Аварії та катастрофи які можливі на Закарпатті

Міністерство  освіти науки молоді та спорту України

Мукачівський  державний університет 
 
 
 

Р е ф е р а т

з дисципліни

«Цивільна оборона» 
 
 
 
 

Підготувала

студентка гр. МЗД –51

Береш Іванна 
 
 
 
 
 

Мукачево 2012 

1. Аварії та катастрофи які можливі на Закарпатті

 
        Усі ці поняття викликають тривогу і відчуття небезпеки. Слово "катастрофа" асоціюється з великим несподіваним нещастям довільної природи, що зачепило багато осіб чи велику територію. "Аварія" — вужче поняття, застосовне переважно для нещасть з технічними пристроями та устаткуванням. "Надзвичайна подія" — фаховий термін у людей, завданням яких є запобігання виникненню неочікуваних і шкідливих подій, повної чи часткової ліквідації їхніх наслідків та захисту людей.

     Згідно  з найповнішою класифікацією, нещастя поділяються за розмірами на малі (до 25 потерпілих), середні (до 1000) і великі (понад 1000 осіб). За природою надзвичайні події бувають:

     • виробничі, під час яких виходить з-під контролю енергія (хімічна, теплова, механічна, електрична, різних видів випромінювання) або шкідливі речовини;

     • транспортні;

     • соціальні (війни, тероризм, бунти, повстання  тощо);

     • стихійні (поділяються на три групи):

     - метеорологічні — морози, спека,  зливи, град, бурани, бурі, смерчі, урагани; 

     - топологічні — повені, цунамі, зсуви снігу чи Грунту, грязьові потоки;

     - тектонічні— землетруси, вулканічні  виверження різних типів; 

     • специфічні: епідемії всіх видів (у  людей, тварин чи рослин), екологічні катастрофи (небажані зміни екосистем, пошкодження  шару озону, глобального клімату тощо), падіння астероїдів чи ядер комет та інші екстраординарні події.

     Вирізняють  нещастя антропогенні й стихійні. Особливу увагу останнім часом привертають  зумовлені людиною (антропогенні) нещастя, які особливо глибоко шкодять  довкіллю.

     Саме  для них широко використовується термін "антропогенна екологічна катастрофа". Вживання цього терміна досить специфічне, бо його не використовують для позначення постійного і масового забруднення  повітря автомобілями чи океанів  кораблями. Якщо ж танкер врізається у скелю і витікають тисячі тонн нафти, то йдеться саме про "екологічну катастрофу".

     Це  пояснюється не так масою шкідливої  речовини, як її концентрованою дією і  глибоким пошкодженням бодай невеликої  частини біосфери Землі. Знання про  екологічні катастрофи та їх класифікація не такі повні, як про виробничі чи транспортні. І тут немає нічого дивного, адже історія машин у багато разів довша, ніж у такої молодої науки, як екологія.

     За  станом навколишнього середовища Закарпатська область відноситься до одних з найбезпечніших але екологічно вразливих регіонів країни. 
Через людську недбалість, особливо при сухій і теплій погоді, об’єктами пожеж можуть стати не лише сухотрав’я та чагарники, але й лісові угіддя, що може призвести до непоправної екологічної шкоди. Вигорілий ліс – це знищена флора і фауна, на відновлення якої знадобиться не один десяток літ. Днями на сполох забили працівники Виноградівського держлісгоспу, коли спалення сміття на власній земельній ділянці мешканки с. Велика Копаня ледве не призвело до загорання лісу. На щастя, зелені угіддя в урочищі Копанське не постраждало: все обійшлося лише вигорілими травою та сухим листям. За інших обставин про можливі згубні наслідки для природи і говорити страшно. 
На жаль, не лякає наших людей і той факт, що спалювання сміття, сухостою забруднює навколишнє середовище, знищує родючий шар землі на 2-3 роки, саме стільки часу потрібно на його відновлення. 
Варто нагадати і про сміттєзвалища. Стихійний вогонь поруч них може призвести до справжнього екологічного лиха. Процес горіння на них супроводжується цілим букетом отрут і токсинів. Відомо, що вони згубно впливають на людський організм, викликаючи ракові захворювання печінки і щитовидної залози. В додаток ще й сморід, що витає у повітрі. Отож не випадково мешканці села Баранинців, що розташовані неподалік ужгородського сміттєзвалища, з острахом зустрічають кожну весну, бо з потеплінням село періодично потрапляє в полон ядучого диму. Минулоріч, подібне „щастя” їх обминуло, а у 2003 році, коли морила спека, там роботи вистачало усім службам, а пожежникам і поготів. 
Після нетривалих дощів – чергове потепління..., а тому управління МНС України в Закарпатській області вже вкотре застерігає краян, що перед тим, як починати прибирання території приватного обійстя чи підприємства варто ще раз подумати про можливі негативні наслідки, і якщо виникають найменші сумніви щодо безпеки, то краще багаття не розкладати, тоді ні здоров’я, ні кишеня не постраждає... 
Тим часом на пульт зв’язку оперативно-рятувальної служби краю знову надходить повідомлення про пожежу весняно-літнього пожежонебезпечного періоду. Цього разу хтось “ефективно” поприбирав в дачному масиві “Шахта”, що в Ужгороді, після чого хтось ремонтуватиме садовий будиночок. А скільки їх, аналогічних викликів, буде ще?

     Два селища у Тячівському районі Закарпатської  області можуть стати епіцентром надзвичайних ситуацій національного  масштабу.

     У селі Вільхівці, як повідомили УНІАН  у Центрі пропаганди Управління МНС  в Закарпатській області, підмито  майже сотню метрів мокрого підкосу правобережної дамби на річці Тересва, через що існує небезпека прориву довжиною 40-50 метрів.

     "Якщо  дамбу прорве, а така ймовірність  дуже висока з огляду на  погодні умови, то можуть бути  підтоплені 305 дворогосподарств на  восьми вулицях населеного пункту", - повідомив помічник начальника ГУ МНСУ в Закарпатські області Федір Філіп.

     У Закарпатті вже відселено 202 мешканців  будинків, які потрапляють в зону підтоплень, та ще 1 тис. осіб – готуються.

     Для дій у ймовірних зонах можливого  підтоплення проведені розрахунки та приведені у готовність сили і засоби МНС.

     У Центрі пропаганди ГУ МНС в Закарпатській  області також стверджують, що ситуація з паводком наразі контрольована.

     Населення районів області постійно інформується про ситуацію, що склалася, і заходи, що вживаються владою для нормалізації обстановки.

     Ще  одне проблемне селище - Солотвино. Як повідомляє "Голос. UA", тут різке збільшення притоку підземних вод та активний розвиток техногенного карсту призвели до суттєвого погіршення навколишнього середовища та порушення безпеки промислових і житлових об’єктів.

     На  даний момент затоплено шахту  №9 та відбувається некерований процес затоплення гірничих виробок шахти №8. Орієнтовні збитки внаслідок погіршення гідрологічної ситуації та припинення роботи шахт, складають понад 140 млн. грн. Внаслідок втрати підземних відділень лікарень не отримали лікування понад 5 тисяч хворих.

     У зоні можливих просідань та деформації земної поверхні розташовано 292 будинки, в яких проживає 1255 мешканців селища. В зоні ризику також об’єкти інфраструктури Солотвино – 2 школи, дитячі садочки, лікарня, поліклініка, водоканал, лінії електромереж, газопроводу та ділянки доріг. Розмір очікуваних збитків внаслідок провалів на зазначеній території може скласти 184,3 млн. грн.

Видобуток солі на родовищі здійснюється понад 200 років. За період експлуатації побудовано 9 шахт, сім з яких ліквідовано  шляхом затоплення, а дві використовуються з 2007 року. Збільшення притоку води до гірничих виробок шахт зумовило припинення функціонування Української  алергологічної лікарні та при зупинку лікування алергологічних хворих. Активізація карстових процесів та території шахтних виробок створює загрозу навколишньому середовищу, життю і здоров'ю людей.

Питання недопущення виникнення техногенної  катастрофи в Солотвино перебуває  на контролі Президента та Прем'єр-міністра України.  Події на ДП "Солотвинський солерудник" визнано надзвичайною ситуацією державного рівня. 
 

     2. Стихійні лиха на Закарпатті

     Стихійне  лихо - екстремальне явище природи  катастрофічного характеру, що приводить  до раптового порушення нормальної діяльності людей. У ряді випадків стихійне лихо супроводиться загибеллю матеріальних цінностей і жертвами серед населення. Стихійне лихо оцінюється за кількістю жертв і руйнування, в ненаселених місцях - за ступенем порушення природного середовища: рельєфу, рослинності, тваринного світу, а також за площею охоплення.

     До стихійного лиха належать: виверження вулканів, землетруси, цунамі, обвали, селі, лавини, повені, урагани, тайфуни, смерчі, смог, град, блискавки, лісова пожежа і інш. Злива, снігопад, заморозок, ожеледиця і інші явища, що постійно спостерігаються можуть мати характер стихійного лиха при раптовому різкому настанні або при незвичайно високій інтенсивності. Найбільш небезпечним стихійним лихом вважаються циклони, тайфуни, засуха і перетворення місцевості у пустелю.

     Землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежі лише протягом останніх 20 років забрали  життя більше трьох мільйонів чоловік. За даними ООН, за цей період майже один мільярд жителів нашої планети зазнав збитків від стихійних лих.

     Територія Закарпатської області перерізана густою мережею річок. Середня густина річкової мережі – 1,7 км/кв.км. Усього в області протікає 9426 річок і потічків сумарною довжиною 19793 км. 153 річки мають загальну довжину 3545 км. Із них чотири – Тиса, Боржава, Латориця і Уж мають довжину понад 100 км кожна.

     Усі річки Закарпаття належать до басейну  р.Тиси – найбільшої притоки Дунаю. В межах області довжина Тиси становить 201 км при загальній довжині 966 км. На території області вона приймає основні праві притоки: річки Косовська (41 км), Тересва (56 км), Теребля (91км), Ріка (92 км), Боржава (106 км). Площа водозбірного басейну р.Тиси в межах області - 12760 кв.км (загальна - 156400 кв.км).

     Оскільки  Українські Карпати і Закарпаття зокрема належать до зливонебезпечних районів Європи, то тут завжди є  потенційна небезпека виникнення повеней.

     Повені  на карпатських річках повторюються 4-5 разів на рік. Частота їх формування в багаторічному розрізі підпорядковується певним закономірностям, які проявляються у чергуванні періодів підвищеної та низької водності. Саме в періоди підвищеної водності паводки набувають загрозливого, нерідко катастрофічного характеру.

     На 90-ті роки нинішнього століття припадає період підвищеної водності, який прийшов  на зміну періоду низької водності (1982- 2000рр.). У цей час формувались високі паводки, що охоплювали не тільки Закарпаття, а й інші регіони світу, зокрема, Німеччину (1994, 1997, 1998 рр.), Польщу (1997 р.), Словаччину (1997, 1998 рр.) та ін.

     За  післявоєнний час на Закарпатті спостерігалося 19 катастрофічних повеней, що завдали  значних збитків господарству. Перша  у столітті повінь затопила місто Тячів 10-11 липня 1913 року. Наприкінці грудня 1947 року температура повітря піднялася з мінус 14 до плюс 12 градусів. У результаті повінь за добу знищила 33 залізничні мости, змила близько 60 тисяч кубометрів грунту, затопила селище Вилок і частину міста Хуст. Наступні великі повені в басейні Тиси сформувалися в грудні 1964 року, травні 70-го, липні 80-го, листопаді-грудні 92-го років. Під час повені 1970 року було затоплено місто Тячів і десятки низинних сіл. 1992 року – частина Ужгорода, Перечина, а також багато сіл у Тячівському та Рахівському районах.

     Катастрофічна дощова повінь руйнівної сили, яка  сформувалася в період з 4 по 8 листопада 1998 року та 2010 р. на сприятливому гідрометеорологічному підгрунті, за своїми характеристиками та величиною завданих збитків досягла, а в ряді пунктів і перевищила усі попередні повені за весь період спостережень.

     Літньо-осінній  сезон на Закарпатті був дощовим. За даними спостережень усіх, без вийнятку, метеорологічних станцій щомісячна  кількість опадів перевищувала норму. А за серпень-жовтень випало від 1,3 до 1,5 норми опадів.