Отчет по практике в прокуратуре

                        

 

                         V. Слідча діяльність

Це окремий вид практичної юридичної діяльності, який заслуговує на особливу увагу з погляду його ролі та функціонального призначення  у процесі здійснення правосуддя. Поряд з діяльністю судді, прокурора  діяльність слідчого є невід´ємною  частиною судочинства, завдяки якій у загальному плані відбувається процес втілення права, а з ним  і втілення соціальної справедливості. Слідчу діяльність в аспекті кримінального  процесу справді не можна розглядати відокремлено від діяльності суду або  прокуратури, але видається цілком можливим виділити її характерні риси та особливості, які б на початковому  етапі юридичного навчання допомогли  скласти первинні осо­бисті уявлення щодо цього напряму практичної діяльності юристів, визначитися на майбутнє у  своїй професійній орієнтації.

        Основним завданням слідства є розкриття злочину. Зрозуміло, що в ході вирішення цього глобального завдання вирішують ще цілу низку завдань, передбачених кримінальним законом. Але вже на цій підставі можна зробити висновок: слідчий — це спеціаліст юрист, працівник спеціального відом­ства, який у встановленому законом порядку здійснює досудове розслідування кримінальних справ для їх подальшого розгляду в органах правосуддя — судах. У цьому визначенні набули відображення ті риси слідства, які вказують на його функціональне призначення у кримінальному процесі та на взає­модію з органами правосуддя.

         Так, у сучасній юридичній літературі вказують на характерні риси слідчої діяльності, серед яких слід назвати такі.

1. Основне призначення  слідчої діяльності є розслідування  злочинів.

2. Слідча діяльність дуже  чітко регламентована кримінально-процесуальним  законом, хоча, з іншого боку, у  прийнятті рішень слідчий залишається процесуально незалежною постаттю.

3. Діяльність слідчого  характеризується високим рівнем відповідальності, а також надмірним рівнем емоційного напруження.

4. Слідчій діяльності  властиві також елементи примусу,  на що вказує B.C. Кузьмічов у своїй монографії. Це пояснюється не тільки власне характером слідчої діяльності, а й тим, що в ході встановлення об´єктивної істини зацікавлені, в тому учасники процесу, чинять протидію, для подолання якої і необхідно застосовувати примус.

5. Слідча діяльність, виходячи  зі специфіки об´єкта свого  впливу, передбачає виявлення елементів  творчості у ході пошуку об´єктивної істини.

         Характеризуючи принципи здійснення слідчої діяльності, підкреслимо, що це основоположні ідеї, які визначають основу та шляхи підвищення ефективності та якості розслідування злочинів. При цьому не всі принципи набувають безпосереднього закріплення у статтях законів, керівних роз´ясненнях, наказах, а іноді формуються у сфері юридичної практики і лише потім отримують офіційне визнання. Але головне — принципи слідчої діяльності не можна формулювати свавільно, на хвилі політичного інтересу, інтересу окремої особи. Це об´єктивний процес, який ґрунтується на цілях та завданнях, що постають перед органами слідства. До системи принципів, на які спирається робота слідчих органів, слід віднести: законність, етичність, науковість, гласність, плановість, оперативність, динамізм, незалежність, гуманізм, економічність тощо. В літературі виділяють й інші принципи, які мають більш конкретний характер, є принципами здійснення окремих слідчих дій, використання методик, засобів криміналістичної техніки, взаємодії з іншими підрозділами та установами.

          Окрім того, в літературі традиційно згадують про принципи об´єктивності, всебічності вивчення фактичних обставин справи, винних у скоєнні злочину, принцип забезпечення цивільного позову, якщо такий має місце у ході кримінального розслідування.

         Зупинимося на характеристиці суб´єктів слідчої діяльності. Перш за все необхідно зазначити, що органи слідства як спеціалізовані підрозділи, котрі здійснюють досудову підготовку матеріалів, належать до системи органів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, прокуратури, податкової міліції1. їх повноваження мають певну диференціацію, що об´єктивно зумовлено функціональною націленістю того чи іншого державного органу або відомства.

          Крім того, в Україні створено Національне бюро розслідувань як спеціалізований центральний орган виконавчої влади, основним завданням якого є проведення досудового слідства та оперативно-розшукових заходів в особливо складних кримінальних справах.

          Говорячи про слідчу діяльність як можливість здійснювати слідчі дії, необхідно обов´язково згадати про таку форму розслідування як дізнання, що характерне не тільки для органів слідства. Закон передбачає, що розслідування кримінальних справ можуть здійснювати також міліція, командири військових частин, митні органи, начальники виправно-трудових установ, органи пожежного нагляду, охорони кордонів, капітани морських суден, але кожний у межах своєї компетенції, передбаченої законом. Проте відмінність полягає в тому, що одні з названих вище суб´єктів виконують слідчі дії фрагментарно, в міру необхідності, а інші — працюють на професійній основі.

      У зв´язку з цим до кандидатів на посаду слідчого ставляться досить високі вимоги — вища юридична освіта, знання специфіки роботи системи правоохоронних органів, знання процесуального законодавства та навички його застосування, розвинений інтелект, уміння використовувати у мисленні закони логіки, високий рівень комунікативності, моральної культури тощо. На жаль, правоохоронні органи України переживають певні труднощі щодо цього, які передусім пов´язані безпосередньо з кадровою політикою держави. Не вистачає кваліфікованих та досвідчених працівників, посади слідчих займають люди без юридичної освіти, призначені поза своїм бажанням примусово або не здатні до такого роду діяльності. Виправленню ситуації сприятиме проведення судово-правової реформи в Україні, дбайливе ставлення до кадрового потенціалу державних службовців правоохоронної сфери.

      Мабуть, характеристика слідчої діяльності була б неповною, якщо не зупинитися на психологічному рівні її розуміння. Це свого роду психологія праці слідчого.

1. Соціальний аспект. Працівники слідства є відокремленою професійною групою, з діяльністю якої суспільство пов´язує подолання злочинних діянь, пошук винних осіб і притягнення їх до відповідальності, захист потерпілих від правопорушення. Слідчі перебувають на передньому краї боротьби зі злочинністю і в безпосередньому контакті з її представниками. Ефективність розслідування передбачає ефективний захист та втілення справедливості у соціальні відносини, забезпечення стабільності суспільного розвитку, задоволення індивідуальних потреб та інтересів.

2.  Комунікативний аспект. Як вказує В.Л. Васильєв, у світі є значна група професій за типом "людина—людина". Це, наприклад, професії лікаря, педагога, судді, продавця тощо. Слідчий також належить до цієї категорії професій1, тому що спілкування з різними категоріями громадян є одним з основних шляхів отримання інформації. Звідси до слідчих ставляться професійні вимоги входження в контакт, управління психологічним станом інших людей, вміння скеровувати розмову в необхідне русло.

3. Організаційний аспект. Уміння планувати роботу, розподіляти час з метою його ефективного використання має сенс у будь-якій сфері діяльності. Однак планування робочого часу для діяльності слідчого, організація себе та інших на відпрацювання версії, концентрацію зусиль слідчої бригади або оперативно-слідчої групи є необхідними умовами реалізації повноважень слідчого. Характерною рисою слідчої роботи є також її індивідуальність. Слідчий як головний виконавець провадження у справі особисто виконує переважну більшість різноманітних за характером дій. Організація особистої індивідуальної роботи більш проста справа, ніж, скажімо, організація колек­тивної праці. Виникає необхідність розподілу обов´язків, погодженості та координації дій, налагодження взаємної інформації, злагоди та контролю за виконанням.

Слідчі дії: допит, експеримент, впізнання, огляд та ін. відрізняються за своїм змістом. Виконання кожної з них пов´язано із застосуванням великої кількості різноманітних заходів, напрацьованих слідчою практикою та кримінальною наукою. Одне й те ж завдання можна вирішити різними прийомами та засобами, одну й ту ж обставину встановити різними шляхами. Крім найвищих форм інтелектуальної діяльності професія вимагає від слідчого багато суто технічних та маніпулятивних вмінь та дій: зшити справу, згідно з правилами документознавства, надрукувати текст документа, скласти топографічний план місцевості, виготовити зліпок, зробити фотозйомку. Для професії слідчого важливою рисою має бути подолання опору його діяльності з боку окремих осіб або в деяких випадках навіть макрогруп. Слідчий у пошуках істини у справі нерідко стикається з пасивним або активним опором з боку зацікавлених осіб — учасників процесу. Найбільш зацікавленою особою в такому ході справи є сам правопорушник, його представники, які всіма силами чинять протидію провадження слідства. Успіх слідства містить загрозу життєвим інтересам винної особи, що зумовлює її активність в організації протистояння слідству. Нерівність у становищі слідчого та названих вище осіб пов´язана також з тим, що останні знають, які обставини справи можна затаїти, щоб пом´якшити свою вину. Водночас слідчий постійно має в своєму розпорядженні неповну інформацію та уявлення про події та факти минулого, що підлягають доказуванню.

Своєрідною рисою розслідування є необхідність збереження слідчої таємниці. Процес слідства неминуче пов´язаний з проникненням в особисте життя людей, вивченням минулого устрою життя, сімейних відносин та суто інтимних обставин. Оголошення цих даних здатне вчинити велику шкоду, призвести до компрометації людей та особистої трагедії. Відомо багато випадків, коли злочинці збагачують свій досвід та знання, виношують нові засоби вчинення і приховання злочинів. Але справа не тільки в умінні зберігання таємниці. Необхідно також дотримувати спеціальних вимог конспірації, вміти зберігати службові секрети, запобігати їх просочуванню за межі того кола осіб, які займаються роботою в цій справі.

Контроль за роботою слідчих  підрозділів здійснюється як з боку відомства, в якому зосереджено орган слідства, так і з боку інших правоохоронних структур, зокрема суду і прокуратури. Слід враховувати, що за роботою слідчого здійснюють контроль також інші учасники процесу — свідки, підозрюваний, обвинувачений, що втілюється в здійсненні ними права на ознайомлення з матеріалами справи, заявленні відводу, принесенні скарги на дії слідчого, користуванні правом на захист. Особливою формою контролю за попереднім слідством може стати участь адвоката — професійного юриста, який захищає інтереси однієї зі сторін (потерпілого або підозрюваного). У таких випадках документальні або процесуальні помилки можуть звести нанівець всю роботу слідства.

За скоєння правопорушень  працівники слідства на підставі відомчих статутів та норм чинного законодавства несуть юридичну відповідальність у повному обсязі, не користуючись ніякими пільгами. Характерним є те, що в разі слідчої або судової помилки заподіюють збитки громадянинові. У цих випадках держава бере на себе обов´язок відшкодування шкоди у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

 

                                                   Висновки

 

               За час проходження навчальної практики, я багато чому навчилась, адже саме на практиці закріплюються всі набуті в процесі навчання знання.

Я ознайомилась з основними напрямками її роботи, діяльністю канцелярії прокуратури, з внутрішнім трудовим розпорядком, з структурою, компетенцією і основними напрямками прокурорського нагляду, плануванням роботи прокуратури, наказами Генерального прокурора України, ЗУ „Про прокуратуру”, порядком реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, контрольних завдань, які поступили з прокуратури міста Києва та Генеральної прокуратури України. Також я ознайомився з реєстрацією заяв та звернень громадян та юридичних осіб,  заяв та повідомлень про злочини, що надійшли  до прокуратури, обліком справ та протоколів слідчих прокуратури і органів внутрішніх справ.

Проходячи практику в районній прокуратурі я ознайомилась з частиною роботи по нагляду за додержанням та застосуванням законів, вивчав накази Генерального прокурора України “Про здійснення заходів, спрямованих на фактичне усунення порушень закону та умов, що їм сприяли, виходячи з принципу незалежності прокуратури від органів виконавчої влади”.

Прокуратура району займається здійсненням постійного нагляду за додержанням:

· соціально-економічних, політичних, конституційних прав свобод громадян;

· законодавства про адміністративне правопорушення;

· законодавства про оподаткуванні, зовні-економічній, кредитно-фінансовій в тому числі банківської діяльності;

· законодавства про приватизації державного майна, законодавство направленого на охорону навколишнього середовища;

· законодавства в сфері топливно-енергетичного комплексу;

· законодавства, направленого на виконання Закону України “Про звернення громадян”;

· цивільного та кримінального законодавства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Конституція України