Право на ім'я

     Обмеження в дієздатності скасовується, якщо є дані про припинення громадянином зловживань спиртними напоями або  наркотичними засобами. Такі справи розглядаються  в судовому порядку з обов’язковою участю прокурора і представника органу опіки та піклування за місцем проживання обмежено дієздатного та за заявою піклувальника, самого обмежено дієздатного громадянина, а також за власною ініціативою суду. 

Завдання 2.

     Між Перебійнісом та Статівкою, які працювали  в одній державній установі, склалися неприязні стосунки. Перебійніс став розповідати службовцям, що начебто Статівка є хронічним алкоголіком та займає колегам кошти під великий процент, постійно раніше від інших йде з роботи, б’є дома дружину. Статівка подав позов у суд про захист честі та гідності.

       Яке рішення повинен прийняти суд? У чому різниця між наклепом, образою та цивільно-правовим захистом честі та гідності?

     Рішення: Наклеп - юридичний термін на позначення певного виду протиправної дії. В контексті Закону під поширенням відомостей маються на увазі різні способи передачі інформації, в тому числі через ЗМІ, мережу Інтернет, за умови її отримання принаймні однією особою. Не є наклепом повідомлення неправдивих відомостей виключно особі, якої вони стосуються. Завідомо неправдивими (стосується переважно кримінального контексту поняття) вважаються відомості, неправдивість яких є очевидною для їх поширювача. В кримінальному законодавстві України до 2001 р. наклеп був умисним злочином приватного обвинувачення (крім кваліфікованого: наклеп у друкованому або іншим способом розмноженому творі, в анонімному листі, а також вчинений особою, раніше судимою за наклеп. - ч. 2 ст. 125 КК; Наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні державного або іншого тяжкого злочину – ч.3 ст. 125 Кк). 
        Після введення в дію нового КК України було кілька спроб народних депутатів України повернути в КК склад злочину наклеп, але всі вони виявилися невдалими. Парламентська асамблея Ради Європи позитивно оцінує декриміналізацію наклепу.

     Поняття гідності характеризується як визнання суспільством соціальної цінності і значимості кожної людини, її унікальності. Повага до гідності кожної окремо взятої людини підкреслює її соціальну цінність. Конституція України закріплює рівність усіх людей у їхній гідності (ст. 21) та зобов’язує кожного не посягати на честь і гідність інших людей (ст. 68). Держава відповідає перед людиною за свою діяльність і зобов’язана забезпечити реалізацію людиною свого права на честь і гідність (ст. 3). Посягання на гідність людини забороняється чинними правовими нормами у конституційному, цивільному, адміністративному і кримінальному праві та інших галузях.

     Отже, суд повинен прийняти та розглянути заяву від Статівки щодо його захисту  честі і гідності, оскільки цивільно-правовий захист честі і гідності людини та громадянина передбачається Цивільним кодексом України, де закріплено положення про те, що громадянин вправі вимагати по суду спростування поширених відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать його честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам за умови, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності. Цивільний кодекс України, крім відшкодування моральної і матеріальної шкоди, спричиненої порушенням цього права та негайного вчинення дій, які необхідні для відновлення порушеного права, в разі невиконання порушником свого обов’язку передбачає, що суд може вжити примусових заходів такого поновлення і навіть винести громадську догану.

     Людина  чи громадянин, стосовно яких поширено відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їхнім інтересам, честі, гідності або діловій репутації, вправі поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням. Законодавством встановлюється термін позовної давності щодо вимог про спростування неправдивих відомостей та компенсації моральної шкоди один рік.

     Забезпечують  захист конституційного права на повагу до гідності людини суди загальної  юрисдикції. Згідно зі ст. 8 Конституції України гарантується звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. Суди не в праві відмовляти у судовому захисті прав та свобод і у прийнятті скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб з підстав, не передбачених Конституцією або чинним законом. Судам, при цьому, слід мати на увазі, що коло прав і свобод закріплених Конституцією не є вичерпним.

     Отже, суди при захисті честі і гідності людини і громадянина не в праві  відмовити у прийнятті заяви  чи скарги з мотивів відсутності  закріплення права чи механізму  його здійснення та захисту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

      
       Цивільне право України побудовано за пандектною системою (pandectae - всеохоплюючий), тобто структуровано таким чином, що вся система поділяється на дві частини - Загальну та Особливу. Загальну частину складають норми про: цивільне право як приватне право, коло цивільних відносин; джерела цивільного права; учасників цивільних відносин, об'єкти цивільних відносин, підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків; угоди, представництво і довіреність, строки тощо. Норми Загальної частини застосовуються до всіх цивільних відносин, поширюються на всі підгалузі, інститути та субінститути, що дозволяє не включати в останні правила, які вже містяться у Загальній частині. Між тим кожна з підгалузей та, навіть, окремі інститути мають свої загальні положення. Наприклад, загальні положення мають такі інститути як право власності, інститут речових прав на чуже майно, інститут послуг, інститут відшкодування шкоди тощо.

     Спеціальну  частину цивільного права утворюють  норми про: особисті немайнові права фізичної особи; право власності та інші речові права; право інтелектуальної власності; зобов'язальне право; спадкове право. 
Систему цивільного права як галузі права слід відрізняти від системи ЦК та інших кодифікованих актів (Кодексу торговельного мореплавства, Житлового кодексу тощо), які є лише зовнішньою формою цивільного права і представляють собою зведені, внутрішньо узгоджені акти цивільного законодавства, що з максимальною повнотою охоплюють певну комплексну підгалузь суспільних відносин. 
 
 
 
 

Література

1. Конституція України від 28.06.96.
2. Цивільний кодекс України від 16.01.03.
3. Сімейний кодекс від 10.01.02.
4. Постанова Пленуму Верховного Суду „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій”.
5. Харитонов Є.О., Калітенко О.М., Зубар В.М. та ін., Цивільне та сімейне право України: Навчально-практичний посібник, -Х: ТОВ „Одіссей”, 2004.
6. Цивільне право України Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко . – Т. 2. особлива частина. – К.: Концерн Видавничий   Дім «Ін Юре», 2004. – 408 с.