Кафедра охорони праці та навколишнього середовища

Міністерство освіти і  науки , молоді та спорту України

Київський національний університет  будівництва та архітектури

 

 

 

Кафедра охорони праці  та навколишнього середовища

Індивідуальна робота

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                           Виконала:

                                                                                                                                               Ст.гр. ТКД-61(з.ф.н.)

                                                                                                                                         Бондаренко  К.В.

                                                                                                                              Перевірив:

                                                                                                                                 Кравчук В.Т.

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

План

Вступ

1. 1.5 Порядок відшкодування  власником підприємства шкоди  працівникам у випадку пошкодження їх здоров`я, моральної шкоди, перегляду розміру відшкодування збитків (СТ 11-13 Правила відшкодування власником підприємства збитків).

2. 3.5 норми бракування канатів  вантажопідйомних машин, основних  елементів рейкової колії, знімальних вантажопідйомних пристроїв.

3. 6.3 розробіть класифікатор основних  видів порушень, що допускаються  робітникам (двох-трьох основних  професій) на ділянці загально  будівельного управління.

4. 12.4 Заходи першої долікарської  допомоги при травмах голови.

5. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Охорóна прáці (рос. охрана труда; англ. labour protection; нім. Arbeitsschutz m) — це:

• система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності;
• діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
• дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто працює в будівництві.

Законодавство про працю  містить норми і вимоги з техніки  безпеки і виробничої санітарії, норми, що регулюють робочий час  і час відпочинку, звільнення та переведення на іншу роботу, норми праці щодо жінок, молоді, гігієнічні норми і правила тощо.

Загальний нагляд за додержанням  норм охорони праці покладено  на прокуратуру, спеціальний — на професійні спілки. Контроль за безпекою праці здійснюють також державні й відомчі спеціалізовані інспекції (Держгірнтехнагляд, Енергонагляд тощо). Див. охорона і безпека праці в гірничій промисловості України.

Охорона праці – це система правил і заходів, які забезпечують безпечну роботу на даному виробництві. При роботі на металорізальному верстаті необхідно передбачити ряд вимог, які б дозволили працюючому виконувати поставлене перед ним завдання в умовах, які передбаченні конструкторськими документами.

Основними заходами, які  зменшують або попереджають травматизм при роботі на дільниці є автоматизація або механізація технологічного процесу.

Крім цього на верстатах встановлюють захисні кожухи на вузлах, які передбачають обертові моменти. Всі захисні кожухи з внутрішньої сторони фарбуються в жовтий колір (сигнальний), а з зовнішньої сторони наноситься знак безпеки по ГОСТ 12.4.025-86 (рівносторонній трикутник жовтого кольору з вершиною доверху в чорній рамці і знаком оклику посередині). Під знаком встановлена таблиця з написом «При ввімкненому верстаті не відкривати».

 

 

 

 

 

 

1. 1.5 Порядок відшкодування власником підприємства шкоди працівникам у випадку пошкодження їх здоров`я, моральної шкоди, перегляду розміру відшкодування збитків (СТ 11-13 Правила відшкодування власником підприємства збитків).

Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. У повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.  
Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності.  
У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю, крім того не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.  
Якщо нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів з охорони праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшений у порядку, який визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більше ніж на п'ятдесят відсотків. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією з розслідування нещасного випадку.  
Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної та соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, який видається у встановленому порядку; надає інвалідам праці, включаючи не працюючих на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості - за рахунок підприємства.  
За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) і середня заробітна плата на весь період відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи, власник зобов'язаний забезпечити відповідно до медичних рекомендацій його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.  
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.  
 
Відшкодування моральної шкоди.  
Моральна шкода - це шкода, заподіяна працівникові поведінкою іншої особи або осіб, яке можна характеризувати як неетичну, таке, що суперечить системі поглядів і уявлень, які регулюють поведінку людей у суспільстві.  
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  
Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інші негативні наслідки морального характеру.  
Відшкодування моральної шкоди можливий без втрати потерпілим працездатності.  
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуального), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.  
Доказами вини власника або уповноваженого ним органу можуть бути:  
-Акт про нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання;  
-Висновок посадових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці і дотриманням законодавства про працю або профспілкового органу щодо причин пошкодження здоров'я;  
-Медичний висновок про професійне захворювання;  
-Вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання або попереднього слідства;  
-Рішення про притягнення винних осіб до адміністративної або дисциплінарної відповідальності;  
-Рішення органів соціального страхування про відшкодування власником витрат на допомогу працівнику в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я;  
-Показання свідків та інші докази.  
 
Моральні збитки відшкодовуються за заявою потерпілого, яке подається власнику або уповноваженому ним органу в тримісячний строк від дня отримання моральної травми, а в разі нещасного випадку або професійного захворювання, які супроводжувалося моральною шкодою, - у тримісячний термін від дня одужання.  
У разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації потерпілий подає заяву правонаступникові, а при його відсутності - органу державного соціального страхування.  
У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди крім інших вимог, може бути вказаний, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями або бездіяльністю заподіяно шкоду позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.  
До заяви потерпілого додається висновок медико - соціальної експертної комісії (МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності та відповідні рішення про відшкодування моральної шкоди. Для поводження з такими вимогами встановлено тримісячний термін. Власник зобов'язаний розглянути заяву і прийняти відповідні рішення протягом 10 днів з дня його надходження з усіма необхідними і додатковими документами.  
У разі недосягнення згоди щодо наявності небезпечної ситуації і виникнення конфлікту рішення приймається відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки (обкому, центрального галузевого комітету, регіонального профоб'єднання, національного профспілкового об'єднання).  
При наявності виробничої ситуації, яка загрожує життю або здоров'ю працівника, а також у випадку порушень вимог Закону України "Про охорону праці", інших нормативних актів, умов колективного договору з питань охорони праці працівник має право вимагати розірвання трудового договору. Власник зобов'язаний задовольнити прохання працівника і звільнити його в строк, вказаний працівником.  
Працівник у даному випадку має право на отримання вихідної допомоги, розмір якої визначається в колективному договорі, але не може бути менше його тримісячного середнього заробітку.  
При переведенні працівника за його згодою на іншу постійну нижчеоплачувану роботу за ним зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення.  
Якщо працівник вимагає тимчасового переведення на більш легку нижчеоплачувану роботу в результаті отриманої травми або іншого ушкодження здоров'я, власник зобов'язаний надати працівнику за його згодою рекомендовану ЛКК роботу і зберегти за ним середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК або до встановлення МСЕК стійкої повної (часткової) втрати працездатності.  
Якщо у встановлений ЛКК термін власник не запропонував потерпілому рекомендованої роботи, йому виплачується середньомісячний заробіток.  
Право зупиняти експлуатацію підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування належить органам державного нагляду за охороною праці та фахівцям служби охорони праці підприємств.  
У цьому випадку за працівником зберігається місце роботи і відповідно ст.113 КЗпП України оплачується час простою із розрахунку середнього заробітку.  
Розмір відшкодування моральної шкоди визначається за домовленістю сторін (власника, профспілкового органу потерпілого або уповноваженої ним особи).  
При недосягненні згоди сторін розмір відшкодування визначається органом, який розглядає заяву потерпілого (Комісія з трудових спорів, суд). При цьому враховуються:  
-Якщо моральну шкоду є наслідком нещасного випадку на виробництві - акт за встановленою формою;  
-Необхідність для працівника змінити професію (спеціальність);  
-Необхідність перейти на більш легку, але нижчеоплачувану роботу;  
-Ступінь втрати працездатності - з виведення МСЕК.  
-Висновок медичної органу про наслідки фізичного або психічного впливу на потерпілого;  
 
Моральна шкода компенсується шляхом виплати одноразової грошової допомоги або в іншій матеріальній формі. При цьому власник забезпечує професійну реабілітацію потерпілого відповідно висновку ЛКК або МСЕК, якщо внаслідок моральної шкоди він не може виконувати попередню роботу (п. 7 Правил відшкодування шкоди...).  
Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.  
Сума відшкодування моральної шкоди виплачується в повному розмірі.  
Одноразова грошова виплата на відшкодування моральної шкоди проводиться власником або уповноваженим ним органом у місячний термін з дня прийняття відповідного рішення або в терміни, передбачені колективним договором.  
Суми відшкодування моральної шкоди та одноразової допомоги потерпілому не підлягають оподаткуванню.  
Обов'язкові відрахування з них виробляються в тому ж порядку, який встановлений для відрахувань із заробітної плати.

 

2. 3.5 норми бракування канатів вантажопідйомних машин, основних елементів рейкової колії, знімальних вантажопідйомних пристроїв.

Норми бракування канатів  вантажопідйомних машин, основних елементів             рейкової колії, знімальних вантажопідйомних пристроїв

1. Сталеві канати, що застосовуються  в якості вантажних, стрілових,  вантових, несучих, тягових і стропів  повинні бути забезпечені документом  виробника канатів про їх якість  або документом спеціалізованої  організації про їх випробування  відповідно до ГОСТ 3241, ГОСТ 10505, ГОСТ 16853, ГОСТ 18899 .

Тип канатів має вибиратися відповідно до НД.

Застосування канатів, виготовлених відповідно до вимог міжнародних  стандартів та національних стандартів інших держав, допускається за умови  наявності погодження Держнаглядохоронпраці.

2. Кріплення та розташування  канатів на вантажопідіймальному  крані чи машині мають унеможливлювати  спадання їх з барабанів або  блоків і перетирання внаслідок  зіткнення з елементами конструкцій  або один з одим.

3. Петля на кінці каната  для його закріплення на вантажопідіймальному  крані чи машині має бути  виконана:

а) із застосуванням коуша  з заплітанням вільного кінця  каната або з установкою затискачів;

б) із застосуванням сталевої кованої, штампованої, литої втулки із закріпленням клином;

в) шляхом заливання легкоплавким сплавом;

г) іншим способом відповідно до вимог чинних НД.

Застосування зварних  втулок не допускається (крім кріплення  нерухомого кінця каната із застосуванням  втулки, привареної до металоконструкції  вантажопідіймального крана чи машини, відповідно до НД).

Кінці канатів стропів  закладаються запресовуванням в  алюмінієвих або сталевих втулках  або заплітанням.

4. Корпуси, втулки і  клини не повинні мати гострих  кромок, про які може перетиратися  канат. Клинова втулка та клин  повинні мати маркування, що відповідає  діаметру каната.

5. Кількість проколів  каната кожним повним пасмом  під час заплітання має відповідати  зазначеним у таблиці 1. Останній  прокол кожним пасмом повинен  проводитися половинною кількістю  її дротів (половинним перерізом  пасма). Допускається останній прокол  робити половинною кількістю пасом каната.

Місця заплітання з виступаючими кінцями дротів пасм на 10 ... 30 мм в  обидва боки залежно від діаметра каната мають бути обмотані дротом, кінці якої закладаються способом, що виключає їх розмотування. Допускається використовувати замість дроту  захисні оболонки іншого виду.

6. Кількість затискачів  визначається при розробці документації, але має бути не менше трьох.  Крок розташування затискачів  і довжина вільного кінця каната за                        останнім затиском повинна бути не менше шести діаметрів каната.

Скоби затискача встановлюються на вільному кінці каната. Установлення затискачів гарячим (ковальським) способом не допускається. Зусилля (момент) затягування гайок затискачів має відповідати зазначеному в керівництві з експлуатації.

7. Кріплення каната до  барабана проводиться способом, що допускає можливість заміни  каната. У разі застосування притискних  планок кількість їх визначається  розрахунком, але має бути не  менше двох.

Довжина вільного кінця каната від притискної планки на барабані повинна бути не менше двох діаметрів  каната. Вигинати вільний кінець каната під притискною планкою або на відстані менше трьох діаметрів  каната від планки не допускається.

8. Канати вантажопідіймальних  кранів і машин, що транспортують  розплавлений або розпечений  метал і рідкий шлак, повинні  бути захищені від безпосереднього  впливу променистого тепла та  бризок металу встановленням  відповідних огорож.

9. Вибір сталевих канатів,  що застосовуються як вантажні, стрілові, вантові, несучі і тягові, проводиться відповідно до вимог  цих Правил і чинних НД.

Сталеві канати перевіряються розрахунком за формулою:

Fo Zр * S,

де К - розривне зусилля каната в цілому (Н), прийняте за документами виробника про якість каната або документами про їх випробування, а при розробці - за даними стандарту;

Zp - мінімальний коефіцієнт використання  каната (мінімальний коефіцієнт  запасу міцності каната), який  визначається за таблицями 2 та 3;

S - найбільший розрахунковий натяг  вітки каната (Н), зазначене в паспорті  вантажопідіймального крана чи  машини.

Якщо в стандарті або в  документі виробника про якість каната або документі про їх випробування наведено сумарне розривне зусилля  дротів каната, величина К може бути визначена шляхом множення сумарного розривного зусилля дротів на коефіцієнт 0,83.

При роботі в небезпечних умовах (транспортування розплавленого  металу, шлаку, отруйних і вибухових  речовин) не допускається використовувати групу класифікації нижче М5. При розрахунку канатів, призначених для підйому людей, Zp слід приймати як для групи класифікації М8.

Таблиця - Мінімальні коефіцієнти використання канатів Zp

Група классификації механізму	Рухомі канати	Нерухомі канати
за ГОСТ 25835	за ИСО 4301/1	Zp
1М 1М 1М 2М 3М 4М 5М 6М	М1 М2 М3 М4 М5 М6 М7 М8	3,15 3,35 3,55 4,00 4,50 5,60 7,10 9,00	2,5 2,5 3,0 3,5 4,0 4,5 5,0 5,0

 

Таблиця - Мінімальні коефіцієнти Zp використання канатів для стрілових самохідних кранів

Група класифікації крану  за ГОСТ 27553 (ИСО 4301/2)*	Рухомі канати	Нерухомі канати
	Підйом вантажу	Підйом, опускання стріли	За зміни довжини стріли	При монтажу	При експлуатації	При монтажу
	Група класифікації механізму	Zp	Група класифікації механізму	Zp	Група класифікації механизму	Zp	Zp	Zp	Zp
А1 А3 А4	М3 М4 М5	3,55 4,00 4,50	М2 М3 М3	3,35 3,55 3,55	М1 М2 М1**	3,15 3,35 3,15	3,05	3,0	2,73

 

 

 

3. 6.3 розробіть класифікатор основних видів порушень, що допускаються робітникам (двох-трьох основних професій) на ділянці загально будівельного управління.

Класифікатор порушень вимог  безпеки праці бетонярами, мулярам, стропальниками на ділянці загально будівельного управління.

Індекс порушень	Зміст	Оцінка в балах
1.	Робота без посвідчення	5
2.	Невикористання виданих  засобів індивідуального захисту	5
3.	Невикористання виданого спецодягу і спецвзуття	5
4.	Невикористання вимог  наряду-допуску	10
5.	Невикористання наявних  інвентарних засобів риштування, вантажозахоплювальних пристроїв, тари, засобів колективного захисту, огороджень небезпечних зон, оснащення.	5
6.	Засмічуваність робочого місця, застосування несправних: ручних інструментів, засобів індивідуального захисту, огороджень небезпечних зон, оснащення.	10
7.	Порушення вимог інструкції з охорони праці, застосування небезпечних  прийомів робт.	5
8.	Порушення правил трудового  розпорядку (нетверезий стан, невиконання  вказівок майстра, виконання недорученої  роботи, самовільні відлучення.	10