Судова влада в Україні. Суд і правосуддя

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Февраля 2013 в 21:56, реферат

Описание

У класичному вигляді теорія поділу влади була розроблена такими мислителями як Джон Локк та Шарль – Луї Монтеск´є.
Ідея поділу влади і виділення судової влади в самостійну гілку, знайшла своє відображення в Конституції України. Кожна з гілок єдиної державної здійснює лише їй притаманну функцію, має свою сферу реалізації, свою компетенцію.

Содержание

Судова влада як одна з гілок державної влади. Ознаки та функції судової влади.
Суд як орган судової влади, судова система України.
Правосуддя - спосіб реалізації судової влади. Правосуддя і судочинство як форма його здійснення.
Основні напрямки судово-правової реформи в Україні.

Работа состоит из  1 файл

Реферат з правознавства.doc

— 69.00 Кб (Скачать документ)

   Отже, правосуддя здійснюється:

    • суб’єктом його здійснення є лише суд;
    • правосуддя здійснюється іменем держави;
    • його сутність полягає у розгляді і вирішенні цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ у формі судових засідань за участю сторін та інших учасників процесу, який проводиться на засадах змагальності.
    • правосуддя здійснюється в чіткій процесуальній формі;
    • правосуддя здійснюється з пріоритетом судової підвідомчості (роз’яснити ).

 

 

 

 

4. Основні напрямки судово-правової реформи в Україні

 

Постановою  Верховної Ради України від 28 квітня 1992р. була схвалена Концепція судово-правової реформи.

Головною  метою судово-правової реформи і  формування незалежної судової системи, створення нового законодавства, вдосконалення  форм судочинства. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

    • шляхом ефективного розмежування повноважень гарантувати самостійність і незалежність судових органів від впливу законодавчої і виконавчої влади;
    • реалізувати демократичні ідеї правосуддя, вироблені світовою практикою і наукою;
    • створити систему законодавства про судоустрій, яке б забезпечило незалежність судової влади;
    • поступово здійснити спеціалізацію судів;
    • максимально наблизити суди до населення;
    • чітко визначити компетенцію різних ланок судової системи;
    • гарантувати право громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом.

Судово-правова  реформа була запланована у три  етапи.

На першому  етапі пропонувалося, зокрема, внести зміни до Закону “ Про судоустрій України”, Кримінально-процесуального та Цивільно - процесуального кодексів України, прийняти закони про Конституційний Суд України, адвокатуру, про судоустрій і статус суддів, про нотаріат України, про акти громадянського стану, про судову експертизу, провести інтенсивну роботу по підготовці Кримінально-процесуального кодексу та деяких інших кодексів України. Не виконано такі завдання першого етапу реформи: не розроблені нормативні акти з питань оптимального навантаження суддів слідчих та інших працівників правоохоронних органів, їх матеріально-технічне забезпечення і розміщення тощо.

На другому  етапі передбачалось: запровадити  організаційні структури зі спеціалізації  здійснення правосуддя в Україні, створити адміністративні суди, суди, які  розглядають сімейні справи, завершити  створення Інституту законодавства  і правової реформи.

Третій етап передбачав вивчення і узагальнення ефективності  судово-правової реформи, внесення змін до чинного законодавства з питань удосконалення діяльності судової влади, органів досудового слідства, прокуратури, юстиції, адвокатури, проведення подальшої роботи по спеціалізації судів, реалізацію наукових програм з удосконалення судово-правової реформи. Частково пройдено і цей етап, оскільки прийнято новий Закон “ Про судоустрій “,внесено істотні зміни до Закону про прокуратуру, чітко визначено повноваження Міністерства юстиції України та ін.  

 

 

Література

 

  1. Адвокатура в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2000. - №4.
  2. Азаров Ю. Що заважає адвокатурі працювати злагоджено // Право України. – 1998, №1. –с. 38-41.
  3. Ануфрієв М. І. та ін. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ України. – Харків.: Видавництво Університету внутрішніх справ, 2000.
  4. Афанасьєв В. Щодо регулювання виконавчого провадження // Право України. – 1994. №9. – с. 10.
  5. Бондаренко І. Судова система України та її реформування в сучасних умовах // Право України. – 2002. - №8. – с. 37-39.
  6. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки // Право України. – 2003. - № 4. – с. 18-21.
  7. Бородін М. Участь прокурора в цивільному процесі // Право України. – 1999. - №11. – с. 52.
  8. Бойко В. Ф. Перебудову роботи судової системи необхідно здійснити у напрямі посилення захисту прав та інтересів громадян // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №3. – С.2-4.
  9. Бринцев В. Д. Поєднання одноособової і колегіальної форм правосуддя в кримінальному процесі. – Право України. – 1995. - №7. – с.23-25.
  10. Конституція України від 28.06.1996 року
  11. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31.
  12. Закон України “ про державний захист працівників суду і правоохоронних органів “ від 23 грудня 1993 року № 3781   - ХІІ
  13. Закон України “ Про судоустрій” від 7 лютого 2002 р. // К:, Атіка, 2003.
  14. Закон України “ Про Конституційний Суд України “ від 16 жовтня 1996 р.

№ 422/96 – ВР.

  1. Закон України “ Про Вищу Раду юстиції “ від 15 січня 1998 року № 22/98 – ВР.
  2. Закон України “ Про статус суддів “ від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.
  3. Закон України “ Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів від 29 листопада 2001 р. №2860-ІІІ.
  4. Закон України “ Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві “ від 23 грудня 1993 р. № 3782-ХІІ.
  5. Кримінально – процесуальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2002.
  6. Цивільно – процесуальний кодекс України. – К.: Атіка. – 2002.
  7. Господарсько – процесуальний кодекс України. – К.: Атіка. – 2002.

Информация о работе Судова влада в Україні. Суд і правосуддя