Биография Люко Дашвара

  Люко  Дашвар (справжнє ім'я Ірина Миколаївна Чернова; *2 травня 1954, Херсон) — українська письменниця, сценарист, журналіст. Лауреат літературної премії Коронація слова: у 2007 році роман «Село не люди» здобув ІІ премію, у 2008 за «Молоко з кров'ю» (або «Примха») стала дипломантом конкурсу, а 2009-го її роман «Рай. Центр» отримав диплом «Вибір видавців».

  Народилася  в Херсоні. Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління)

  У журналістиці з 1986 року.

  Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна.

  З 1991 року — головний редактор херсонської молодіжної газети. Потім працювала головою комітету у справах преси і інформації херсонської облдержадміністрації. З 2001 року головний редактор газети «Селянська зоря». Деякий час працювала журналістом і редактором жіночих журналів.

  Творча  діяльність

  Почала  писати сценарії для кіно: «ЛунаОдесса» і «Время — это все».

  З 2006 року займається тільки літературною діяльністю.

  Письменниця й сценаристка Люко Дашвар – унікальне  явище в сучасній українській  літературі.

  Її  перший роман «Село не люди» став лауреатом премії конкурсу «Коронація слова 2007».

  Наступний роман «Молоко з кров’ю» став дипломантом «Коронації слова 2008» та переможцем конкурсу «Книжка року Бі-Бі-Сі-2008».

  Третій  роман авторки «РАЙ. центр» став дипломантом конкурсу «Коронація слова 2009» у категорії «Вибір видавців».

  Четвертий роман «Мати все» вийшов восени 2010 року. Загальний наклад цього роману на кінець року вже складав 52 тисячі примірників.

  Авторка передмови до роману, популярна телеведуча Ольга Герасим’юк, «проковтнувши» «Мати все» за ніч, емоційно зазначила: «Ось прочитайте це самі. Ось побачите за одну ніч. Буде боляче, бридко, солодко й дуже добре. І ви можете не зізнаватись, що це про вас».

  Загальний наклад книжок письменниці, яка друкується виключно у видавництві «Клуб  Сімейного Дозвілля», складає вже  понад 180 тисяч примірників, що, за словами ЗМІ, робить авторку «найтиражованішою письменницею країни».

  2010 року конкурс «Коронація слова»  надав письменниці офіційний  статус «Золотого автора» —  автора, чиї твори продані накладом  понад 100 тисяч примірників.

  Твори  «Село не люди» (2007), «Молоко з кров'ю» (2008), «Рай. Центр» (2009), «Мати все» (2010)

  Тема  твору стара, як світ,– любов, якій у літературі майже від початків приділялося найбільше уваги. Силою  та напруженістю почуттів роман “Молоко  з кров’ю” чимось нагадує „В неділю рано зілля копала” Ольги Кобилянскьї чи „Камінну душу” Гната Хоткевича. Схожості додає і певна містика, пов’язана з любов’ю, та майже всемогутня доля-фатум, що поєднує в пару Марусю та Степана, ламаючи їх життя. І можна довго шукати кінці й початки, думати, хто ж винен, та, мабуть, найкраще тут сказати, як віками говорилося в народі: „Так їм судилося…” А зображення любові, нерідко такої, що мусить долати численні перешкоди та нерозуміння оточуючих, акцент на почуттях та переживаннях головних персонажів, розвиток їх історії як основа всього сюжету – це і є головна вимога чи то головний критерій визначення роману як любовного.