольська, Дирекція з оброблення та перевезення пошти, дирекція "Автотранспошта", дирекція "Видавництво "Марка України", дирекція "Головний навчальний центр "Зелена Буча").

Мережа поштового зв”язку  охоплює всі регіони України  і налічує 24 поштамти, 400 вузлів поштового  зв’язку та 26 центрів поштового  зв"язку, 3517 міських, 9880 сільських, 125 пересувних, 22 сезонних відділення та 1824 пункти поштового зв’язку.

У системі Укрпошти працюють понад 115 тис. чол., з них понад 48 тис. листонош.

Доставка поштових відправлень  в Україні забезпечується власним  автомобільним транспортом. Для перевезення пошти та друкованих видань діють 33 магістральні автомобільні маршрути довжиною понад 29 тисяч кілометрів. Парк транспортних засобів, задіяних на перевезенні, становить понад 4,3 тис. автомобілів.

Українська пошта здійснює прямий поштовий обмін з 58 країнами світу; двосторонній обмін поштовими переказами з 17 країнами, односторонній – з 5, двосторонній обмін електронними переказами між Україною і Москвою, обмін відправленнями з післяплатою – з 10 країнами. 
УДППЗ “Укрпошта” як національний поштовий оператор має забезпечувати надання універсальних послуг поштового зв”язку, перелік яких і відповідні тарифи затверджуються Кабінетом Міністрів. В Україні до цих послуг належить пересилання простих та рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей, а також посилок без оголошеної цінності масою до 10кг.  
Загалом, Укрпошта пропонує споживачам понад 70 видів послуг, у тому числі з використанням найсучасніших інформаційних технологій, насамперед електронної і гібридної пошти, електронного переказу, послуг Інтернет. У перспективі - здійснення передплати через Інтернет, електронної торгівлі, надання інформаційних послуг, послуг ІР-телефонії з передачею відеозображення тощо.

У підприємстві діють  корпоративні комунікаційна мережа та автоматизовані системи для оптимізації управлінських рішень, автоматизації обробки технологічної і фінансової документації. Швидкими темпами впроваджується комп”ютерна техніка на робочих місцях обслуговування клієнтів, що дає змогу розширювати номенклатуру послуг та підвищувати їх якість.

УДППЗ “Укрпошта” бере участь у реалізації Національної програми інформатизації “Електронна Україна”. Йде цілеспрямована робота зі створення  в об”єктах поштового зв”язку  Інтернет-пунктів з метою забезпечення доступу широких верств населення до всесвітньої інформаційної мережі. Нині у філіалах підприємства діють 78 таких пунктів, планується працювати в цьому напрямку і надалі.

Важливим напрямом діяльності Укрпошти є вдосконалення організаційно-технологічної  структури підприємства. Нині розпочато реалізацію Програми оптимізації мережі поштового зв”язку, що включає проведення широкомасштабного комплексу робіт, спрямованих на підвищення ефективності виробництва, поліпшення якості надання послуг та скорочення непродуктивнеих витрат. Суть оптимізації полягає в реорганізації районних вузлів зв”язку шляхом їх укрупнення і створення міжрайонних вузлових центрів, побудованих за принципом функціональної доцільності, а не за адміністративно-територіальним поділом регіонів України.

Підприємство є стабільною структурою, що має давні традиції, користується довірою населення, забезпечує доступність послуг на всій території держави.

 

2. Дослідження процесу складання, монтажу, налагодження і тестування створюваного апаратного забезпечення комп’ютерних систем і мереж

Під архітектурою будемо розуміти сукупність принципів і правил у відповідності  з якими будуються обчислювальні  системи різних видів.

Розглядаючи питання архітектури  комп'ютерних мереж (КМ), насамперед, необхідно визначити їх призначення та область застосування. Так основним призначенням комп'ютерної мережі є надання великому числу користувачів одночасного доступу до її обчислювальних ресурсів. Виходячи з цього, комп'ютерна мережа може бути визначена як система розподіленої обробки інформації, що складається з комп'ютерів, територіально-розосереджених і взаємодіючих між собою за допомогою засобів зв'язку. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними серед яких є:

• організація доступу до мережі;

• управління передачею інформації;

• надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.

Відповідно до цього по функціональній ознаці всю безліч систем КМ можна  розділити на абонентські, комутаційні  і головні (Host) підсистеми.

Абонентська підсистема являє собою комп'ютер, орієнтований на роботу в складі КМ і забезпечує користувачам доступ до її обчислювальних ресурсів.

Комутаційні підсистеми є вузлами комутації мережі передачі даних і забезпечують організацію складових каналів передачі даних між абонентським підсистемами. Як керуючі елементи вузлів комутації використовуються процесори телеобробки або спеціальні комутаційні (мережеві) процесори.

Великою різноманітністю характеризуються Host підсистеми або мережеві сервери. Сервером прийнято називати спеціальний комп'ютер, що виконує основні сервісні функції, такі як: управління мережею, збір, обробку, зберігання і надання інформації абонентам КМ. У зв'язку з великим числом сервісних функцій доцільне розділення серверів за їх функціональним призначенням. Наприклад, файл-сервер визначається як мережевий комп'ютер, що здійснює операції по зберіганню, обробці і наданню файлів даних абонентам КМ. У свою чергу, комп'ютер, що забезпечує абонентським системам ефективний доступ до КМ, отримав назву сервер доступу і т.д.

Класифікація КМ

В залежності від основної класифікаційної ознаки покриття території  всі КМ поділяють на групи:

• Локальні (Local Area Network);

• Глобальні (Wide Area Network);

• Регіональні (Metropolitain Area Network);

• Корпоративні КМ.

Головною вимогою, яка ставиться до мереж, є виконання мережею її основної функції – забезпечення користувачам потенційної можливості доступу до розділюваних ресурсів усіх комп'ютерів, об'єднаних у мережу. Всі інші вимоги – продуктивність, надійність, сумісність, керованість, захищеність, розширюваність і масштабованість – зв'язані з якістю виконання цієї основної задачі.

Хоча всі ці вимоги дуже важливі, часто поняття «якість  обслуговування» (Quality of Service, QoS) комп'ютерної  мережі трактується більш вузько – у нього включаються тільки дві найважливіші характеристики мережі – продуктивність і надійність.

Незалежно від обраного показника якості обслуговування мережі існують два підходи до його забезпечення. Перший підхід, мабуть, покажеться найбільш природним з погляду користувача мережі. Він полягає в тому, що мережа (точніше, персонал який її обслуговує) гарантує користувачу дотримання деякої числової величини показника якості обслуговування. Наприклад, мережа може гарантувати користувачу А, що кожен з його пакетів, посланих користувачеві В, буде затриманий мережею не більш, ніж на 150 мс. Або, що середня пропускна здатність каналу між користувачами А і В не буде нижче 5 Мбіт/с, при цьому канал буде допускати пульсацію трафіка в 10 Мбіт на інтервалах часу не більш 2 секунд. Технології frame relay і АТМ дозволяють будувати мережі, що гарантують якість обслуговування по продуктивності.

Другий підхід полягає  в тому, що мережа обслуговує користувачів відповідно до їхніх пріоритетів. Тобто  якість обслуговування залежить від  ступеня привілейованості користувача чи групи користувачів, до якої він належить. Якість обслуговування в цьому випадку не гарантується, а гарантується тільки рівень привілеїв користувача. Таке обслуговування називається обслуговуванням best effort – з найбільшим старанням. Мережа намагається по можливості більш якісно обслужити користувача, але нічого при цьому не гарантує. За таким принципом працюють, наприклад, локальні мережі, побудовані на комутаторах із пріоритезацією кадрів.

Продуктивність

Потенційно висока продуктивність – це одне з основних властивостей розподілених систем, до яких відносяться комп'ютерні мережі. Ця властивість забезпечується можливістю розпаралелення робіт між декількома комп'ютерами мережі. На жаль, цю можливість не завжди вдається реалізувати. Існує кілька основних характеристик продуктивності мережі:

• час реакції;

• пропускна здатність;

• затримка передачі і  варіація затримки передачі.

 

Час реакції мережі є  інтегральною характеристикою продуктивності мережі з погляду користувача. Саме цю характеристику має на увазі користувач, коли говорить: «Сьогодні мережа працює повільно».

У загальному випадку  час реакції визначається як інтервал часу між виникненням запиту користувача  до якої-небудь мережної служби й одержанням відповіді на цей запит.

Очевидно, що значення цього  показника залежить від типу служби, до якої звертається користувач, від  того, який користувач і до якого  сервера звертається, а також  від поточного стану елементів  мережі – завантаженості сегментів, комутаторів і маршрутизаторів, через які проходить запит, завантаженості сервера і т.п.