Проблема трудової міграції в Україні

Проблема трудової міграції в Україні

На сьогоднішньому етапі  економічного розвитку України глобальною проблемою є демографічна ситуація, а саме негативна динаміка народжуваності, смертності, від'ємне сальдо міграції. У лютому 2005 року Відділ економічних  і соціальних проблем ООН оприлюднив прогноз, згідно з яким до 2050 року населення  України скоротиться  майже вдвічі, з 46 до 26 млн. чол. Трудова міграція відіграє провідну роль у даній проблемі. Україна – міграційний донор, а не міграційний реципієнт.Масова міграція є загальносвітовою тенденцією сучасності, в якій Україна відіграє провідну роль .За даними на лютий 2005 р. від 150 до 175 млн. чол. (тобто понад 3% населення Землі) живуть за межами країни свого походження, із них українці становлять понад 10% від загальної кількості мігрантів у світі, тобто понад 20 млн. українців постійно проживають за межами своєї батьківщини і є вже громадянами інших держав. З прийняттям незалежності в економіці України відбулися значні структурні зміни, девальвувалися старі і з'явилися нові цінності. Тоді і почалися еміграції чи не більшої частини працеспроможного населення в пошуках робочих місць. Наразі економічна ситуація не є кращою: падіння рівня і якості життя, нестача робочих місць, низька заробітна платня, інфляція, що веде до росту цін на продукти харчування, медичне обслуговування, навчання.

Але якщо раніше в міграції брали участь мешканці столиці, великих  міст, де люди були більш інформованими  і мобільними, існували зв'язки із зарубіжними  країнами, поступово все активнішими  ставали жителі різних за величиною  поселень. Так, за даними загальнонаціонального  соціологічного моніторингу, на сьогодні в потоках тимчасової трудової міграції за кордон найбільш широко представлено населення малих міст (33% виявлених  домогосподарств мігрантів) та сільської  місцевості (28%).

Україну покидають не лише вихідці із Західної України, економічна ситуація у якій є складною, а й жителі східних областей, що дає підставу стверджувати: причина виїзду за кордон є не лише недостатність робочих місць, а й значна різниця в оплаті на батьківщині й за рубежем.Причиною емігрування українців є дискомфорт від загальної нестабільності в Україні, широко поширена корупція, відсутність можливостей для розвитку і самореалізації, незахищеність від зловживань з боку владних структур.

Метою виїзду за кордон у  багатьох випадках є підвищення добробуту, вирішення житлового питання, фінансування навчання, відкриття власної справи, удосконалити знання  іноземної мови.Потреба у вивченні мови країни перебування є найсерйознішою для успішної трудової міграції. Без мови влаштуватися на роботу, а тим більше відстояти свої права, для українця стає украй проблематично. 30,8% потенційних мігрантів планують виїзд на заробітки без знання мови вибраної ними країни. Ще однією проблемою є низька інформованість про законодавство країни перебування.

Трудова міграція, як масове явище, не сприяє наповненню пенсійного і соціального фондів через відсутність  відрахувань від заробітної плати  заробітчан. Вона призводить до втрати кваліфікації, оскільки особи з високим  рівнем професійної підготовки здебільшого  виконують за кордоном малокваліфіковану  роботу. Щорічно в країну від мігрантів  надходить 4,5млрд.дол. на рік, що перевищує  суму іноземних інвестицій. Але лише 3,6% заробітчан організовують власну справу . Ще однією тенденцією є відтік грошей, зароблених українськими мігрантами, з українських банків в західні. Якщо раніше наші мігранти вважали  за краще класти гроші на депозити в українські банки, то тепер, під  час кризи, неспокій людей за свої трудові заощадження може викликати  недовіру до національної банківської  системи. Зростаючими є проблеми зменшення населення працездатного  віку і збільшення навантаженняна нього.

Через збільшення валютних ресурсів окремих сімей відбувається зростання цін на товари і послуги  на внутрішньому ринку без відповідного підвищення купівельної спроможності основної маси населення.Це веде до ще більшого розшарування суспільства. Існує також загроза втрати конкурентоспроможності вітчизняними фірмами через ввіз до країни дешевих товарів «човниками».

Через малі квоти і високі податки іноземні роботодавці схильні  до нелегального найму. Багато українців  навіть не знають про легальний механізм виїзду і шукають нелегальні шляхи, що і ризиковані і більш дорогі.Мігрантимасово використовують студентські візи, нехтуючи обмеженням на кількість робочих годин, туристичні візи.

Сьогодні серед "заробітчан" все більшою стає доля жінок.Негативними наслідками цього є зниження репродуктивної функції, наркоманія, збільшення ризику ВІЛ-інфікування. В результаті дівчата і жінки за своїми фізіологічними даними найбільш підготовлені до материнства не можуть брати участь у процесу відтворення населення України.Організації по захисту прав людини оцінюють число українських жінок, яких тримають в сексуальному рабстві в Європі, приблизно в 100 000. Лише 15% з них знали, що їх чекає, інші 85% вірили, що отримують роботу офіціанток, танцюристок, покоївок тощо. Вже достатньо ґрунтовно доведено, майже третина«живого товару», призначеного для секс-індустрії Італії, прибуває з України завдяки міжнародним злочинним угрупуванням.

Стає соціальною проблема покинутих дітей. Соціальне сирітство  держава мусить брати під свою опіку. Після від'їзду одного з батьків перед дитиною постає проблема емоційного дефіциту. Конфронтація між дітьми мігрантів та самими мігрантами іноді набувають таких важких соціальних та психологічних форм, як погане навчання, затримки в розвитку, вступ до злочинних угруповань. Молоде покоління, що росте без батьків, які заробляють закордоном гроші, в майбутньому не зможуть створити нормальні сім'ї.

Ставлення бізнесменів і  чиновників до українських нелегалів  є доволі критичним. Їх грабують, б'ють, кидають у в'язниці без жодного  суду і слідства. Адаптуватися до нових  умов є складно в психологічному плані.

Основними сферами, де зайняті  працівники-мігранти є будівництво, сільське господарствоb(збирання врожаю), домашнє господарство (прибирання домівки, готування їжі, доглядання дітей та людей похилого віку), сфера торгівлі та сервісу (у т.ч. – готельний бізнес).Але виїжджають за кордон і вчені, викладачі, спеціалісти в області медицини і вищих технологій, програмісти (проблема «витікання умів»).Втрати у сфері науки унаслідок «витоку умів» оцінюються в сумі, що на 2005 р. перевищувала $1 млрд. на рік.

Явище трудової міграції потребує активного втручання держави:

1. Забезпечення умов для  поширення легального працевлаштування, насамперед в тих країнах, куди  виїжджає найбільша кількість  громадян України. З цією метою  слід активізувати підписання  відповідних міждержавних угод  та удосконалення чинного законодавства  в частині ліцензування фірм  для проведення працевлаштування  за кордоном.

2. Забезпечення прав та  соціального захисту працівників-мігрантів.

3. Здійснення постійного  аналізу масштабів нелегальної  трудової міграції за межі  України та проведення всіх  можливих, в рамках законодавства,  заходів для попередження цього явища і запобігання торгівлі людьми.

Цілеспрямовано створювати робочі місця в таких галузях, як сільське господарство, легка, текстильна і хімічна промисловість, тобто  там, де сьогодні використовується праця  мігрантів в Європі. Слід радикально переглянути механізм оплати праці  усередині країни.

Важливо не забувати, що чим  стабільнішим буде національне бізнес – середовище і динамічнішим ринок, тим сильніші будуть мотиви іммігрантів  повернутися на батьківщину.