Дисциплінарна відповідальність

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Основи права»

на тему: «ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2011

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………....3

1. Загальні відомості дисциплінарної відповідальності……………………...4
1. Підстава дисциплінарної відповідальності…………………………5
2. Види дисциплінарної відповідальності……………………………7
2. Дисциплінарні стягнення…………………………………………….……..9

2.1. Практичне застосування дисциплінарних стягнень……………….11

Висновки………………………………………...……………………………….16

Список використаної літератури….………………...………………………….17 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Під дисциплінарною відповідальністю згідно з чинним законодавством України  слід розуміти винне порушення трудової дисципліни і службових обов'язків. Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і у бездіяльності, допускатися як свідомо, так і  з необережності. Деякі категорії  державних службовців у зв'язку з  виконанням своїх повноважень відповідають у дисциплінарному порядку і за проступки, які порочать їх як державних службовців або дискредитують органи, в яких вони працюють (керівники, державні службовці — співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці та ін.).

     Дисциплінарна відповідальність розглядається у  двох аспектах: як певна реакція  на дисциплінарний проступок у сфері  трудових відносин, можливість застосування до порушника заходів дисциплінарного стягнення, визначених у трудовому законодавстві; як наслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов'язків конкретним працівником із застосуванням санкцій за порушення трудової дисципліни. У цьому аспекті дисциплінарна відповідальність є ретроспективною і полягає в обов'язкові порушника відповісти за вчинений дисциплінарний проступок і зазнати негативних наслідків у вигляді обмежень особистого, організаційного чи майнового порядку. Зі сторони роботодавця реакція на дисциплінарний проступок полягає в тому, щоб зажадати пояснення від порушника трудової дисципліни; застосування до працівника санкцій у порядку, визначеному трудовим законодавством . 
 
 
 
 
 

1. Загальні  відомості дисциплінарної відповідальності

     Дисциплінарна відповідальність є особливим видом  юридичної відповідальності, її застосування завжди пов’язане з виконанням трудових або службових обов’язків. Особливістю  дисциплінарної відповідальності є  застосування стягнень, що становлять її зміст, як правило, субєктом трудових відносин, а саме роботодавцем. 

     Нормами адміністративного права встановлюються дисциплінарна відповідальність і порядок її реалізації, коло суб'єктів і повноваження органів управління (посадових осіб), що наділені «дисциплінарною» владою, категорії службовців, відповідальність яких регулюється адміністративним правом. Стосовно більшості працівників дисциплінарна відповідальність передбачена нормами трудового і адміністративного права, а щодо деяких категорій осіб (військовослужбовців строкової служби, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та ін.) — повністю нормами адміністративного права, що пояснюється необхідністю поряд із загальними правилами дисциплінарної відповідальності враховувати особливі вимоги дисципліни до них, встановлення специфіки їх дисциплінарної відповідальності.  

     Правове поняття "дисциплінарна відповідальність працівника" складається з трьох юридично значимих обставини: 1) вчинення працівником дисциплінарного проступку; 2) наявності у повноважного представника роботодавця права застосувати передбачені законодавством заходи дисциплінарного стягнення; 3) наявності обовязки працівника перетерпіти встановлені законодавством за вчинення дисциплінарного проступку несприятливі наслідки. При цьому зміст дисциплінарної відповідальності складають передбачені в законодавстві заходи дисциплінарних стягнень, які і виступають в якості застосовуваних до працівника санкцій за вчинення дисциплінарного проступку. 
 

     Функції дисциплінарної відповідальності

     Існує чотири функції дисциплінарної відповідальності: регулятивна, превентивна, каральна, відновлювальна і виховна. Регулятивна - спрямована на формування поведінки співробітника (працівника), на визначення кордону між правомірним і протиправним виконанням своїх трудових обов'язків. Превентивна - попередження порушення трудової дисципліни як самою особою, яка піддається дисциплінарної відповідальності (приватна превенція), так і іншими співробітниками (працівниками) (наприклад, за рахунок створення враження про невідворотність настання відповідальності як результату певних дій). Каральна - припускає накладення на суб'єкта, який несе відповідальність, несприятливих для нього моральних і матеріальних наслідків. Відновлювальна і виховна - формуванням у особи переконання про неприпустимість вчинення дій, що тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність. 

1. Підстава  дисциплінарної відповідальності

     Підставою дисциплінарної відповідальності є  дисциплінарний проступок, склад якого  традиційно включає суб'єкт, суб'єктивну  сторону, об'єкт і об'єктивну сторону.

     Суб'єктом  дисциплінарного проступку завжди є особа, яка перебуває у трудових правовідносинах з власником або уповноваженим ним органом. Деліктоздатність — тобто здатність особисто нести відповідальність за порушення трудових обов'язків є складовою частиною праводієздатності особи. Трудова праводієздатність за загальним правилом наступає з 16 років, в певних випадках — з 15 років, а учнів — з 14 років (ст. 188 КЗпП). Всі неповнолітні мають рівні права і обов'язки в трудових правовідносинах з повнолітніми. Це говорить про те, що до дисциплінарної відповідальності працівник може притягатися з моменту, коли він за віком досяг трудової праводієздатності й уклав трудовий договір з роботодавцем. У трудовому праві відповідальність має тільки особистий характер, на відміну від цивільного права, де майнову відповідальність за неповнолітніх до 15 років несуть батьки, опікуни, аз 15 до 18 років неповнолітні самі несуть майнову відповідальність за шкоду, яку вони заподіяли, проте якщо вони не мають заробітку чи майна, до відповідальності залучаються їхні представники.

     За  законодавством розрізняється загальний і спеціальний суб'єкт дисциплінарної відповідальності. Загальним суб'єктом є будь-який працівник, на якого поширюються загальні норми про дисципліну: правила внутрішнього трудового розпорядку, КЗпП.

     Суб'єктивну  сторону дисциплінарного проступку характеризує вина, тобто певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вона виступає в двох формах: умислу і необережності. Умисна вина передбачає, що особа усвідомлювала протиправність свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання. Для дисциплінарного правопорушення найбільш характерною є вина у формі необережності. Необережність як форма вини передбачає, що особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки, передбачала її шкідливі наслідки, проте легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала, хоча повинна була їх передбачити. В усіх випадках наявності вини спільним і обов'язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння, якщо ж немає усвідомлення — немає і вини. Слід звернути увагу на те, що працівник не може бути визнаний винним, якщо він ненадежно виконує свою роботу внаслідок недостатньої кваліфікації або відсутності відповідних умов для її виконання, інакше кажучи, коли він об'єктивно не міг належно виконати роботу або коли власник не створив для цього належні умови. Не можна притягати працівника до відповідальності за невиконання завідомо незаконного розпорядження адміністрації, а також за відмову виконувати роботу, не передбачену трудовим договором.

     Об'єктивна  сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою правопорушника. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права:

КЗпП, правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації. Потрібно звернути увагу на те, що дисциплінарним проступком визнається невиконання саме трудових обов'язків. За загальним правилом невиконання громадських доручень, моральних, етичних правил поведінки, не пов'язаних з виконанням трудової функції, не може тягти застосування юридичної відповідальності. Згідно з законодавством порушення трудової дисципліни вважається таким за умови, що воно сталося в робочий час. Але в окремих випадках, коли таке порушення негативно впливає на виробничий цикл, заважає виконанню трудового завдання, судова практика розцінює його як дисциплінарний проступок. Для працівників, які працюють у режимі ненормованого робочого часу, весь час перебування на робочому місці та на території підприємства вважається робочим часом.

     Отже, підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні або в неналежному виконанні працівником покладених на нього трудових чи службових обов'язків (ст. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій). 

2. Види  дисциплінарної відповідальності

     Виділяють два види дисциплінарної відповідальності:

     1) загальну (санкції такої відповідальності застосовуються до всіх без винятку працівників);

     2) спеціальну (застосовується на підставі окремих нормативно-правових актів: статутів, положень, законів і поширюється лише на визначене коло працівників).

     Застосування  загальної дисциплінарної відповідальності не потребує доказування додаткових або спеціальних юридично значимих обставин. У зв’язку з чим вона і зізнається загальною дисциплінарною відповідальністю.

     Спеціальна  дисциплінарна відповідальність застосовується тільки в тих випадках, коли не може бути застосована загальна дисциплінарна  відповідальність. Дисциплінарна відповідальність вводиться спеціальним законодавством, зокрема статутами і положеннями  про дисципліну працівників. Застосування дисциплінарної відповідальності завжди пов’язане з доведення додаткових, тобто спеціальних, юридично значимих обставин. Можна виділити кілька видів  юридично значимих обставин, які підлягають доказуванню при застосуванні спеціальної  дисциплінарної відповідальності.

     Першим  видом спеціальних юридично значущих обставин, що підлягають доказуванню  при застосуванні спеціальної дисциплінарної відповідальності, є віднесення працівника до спеціальних суб’єктів, які залучаються до дисциплінарної відповідальності за особливими правилами. Наприклад, прокурори, судді притягаються до дисциплінарної відповідальності за особливими правилами. При цьому загальні норми про дисциплінарну відповідальність застосовні до них в частині, що не суперечить спеціальному законодавству про притягнення до відповідальності даного виду.

     По-друге, як вид спеціальних юридично значущих обставин, що підлягають доказуванню  при застосуванні спеціальної дисциплінарної відповідальності, можна виділити виконання  працівником особливих трудових обов’язків, безпосередньо пов’язаних з життям і здоров’ям людей. До числа таких обов’язків слід віднести виконання робіт, безпосередньо пов’язаних з рухом залізничного транспорту.

     По-третє, обставиною, доведеність якого дозволяє зробити висновок про застосування спеціальної дисциплінарної відповідальності, є наявність особливого кола осіб або органів, наділених правом притягнення  до дисциплінарної відповідальності. Наприклад, притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів здійснюють кваліфікаційні колегії за поданням голови відповідного суду.

     По-четверте, особливим видом обставин, доведенння яких дозволяє зробити висновок про застосування спеціальної дисциплінарної відповідальності, є наявність додаткових, тобто спеціальних, дисциплінарних стягнень, що застосовуються до працівників. Наприклад, спеціальним дисциплінарним стягненням є позбавлення машиніста права на керування локомотивом на строк від трьох місяців до одного року з перекладом з його згоди на іншу роботу, звільнення від займаної посади, пов’язаної з експлуатаційною роботою залізниць, з наданням за згодою працівника в порядку переведення іншого роботи.

     По-п’яте, обставинами, доведенння яких дозволяє зробити висновок про застосування спеціальної дисциплінарної відповідальності, слід визнати наявність додаткових можливостей для оскарження дисциплінарних стягнень. Зокрема, крім судового може існувати позасудовий порядок оскарження дисциплінарних стягнень, наприклад, у вищий орган або вищій посадовій особі. Працівники державних організацій можуть оскаржити дисциплінарне стягнення вищій посадовій особі. 

     2. Дисциплінарні стягнення