Правові питання валютного регулювання в Україні

Законодавство України встановлює загальний дозвіл щодо ведення валютних операцій, але накладає певні обмеження  і забороняє вчиняти певні  дії. Будь-який суб'єкт має право  бути власником валютних цінностей  з усіма повноваженнями, що з цього  випливають (володіння, користування, розпорядження валютними цінностями). Певні обмеження встановлювалися  «Порядком використання іноземної  валюти як засобу платежу на території  України», які припинили свою дію  у зв’язку з прийняттям нових  «Правил використання готівкової іноземної  валюти на території України».

Відповідно до даного нормативно-правового  документу встановлюється  порядок  використання готівкової іноземної  валюти з власних поточних рахунків юридичними особами - резидентами та розташованими на території України  представництвами юридичних осіб –  нерезидентів, порядок використання на території України готівкової валюти як засобу платежу або як застави, порядок використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу  у разі здійснення торгівлі та надання  послуг на транспортних засобах під  час їх перебування за кордоном, а також інші положення, які стосуються використання іноземної валюти як платіжного засобу на території України.

Порівнюючи з попереднім «Порядком  використання іноземної валюти як засобу платежу на території України» одразу ж можна помітити певну лібералізацію  у забороні обігу і використання іноземних валют як платіжного засобу в Україні, хоча говорити про відсутність  обмежень ні в якому разі не можна, оскільки актуальною в будь-який час  залишається проблема вивозу і тіньового  обороту валюти в Україні.

Говорячи про зміни в законодавстві  треба згадати про те, що нормативи  ввозу/вивозу валюти встановлювались «Порядком переміщення валюти через митний кордон», проте з прийняттям «Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України» даний порядок був скасований.

Дані нормативно-правові акти є  джерелом (формою) валютно-правових норм, які є найменшим структурним елементом галузі валютних відносин. Хоч вони допускають певну диспозитивність для суб'єктів валютних правовідносин, водночас ці норми мають характерні для всіх фінансово-правових норм риси — державно-владний характер, імперативність і категоричність їх приписів. Це прямо випливає з характеру валютної політики держави.

Правові норми, що визначають порядок здійснення  валютних операцій, виконують дві основні функції - регулюючу і контрольну. Регулююча функція валютного законодавства зводиться у першу чергу, до визначення обсягу прав і обов'язків осіб, що беруть участь у здійсненні валютних операцій. Основною же метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій

Правовідносини, що випливають з валютних операцій, характеризуються особливим  складом суб'єктів, їх правами і  обов'язками, а також об'єктом  — валютними цінностями. Валютні  відносини виникають з приводу  формування, розподілу, використання фондів валютних коштів (валютних фондів).

До системи валютних фондів України  входять Державний валютний фонд, республіканський валютний фонд, місцеві валютні фонди, що утворюються і використовуються виконавчими органами місцевого самоврядування, а також валютні фонди юридичних і фізичних осіб, громадських організацій, інших осіб ( іноземні громадяни та особи без громадянства). Серед них розрізняють державні централізовані та децентралізовані фонди, а також фонди, які державі не належать.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Операції з іноземною валютою, що дозволяються законодавством України

Законодавством встановлюється проведення поточних валютних операцій і операцій з рухом капіталу, тобто експорт  капіталу в іноземну економіку та імпорт іноземного капіталу в Україну.

Купувати і продавати валюту на внутрішньому валютному ринку  України резиденти можуть тільки через уповноважені банки. Резиденти  доручають цим банкам продавати  валюту на міжбанківському валютному  ринку.

Уповноважені банки укладають  угоди з купівлі-продажу іноземної  валюти від свого імені та за свій рахунок відповідно до нової «Інструкції  про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків». Право  уповноваженого банку вести відкриту валютну позицію (тобто позицію  валютного ризику) — це право  укладати угоди купівлі-продажу  безготівкової іноземної валюти за гривні.

Розмір відкритої валютної позиції  уповноваженого банку визначається як різниця між сумою іноземної  валюти, яку банк придбав за свій рахунок, і сумою проданої ним  валюти за цей же період. У випадках, коли уповноважений банк здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти за гривні, Національний банк установлює для нього ліміт валютної позиції.

Поточні валютні операції здійснюються резидентами без обмежень, крім випадків, передбачених законодавством. Безперешкодне  ввезення іноземної валюти в Україну  можливе тоді, коли підприємці дотримуються митних правил. Вивозити іноземну валюту з України понад установленого  ліміту можливо лише при одержанні  довідки з уповноваженого банку.

Національний банк установлює порядок  проведення валютних операцій, що зв'язані  з рухом капіталу, видає дозвіл на участь у капіталі банків за кордоном, але, як правило, уповноваженим українським  банкам, які мають генеральну ліцензію.

Окрему ліцензію Національний банк видає на відкриття українськими резидентами рахунків у закордонних  філіалах українських уповноважених  банків.

Така операція як переказування  іноземної валюти здійснюється відповідно до нових «Правил здійснення переказів  іноземної валюти за межі України  за дорученням фізичних осіб та одержання  фізичними особами в Україні  переказаної їм із-за кордону іноземної  валюти», Постановою Правління НБУ  було визнано такими, що втратили чинність попередні «Правила переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб - резидентів і нерезидентів».

Порядок відкриття рахунків для  фізичних та юридичних осіб (резидентів та нерезидентів) регулюється «Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», відповідно до Постанови Правління  НБУ попередню Інструкцію №3 НБУ  «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»  визнано такою, що втратила чинність.

Згідно з Інструкцією банки  можуть відкривати поточні, поточні  бюджетні  та депозитні рахунки. Законодавством також передбачена  можливість відкриття кредитних  рахунків. Поточні рахунки відкриваються  підприємствам усіх видів та форм власності, їх відокремленим підрозділам, а також фізичним особам - суб'єктам  підприємницької діяльності для  зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками  відповідно до чинного законодавства  України. Поточні рахунки відкриваються  фізичним особам для зберігання коштів, отримання готівки та проведення безготівкових розрахунків у  національній валюті з юридичними та іншими фізичними особами. Поточні  бюджетні рахунки відкриваються  підприємствам, установам, організаціям, які утримуються за рахунок бюджетів. До поточних рахунків належать рахунки  за спеціальними режимами їх використання та карткові рахунки (картрахунки),

Депозитні рахунки відкриваються  підприємствам усіх форм власності, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам на підставі укладеного депозитного  договору між власником рахунку  та установою банку на визначений у договорі строк. Це дозволяє концентрувати  кошти, що можуть бути інвестовані в  економіку України, зокрема, згідно з постановою Правління Національного  банку від 23.09.1996 р. № 245, якою затверджений «Порядок купівлі фізичними особами-резидентами  іноземної валюти на міжбанківському  валютному ринку України».

Кредитні рахунки в іноземній  валюті відкриваються уповноваженим банком у встановленому чинним законодавством України порядку на договірній основі юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, та юридичним особам-нерезидентам — банківським установам (вони відкриваються незалежно від наявності поточного рахунку). Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Для рахунків фізичних осіб-іноземців  також передбачено право купувати на міжбанківському валютному ринку  України іноземну валюту, яка може бути перерахована за межі України, на суму коштів на розрахункових рахунках, включаючи відсотки з них. Умови  купівлі іноземної валюти для  резидентів та нерезидентів однакові. Для нерезидентів знято обмеження  на можливість конвертувати гривню в іноземну валюту з рахунків типу «Лоро» за умови підтвердження, що ці кошти отримані юридичною особою-нерезидентом внаслідок здійснення експортно-імпортних операцій. Нерезиденти мають також право купувати валюту на суму нарахованих відсотків за розміщеними депозитами та за залишками коштів на цьому рахунку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Валютний контроль

Валютний контроль – це комплекс адміністративних заходів, спрямованих на стримування вивезення  і стимулювання повернення валютних  коштів у країну. Валютний контроль може поширюватись як на всі операції, передбачені платіжним балансом країни, так і на їх частину. Як правило, він поширюється на рух капіталів для захисту стабільності грошової системи та валютних резервів у період реформування економіки і є одним із невід'ємних елементів перехідної економічної політики. Валютний контроль як інструмент стабілізації руху капіталів в малих відкритих економіках обмежує коливання процентних ставок та обмінних курсів, доки не буде сформовано розвиту ринкову інфраструктуру і не стане і можливим регулювати рух капіталів, а відтак і динаміку обмінного курсу через вплив на рівень процентних ставок. Обмежуючи рух капіталів, країна отримує можливість маневру для встановлення процентної ставки в інтересах реальної економіки, а не виключно для забезпечення цілей курсової політики або залежно від рівня процентних ставок за кордоном.

До основних принципів валютного  контролю належить: монополія банків на здійснення валютних операцій; необхідність виконання валютних операцій, яка  має бути доведена; репатріація та обов'язковий продаж резидентами  надходжень в іноземній валюті; обов'язкова декларація закордонних авуарів; заборона на експорт та імпорт платіжних засобів; ізоляція внутрішнього ринку національної валюти від зовнішнього (резидентам забороняється надавати та брати  позики в національній валюті у нерезидентів); заборона компенсацій та арбітражних  операцій; контроль за грою на термінах на валютному ринку: контроль за валютними  позиціями комерційних банків.

Валютний контроль — невід'ємний  елемент економічної політики перехідного періоду. Обмежуючи рух капіталів, країна отримує можливість маневру для встановлення процентної ставки в інтересах реальної екокоміки.

Основними функціями валютного  контролю, які випливають з Декрету  Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання  і валютного контролю», є: контроль за відповідністю валютних операцій чинному законодавству, наявністю необхідних ліцензій; перевірка обгрунтованості платежів в іноземній валюті резидентами і нерезидентами; перевірка повноти і об'єктивності обліку і звітності за операціями резидентів і нерезидентів.

Функціями валютного контролю наділені державні органи та банківська система  України. Відповідно до ст. 13 Декрету  органами валютного контролю в Україні  визначені: Національний банк України (далі - НБУ), уповноважені банки, Державна податкова адміністрація України, Міністерство зв'язку України, Державний  митний комітет України.

Національний банк України є  головним органом валютного контролю. Він здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з питань, що входять до його компетенції. НБУ  забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з Декретом та іншими актами валютного законодавства  України. Крім функцій прямого контролю він також здійснює: державну валютну  політику, виходячи з принципів загальної  економічної політики України; разом  із Кабінетом Міністрів України  складає платіжний баланс України; контроль за додержанням затвердженого  Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України; визначення лімітів заборгованості в іноземній валюті уповноважених  банків нерезидентам; видачу в межах  своєї компетенції обов'язкових  для виконання нормативних актів  щодо здійснення операцій на валютному  ринку України; накопичення, зберігання і використання резервів валютних цінностей  для здійснення державної валютної політики; видачу ліцензії на здійснення валютних операцій та прийняття рішення  про їх скасування; встановлення способів визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у  іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях; встановлення за погодженням із Міністерством  статистики України єдиних форм обліку, звітності та документації про валютні  операції, порядок контролю за їх достовірністю  та своєчасним поданням; публікацію банківських  звітів про власні операції та операції уповноважених банків тощо.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і  нерезидентами через ці банки. Державна податкова інспекція України  здійснює фінансовий контроль за валютними  операціями, що провадяться резидентами  і нерезидентами на території  України.  Міністерство зв'язку України  здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання  валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет  України здійснює контроль за додержанням  правил переміщення валютних цінностей  через митний кордон України.