Захист громадянських і політичних прав в Корейській Народно-Демократичній Республіці в сучасних умовах

 

 

РЕФЕРАТ З ДИСЦИПЛІНИ “ Міжнародні стандарти в галузі прав людини”

на тему: Захист громадянських і політичних прав в Корейській Народно-Демократичній Республіці в сучасних умовах

 

 

План

Вступ

І. Правові основи громадянських прав і прав людини в КНДР

ІІ. Громадянські і політичні права

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Оцінка ситуації відносно захисту прав людини в КНДР ускладнена через закритий характер північнокорейської держави. Уряд Північної Кореї обмежує  доступ до країни іноземцям. Хоча КНДР щорічно відвідують понад триста тисяч туристів, зокрема, близько 1500 — з країн Заходу, переважна більшість з них бувають в районі гір Кимгансан. Лише невелика частина туристів відвідує Пхеньян. Іноземцям заборонено відвідування деяких регіонів країни, що мають, згідно з офіційними заявами влади КНДР, стратегічно важливе значення. Заборонено також будь-яку фото- та відео-зйомку без дозволу супроводжуючого.

Громадяни КНДР не мають  права вільно залишити свою країну, і тому інформація надходить від біженців та інших осіб, які залишили Північну Корею. Хоча інформація від цих категорій осіб найчастіше має суб'єктивний характер, на підставі великої кількості повідомлень біженців низка організацій робить висновки про загальну ситуацію в Північній Кореї.

Згідно з офіційною позицією уряду КНДР, у країні немає ніяких проблем у галузі прав людини, оскільки соціалістичний лад, що існує в КНДР, було обрано її громадянами добровільно і він спрямований на всебічне задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Правові основи громадянських прав і прав людини в КНДР

 

В основі системи права  КНДР лежить конституція, яка має  найвищу юридичну силу на всій території  країни.

Конституція КНДР гарантує громадянам такі права:

• Право на захист — громадянин, незалежно від його місця проживання, знаходиться під захистом КНДР.
• Загальне рівне виборче право, а також право бути обраним, незалежно від статі, національності, професії, осілості, майнового стану, рівня освіти, політичних поглядів та віросповідання. Це право гарантується всім громадянам, що досягли 17 років, крім засуджених судом до позбавлення виборчих прав.
• Свободу слова, друку, зборів, демонстрацій і об'єднань.
• Свободу совісті.
• Право на подачу скарг і заяв.
• Право на працю.
• Право на житло.
• Право на відпочинок.
• Право на отримання безкоштовної медичної допомоги.
• Право на освіту.
• Свободу наукової та літературно-художньої діяльності.
• Свободу вибору місця проживання і поїздок.
• Рівноправність жінок та охорону материнства і дитинства.
• Недоторканність особи, житла і таємницю листування.

Крім того, конституція  КНДР гарантує право притулку іноземним  громадянам, які борються за мир, демократію, національну незалежність і соціалізм, за свободу наукової та культурної діяльності, і яких переслідують у  їхніх країнах.

 

Також КНДР приєдналася до Конвенції про права дитини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

У КНДР офіційно існують три політичні партії: правляча Трудова партія Кореї, Соціал-демократична партія Кореї і Партія молодих друзів небесного шляху. Керівна роль Трудової партії Кореї зафіксована в Конституції КНДР. Усі політичні партії, а також низка громадських об'єднань, є членами Єдиного демократичного вітчизняного фронту, утвореного 25 липня 1946 року, який виступає за об'єднання Кореї.

У КНДР два профспілкових центри. Об'єднані профспілки Кореї створено 1945 року, до їх складу входить 9 галузевих профспілок, які об'єднують, здебільшого, робітників і службовців. Об'єднані профспілки Кореї налічують 1,6 млн. членів. Союз трудящих сільського господарства Кореї, створений 1965 року, налічує 1,4 млн. членів. Особливість профспілок КНДР у тому, що робітники і службовці, зайняті у галузі матеріального виробництва, можуть бути їх членами лише в тому випадку, якщо вони не перебувають у партійних, молодіжних або жіночих організаціях.

 

ІІ. Громадянські і політичні права

 

Політична система і  суспільний лад КНДР піддаються серйозній  критиці у сфері дотримання прав людини з боку міжнародного співтовариства і правозахисних організацій, що базуються в західних країнах. Управління Верховного комісара ООН з прав людини офіційно визнало факт широко поширених порушень прав людини в Північній Кореї.

Загальні серйозні обмеження  свободи думки, совісті, віросповідання, слова, мирних зборів і об'єднань, доступу  до інформації, та обмеження, що накладаються на людей, які бажають вільно пересуватися всередині країни або залишити її.

Деякі експерти вважають, що Конституція КНДР — фіктивний документ, і що в Північній Кореї відносини між суспільством і державою будуються за тоталітарною моделлю. КНДР робила спробу денонсувати Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, але після заяви Комітету з прав людини про те, що пакт денонсації не підлягає, надала доповідь про його виконання, визнавши таким чином себе державою-учасником пакту.

Низка організацій, зокрема Європейський союз, тлумачать право на життя, гарантоване Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, як таке, що взагалі виключає застосування смертної кари, однак у КНДР регулярно здійснюються публічні страти, про що повідомляють різні джерела.

Згідно з повідомленнями різних джерел, у Північній Кореї існує мережа концентраційних таборів, в яких перебувають затримані — як кримінальні, так і політичні. Загальна кількість осіб, що перебувають в системі концентраційних таборів КНДР достеменно невідома. Уряд КНДР категорично відкидає такі повідомлення, називаючи їх фабрикацією, підготовлену «південнокорейськими маріонетками» та «японськими реакціонерами». У документальному фільмі Бі-Бі-Сі «Шлях у пекло» повідомляється, що в одному з таборів влада Північної Кореї випробувала на ув'язнених хімічну зброю, а також здійснювала інші експерименти над людьми.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права гарантує кожній людині право на захист від тортур. Правозахисні організації Міжнародна амністія та Г'юман Райтс Вотч повідомляють, що в Північній Кореї в ході слідства широко застосовуються тортури. Французький правозахисник П'єр Рігуло називає серед них тортури водою, електрострумом, а також позбавлення сну та побої.

А. Н. Ланьков пише, що більшість судових засідань у Північній Кореї є закритими, а обвинуваченим не завжди надається адвокат. За свідченнями біженців, у КНДР судять здебільшого тих, кого звинувачують у кримінальних злочинах, а політичних злочинців, як правило, засуджують в позасудовому порядку. У КНДР існує практика винесення вироку в позасудовому порядку, особливо особам, обвинуваченим в політичних злочинах. При цьому їм не повідомляється термін ув'язнення.

Біженець Кан Чхольхван і американський правозахисник Том Хед повідомляють, що в країні відсутня свобода слова, а громадяни, які критикують режим, піддаються арешту. Згідно з рядом повідомлень CNN, у країні відсутні неурядове радіо, телебачення та служби новин. Всі радіоприймачі і телевізори, що використовуються в Північній Кореї, повинні мати фіксовану настройку; громадянам забороняють змінювати її тому, що тоді вони могли б дивитися іноземні передачі. Порушення цього правила може мати найсерйозніші наслідки, аж до публічної страти і відправки родичів у табір.

Профспілки перебувають під повним контролем влади КНДР. Біженці і емігранти вказують, що утвердження культу особистості — одне з головних завдань переважної більшості всіх фільмів, театральних вистав і книг в країні.

Уряд КНДР строго обмежує свободу совісті, зокрема, накладаючи заборону на створення релігійних організацій, не пов'язаних з урядом. За підсумками дослідження міжнародної благодійної християнської організації Open Doors за 2010 рік, КНДР посідає 1 місце в списку країн, де найчастіше утискають права християн.

У Північній Кореї існує культ особистості «Великого вождя» товариша Кім Ір Сена і його сина товариша Кім Чен Іра. Їх портрети, скульптури, монументи та ін. розташовано повсюди на вулицях, у школах, офісах і будинках. Ідеологічне вчення цих двох людей є основою шкільного навчання. Цей культ особистості разом з потіснили традиційні релігійні вірування корейців КНДР. Згідно з доповідями західних правозахисників, де-факто уряд Північної Кореї не забезпечує громадянському суспільству свободу віросповідання, створюючи лише її ілюзію підтримкою кількох релігійних груп.

Вибори в КНДР є  безальтернативними і відбуваються по одномандатних округах. Офіційно повідомляється, що всі або майже  всі виборці з'явилися на дільницю і проголосували за висунутих кандидатів.

Усередині КНДР прослуховування  закордонних радіопрограм забороняється і карається тюремним ув'язненням. Офіційно дозволені тільки радіоприймачі з фіксованою настройкою на станції КНДР.У країні практично відсутній доступ до мережі Інтернет. Доступ до Інтернету мають лише деякі установи, перелік яких затверджується особисто Кім Чен Іром. До переліку входить МЗС, деякі науково-технічні організації, служба безпеки. У цих організаціях під'єднані до інтернету комп'ютери стоять у спеціальних кімнатах, вхід до яких здійснюється за спецперепустками. З кінця 2004 року вільне користування інтернетом дозволено іноземним фірмам і посольствам у Пхеньяні.

Також повністю заборонено розповсюдження будь-яких іноземних книг, газет і журналів, за винятком технічних довідників та матеріалів з природничих наук.

 

Висновки

 

Отже проаналізувавши наявні дані, можна зробити висновок про тоталітарний характер північнокорейської держави та відсутність захисту громадянських і політичних прав у КНДР.

Деякі правозахисні організації  та уряди засудили порушення прав людини в Північній Кореї. Серед них — Міжнародна амністія. Генеральна Асамблея ООН також засудила порушення прав людини в Північній Кореї, ухваливши відповідну резолюцію, підготовлену країнами-членами Європейського Союзу. 2004 року в США було ухвалено Закон про права людини в КНДР (№ 108—333), що засудив Північну Корею і визначив у загальних рисах кроки, які Сполучені Штати мають зробити, аби у Північній Кореї встановилися демократія і свобода. За винятком проблеми викрадання японців, яку було частково вирішено, Північна Корея повністю заперечує всі повідомлення про порушення прав людини і звинувачує біженців у брехні і поширенні американської пропаганди.

На міжнародному рівні  регулярно відбуваються неурядові  конференції, які присвячено правам людини в Північній Кореї.

 

Список використаної літератури

 

1. Вітіт Мунтарбхорн. Доповідь Спеціального доповідача з питання про становище в галузі прав людини в Корейській Народно-Демократичній Республіці. Рада з прав людини ООН (15 лютого 2008 року) — Ситуації в області прав людини, що потребують спеціальної уваги з боку Ради.
2. Жебин А. З. Эволюция политической системы КНДР в условиях глобальных перемен. — М.: Русская панорама, 2006.
3. Ланьков А. Н. КНДР вчера и сегодня. Неформальная история Северной Кореи. — М.: Восток-Запад, 2004. — 448 с.
4. Stephen Haggard. The North Korean Refugee Crisis: Human Rights and International Response. — Комітет США з прав людини в Північній Кореї, 2006.