Проблеми законодавства в області інтелектуальної власності та перспективи його розвитку

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

Імені академіка Юрія Бугая

 

 

Контрольна робота

 

З дисципліни

Інтелектуальна  власність

Тема: Проблеми законодавства в області інтелектуальної власності та перспективи його розвитку

 

 

 

                                                                     

                                                          

Реєстраційний номер:__________                                        Виконав:

від________________ 2011р.                                          Студент факультету

                                                                 Лінгвістики та права,

                                                       Групи ЗМП-01

                                                          Обливайний В.В

Перевірив: ст..викл. Маре О.О.

 

 

 

КИЇВ-2011

ПЛАН

ВСТУП……………………………………………………………………………………3.

1.   Загальні положення законодавства України

           про інтелектуальну власність……………………………………………...5.

2.    Недоліки законодавчої бази в сфері інтелектуальної

   власності в Україні……………………………………………………..….9.

3.    Перспективи розвитку та вдосконалення законодавства………….…...14.

ВИСНОВОК……………………………………………………………………….…....19.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….………...…20.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.

ВСТУП

         Законодавство України про інтелектуальну власність надзвичайно молоде і його становлення продовжується. Говорити про завершення цього процесу поки що передчасно. Зараз мова йде про становлення державності, про формування правової держави.

Отже, законодавства  про промислову власність Україна  не мала ніколи. Тільки після проголошення незалежності в Україні почалися активні кодифікаційні роботи, в  тому числі і в галузі законодавства  про промислову власність. Очевидно, першою ластівкою в цьому напряму  варто вважати Закон України  «Про власність», який у своїх ст. ст. 13 і 41 ствердив, що результати інтелектуальної  діяльності є об'єктами права власності, і дав приблизний перелік результатів  інтелектуальної діяльності, яким налається  правова охорона передусім цим  Законом.

18 вересня 1992 р. Указом  Президента України було затверджено  Тимчасове положення про правову  охорону об'єктів промислової  власності та раціоналізаторських  пропозицій в Україні. Одночасно  велась робота по розробці  пакету законів про правову  охорону об'єктів промислової  власності. В цей же час Уряд  України оголосив Заяву, за  якою Україна визнала для себе  чинними Паризьку конвенцію про  охорону промислової власності,  Мадрідську угоду про міжнародну  реєстрацію та Договір про  патентну кооперацію. Проте, основу  законодавства про промислову  власність, мабуть, склав Закон  України «Про основи державної  політики в сфері науки і  науково технічної діяльності»  від 13 грудня 1991р. Хоча в цілому  Закон носить декларативний характер, проте він проголосив ряд принципових  засад. В Законі дано визначення  науково технічної діяльності, проголошено  про створення ринку науково  технічної продукції, визначаються  державні пріоритети в науково  технічній діяльності, результати  науково технічної діяльності  проголошуються об'єктами права  власності тих, хто створив  цей результат Треба відзначити  Закон «Про науково технічну  інформацію» від 25 червня 1993 р.  Потім було прийнято пакет  законів про промислову власність,  серед яких: Закон України «Про  охорону прав на винаходи і  корисні моделі», «Про охорону 

4.

прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для  товарів і послуг»,ц і закони були прийняті 15 грудня 1993 р. Цього ж  дня було прийнято Закон про «Племінне  тваринництво». Трохи раніше був  прийнятий Закон «Про охорону  прав на сорти рослин». Наведені закони склали правову основу захисту прав на об'єкти промислової власності. Крім названих законодавчих актів, були прийняті ряд інших, в яких в тій чи іншій  мірі йшлося про інтелектуальну власність.  Зокрема, були прийняті Закон України  «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р., «Про захист інформації в автоматизованих  системах» від 5 липня 1994 р., «Про наукову  і науковотехнічну експертизу»  від 10 лютого 1995 р. У зв'язку з прийняттям пакету законів про промислову власність  внесені відповідні зміни до Цивільного кодексу України, в Кодекс законів  про працю України, до Митного  кодексу та інші. Відповідні зміни  внесені також і до раніше прийнятих  законів України.   Чи можна  вважати становлення законодавства  про інтелектуальну власність України  закінченим? Безумовно, ні. Процес становлення  продовжується. Прийняття законів  України про інтелектуальну власність  це надзвичайно велика громадсько політична  подія в житті нашої держави. Не дивлячись, на те, що прийняті закони в ряді випадків сирі, недосконалі, протирічать один одному, часто мають  нечіткі формулювання тощо, все ж  їх прийняттяявище надзвичайної ваги.

 

 

 

 

 

 

 

 

5.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ПРОМИСЛОВУ ВЛАСНІСТЬ

          Головним фактором розвитку в XXI столітті стає накопичення не матеріальних благ, а знань, досвіду, вмінь, інтелектуального потенціалу. Це все разом і становить людський капітал. Нині частка людського капіталу в розвинених країнах становить дві третини національного багатства. У США – майже 78 відсотків, у країнах Західної Європи – 74. У Росії – близько 40, в Україні – близько 25 відсотків.

         В Україні роль і значення інтелектуальної власності і інтенсивно зростає. Суспільство приходить до розуміння відомого висновку: інтелектуальна власність є найбільш цінним капіталом людства, виступаючи при цьому об'єктом цивільного обороту. У міру істотного підвищення значення інтелектуальної діяльності, особливо її результатів, для соціально-економічного розвитку будь-якого суспільства попит на неї також зростає. Саме тому інтелектуальна власність часто стає об’єктом неправомірних дій, зловживань, недозволенного використання, а відтак потребує надійної ефективної правової охорони, що залежить від законодавця. Посилення правової охорони інтелектуальної власності необхідне ще й тому, що інтелектуальна діяльність, як засвідчує досвід країн з розвиненою економікою, здебільшого визначає і стратегію, і тактику соціально-екомічного розвитку країни.

         Основою законодавства в цій сфері є Конституція України. Нею громадянам гарантується воля літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у результаті різних видів інтелектуальної діяльності.Конституцією України проголошене право кожного володіти, користатися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і передбачена неприпустимість використання чи поширення їх іншими особами без згоди правовласника, за виключеннями, установленими законом.

6.

         Таким чином, основоположними конституційними принципами формування відносин в інтелектуальній сфері є свобода такої діяльності, визнання і захист її результатів, а також наділення правами на ці результати їхніх творців. На реалізацію зазначених принципів і повинне бути націлене цивільне законодавство України.

         Існують різні точки зору з приводу системи викладу в цивільному законодавстві норм по інтелектуальній власності: від повної спеціалізації по об’єктах в окремих законах до детальної кодификації одним актом законодавства.

         Після тривалих і напружених дискусій з цього приводу Верховна Рада України прийняла 16 січня 2003 року Цивільний кодекс України, врегулювавши в цілому основоположні відносини в сфері інтелектуальної власності. Це припускає визначення детальних положень по охороні інтелектуальної власності законами й іншими нормативно-правовими актами. Такий структурний розподіл змісту цивільного законодавства про інтелектуальну власність дозволить гармонійно погодити узагальненість і стійкість цього законодавства з його динамічним розвитком.Більшість норм Цивільного кодексу України (далі — Кодекс) по інтелектуальній власності містяться в книзі четвертій «Право інтелектуальної власності». До них відносяться загальні положення про право, основні норми авторського права, суміжних прав, права інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, компонування інтегральної мікросхеми, раціоналізаторську пропозицію, сорт рослин, породу тварин, а також права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування, торгову марку (знак для товарів і послуг), географічну вказівку і комерційну таємницю.

         У загальних положеннях дається визначення поняття «право інтелектуальної власності», розкривається його співвідношення з правом власності на річ, визначаються об’єкти і суб’єкти права, викладається узагальнений зміст майнових і особистих немайнових прав інтелектуальної власності, визначаються терміни їхньої дії, встановлюються основні умови використання зазначених об’єктів і передачі

7.

прав на них, регулюються  відносини з приводу об’єктів, створених за замовленням і в  результаті виконання трудового  договору, а також визначаються наслідки порушення і способи захисту  права інтелектуальної власності  судом.

         Взагалі до системи законодавства про інтелектуальну власність входять:

• Міжнародні договори та угоди в сфері інтелектуальної власності
• Міжнародні договори, адміністративні функції яких виконує ВОІВ
• Міжнародні угоди держав-учасниць СНД
• Міжурядові угоди
• Загальне законодавство України у сфері інтелектуальної власності
• Конституція України
• Кодекси України
• Закони України
• Укази Президента України
• Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України
• Спеціальне законодавство України у сфері інтелектуальної власності
• Відомчі нормативно-правові акти
• Спеціальне законодавство України у сфері авторського права і суміжних прав
• Стандарти у сфері інтелектуальної власності
• Стандарти Всесвітньої організації інтелектуальної власності
• Державні стандарти України (ДСТУ)

          У цілому ж передбачені Кодексом положення по інтелектуальній власності відповідають Конституції України, міжнародним договорам України й інших міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності. Кодекс став колискою правовідносин у сфері інтелектуальної власності і творчим джерелом подальшого удосконалювання цивільних відносин у цій сфері відповідними законами й іншими нормативно-правовими актами.

         Розглянемо основні закони, які діють у сфері інтелектуальної власності в Україні.

8.

Закон України «Про авторське  право і суміжні права» захисту  авторського права і суміжних прав присвячує спеціальний розділ V, який містить 4 статті. Зазначений Закон  проголошує, що авторські права і  суміжні права у випадку їх порушення захищаються в порядку, встановленим адміністративним, цивільним  і кримінальним законодавством. Будь-яке  відтворення, розповсюдження та інше використання, а також ввезення в Україну  без дозволу осіб, які мають  авторське право і суміжні  права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і  баз даних), фонограм, відеограм, програм  мовлення є порушенням авторського  права і суміжних прав, що є підставою  для судового захисту. Примірники творів, фонограм, відеограм, виготовлених і  розповсюджених з порушенням авторського  права і суміжних прав, визнаються контрафактними. Закон про авторське  право передбачає цивільно-правові  способи захисту авторського  права і суміжних прав. Використання чужого твору без договору з особою, що має авторське право і суміжні  права, недотримання умов використання твору і об'єктів суміжних прав, порушення особистих немайнових і майнових прав осіб, що мають авторське  право і суміжні права, захищаються  в судовому порядку судом.

         Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі — Закон про винаходи) захисту прав присвятив розділ VII, який складається з двох статей. Закон визначає, що будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені цим Законом (ст. 28), вважається порушенням права власності власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

         Усі спори, пов'язані із застосуванням Закону про винаходи, розв'язуються судом. Суди відповідно до їх компетенції розглядають спори про: авторство на винахід чи корисну модель; встановлення власника патенту; порушення майнових прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право першокористування; винагороду винахіднику; компенсації. Суди розглядають також й інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються цим Законом.