Контрольная работа

    Рецидив злочинів середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких перериває перебіг строків давності виконання обвинувального вироку (див. коментар до ст. 80 КК).

    Врахування  множинності при звільненні від  покарання стосується тільки рецидиву злочинів. Так, вчинення особою, до якої було застосовано звільнення від покарання з випробуванням (статті 75, 79 КК), нового злочину під час іспитового строку тягне несприятливі для неї наслідки: скасування звільнення і призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК).

    Рецидив також впливає на можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від покарання і заміни покарання більш м'яким його видом. При рецидиві мінімальний строк  покарання, який треба відбути, щоб  отримати право на умовно-дострокове звільнення збільшується до двох третин (пункти 2 і 3 ч. З ст. 81 КК), а при заміні покарання більш м'яким — до половини строку покарання, призначеного судом (пункти 2 і З ч. 4 ст. 82 КК).

    Вчинення  нового злочину протягом невідбутої частини покарання при умовно-достроковому звільненні або після заміни покарання більш м'яким тягне за собою застосування до особи ст. 71 КК і надалі збільшує мінімальну частину строку, відбуття якого необхідне для умовно-дострокового звільнення до трьох четвертих, а для заміни покарання — до двох третин від строку, призначеного за вироком покарання.

    Збільшення  мінімальних строків покарання, яке винний повинен відбути для  отримання права на умовно-дострокове звільнення, у деяких випадках рецидиву передбачається і для осіб, що вчинили злочини у віці до 18-ти років (пункти 2 і 3 ч. З ст. 107 КК).

    Рецидив злочинів також впливає на обчислення строків погашення судимості. Згідно з ч. 5 ст. 90 КК, якщо особа, що відбула покарання до закінчення строку погашення судимості, знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. Докладніше про це див. коментар до ст. 90 КК. 

3.Задача. Медведєв (1 лютого 1988 р.) був визнаний винним у здійсненні крадіжки з проникненням у приміщення. Злочин ним був скоєний 2 лютого 2002 року.

    Як  встановлюється вік  настання кримінальної відповідальності? Чи зміниться юридична оцінка діяння Медведєва, якщо крадіжку він  скоїв 1 лютого 2002 р.?

    Кримінальний  кодекс України 2001 року встановлює диференційовані  вікові межі для притягнення особи  до кримінальної відповідальності: загальну - 16 років та більш низьку - 14 років  за вчинення ряду особливо тяжких злочинів (умисне вбивство, умисне тяжке тілесне  ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, бандитизм, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання  тощо).

    Точне встановлення віку особи може мати вирішальне значення при розгляді питання  про притягнення її до кримінальної відповідальності. Вік, з якого настає кримінальна відповідальність, обчислюється з моменту вчинення злочину. Особа вважається такою, що досягла певного віку не в день її народження, а починаючи з наступної доби. Вік особи встановлюється згідно документів про народження (число, місяць і рік народження), а у випадку відсутності таких документів вік особи встановлює експерт під час проведення судово-медичної експертизи. В данному випадку Медведєв буде покараний за крадіжку (ст. 185 ККУ)

    Юридична оцінка діяння Медведєва зміниться, якщо крадіжку він скоїв би 1 лютого 2002 р. Малолітні у віці до 14 років, які вчинили не передбачені 4.2 сі. 22 КК України злочини, не є суб'єктами кримінальних злочинів і кримінальній відповідальності не підлягають. Але неповнолітні, які до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність вчинили суспільно небезпечні діяння, заборонені нормами Особливої частини кримінального кодексу України, можуть бути піддані примусовим заходам виховного характеру. 
 

    Список літератури

1. Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления. - М.: Госюриздат, 1955.
2. Тишкевич И.С. Приготовление и покушение по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат, 1958.
3. Тихий В.П. Стадії вчинення злочину: Текст лекції. - Харків: Харк. юрид. ін-т, 1991.
4. Ткаченко В.И. Понятие и виды покушения на преступление // Соц. законность. - 1976. - № 5.
5. Караулов В.Ф. Стадии совершения преступления. - М.: Изд. ВЮЗИ, 1983.