Публічне адміністрування в галузі вітчизняного туризму

План

1. Публічне адміністрування в галузі вітчизняного туризму.
2. Інноваційні інструменти публічного адміністрування.
3. Список використаної літератури

 

Публічне адміністрування  в галузі вітчизняного туризму

Адміністративно-правові  засоби регулювання туристичної  галузі – це сукупність встановлених нормами адміністративного права  прийомів і способів, за допомогою  яких держава впливає на суспільні  відносини в зазначеній сфері  з метою вироблення якісного туристичного продукту, охорони інтересів фізичних і юридичних осіб, які користуються туристичними послугами, та розвитку туристичної  індустрії відповідно до міжнародних  стандартів. Серед адміністративно-правових засобів регулювання туристичної  галузі можна виокремити дві групи. До першої групи (адміністративно-правові  засоби дозвільного характеру) належать:

1) ліцензування туристичної діяльності;

2) дозволи на туристичний  супровід;

3) сертифікація і стандартизація у сфері туристичної діяльності;

4) розділення на категорії  об’єктів туристичної інфраструктури.

До другої (адміністративно-правові  засоби впливового характеру) належать:

1) контроль за діяльністю  в галузі туризму; 

2) відповідальність за порушення законодавства України про туризм.

Ліцензія у сфері туристичної  діяльності – це документ державного зразка, виданий уповноваженим органом  публічного управління, що засвідчує  право на проведення туристичних  операцій та надання туристичних  послуг. Водночас ліцензування туристичної діяльності – це засіб регулювання туристичної галузі, який засвідчує право на проведення туристичних операцій та надання туристичних послуг.

Дозвіл на право здійснення туристичного супроводу – це засіб  регулювання туристичної галузі, який виявляється у формі офіційного документа, що підтверджує кваліфікаційний  рівень фахівця туристичного супроводу, і надає відповідні права на надання  туристичних послуг у межах кваліфікаційного рівня суб’єкта туристичної діяльності.

Стандартизація – діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усунення бар’єрів у торгівлі та сприяння науково-технічному співробітництву. Однією з основних форм забезпечення високої якості і безпеки продукції визнається сертифікація, сформульована Міжнародною організацією із стандартизації. Сертифікат у туристичній сфері – це документ державного зразка, виданий уповноваженим органом публічного управління, що підтверджує якість товарів, робіт, послуг у сфері туристичної діяльності, а сертифікація туристичної галузі – це засіб регулювання туристичної галузі, спрямований на підтвердження якості товарів, робіт, послуг у сфері туристичної діяльності.

Розділення на категорії об’єктів туристичної інфраструктури – це засіб регулювання туристичної галузі, спрямований на оцінювання якості надання послуг курортними закладами з розміщення та харчування, відповідно до встановленої державними стандартами системи категорії.

Контроль за діяльністю в  галузі туризму – це різновид державного контролю, який здійснюється уповноваженим  органом публічного управління щодо оцінювання здійснення туристичної  діяльності та надання туристичних  послуг суб’єктом підприємництва в  межах отриманих дозволів (ліцензія, сертифікат тощо ) відповідно до встановлених форм контролю.

Доведено, що наглядові повноваження публічних органів управління за туристичною діяльністю мають характер та зміст контрольних. Запропоновано  внесення зміни та доповнення до законодавства  України, а саме: у Законі України  «Про ліцензування певних видів господарської  діяльності» у ст. 20 замінити термін «нагляд» на «контроль» і привести законодавство у відповідність  із запропонованими змінами.

 

 

 

Інноваційні інструменти  публічного адміністрування

До ресурсної бази, що забезпечує ефективну діяльність органів  публічної влади належить ціла низка  складових, зокрема таких, як професійна компетентність під час прийняття  управлінських рішень,  дисципліна,  відповідальність за виконання прийнятих  рішень, реалізація владних повноважень, застосування штрафних санкцій, забезпечення контролю тощо. Так, протягом останніх років за ініціативою Головного  управління державної служби України  та її регіональних управлінь більш активно почав використовуватись такий інструмент,  як консультування з громадськістю для розроблення та прийняття важливих рішень щодо реформування державної служби України на основі принципів прозорості та публічності управління.

Сучасні технології консультування з громадськістю мають доволі широкий арсенал методів та засобів  їх реалізації. Так, зокрема, з метою  збалансування різних поглядів на внесення альтернативних рішень та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін Головним управлінням державної  служби України частіше за все  використовуються такі технології консультування з громадськістю:

1) проведення громадських  обговорень на національному  рівні (оприлюднення проекту нормативно-правових  та законодавчих документів на  веб-сторінці Головдержслужби та її регіональних управлінь);

2) організація та проведення  науково-практичних конференцій,  у тому числі міжнародних та  за міжнародною участю;

3) організація «круглого  столу» за участю керівників  управлінь державної служби Головдержслужби України,  представників вищих навчальних закладів,  що здійснюють підготовку магістрів в освітній галузі «Державне управління» за спеціальністю «Державна служба»;4) проведення громадських обговорень у регіонах за підтримки регіональних інститутів державного управління Національної академії державного управління при Президентові України з метою поширення інформації про запропонований проект документів та отримання пропозицій щодо його вдосконалення;

5) проведення науково-юридичних  семінарів за участю провідних  юристів, які мають значний  досвід академічної та нормопроектувальної діяльності з метою отримання попередньої фахової експертизи проекту документу та коментарів до нього;

6) з метою забезпечення  умов участі громадян у виробленні  політики в сфері державної  служби України,  врахування їх  пропозицій щодо реформування  системи державної служби та  налагодження зворотного зв’язку  з громадськістю Головдержслужбою України запроваджено нову форму діалогу з громадянами – пряму телефонну лінію «Державна служба», яка стала однією з форм спілкування керівництва Головного управління державної служби України з громадськістю,  під час якої громадяни мають можливість поставити запитання безпосередньо керівництву;

7) проведення громадських  слухань спільно з НАДУ,  а також за участю членів робочої групи при Кабінеті Міністрів України з підготовки нових законопроектів,  представників Секретаріату Президента України,  Секретаріату Кабінету Міністрів України,  міжнародних організацій,  представників Центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ЦОВВ,  органів місцевого самоврядування,  керівників державних підприємств,  установ та організацій, зацікавлених громадських організацій,  керівників управлінь державної служби Головдержслужби України,  апаратів Ради міністрів АР Крим,  обласних,  міських державних адміністрацій, галузевих навчальних закладів, керівників кадрових служб центральних органів виконавчої влади,  членів Громадської колегії при Начальнику Головдержслужби України та колегії Головдержслужби України,  а також представників ЗМІ.

В сучасних умовах розвитку системи публічного управління в  Україні існують та використовуються різні підходи: політичний,науковий,  функціональний,  інституційний,  діагностичний,  профілактичний (упереджувальний),  дорадчий тощо.  Політична активність влади та соціальна солідарність суспільства є найбільш необхідними в умовах налагодження суспільного діалогу,  який усе далі стає більш конструктивним та результативним інструментом суспільного розвитку.

 

Список використаної літератури

 

1. «Курс адміністративного права України». Підручник. за ред. В.В.Коваленка. К.: Юрінкомінтер, 2012 р – 808 ст.
2. Мельник А.Ф.  «Державне управління» . — К.: Знання-Прес, 2003 р. — 343 с
3. Малиновський В.Я.  Державне управління: Навчальний посібник. -Луцьк: Ред.-вид. відд. "Вежа " Вол. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000 р. -558 с.
4. http://www.naiau.kiev.ua/tslc/index.php- Національна академія внутрішніх справ