Охорона прав інтелектуальної власності

ЗМІСТ

 

ВСТУП		3
1	Мета та принципи правової охорони об'єктів інтелектуальної власності	3
2	Охорона прав на об'єкти промислової власності	5
3	Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності	7
4	Охорона об'єктів авторського  права та суміжних прав	9
5	Міжнародно-правова охорона  об’єктів інтелектуальної власності	10
ВИСНОВОК		11
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ		12

 

 

ВСТУП

 

Інтелектуальна  власність (англ. intellectual property) — у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях. Законодавство, яке визначає права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

Поняття «інтелектуальна власність» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у галузі науки, виробництва, мистецтва і літератури [1].

Інтелектуальна власність  означає творіння людського розуму: винаходи, літературні та художні твори, символіку, назви, зображення та зразки, які використовуються в торгівлі.

Інтелектуальна власність  підрозділяється на дві категорії:

• промислова власність, що включає винаходи (патенти), товарні знаки, промислові зразки й географічні вказівки джерела походження;
• авторське право, яке включає літературні та художні твори, такі як романи, вірші та п'єси, фільми, музичні твори; і твори образотворчого мистецтва, такі як малюнки, картини, фотографії та скульптури, а також архітектурні споруди. Суміжні права включають права артистів-виконавців на їх виконання, права виробників фонограм на їх записи та права віщальних організацій на їх радіо та телевізійні програми.

Право інтелектуальної  власності – це законне право юридичної або фізичної особи на володіння авторськими правами, патентами, торговельними марками, пов'язані з конкретним товаром або процесом.

Інтелектуальна власність  охоплює права, що належать до літературних, художніх, наукових творів, виконавської акторської діяльності, звукозапису, радіо та телебаченню, винаходам, відкриттям, товарним знакам, фірмовим найменуванням, новим промисловим зразкам виробів.

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) (World Intellectual Property Organization (WIPO) - спеціалізована установа ООН, створена в інтересах міжнародної охорони інтелектуальної власності та сприяння розвитку співробітництва в питаннях, які стосуються авторських прав, товарних знаків, промислових зразків і патентів.

 

1 Мета та принципи правової охорони об'єктів інтелектуальної власності

 

Інтелектуальна власність є нематеріальним об'єктом права власності. Тому охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності має свою специфіку. Основним способом охорони в цьому випадку є видача авторові або іншому суб'єктові права інтелектуальної власності охоронного документа: патенту або свідоцтва.

Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності здійснюється на підставі Законів України. Її сутність полягає в тому, що автор або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт інтелектуальної власності на визначений (у законі) період часу. Ці права підтверджуються охоронним документом, який видається власникові об'єкта інтелектуальної власності. Одержавши охоронний документ, власник одночасно одержує право на захист з боку держави. Це дає йому можливість розкрити зміст свого об'єкта інтелектуальної власності для всіх осіб, щоб вони одержали можливість використати його на законних підставах, тобто з дозволу автора з обов'язковим відрахуванням йому винагороди за дозвіл на використання.

Саме тому охорона, яка надається інтелектуальній власності державою, сприяє збільшенню числа винаходів і раціоналізаторських пропозицій, поширенню нових ідей, матеріалів, технологій, розвитку науково-дослідної діяльності, а в остаточному підсумку - сприяє технічному та суспільному прогресу.

Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності є  діючим механізмом у плані захисту  від несумлінної конкуренції. Якщо представити, що не було б такої охорони, то власник об'єкта інтелектуальної власності замість додаткового прибутку від його використання мав би тільки збитки. Сам процес створення (розробки) об'єкта інтелектуальної власності вимагає значних матеріальних витрат. Несумлінні конкуренти в таких умовах можуть «запозичити» ідею на стадії, коли вона вже готова до промислового використання. У цьому випадку вони одержують перевагу, оскільки не витрачали кошти на стадії створення. Тому їхня продукція буде більш дешевою та внаслідок цього - більш конкурентноздатною.

Права на об'єкт інтелектуальної  власності є джерелом важливих ресурсів для ефективного розвитку. До числа таких ресурсів можна віднести:

• використання власних об'єктів інтелектуальної власності в комерційній діяльності;
• використання винаходів, створених іншими особами, шляхом придбання у правовласників відповідних прав;
• вільне використання загальнодоступних відомостей, що дає відповідну базу даних на етапі початку виробництва зазначених виробів, що дозволить уникнути порушення прав інтелектуальної власності третіх осіб.

Винахідник, роботодавець або правонаступник винахідника або роботодавця може прийняти різні варіанти рішень щодо правової охорони винаходу (корисної моделі):

• Зберігати конфіденційність інформації щодо норм законодавства про комерційну таємницю.
• Зробити винахід загальнодоступним без одержання патенту (шляхом демонстрації його на виставках, видання статей, монографій).
• Одержати патент на винахід або корисну модель.

Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності опирається на наступні принципи:

1. Принцип охороноздатності. Він означає, що об'єкт правової охорони повинен відповідати зазначеним у законі вимогам (винахід повинен бути новим, мати винахідницький рівень і бути промислово застосовним).
2. Принцип визнання за правовласником виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності.
3. Принцип дотримання прав не тільки власників права, але й дійсних розроблювачів (авторів, винахідників).
4. Принцип дотримання балансу інтересів власників прав, з одного боку, і суспільства, з іншого,- шляхом обмеження монополії на об'єкт права, наприклад, установлення розумного терміну дії охоронного документа [3, с. 23].

2 Охорона прав  на об'єкти промислової власності

 

Термін «промислова власність» широко застосовується в законодавствах багатьох держав, а також у міжнародних конвенціях й угодах. Паризька конвенція по охороні промислової власності від 20 березня 1883р. до охоронюваних об'єктів промислової власності відносить: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, вказівки походження або найменування місця походження, а також припинення несумлінної конкуренції (ст. 1(2)).

Відносини, пов'язані  зі створенням, охороною й використанням  об'єктів промислової власності  регулюються національними законодавствами  й численними міжнародними конвенціями  й угодами. Охорона прав на винаходи, корисні моделі й промислові зразки здійснюється в Україні двома законодавчими актами: Законом України «Про охорону прав на винаходи й корисні моделі» від 15 грудня 1993р. і Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р.

Оскільки зазначені  результати творчої діяльності по своїй  юридичній природі дуже схожі  між собою, то й правова охорона їх здійснюється близькими по своєму змісту законодавчими актами. У Цивільному кодексі України, прийнятому 16 січня 2003р., питанням інтелектуальної власності присвячена книга четверта. Зокрема в главі 39 «Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок» ст. 462 установлює, що «виникнення права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчує патентом, а обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю істотних ознак промислового зразка»[4, с. 462].

Факт визнання за творцем  науково-технічного результату права  власності на цей результат, надання йому права вільно розпоряджатися своїм результатом, витягати з нього всі можливі корисні властивості способом, що не заборонений законом, безумовно, є свідоцтвом подальшої демократизації законодавства про промислову власність. І це є найбільшим досягненням зазначеного законодавства України.

Ст. 23 Закону України «Про охорону прав на винаходи й корисні моделі» і ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» визначає конкретні права винахідників та авторів промислових зразків, які випливають із патенту. Зокрема, патент надає його власникові виключне право використати винахід, корисну модель або промисловий зразок за своїм розсудом. Надання власникові патенту виключного права на використання є нічим іншим як здійсненням власником своїх повноважень.

Права, які надаються  патентом, вступають у дію від  дня публікації відомостей про його видачу, але за умови сплати річного  збору за підтримку дійсності  патенту. Документ про першу оплату зазначеного збору повинен бути отриманий Укрпатентом одночасно з документом про оплату збору за видачу патенту. Без такої оплати збору патент не видається.

Крім виключного права  на виготовлення, власник патенту  має право забороняти іншим особам використовувати винахід, корисну модель або промисловий зразок без його дозволу. Право на використання зазначеного об'єкта тому й називається винятковим, оскільки воно виключає всіх третіх осіб із цього права [5, с. 85].

В Україні діють два  види патентів на винахід: патент із терміном дії до 20 років, що видається після проведення експертизи по суті, і декларативний патент - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід. Термін дії патенту прийнято обчислювати від дати подачі заявки у Відомство. Якщо заявка спочатку була подана в одній із країн Паризького Союзу, а потім заявлена в Україні, тоді термін дії патенту обчислюється від дати раніше поданої заявки у відповідність із конвенційним пріоритетом.

Правила охорони інших  об'єктів промислової власності в основному здійснюється за схемою, що наведена на рисунку 1, а основні характеристики щодо правової охорони цих об'єктів наведені в таблиці 1 [3, с. 44-46].

Рисунок 1 - Технологічна схема процесу охорони об'єктів промислової власності

 

Таблиця 1 – Характеристика об'єктів промислової власності

Об'єкт промислової власності	Об'єкт правової охорони	Критерій охороноздатності	Охоронний документ	Строк правової охорони (роки)
1	2	3	4	5
Винахід	- продукт; - процес; - нове застосування відомого продукту або процесу	- новизна; - винахідницький рівень; - промислова придатність	патент	20 або 6

 

 

 

1	2	3	4	5
Корисна модель	Форма, малюнок або розфарбування, а також їхнього з'єднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу	- новизна; - промислова придатність	патент	10
Промисловий зразок	Результат творчої діяльності людини в області художнього конструювання	- новизна	патент	10
Торговельна марка (знак для товарів і послуг)	Будь-яке зображення (слова, букви, цифри й т.п.), або будь-яка комбінація зображень	- відповідність громадському порядку,  принципам гуманності й моралі	свідоцтво	10 із правом продовження на  такий же строк
Географічне позначення	Назва географічного місця, що вживається для позначення товару	- правдивість		10 із правом продовження на  такий же строк