Конституційний контроль

4. Компетенція органів  конституційного контролю

Повноваження органів  конституційного контролю за своїм  обсягом різні в окремих країнах. Спільним для всіх органів конституційного  контролю є розгляд справ про відповідність законів та інших актів парламенту, актів президента, уряду, міністрів і деяких інших керівників центральних органів виконавчої влади, місцевих державних органів і місцевого самоврядування конституції та конституційним законам.

Не підлягають конституційному контролю закони, прийняті шляхом референдуму, адже вони являють собою безпосередній прояв народного суверенітету.

Акти органів виконавчої влади та самоврядування перевіряються й на дотримування їхньої внутрішньої ієрархії, установленої конституцією та законами.

Конституції багатьох країн містять норми, які установлюють пріоритет міжнародного права над національним. У зв’язку з цим органи конституційного контролю перевіряють проекти міжнародних договорів або підписані міжнародні договори до їх ратифікації.

Конституційний контроль містить не тільки розгляд питань конституційності законів та інших актів, а й перевірку на відповідність конституції і законам дій державних органів і посадових осіб. Зрозуміло, що це, насамперед, стосується вищих посадових осіб держави – президента, глави і членів уряду, суддів Верховного Суду та ін. Рішення про неконституційність дій посадових осіб, як правило, спричинює їх усунення від посади за процедурою імпічменту. При цьому треба мати на увазі, що в одних країнах порушення конституції не вважається підставою для імпічменту (наприклад, США, Франція, Російська Федерація), а в інших – вважається (Німеччина, Румунія, Болгарія).

Як правило, органи конституційного  контролю вирішують спори про  компетенцію між вищими державними органами, у федеративних державах – між федеральними органами державної влади суб’єктів федерації, а також між вищими державними органами суб’єктів федерації.

Важливим для правозастосовної діяльності є право органів конституційного  контролю давати загальнообов’язкове  тлумачення конституції.

Крім викладених вище повноважень органи конституційного  контролю у багатьох зарубіжних країнах  мають різноманітні специфічні функції. Так, відповідно до Конституції Болгарії Конституційний Суд виносить рішення у спорах про законність обрання президента та віце-президента, народного представника. У Франції Конституційна рада здійснює контроль за проведенням референдумів і виборів президента. Він може приймати рішення про скасування виборів.

Висновки

Розглянутий вище досвід зарубіжних країн в організації та діяльності органів конституційного контролю дає змогу дійти висновку про те, що їх існування об’єктивно зумовлене універсальністю контрольної функції, яка випливає з сутності публічності державної влади. Ці органи покликані забезпечувати на конституційному рівні, з одного боку, відповідність законодавчих та інших нормативних актів конституції та конституційним законам, а з іншого – верховенство права в усій юридичній практиці та правозастосовній діяльності органів виконавчої влади, у тому числі й дотримання прав громадян.

Список використаних джерел

1. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / К 65 М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін.;
2. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник
3. Конституции зарубежных государств. США, Великобритания, Франция, Германия, Италия, Япония, Канада
4. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн – Тернопіль, 2003