Гнучкі колізійні принципи

Гнучкі колізійні принципи

 

 

1. Поняття міжнародного приватного права

1.2 Система міжнародного приватного права

2. Гнучкі колізійні принципи.

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         1. Поняття міжнародного приватного права

 

У світі існує 214 правових систем.

Універсального визначення поняття  міжнародного приватного права немає.

Міжнародне приватне право виникло  досить давно. До 1834 року ця галузь права називалась "Conflict of Law” (конфлікт законів або права). Тут виникала суперечка щодо вірного розуміння цього терміну – розуміти його як "конфлікт законів” або як "конфлікт права”.

В міжнародному приватному праві може виникнути конфлікт двох або більше правових систем щодо врегулювання окремої  справи. В історичному аспекті деякі з таких конфліктів призводили до війни між конфліктуючими державами.

В 1834 році американський суддя Джозеф Старрі увів термін "International Private Law” ("Public” встановлює межі розповсюдження "private”).

Приклад, громадянин однієї держави позичає гроші у громадянина іншої держави. Але в певний час гроші не повертає (тоді застосовується сфера регулювання "public”). "Public” виникає тоді, коли виникають певні правовідносини. При позичці грошей правовідносини не виникають і, тоді – це сфера регулювання "private”.

Міжнародне приватне право –  галузь права, що регулює правовідносини, ускладнені іноземним елементом, які  виникають змінюються та припиняються у цивільно-правовій сфері(цивільні, сімейні, спадкові та трудов)і, коли хоча б однією зі сторін таких правовідносин є особа (і фізична й юридична).

Міжнародне приватне право –  це система колізійно-правових та уніфікованих матеріально-правових (та двосторонні  договори), що регулюють цивільно-правові  відносини, ускладнені іноземним елементом.

Отже, об’єктом міжнародного приватного права є врегулювання правовідносин, ускладнених іноземним елементом. Коли правовідносини не ускладнені іноземним елементом застосовується цивільне право, коли правовідносини ускладнені іноземним елементом застосовуються приватне право.

Міжнародність полягає у тому, що цивільно-правові відносини перестають регулюватися виключно одним (національним) правом, оскільки вони містять іноземний  елемент, відносини виходять „за  межі свого” права, тобто вони лежать поза сферою юрисдикції однієї держави. На регулювання таких відносин починаю претендувати ще, щонайменше, один правопорядок. На шляху регулювання таких відносин, ускладнених іноземним елементом, вирішується проблема вибору компетентного правопорядку, або правової системи за допомогою якої можна об’єктивно, з урахуванням міжнародного характеру врегулювання.

Предмет міжнародного приватного права

Функції міжнародного приватного права:

·  знаходження засобів, за допомогою яких конфлікт між двома правовими системами не викликав би публічно-правовий конфлікт між двома державами;

·  полягає у наданні засобів (рекомендацій) щодо врегулювання транснаціональних відносин.

Предмет МЧП є майнові та особисті відносини громадян і організацій, які складаються у результаті міжнародного спілкування.

Предметом міжнародного приватного права  є цивільно-правові відносини,  ускладнені іноземним елементом.

Цивільні відносини у широкому змісті – диференціація на галузі цивільного, трудового, господарського, банківського, фінансового, екологічного права, такий перелік невичерпний. (Нп.: шлюбно-сімейні відносини).

Цивільні відносини у вузькому змісті – виключно цивільні відносини.

Термін „іноземний елемент” введений у МЧП штучно, щоб підкреслити  міжнародність характеру відносин. „Іноземний елемент” вказує на те, що відносини стосуються інтересів та просторової сфери юрисдикції декількох (більше ніж одна) держав: правову систему держави, де розглядається спір та правову систему держави до якої належить іноземний елемент.

Іноземний елемент у правовідносинах може мати три форми (ускладнені правовідносини):

·  суб’єкту – іноземний елемент може стосуватися громадянства (його відсутності), місця проживання, місця перебування, місця знаходження фізичної чи юридичної особи. (а також інколи держава, міжнародні організації, ТНК. При правовідносинах держава прирівнюється до юридичних осіб);

·  об’єкту – певне благо, оспорювана річ знаходиться за кордоном, або права захищаються за кордоном. (річ, авторське право). Наприклад, коли майно заповідано громадянинові іншої держави;

·  юридичного факту – конкретні життєві обставини, що передбачені нормами права, на підставі якого відповідні відносини виникають, змінюються або припиняються. Види: юридична дія – життєві обставини, що залежать від волі суб’єкта. Юридична подія – не залежить від волі суб’єкта, наприклад настання повноліття. (іноземний елемент у вигляді факту, наприклад, автопригода іноземного елементу в державі така Подія тягне деліктну відповідальність);

·  всілякі комбінації вищенаведених трьох форм.

 

 

                1.2 Система міжнародного приватного права

Виділяють два різновиди системи  міжнародного приватного права:

·  дисциплінарна – включає загальну, особливу й спеціальну частини (міжнародний приватний процес, але процес є сферою регулювання публічного права, тому спеціальна частина розглядає питання міжнародного цивільного процесу);

·  наукова система ставить певні проблема (завдання), які вирішуються правом. Серед таких завдань згадаються наступні:

–   захист прав і законних інтересів громадян однієї держави закордоном;

–   правовий статус іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб у міжнародному цивільному обороті;

–   участь держави, міжнародних організацій, а також їхніх представників й посадових осіб у цивільно-правових відносинах;

–   підстави виникнення й порядок здійснення речових прав;

–   договірні та їм подібні відносини (зобов’язання);

–   виключні права на наслідки інтелектуальної діяльності;

–   відносини, пов’язані зі спадщиною;

–   сімейні відносини, трудові відносини;

–   відносини, що виникають у процесі здійснення всіх вищезгаданих проблем.

Обставини, які актуалізують інтерес до міжнародного приватного права у наш час

Виділяють три головні обставини:

· об’єктивний процес інтернаціоналізації суспільного життя – спочатку була інтернаціоналізована торгівля, пізніше через колоніальні шлюби, торгівлю послугами, еру промислового співробітництва (спільні підприємства);

· різке посилення процесу міграції населення – внаслідок війн, збройних конфліктів (у публічному); з метою працевлаштування (у приватному);

· науково-технічний прогрес – світ став ближче (причина зі знаком "+”), виникло питання про постачання товарів (причина зі знаком "-”);

· у світі, де всі грають за правилами потрібно грати за правилами.

 

 

 

 

2. Гнучкі колізійні  принципи

Однією з провідних тенденцій  сучасного розвитку законодавства  у сфері МПрП є розроблення  гнучких підходів до колізійного  регулювання приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом. "Жорсткі" концепції колізійного  регулювання почали зазнавати критики ще у працях представників німецької школи МПрП XIX ст. К. Вехтера і Ф. Савіньї. З іменем і поглядами останнього пов'язують виникнення концепцій гнучкого колізійного права.

Під терміном "гнучкі колізійні  норми", який часто використовують у сучасній доктрині, розуміють норми, що ґрунтуються на принципі тісного (найбільш тісного) зв'язку (див. також главу 6). Мова йде про те, що у випадках відсутності належного колізійного регулювання або у випадках, коли колізійна норма відсилає до правопорядку, який за всіма ознаками має лише незначний зв'язок із даними правовідносинами, суд повинен застосувати саме те право, яке має найтісніший зв'язок із обставинами конкретної справи.

Таким чином, правило тісного зв'язку зобов'язує суд шукати у випадках, безпосередньо не врегульованих законом, способи вирішення колізійного питання, які становлять вагому альтернативу варіанту негайного звернення судці до "свого" правопорядку (lexfori).

У доктрині і практиці МПрП не склався  загальноприйнятий термін латинською мовою, який би адекватно віддзеркалював суть цього принципу. Оскільки ця формула виникла у теорії і практиці англо-американського права (в першу чергу у договірних відносинах), у літературі цей принцип нерідко іменується англійською мовою як "proper law of the contract", "law of the contract" або просто як "proper law".

Оскільки головною функцією принципу найбільш тісного зв'язку є відшукання правопорядку, компетентного  регулювати певні правовідносини (тобто  цей принцип має колізійну  природу), він також протиставляється іншим "класичним" колізійним формулам прикріплення. Відзначалося, що коли за часів панування "класичного" колізійного права зусилля суду були головним чином спрямовані на пошук колізійної прив'язки, придатної для вирішення колізій щодо певної групи правовідносин, то гнучкі колізійні принципи дозволяють безпосередньо зайнятися пошуком належних матеріально-правових норм. До того ж, на відміну від "класичних" формул прикріплення, принцип тісного зв'язку може бути застосований до багатьох різноманітних груп правовідносин (див. Кабатова Е. В. Изменение роли коллизионного метода в международном частном праве // Международное частное право: современная практика. - М., 2000. - С. 5-76).

З іншого боку, не важко  помітити, що відшукання правопорядку, який має найбільш тісний зв'язок із правовідносинами, також має на увазі звернення до певних критеріїв прикріплення. Очевидно, такі критерії мають бути заздалегідь визначеними законом або встановлені судом (у випадку, якщо судові законом надана правотворча функція).

У справі Motenko v. MGM Dist., inc. (1996 p.), яка стосувалася відшкодування збитків, Верховний Суд США, вирішуючи проблему колізії між правом штату Невада і штату Массачусетс, дав визначення терміну "переважаючий інтерес" (overwhelming interest), що застосовується як один з аналогів принципу тісного зв'язку. Згідно з роз'ясненням суду, право іншого штату має застосовуватися у зв'язку з принципом переважаючого інтересу, якщо із цим правом існує два або більше з таких критеріїв зв'язку:

а) у цьому штаті  мала місце дія, що спричинила шкоду;

б) штат є місцем настання шкоди;

в) штат є місцем спільного  доміцилію, перебування, громадянства, інкорпорації або діяльності сторін;

г) штат є місцем, де відбуваються правові відносини сторін.

Для американської судової  практики не є принциповим моментом визначення критеріїв прикріплення у законі або у судових прецедентах. Суд може обґрунтувати "інтерес" того чи іншого штату у вирішенні справи за своїми законами, виходячи з фактичних обставин справи (місце проживання сторін, місце реєстрації та страхування транспортного засобу, місцезнаходження транспортного засобу тощо).

Класичним прикладом  такого розсуду є справа Babcock v. Jackson (1962 p.). Троє туристів зі штату Нью-Йорк вирушили у мандрівку на автомобілі до штату Онтаріо. На території штату  Онтаріо сталася дорожньо-транспортна пригода. Один з туристів, Бебкок, заявив позов у суді штату Нью-Йорк проти Джексона, який керував автомобілем. Виникло питання про те, за законами якого із двох штатів (Нью-Йорк чи Онтаріо) слід вирішити справу.

За традиційним підходом, втіленим у старих колізійних нормах, застосуванню підлягав закон штату Онтаріо як місця, у якому сталася аварія. Однак закони штату Онтаріо не дозволяли пасажирові позиватися до водія.

Апеляційний суд штату  Нью-Йорк відійшов від традиційного методу визначення застосовуваного права і натомість зважив усі обставини справи, врахувавши наявність відносин між сторонами спору, рішення щодо здійснення мандрівки, зв'язок із місцевістю тощо. Суд дійшов висновку, що сторони не мали суттєвого зв'язку з штатом Онтаріо, тому застосування законів останнього було б несправедливим. Зрештою, справу було вирішено за законами штату Нью-Йорк.

13. Принцип найбільш  тісного зв'язку був широко  сприйнятий законодавством з  питань МПрП. Гнучкі колізійні  норми містяться у законодавстві  Австрії, Німеччини, Швейцарії, Угорщини, КНР, країн СНД та ін.

Особливо цікавим є  положення статті 15 швейцарського  Закону про МПрП 1987p.: "Як виняток, право, на застосування якого вказує цей Закон, не застосовується, якщо з урахуванням всіх обставин справи очевидно, що справа має з цим правом лише незначний зв'язок і у той саме час має набагато більш тісний зв'язок із правом іншої держави". Далі у цій саме статті вказано, що її положення не застосовується, якщо має місце вибір застосовуваного права сторонами. Будучи закріпленим на законодавчому рівні, таке положення фактично стає підґрунтям для розвитку нових колізійних норм, які мають бути сформульовані законодавцем, виходячи зі специфічної судової практики.

14. У Законі України  про МПрП категорія тісного  зв'язку вживається досить широко. Цей принцип закріплено у ст. 4 Закону (загальні правила визначення застосовуваного права), ст. 12 (наслідки дії застереження про публічний порядок), ст. 14 (застосування імперативних норм), ст. 15 (визначення компетентного правопорядку у випадку відсилання до права держави із множинністю правових систем), ст. 16 (визначення поняття "особистий закон фізичної особи"), ст. 32 (право, що застосовується до змісту правочину за відсутності вибору сторін), ст. 60 (правові наслідки шлюбу), ст. 66 (права та обов'язки батьків та дітей). При цьому слід відзначити, що за змістом українського Закону принцип тісного зв'язку є (а) субсидіарним, тобто використовується лише тоді, колі неможливо визначити компетентний правопорядок за класичними колізійними нормами, (б) винятковим (ст. 4 Закону фактично запозичила згадане вище положення ст. 15 Закону про МПрП Швейцарії) та (в) таким, що підпорядкований певним правилам та критеріям (так, у ч. З ст. 32 українського Закону встановлено: "Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження".