Головною
метою судово-правової реформи
і формування незалежної судової
системи, створення нового законодавства,
вдосконалення форм судочинства.
Для досягнення цієї мети були
поставлені такі завдання:
- шляхом ефективного розмежування повноважень гарантувати самостійність і незалежність судових органів від впливу законодавчої і виконавчої влади;
- реалізувати демократичні ідеї правосуддя, вироблені світовою практикою і наукою;
- створити систему законодавства про судоустрій, яке б забезпечило незалежність судової влади;
- поступово здійснити спеціалізацію судів;
- максимально наблизити суди до населення;
- чітко визначити компетенцію різних ланок судової системи;
- гарантувати право громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом.
Судово-правова реформа була запланована
у три етапи.
На першому етапі пропонувалося,
зокрема, внести зміни до Закону
“ Про судоустрій України”, Кримінально-процесуального
та Цивільно - процесуального кодексів
України, прийняти закони про Конституційний
Суд України, адвокатуру, про судоустрій
і статус суддів, про нотаріат України,
про акти громадянського стану, про судову
експертизу, провести інтенсивну роботу
по підготовці Кримінально-процесуального
кодексу та деяких інших кодексів України.
Не виконано такі завдання першого етапу
реформи: не розроблені нормативні акти
з питань оптимального навантаження суддів
слідчих та інших працівників правоохоронних
органів, їх матеріально-технічне забезпечення
і розміщення тощо.
На другому етапі передбачалось:
запровадити організаційні структури
зі спеціалізації здійснення правосуддя
в Україні, створити адміністративні суди,
суди, які розглядають сімейні справи,
завершити створення Інституту законодавства
і правової реформи.
Третій етап передбачав вивчення
і узагальнення ефективності судово-правової
реформи, внесення змін до чинного законодавства
з питань удосконалення діяльності судової
влади, органів досудового слідства, прокуратури,
юстиції, адвокатури, проведення подальшої
роботи по спеціалізації судів, реалізацію
наукових програм з удосконалення судово-правової
реформи. Частково пройдено і цей етап,
оскільки прийнято новий Закон “ Про судоустрій
“,внесено істотні зміни до Закону про
прокуратуру, чітко визначено повноваження
Міністерства юстиції України та ін.
Джерела курсу
“Судові та інші правоохоронні органи”
І. Законодавство:
- Конституція України від 28.06.1996 року
- Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31.
- Закон України “ про державний захист працівників суду і правоохоронних органів “ від 23 грудня 1993 року № 3781 - ХІІ
- Закон України “ Про судоустрій” від 7 лютого 2002 р. // К:, Атіка, 2003.
- Закон України “ Про Конституційний Суд України “ від 16 жовтня 1996 р.
№ 422/96 – ВР.
- Закон України “ Про Вищу Раду юстиції “ від 15 січня 1998 року № 22/98 – ВР.
- Закон України “ Про статус суддів “ від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.
- Закон України “ Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів від 29 листопада 2001 р. №2860-ІІІ.
- Закон України “ Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві “ від 23 грудня 1993 р. № 3782-ХІІ.
- Кримінально – процесуальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2002.
- Цивільно – процесуальний кодекс України. – К.: Атіка. – 2002.
- Господарсько – процесуальний кодекс України. – К.: Атіка. – 2002.
ІІ. Література:
- Адвокатура в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2000. - №4.
- Азаров Ю. Що заважає адвокатурі працювати злагоджено // Право України. – 1998, №1. –с. 38-41.
- Ануфрієв М. І. та ін. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ України. – Харків.: Видавництво Університету внутрішніх справ, 2000.
- Афанасьєв В. Щодо регулювання виконавчого провадження // Право України. – 1994. №9. – с. 10.
- Бондаренко І. Судова система України та її реформування в сучасних умовах // Право України. – 2002. - №8. – с. 37-39.
- Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки // Право України. – 2003. - № 4. – с. 18-21.
- Бородін М. Участь прокурора в цивільному процесі // Право України. – 1999. - №11. – с. 52.
- Бойко В. Ф. Перебудову роботи судової системи необхідно здійснити у напрямі посилення захисту прав та інтересів громадян // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №3. – С.2-4.
Бринцев В. Д. Поєднання
одноособової і колегіальної форм правосуддя
в кримінальному процесі. – Право
України. – 1995. - №7. – с.23-25.