Міжнародне право та його особливості

Тема 1. Міжнародне право  та його особливості.

Семінарське заняття  –2 години.

Теоретичні питання:

1. Поняття та особливості міжнародного права.
2. Співвідношення міжнародного та внутрідержавного права.
3. Джерела міжнародного права.
4. Поняття норми міжнародного права. Види норм міжнародного права.
5. Основні  (фундаментальні) принципи міжнародного права.

 

1. Поняття та особливості міжнародного права.

 

Міжнаро́дне пра́во — це система юридичних принципів і норм договірного і звичаєвого характеру, які виникають у результаті погодження між державою та іншими суб`єктами міжнародного співтовариства і регулює відносини з метою мирного співіснування.

Міжнародне  право відрізняється від всіх інших правових систем предметом і методами правового регулювання, об'єктом і суб'єктами права, а також засобом нормотворення і забезпеченням виконання розпоряджень міжнародно-правових норм.

Предмет міжнародного права - це політичні, економічні й інші відносини між державами, що різні за своєю природою, характером, внутрішнім устроєм, територією і населенням і між іншими суб'єктами міжнародного права.

Метод міжнародного права  - в основному тут використовується імперативний метод, такий, що полягає в обов'язковому виконанні розпоряджень, що містяться в нормах міжнародного права.

Суб'єкт міжнародного права — це носій міжнародних прав і обов'язків.

Суб'єктами міжнародного права є: 
    а) держави; 
    б) нації і народи, частіше, що борються за своє національне визволення; 
    в) міжнародні організації; 
    г) державоподібні суб'єкти.

Об'єкти міжнародного права -  конкретні матеріальні і нематеріальні блага, що не належать винятково до внутрішньої компетенції держави і можуть виходити за межі державної території.

У якості об'єктів  міжнародно-правових відносин можуть виступати: 
    1) територія і міжнародний простір; 
    2) дії; 
    3) стримування від дій.

Функції міжнародного права:

- координуюча  функція — полягає в тому, що за допомогою його норм встановлюють правила поведінки, які є стандартами для всіх держав у їх взаємовідносинах, щоб взаємодіяти сприяючи, а не заважаючи одна одній;

- регулюючі  функції — полягає в тому, що в нормах і загальновизнаних принципах держав закріплюються правила, без яких неможливе їх спільне існування та спілкування;

- забезпечувальна  функція — полягає в тому, що міжнародне право містить норми, які спонукають держави дотримуватись певних правил поведінки як у мирний час, так і в період війни;

- охоронна  функція — полягає в тому, що міжнародне право закріплює механізми, які захищають законні права й інтереси держави та дозволяють спільно (колективно) карати порушників.

 

 

2. Співвідношення міжнародного та внутрідержавного права.

 

Питання співвідношення міжнародного та внутрідержавного права  полягає у впливі міжнародного права на формування норм національного права, співвідношення міжнародних договорів та внутрішнього законодавства держави, а також роль міжнародного права у прийнятті конкретного рішення, що грунтується на існуючих державних законах, ефективності контролю та можливості санкцій міжнародного права, внутрішньої юрисдикції держави.

Існує три концепції  співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права:

• моністична, що виходить з принципу верховенства внутрішньодержавного права;
• моністична, що грунтується на верховенстві міжнародного права;
• дуалістична, що розглядає міжнародне та внутрідержане право як дві різні правові системи.

 

3. Джерела міжнародного права.

 

Джерела міжнародного права — це зовнішня форма виразу норм та основних принципів міжнародного права.

Основним джерелом міжнародного права є міжнародні договори, міжнародний договір є родовим поняттям і включає будь – який міжнародно – правовий акт: конвенції, декларації, пакти, хартії, власне міжнародні договори, угоди, протоколи та всі інші найменування міжнародних документів.

У міжнародно-правовій науці та практиці перелік джерел міжнародного права залишається дискусійним.

У ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН визначено, що Суд, який зобов'язаний вирішувати передані йому спори на підставі міжнародного права, застосовує:

- міжнародні конвенції — як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, визнані державами, що є сторонами спору;

- міжнародні звичаї як доказ загальної практики, визнаної як правова норма;

- загальні  принципи права, визнані цивілізованими націями;

- судові рішення  і доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів з публічного права різних націй як допоміжний засіб для визначення правових норм.

 

4. Поняття норми міжнародного права. Види норм міжнародного права.

 

Норма міжнародного права – юридичне обов`язкове правило поведінки держав і інших суб`єктів міжнародного права.

Відповідно  до загальної теорії права норми  права мають тричленну структуру: гіпотезу, диспозицію та санкцію.

Проте в міжнародному праві окремо взята його норма  містить, як правило, лише диспозицію, що містить певне правило поведінки, а юридичний факт, який вводить в дію цю норму (гіпотеза), виконується в іншій нормі такої системи (підсистеми) норм.

В доктрині норми міжнародного права класифікуються за територією поштрення та способом правового  регулювання.

За географією поширення можна виділити норми:

- універсальні, тобто такі, які розповсюджуються на всіх або абсолютну більшість учасників міжнародних відносин;

- регіональні, які регулюють міжнародні відносини в певному регіоні.

За способом правового регулювання виділяють норми:

- імперативні;

- диспозитивні.

 

5. Основні  (фундаментальні) принципи міжнародного права.

 

Основними принципами міжнародного права є:

• Принцип суверенної рівності держав - кожна держава зобов'язана шанувати суверенітет інших учасників системи, тобто їхнє право в межах власної території здійснювати законодавчу, виконавчу, адміністративну і судову владу без якогось утручання з боку інших держав, а також самостійно проводити свою зовнішню політику.
• Принцип незастосування сили і погрози силою - Відповідно до Статуту ООН усі члени ООН утримуються в їхніх міжнародних відношеннях від погрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності і політичної незалежності будь-якої держави;
• Принцип непорушності державних кордонів - нерушимі всі кордони один одного, як і кордони всіх держав у Європі, так і інших держав;
• Принцип територіальної цілісності держав - держава повинна утримуватися від будь-яких дій, спрямованих на порушення національної єдності і територіальної цілісності будь-якої іншої держави;
• Принцип мирного рішення міжнародних суперечок;
• Принцип невтручання у внутрішні справи;
• Принцип самовизначення народів і націй - принцип декларує безумовну повагу права кожного народу вільно вибирати шлях і форми свого розвитку;
• Принцип співробітництва;
• Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань.