Адвокатура України

Адвокату́ра Украї́ни — недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому законом.

Адвокатуру України складають  всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

Правові засади організації  і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні  визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»^[1], що набрав чинності 15 серпня 2012 року.

Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Зміст   [сховати]  1 Історія становлення адвокатури в Україні 2 Місце української адвокатури в державі та суспільстві 3 Устрій адвокатури України 3.1 Національна асоціація адвокатів України 3.2 Конференція адвокатів регіону 3.3 Рада адвокатів регіону 3.4 Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури 3.5 Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури 3.6 З'їзд адвокатів України 3.7 Рада адвокатів України 4 Спілка адвокатів України 5 Див. також 6 Примітки 7 Посилання 8 Джерела

[ред.]Історія становлення адвокатури в Україні

Ще за часів Київської Русі роль захисників у судах виконували рідні та приятелі сторін, «послухи», «видоки».

Професійна адвокатура в  Україні сформувалася в період польсько-литовської доби. Особливу роль у цьому плані відіграли Литовські статути і Магдебурзьке право. Згідно з цими документами, захисником може бути людина яка добре обізнана з писаним правом — тобто професійний юрист. Отже, звідси можна вважати і час народження професійної адвокатури, хоча момент її організаційного оформлення ще був віддалений у часі.

Уже у XVIII ст. в судах, зокрема у великокняжих — господарських, а також у гродських і земських судах, з'являється новий тип професійного юриста — «прокуратора», або «речника». До адвокатів пред'являлися великі вимоги. Ними могли бути чоловіки без будь-яких відхилень, повнолітні, християни, розумово й фізично дужі, світського стану.

Адвокатура України в  період Гетьманщини була вже визнаною як окремий стан, хоча і не була об'єднана в професійну спілку.

Як самостійний правовий інститут адвокатура в Україні була запроваджена після проведення на початку 60-х рр. XIX ст. судової реформи. Правову регламентацію інститут адвокатури дістав за «Судовими статутами», затвердженими 20 листопада 1864 р.

Цікавим є факт, що в 1894 році українськими адвокатами Галичини була спроба скликання першого з'їзду правників і утворення своєї організації, яка допомагала б вирішувати нагальні проблеми адвокатів. Однак ця ідея не знайшла свого практичного втілення.

Революційні події 1917 року не могли не позначитися на адвокатурі. Ставлення до адвокатури як «буржуазного інституту» відіграло негативну роль для її розвитку в післяреволюційний період.

рос. Декретом «Про суд» № 1 від 24 листопада 1917 року присяжну адвокатуру було скасовано, без будь-якої заміни. Здійснювати представництво в суді дозволялося кожному, хто мав громадянські права. Тобто адвокатура ставала зовсім вільною професією, як це було до реформи 1864 р. Такою непідготовленою, непродуманою «реформою» було завдано шкоди адвокатурі, правам людини, яку фактично не захищали професійно.

В Україні Центральна Рада, проводячи реформування судової  системи, залишила присяжну адвокатуру без змін. З літературних джерел відомо, що київський присяжний повірений Ф. Крижанівський очолив трудову партію і перебував у складі Малої Ради, а В. Садовський перебував на посаді першого Генерального секретаря Центральної Ради.

14 лютого 1919 р. Тимчасовим положенням про народні суди і революційні трибунали УРСР при них було створено колегії правозаступників. Їх члени обиралися у повітах виконкомами з числа громадян, які відповідали умовам, що були встановлені для виборців, а в містах — міськими радами. Члени колегії правозаступників обов'язково залучалися як захисники обвинувачених у кримінальних справах, котрі розглядалися з участю шести народних засідателів.

Новий етап в історії адвокатури України пов'язаний із створенням в  містах юридичних консультацій. У 1920 р. їх налічувалось 160, у яких працювало 365 правозаступників.

29 жовтня 1924 р. Постановою ЦВК СРСР були затверджені Основи судоустрою СРСР і союзних республік, де зазначалось, що для надання юридичної допомоги населенню засновуються колегії правозаступників. Так у 1926 році Харківська губернська колегія захисників звернулася з пропозицією до РНК проте, що б назву «колегія захисників» змінити на «адвокатура». 16 серпня 1939 року РНК СРСР затвердила Положення про адвокатуру СРСР. Ним були визначені завдання адвокатури, керівництво її діяльністю, структура та порядок прийому та виключення з колегії адвокатів, дисциплінарна відповідальність.

20 квітня 1978 р. було прийнято Конституцію УРСР, у якій передбачалося, що для надання юридичної допомоги громадянам і організаціям діють колегії адвокатів. Це, вочевидь, потребувало створення нового законодавства про адвокатуру, а тому наступні два роки точилися дискусії з приводу розширення професійних прав і обов'язків адвоката, гарантій його діяльності, дисциплінарної відповідальності.

Важливим етапом розвитку радянської адвокатури стало прийняття  першого і єдиного в СРСР Закону «Про адвокатуру в СРСР» 30 листопада 1979 р., який визначав організацію і порядок діяльності адвокатури в СРСР.

Положення про адвокатуру УРСР, затверджене Верховною Радою  України 1 жовтня 1980 року, регламентувало діяльність колегій адвокатів республіки та розширило види юридичної допомоги що надовалися громадянам. Колегії адвокатів в Україні формувалися за територіальним принципом. Створювалися обласні і Київська міська колегія адвокатів.

З 1991 року відповідно до Закону України «Про підприємництво» допускалося здійснення юридичної практики за ліцензією, яка видавалася Міністерством юстиції особам, котрі мають юридичну освіту. Згідно з діючим законодавством в Україні в цей час до участі в ролі захисників допускалися близькі родичі, законі представники, а також інші особи.

Наступним етапом в сучасній історії української адвокатури стало прийняття 19 грудня 1992 року Верховною Радою України Закону «Про адвокатуру». Новий закон відводив адвокатурі чільне місце, маючи на меті встановити престиж цієї професії, її історичні традиції, піднести роль у суспільстві як одного з гарантів забезпечення конституційних прав і свобод громадян^[2].

5 липня 2012 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

[ред.]Місце української адвокатури в державі та суспільстві

У цивілізованих демократичних  державах невід'ємним фактором правової системи й основним недержавним  інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура. Практично всі міжнародні акти з прав людини, починаючи від Загальної декларації і закінчуючи Основними положеннями про роль адвокатів (прийнятими VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 р.), одним з найважливіших прав кожної особи визнають право на отримання фахової правової допомоги. Одним з показників рівня демократичності і дотримання прав людини в Україні є існування незалежної адвокатури і ефективного виконання покладених на неї функцій.

«Конституція  України в статті 59 проголосила щонайважливішу соціальну функцію адвокатури — забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Роль єдиного незалежного  професійного правозахисного інституту, який покликаний захищати права та свободи, представляти законні інтереси особи в державних владних структурах на закріплених законом принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності, реалізується адвокатурою в складній системі правовідносин^[3]».

[ред.]Устрій адвокатури України

[ред.]Національна асоціація адвокатів України

Національна асоціація адвокатів  України є недержавною некомерційною  професійною організацією, яка об'єднує  всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. 

[розгорнути] 

Національна асоціація адвокатів  України: 

Національна асоціація адвокатів  України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені Законом.

Національна асоціація адвокатів  України утворюється з'їздом адвокатів  України та не може бути реорганізована.

З моменту державної реєстрації Національної асоціації адвокатів  України її членами стають всі  особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами Національної асоціації адвокатів України з моменту складення присяги адвоката України.

[ред.]Конференція адвокатів регіону

Вищим органом адвокатського  самоврядування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є конференція адвокатів регіону, адреси робочого місця яких знаходиться на відповідній території.

Конференція адвокатів регіону  скликається радою адвокатів  регіону не рідше одного разу на рік. 

[розгорнути] 

До повноважень конференції  адвокатів регіону належать: 

[ред.]Рада адвокатів регіону

У період між конференціями  адвокатів регіону функції адвокатського  самоврядування у регіоні виконує  рада адвокатів регіону.

Рада адвокатів регіону  підконтрольна і підзвітна конференції  адвокатів регіону. 

[розгорнути] 

Рада адвокатів регіону: 

[ред.]Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури

Кваліфікаційно-дисциплінарна  комісія адвокатури утворюється  з метою визначення рівня фахової  підготовленості осіб, які виявили  намір отримати право на заняття  адвокатською діяльністю, та вирішення  питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Кваліфікаційно-дисциплінарна  комісія адвокатури підконтрольна  та підзвітна конференції адвокатів  регіону.

Кваліфікаційно-дисциплінарна  комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев'яти членів, дисциплінарна — не більше одинадцяти членів палати. 

[розгорнути] 

До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: 

[ред.]Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна  комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна  комісія адвокатури підконтрольна  і підзвітна з'їзду адвокатів  України та Раді адвокатів України.

До складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п'яти  років: по одному представнику від кожного  регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, голова і два  заступники голови, які обираються шляхом голосування з'їздом адвокатів  України.

Строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і  членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури становить п'ять  років. Одна й та сама особа не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два  строки підряд. 

[розгорнути] 

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна  комісія адвокатури: 

[ред.]З'їзд адвокатів України

Вищим органом адвокатського  самоврядування України є з'їзд  адвокатів України.

До складу з'їзду адвокатів  України входять делегати, які  обираються конференціями адвокатів  регіонів шляхом голосування відносною  більшістю голосів делегатів, які  беруть участь у конференції.

З'їзд адвокатів України  скликається Радою адвокатів  України не рідше одного разу на три роки. 

[розгорнути] 

З'їзд адвокатів України: 

[ред.]Рада адвокатів України

У період між з'їздами адвокатів  України функції адвокатського  самоврядування виконує Рада адвокатів  України.

Рада адвокатів України  підконтрольна і підзвітна з'їзду адвокатів України.

До складу Ради адвокатів  України входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить  не менше п'яти років: по одному представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, та голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування  з'їздом адвокатів України. Секретар Ради адвокатів України обирається Радою адвокатів України зі складу членів Ради адвокатів України.

Строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і  членів Ради адвокатів України становить  п'ять років. Одна й та сама особа  не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Ради адвокатів  України більше ніж два строки підряд.