Поняття, значення і структура складу адміністративного правопорушення

 

 

Поняття, значення і структура  складу адміністративного правопорушення.

 

План

 

  Вступ

1. Поняття складу адміністративного правопорушення

2. Види складів адміністративних правопорушень.

3. Структура складу адміністративного правопорушення.

Висновок 
Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

      Перш ніж розпочати розгляд питання про склад адміністративного правопорушення, тобто проступку, треба охарактеризувати поняття адміністративного правопорушення.

     Правопорушення, як це випливає з самого терміна, є порушенням права, акт, що суперечить праву, його нормам, закону.

     Вчення про склад правопорушення займає одне з центральних місць в адміністративно-правовій науці і має велике практичне значення. По-перше, воно сприяє виявленню найбільш істотних ознак антигромадських діянь, їхньому розмежуванню і встановленню справедливих санкцій; по-друге, допомагає правовим органам правильно кваліфікувати правопорушення й обирати адекватні їм заходи впливу; по-третє, дозволяє зрозуміти закон, допомагає навчанню юристів і правовому вихованню громадян.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття складу адміністративного правопорушення

      Адміністративне правопорушення - це конкретне діяння (факт, явище, подія), що відбулося (мало місце) у реальній дійсності.

     Склад адміністративного правопорушення - це абстрактний опис діяння (події, факту, явища). Такий опис являє собою фіксацію в законі найбільш типових, що частіше за все зустрічаються, характерних ознак проступку. Це опис ще не зробленого, а тільки передбачуваного або можливого діяння.

      Для висновку про те, є або ні діяння проступком, його потрібно сполучити, порівняти з цією абстракцією. Якщо в реальному діянні виявляються ознаки, зафіксовані в складі (абстракції), то його треба визнати правопорушенням.

     Таким чином, під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

     Кодекс України про адміністративні правопорушення визнає відсутність у діянні складу (сукупності суб'єктивних і об'єктивних ознак) адміністративного правопорушення як обставини, що виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це рівнозначно визнанню того, що діяння без таких ознак не є проступком.

   Так, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення[1].

     Кожне конкретне правопорушення має величезну кількість ознак. За своїми юридичними властивостями ці ознаки поділяються на:

   1. Ті, які мають юридичне значення (юридично значимі);

   2. Ті, які не мають юридичного значення (юридично незначимі).

     Наприклад: при вчиненні дрібного розкрадання[2] вартість викраденого має юридичне значення, а зріст правопорушника, його стать, комплекція, родинний стан, матеріальний стан тощо такого значення не мають, тобто друга ознака юридично незначима. Юридично значимі ознаки, у свою чергу, поділяються на дві групи:

а) ознаки, які входять до складу проступку (описані в законі) або  конструктивні ознаки;

б) ознаки, які не входять до складу проступку.

     До другої належать обставини, що пом'якшують[1], обтяжують[2], виключають[3] відповідальність тощо.

     Наявність у діянні конструктивних (які утворюють склад) ознак робить те або інше діяння адміністративним правопорушенням. Більш того, реальне діяння тільки тоді вважається проступком, коли воно містить всі ознаки складу (відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу в цілому).

     Як випливає з визначення складу, ці ознаки повинні бути закріплені (описані) у законі. Засіб, за допомогою якого зазначені ознаки зафіксовані в законі, має важливе значення для розуміння сутності складу адміністративного правопорушення.

     Існує дві точки зору на дану проблему.

     Відповідно до першої, ознаки складу проступку закріплюються в статтях Особливої частини КпАП[4]. Дана точка зору вважається помилковою, виходячи з таких підстав:

   1. Вона ґрунтується на ототожненні статті Особливої частини з нормою закону, що визначає склад проступку.

    2. Аналіз Особливої частини КпАП показує, що диспозиції будь-якої статті не містять повного переліку всіх ознак складу. Наприклад, у них немає вказівок на вік правопорушника, його осудність, намір і т. п. Ці ознаки, будучи загальними для всіх адміністративних правопорушень, закріплюються нормами Загальної частини КпАП.

     Відповідно до другої точки зору, адміністративно-правова норма, що закріплює склад проступку, синтезується з положень Загальної й Особливої частин КпАП. Загальна частина закріплює ознаки, що є обов'язковими для будь-якого проступку (вік, за досягнення якого настає адміністративна відповідальність; форми вини), і в статтях Особливої частини не фігурують. Особлива частина закріплює конкретні ознаки адміністративних правопорушень.

    Наприклад, ст. 148 КпАП застерігає: "Пошкодження таксофонів -- тягне за собою накладення штрафу". Дана стаття означає, якщо осудна особа, яка досягла 16 років, умисно пошкоджує телефон-автомат, то компетентний орган вправі накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження або штрафу. Отже, відповідно до цієї точки зору, з'ясування складу будь-якого адміністративного правопорушення в обов'язковому порядку містить аналіз статей Загальної й особливої частин КпАП.

    Саме ця точка зору, на мою думку, щонайкраще відповідає сьогоднішнім потребам науки і практики.

     Велике практичне значення має виділення постійних і перемінних ознак складів правопорушень.

    Постійними вважаються ті, що чітко визначені правовою нормою, теорією або усталеною практикою. Наприклад, чітко зафіксований зміст поняття "вік настання відповідальності".

    Перемінними називають ознаки, зміст яких чітко не зафіксований. Перший різновид становлять ті ознаки, що містяться в бланкетних нормах і змінюються підзаконними актами.

     Так, начальник органу внутрішніх справ на підставі ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" від 1 грудня 1994 р. має право своєю постановою встановити для піднаглядного такі обмеження:

    а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;

    б) заборона перебування у визначених місцях району (міста);

    в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста);

    г) реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць.

    Ці обмеження можуть установлюватися як частково, так і в повному обсязі. Більш того, цей же начальник уже після встановлення обмежень, має право змінювати їх обсяг як у бік його зменшення, так і в бік збільшення.

     Другий різновид перемінних ознак - оцінні. Зміст таких ознак у нормативному порядку чітко не визначається і питання про їх наявність або відсутність вирішується практичними працівниками з урахуванням конкретних обставин. Тому значну роль у розкритті їхнього змісту відіграють теоретичні дослідження.

    За ступенем узагальнення розрізняють ознаки:

а) загальні;

б) родові або видові;

в) конкретні або одиничні.

  Загальні властиві всім складам (протиправність, осудність, вина та ін.).

   Родові (видові) характерні для групи складів. Наприклад, для складів, що описують правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології і сертифікації, специфічним буде об'єкт зазіхань - суспільні відносини, що складаються в даній сфері.

   Конкретні (одиничні) характеризують окремі конкретні склади.

 

2. Види складів адміністративних правопорушень.

     Вивчення складів адміністративних правопорушень неможливе без класифікації, без виділення однопорядкових груп, які прийнято називати видами:

    1. Залежно від ступеня суспільної небезпеки виділяють:

а) основні;

б) кваліфіковані склади.

    2. Залежно від характеру шкоди:

а) матеріальні;

б) формальні.

    3. Залежно від суб'єкта проступку:

а) особисті;

б) службові (посадові).

    4. Залежно від структури:

а) однозначні;

б) альтернативні.

   5. За особливостями конструкції:

а) описові;

б) бланкетні (відсильні).

    1. Основні і кваліфікаційні склади. При визначенні того або іншого діяння адміністративним правопорушенням і встановленні за його вчинення санкції, законодавець враховує, що ступінь суспільної небезпеки однотипних проступків може бути різний. Так, порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів характеризується більшою громадською небезпекою, якщо при цьому виникла аварійна обстановка[1].

     Виходячи з цієї обставини законодавець у цілому ряді випадків конструює кілька складів адміністративних проступків стосовно до одного типу діянь. Такі склади відрізняються ступенем громадської небезпеки. На більш високий ступінь небезпеки вказують додаткові ознаки, які прийнято називати кваліфікуючими.

    Таким чином, ознаки можуть бути основними, тобто такими, що мають місце в кожному випадку вчинення проступку, і кваліфікуючими, тобто такими, що доповнюють основні.

     Основні ознаки утворюють так званий основний склад. За необхідності законодавець доповнює склад кваліфікуючими ознаками. За їх наявності діяння повинно бути кваліфіковане за статтею, що передбачає більш суворе покарання. Склади з такими ознаками називають кваліфікованими.

     Найчастіше в адміністративному праві зустрічаються такі кваліфікуючі ознаки, як повторність, наявність або можливість настання шкідливих наслідків, стан сп'яніння, аварійна ситуація, залишення місця події, учинення діяння посадовою особою, грубе порушення правил.

    Необхідно зазначити, що кримінальне право, на відміну від адміністративного, крім основних і кваліфікованих, знає привілейовані склади, тобто склади з пом'якшуючими обставинами. Наприклад, просте вбивство[2]; вбивство в стані сильного душевного хвилювання[3]; вбивство з обтяжуючими обставинами[4].

   2. Матеріальні і формальні склади. До матеріальних належать склади, у яких:

а) міститься така ознака, як настання шкідливих матеріальних наслідків антигромадського діяння. Наприклад, знищення лісу в результаті підпалу[1];

б) описується дія, що обов'язково спричиняє шкідливі наслідки, хоча останні законом і не названі: потрава посівів [2].

    До формальних (термін умовний) відносять склади, в яких немає ознаки настання шкідливих матеріальних наслідків. Наприклад, проживання за недійсним паспортом [3].

    Необхідно підкреслити, що вчинення проступку, передбаченого статтею КпАП, що містить формальний склад, нерідко тягне настання майнового збитку. Наявність збитку в таких випадках не є конструктивною ознакою складу, але враховується при визначенні розміру стягнення. Наприклад, пуск газу без дозволу органів державного газового нагляду[4].

    Завершуючи характеристику матеріальних і формальних складів адміністративних правопорушень, необхідно зазначити, що в кримінальному праві в ці поняття вкладається трохи інший зміст. Під матеріальними складами тут розуміються ті, в яких момент закінчення злочину зв'язується з настанням суспільно небезпечних наслідків (за вбивство особа притягується лише в тому випадку, якщо в результаті його дій настала чия-небудь смерть); під формальними - ті, у яких настання суспільно небезпечних наслідків не є ознакою, тобто для визнання злочину з таким складом достатньо встановити, що зроблено заборонене законом діяння. До таких злочинів належить, наприклад, незаконне носіння вогнепальної зброї.

     3. Особисті і службові склади. Склади адміністративних правопорушень поділяються на особисті і службові (посадові) залежно від того, хто є суб'єктом проступку - просто громадянин чи посадова особа. Для посадового проступку характерно, що протиправне діяння повинно бути скоєне через дію по службі. Посадові особи [5], підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил, забезпечення виконання яких входить до їхніх службових обов'язків.

     4. Однозначні й альтернативні склади. Велике практичне значення має поділ складів на однозначні й альтернативні. У перших чітко й однозначно вказується ознака правопорушення. Наприклад, доведення неповнолітнього до стану сп'яніння, порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів.

    У альтернативних складах називаються кілька (два або більше) варіантів ознак. Закон досить часто передбачає кілька варіантів дій, вчинення яких визнається проступком. При цьому проступком вважається вчинення як однієї з описаних дій, так і кількох (або навіть усіх). Наприклад, ст. 189 КпАП установлює відповідальність за порушення правил відкриття поліграфічних і штемпельних підприємств, придбання, збут, використання, облік, зберігання розмножувальної техніки, шрифтів і матриць особами, відповідальними за дотримання цих правил.

     Таким чином, якщо однозначний склад називає ті єдині ознаки, сукупність яких його утворює, то в альтернативному перелічується кілька варіантів ознак.

5. Описові та бланкетні  (відсильні). Описові склади цілком розкривають зміст і суть діяння, що визнається адміністративним правопорушенням. Наприклад, дрібне хуліганство [1], навмисне псування паспорта або втрата його через необачність [2].

    Бланкетні склади вказують на те, що ознаки проступку містяться в окремо встановлених нормах і правилах. Наприклад, порушення правил торгівлі спиртними напоями [3].

    Крім названих, в основу класифікації складів адміністративних правопорушень можуть бути покладені й інші критерії. За такою ознакою суб'єктивні сторони, як форма вини, проступки можуть бути поділені на навмисні і необережні, а за ознакою мотиву поведінки - на корисливі і некорисливі тощо.