Поняття види та значення складу злочину

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………2

Розділ 1. Поняття складу злочину………………………………………………….4

1.1. Вчення  про склад злочину…………………………………………………...…4

1.2. Поняття  складу злочину………………………………………………………...6

1.3. Основні  та факультативні ознаки складу  злочину……………………………9

Розділ 2. Структура складу злочину………………………………………………11

2.1. Об’єкт  злочину…………………………………………………………………11

2.2. Об’єктивна  сторона та її ознаки………………………………………………15

2.3. Ознаки  і види суб’єкту злочину………………………………………………18

2.4. Суб’єктивна  сторона та її ознаки……………………………………………..20

Розділ 3. Види складу злочину…………………………………………………….22

Висновки…………………………………………………………………………….24

Список  літератури………………………………………………………………….26 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Сучасне суспільство надало людині широкі права  і можливості. До використання яких необхідно підходити відповідально. Це зумовлюється тим, що можливості людини в сучасному суспільстві набагато ширші в порівнянні із минулим  часом. У цих умовах безвідповідальна поведінка і злочинні діяння є  соціальним злом яке породжує протиправність і значну суспільну небезпеку. Кримінальне  право як окрема галузь права покликане  вести ефективну боротьбу із злочинами (протиправними суспільно небезпечними діяннями). Внаслідок чого перед кримінальним правом потрібно ставити такі завдання які воно може виконати чи за допомогою якого ці проблеми можуть бути виконанні. Ефективність боротьби із злочинністю з їх окремими видами залежить головним чином від стану та досконалості кримінального законодавства,  від досконалості науково-теоретичної бази основних інститутів кримінального права (поняття злочину, складу злочину і ін.).

В боротьбі із злочинами чільне місце займає вчення про злочин - викриття злочину, розшук злочинців, збирання доказів вчиненого злочину та ін. Визначаються саме ознаки злочину, які встановлені кримінальним законом. Не можна викрити злочинця, якщо не знати вчинила дана особа злочин чи ні. Кожен злочин містить визначені ознаки, характерні для даного складу.

   Щоб встановити у скоєному діянні ознаки відповідного складу злочину треба  правильно його кваліфікувати. Кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка фактичних обставин. Кримінально-правове  значення мають лише ті фактичні обставини, які одночасно є ознаками відповідного складу злочину. Піддаються аналізу ознаки чотирьох елементів складу: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони. Для початку визначається родовий та безпосередній об'єкт злочину, предмет. Встановлюються ознаки об'єктивної сторони діяння, суспільно-небезпечні наслідки, причинний зв'язок, місце, час, знаряддя, засоби і обстановка вчинення злочину. Далі аналізується суб'єктивна сторона діяння: форма вини, мотиви і цілі злочину, емоційний стан. І на закінчення вирішується питання про стадії вчинення умисного злочину, питання наявності співучасників. Таким чином, правильно кваліфікувати злочинне діяння означає встановлення фактичних обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння і застосування кримінально-правової норми під ознаки якої потрапляє вчинене діяння.

У науці  кримінального права вчення про  склад злочину посідає особливе місце. Це пояснюється як його значущістю для вирішення питань про злочинність  і незлочинність діяння, правильної кваліфікації вчиненого і точного  застосування закону, так і тим, що в рамках самого вчення про склад  злочину вивчаються і розвиваються всі основні інститути кримінального  права.

Метою даної роботи є якнайширше пізнання про склад злочину, його види та значення.

Відповідно  до ч. 1 ст. 2 КК «підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить у собі склад злочину, передбаченого цим Кодексом». У цій нормі відбито найважливіше значення складу злочину для законності й обґрунтованості кримінальної відповідальності: тільки сукупність усіх передбачених законом ознак складу (і жодні інші обставини) може бути підставою кримінальної відповідальності. Таким чином, склад злочину є єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності: встановлення його ознак у конкретному суспільно небезпечному діянні особи означає, що є все необхідне для кримінальної відповідальності.

Тим самим  склад злочину визначає і межі розслідування, оскільки основним завданням  слідства саме і є встановлення об’єктивних  і суб’єктивних ознак складу злочину.

Завданням роботи є розглянути елементи складу злочину, дізнатися яке значення має склад злочину та розкрити види складів злочину. 

Розділ 1. Поняття складу злочину.

1.1. Вчення про  склад злочину.

Склад злочину (з лат. corpus delicti) прийшов в криміналістику як термін що означав наслідки злочину (труп, сліди крові знаряддя злочину і т.п.). До кримінального права цей термін починає входити наприкінці сімнадцятого століття. Першими в його теперішньому значенні, почали використовувати юристи А.Фейєрбах і Штюбель.

    Щодо радянської влади то розробка даного питання почалася з 20-х років. Так професор А.Н.Трайнін сформулював чітку думку про те, що питання про підстави кримінальної відповідальності необхідно розглядати в тісному зв'язку з конкретними складом злочину: «Непоколебимым остается основное начало: уголовно наказуемым может быть лишь то деяние, которое соответствует одному из составов предступления описаних в диспозиции особенной части» [2; с.61]. А.А.Піонтковський також розглядав питання про кримінальну відповідальність певної особи в залежності від наявності в її діях ознак складу злочину. «Общин составом преступления являються те основные моменты преступления, которые имеются в каждом преступлении и отсутствие одного из которых влечет за собой признание отсутствия состава предступления»[3; с.107].

    На  кінець тридцятих років в радянській кримінально-правовій літературі все  частіше підкреслювалося значення складу злочину для обґрунтування кримінальної відповідальності і правильної кваліфікації злочинів. В першому виданні підручника по Загальній частині кримінального права вже проголошувалася ідея, про те, що основою кримінальної відповідальності є наявність в діях особи складу злочину. «Для того чтобы признать вменяеное лицо, писав Піонтковський, уголовно ответственным за преступление, не достаточно установить, что последнее было совершено данным лицом. Необходимо еще установить вину даного лица в совершение этого преступления». В даному випадку вина розглядається, як ознака складу злочину, зокрема як ознака суб’єкта злочину, а не суб’єктивної сторони. Хоча в першому і другому виданнях названого підручника склад розглядався, як сукупність ознак , що утворюють даний злочин, та все ж таки «статусу самостійності», якщо можна так сказати, йому не надавалося, тобто, він і надалі розглядався лише як підстава кримінальної відповідальності. Першою фундаментальною роботою, яка була спеціально присвячена вченню про склад злочину, стала монографія видатного криміналіста, професора А.Н.Трайніна «Вчення про склад злочину», яка була написана в 1947 році. В цій монографії Трайнін розглядав склад злочину, як самостійний інститут кримінального права, також він показав значення складу злочину, розробив класифікацію складів злочину, та показав співвідношення елементів складу злочину з елементами злочину. Проте в даній роботі були деякі спірні і помилкові твердження. Наприклад А.Н.Трайнін виносив за рамки складу злочину суспільну небезпеку, також він виділяв окремо вину і причинний зв'язок, як самостійні підстави кримінальної відповідальності. Монографія А.Н.Трайніна, хоч і мала ряд хибних положень, породила жваву дискусію серед юристів, внаслідок чого вчення про склад злочину почало розвиватися і згодом набуло статусу самостійного інституту кримінального права. Виділення вчення про склад злочину , як самостійного інституту, помітно в монографіях Я.М.Брайніна «Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве»  (1963 року), А.А.Піонтковського «Вчення про злочин» (1961р.), М.П.Карпушина і B.I.Курляндського «Кримінальна відповідальність і склад злочину» (1974 року) та ін. Але, слід зазначити, що в роки радянської влади, вченню про склад злочину особливої важливості не надавалося. І лише із розпадом СРСР значення складу злочину знову зросло, оскільки кожна із незалежних держав почала формувати своє законодавство, зокрема кримінальне. Отже, виходячи із історичного розвитку вчення про злочин можна помітити, що склад злочину це теоретичне, наукове поняття і нормативного визначення воно не має. Хоча ІІІ розділ Загальної частини Кримінального кодексу України присвячений саме злочину.

    В кримінальному праві України  злочином визначається передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність) що посягає на суспільний лад України його політичну і економічну систему власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян а також інше передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння яке посягає на правопорядок.

«Общественная опасность являється неотьемлемой чертой состава» [3; с.123]. До цієї точки зору схиляється А.А.Піонтковський. Він вважає, що без суспільної небезпеки склад злочину є пустим поняттям, що не виражав суті злочину. На думку інших, віднесення понять протиправності і суспільної небезпеки до числа ознак складу злочину приведе до повного ототожнення понять злочину. Склад злочину це юридичне поняття про суспільно-небезпечне діяння. Суспільна небезпека є якістю злочину а не володіє нею. 

1.2. Поняття  складу злочину.

Склад злочину – це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних  ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне [1; с.88].

Кваліфікація  злочинів повинна здійснюватися  на основі чітких і точних юридичних  критеріїв, спираючись на які можна  розкрити специфічні риси, притаманні кожному виду злочинного діяння, визначити  його зміст і тим самим відрізнити один злочин від іншого.

Встановлення  того, що фактичні ознаки діяння збігаються з ознаками відповідного складу злочину, означає, що особа вчинила саме цей злочин і що є підстава кримінальної відповідальності.

Значення  складу злочину полягає в тому, що воно є єдиною, встановленою законом підставою кримінальної відповідальності.

У відповідності  до кримінального та кримінально-процесуального законодавства за відсутності складу злочину в діянні особи, кримінальна справа не може бути порушена, а порушена підлягає припиненню.

Злочин  і склад злочину дуже близькі  і взаємні поняття, але не тотожні.

Злочин - вольовий акт суспільно небезпечної  поведінки людини. Це завжди явище  реальної дійсності. Кілька вбивств  завжди будуть відрізнятися один від  одного за особою, за мотивами, за часом і т.п.

Склад же злочину являє собою законодавчу  характеристику даного виду злочину. Склад  злочину відображає в нормі закону злочин у типовій формі. Крадіжки можуть бути найрізноманітніші. Вони безліччю ознак будуть відрізнятися між собою. Але для складу злочину даного виду важливо, що у всіх випадках має бути таємне викрадення чужого майна, вчинене осудною особою, яка досягла певного віку, навмисне. Для того щоб визнати діяння конкретним злочином, а особу - злочинцем, необхідно встановити, що скоєне обов'язково володіє всіма тими типовими ознаками, які законодавець вважав суттєвими, характеризуючи даний склад злочину. У кримінально-правовій науці в злочин прийнято включати чотири складові частини: об'єкт, суб'єкт злочину, об'єктивну і суб'єктивну сторони злочину. Стосовно до цих понять вживається термін «елемент», тобто складова частина цілого. Цим цілим є злочин. Чотирьом елементам злочину відповідають чотири групи ознак складу злочину, які характеризують ці елементи: група ознак, що характеризують об'єкт злочину; група ознак, що характеризують суб'єкт злочину; група ознак, що характеризують суб'єктивну сторону злочину; група ознак, що відносяться до суб'єктивної сторони злочину. Більш розгорнуто характеристика зазначених ознак дається в описових диспозиціях норм Особливої частини кримінального закону, більш стисло - у простих диспозиціях [4; c.70]. Не слід, проте, ототожнювати склад злочину і диспозицію кримінально-правової норми. У диспозиціях, як правило, знаходять відображення найбільш характерні для даного складу ознаки. У тих випадках, коли в диспозиції відсутні ознаки, що характеризують який-небудь елемент злочину, вони заповнюються за рахунок положень норм Загальної частини. Відповідно до того, що злочин поділяється на такі складові елементи, як об'єкт, суб'єкт злочину, об'єктивна та суб'єктивна сторони злочину, ознаки складу злочину поділяються також на чотири однойменні групи. Таким чином, у нормах Загальної частини містяться тільки ті об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу, що притаманні всім злочинам чи багатьом із них. Саме ці ознаки в поєднанні з ознаками, описаними в конкретних нормах Особливої частини, і утворюють склад конкретного вчиненого злочину.

Важливо зазначити те, що склад злочину  – це система ознак, що реально  існує, а не плід людської фантазії або просто вигадка. А якщо це об’єктивна реальність, то її можна пізнати  і використати в практичній діяльності.

Звичайно, коли ми говоримо, що всі ознаки будь-якого  складу включені в той чи інший кримінальний закон, то при цьому враховується, що ці ознаки зовні не завжди очевидні, бо вони певною мірою формалізовані, і у самому тексті закону можуть зазначатися як безпосередньо, так і через систему юридичних понять і категорій.

Важливе значення складу злочину полягає  і в тому, що він дозволяє провести, по-перше, чітке розмежування між  злочином і проступком, тобто незлочинним суспільно небезпечним діянням; по-друге, відмежувати один злочин від будь-якого іншого (наприклад, крадіжку від грабежу, зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень).

У законодавчій практиці за допомогою складу здійснюється криміналізація (декриміналізація) суспільно небезпечних діянь. Тому склад злочину, як і вчення про нього, утворює той інструмент, за допомогою якого законодавець і здійснює кримінальну політику в галузі криміналізації діянь. 

1.3. Основні та  факультативні ознаки складу  злочину.

Ознаки  складу злочину традиційно поділяють  на обов'язкові (основні) і факультативні. До обов'язкових (основних) ознак належать ті, які законодавець включає до складів усіх злочинів. До факультативних належать ті, які законодавець передбачає в складах лише окремих злочинів. Факультативні ознаки враховуються при кваліфікації тільки у випадках, коли вони прямо передбачені в  кримінально-правовій нормі.

    У складному суспільному житті  злочин звичайно завдає шкоди не одній  категорії суспільних відносин, а  декільком одразу, і в залежності від того, якій категорії суспільних відносин, на думку законодавця, безпосередньо  завдасться найбільшої шкоди, визначаються ознаки основного об'єкта злочину. Так, за ознаками основного об'єкта відрізняються  злочини проти власності від  господарських і посадових злочинів, насильницькі злочини проти власності  від злочинів проти особи, громадського порядку, порядку управління тощо.

У деяких випадках конструкція кримінально-правової норми містить ознаки одразу двох безпосередніх об'єктів — основного  і додаткового. Останній, в свою чергу поділяється на обов'язковий і факультативний. Інколи додатковий об'єкт має таке ж обов'язкове значення для даного складу, як і основний, і його відсутність означає відсутність цього складу злочину в цілому. Класичним прикладом складу з ознаками двох обов'язкових об'єктів (основного і додаткового) є склад розбою [8; c.294].