2. Надзвичайні
ситуації техногенного характеру
П'ять тисячоліть тому,
коли з'явились перші міські
поселення, поча ла формуватися
і техносфера — сфера, яка
містить штучні технічні спо
руди на Землі. Звичайно, тоді
це були тільки елементи техносфери
Справжня техносфера з'явилась
в епоху промислової революції,
коли пара та електрика дозволили
багаторазово розширити технічні
можливості людини, давши їй змогу
а) швидко пересуватися по земній
поверхні і створювати світове
господарство, б) заглибитись у
земну кору та океани, в) піднятися
в атмосферу, г) створити багато
нових речовин. Виникли процеси,
не властиві біосфері:
- дотримання металів
та інших елементів,
- виробництво енергії
на атомних електростанціях,
- синтез невідомих досі
органічних речових.
Потужним техногенним
процесом є спалювання викопного
палива.
У зв'язку з використанням
все більших енергетичних потужностей
люди змушені концентрувати енергію
на невеликих ділянках, причому
найчастіше в межах міст та
інших населених пунктів. Йде
просторова концентрація синтетичних
хімічних сполук (їх кількість
досягла 400 тисяч), більша частина
котрих отруйна. Внаслідок цього
різко зросло забруднення навколишнього
середовища, нищення лісів, опустелювання,
все більше людей гине внаслідок
аварій на виробництві і транспорті.
Аварії, спричинені порушенням
експлуатації технічних об'єктів,
за своїми масштабами почали
набувати катастрофічного характеру
вже в 20-30-х роках XX ст. Вплив
цих аварій деколи переходить
кордони держав і охоплює цілі
регіони. Несприятлива екологічна
обстановка, викликана цими аваріями,
може зберігатися від декількох
днів до багатьох років. Ліквідація
наслідків таких аварій потребує
великих коштів та залучення
багатьох спеціалістів.
А Аварія — це
небезпечна подія техногенного
характеру, що створює на об'єкті,
території або акваторії загрозу
для життя і здоров 'я людей
і призводить до руйнування будівель,
споруд, обладнання і транспортних засобів,
порушення виробничого процесу чи завдає
шкоди довкіллю.
Згідно з розмірами
та заподіяною шкодою розрізняють
легкі, середні, важкі та особливо
важкі аварії. Особливо важкі
аварії призводять до великих
руйнувань та супроводжуються
великими жертвами.
Аналіз наслідків аварій,
характеру їх впливу на навколишнє
середовище зумовив розподіл
їх за видами:
- аварії з витоком
сильнодіючих отруйних речовин
(аміаку, хлору, сірчаної та азотної
кислот, чадного газу, сірчаного
газу та інших речовин);
- аварії з викидом
радіоактивних речовин в навколишнє
середовище;
- пожежі та вибухи;
- аварії на транспорті
та ін.
Особливо важкі аварії
можуть призвести до катастроф.
Катастрофа — це
великомасштабна аварія, яка призводить
до важких наслідків для людини,
тваринного й рослинного світу,
змінюючи умови середовища існування.
Глобальні катастрофи
охоплюють цілі континенти, і
їх розвиток ставить під загрозу
існування усієї біосфери.
3. Надзвичайні
ситуації екологічного, природного
і біологічного характеру і
безпека
Величезна кількість
отруйних речовин, що накопичуються
навколо міст, промислових центрів
і перенасичених хімічними добривами
й пестицидами сільськогосподарських
угідь, виноситься поверхневими
та ґрунтовими водами в річки,
а звідти — в моря й океани.
До них додаються забруднювачі,
що переносяться вітром, нафтопродукти
від аварій танкерів та від
роботи нафтопромислів, побутові
стоки міст і селищ, розташованих
на узбережжях.
Підприємства хімічної
промисловості, а також ті, що
виробляють добрива, щороку скидають
у річки й водойми України
близько 50 млн. т агресивних
речовин, у яких містяться,
зокрема, фенол, фтор, пестициди,
формальдегід.
Почала різко знижуватися
біопродуктивність колись найбільших
рибних районів, зменшився промисел,
настали тяжкі часи для риболовецького
флоту. Нещодавно в Мексиканській
затоці біля гирла річки Міссісіпі,
яка виносить великий об'єм
дуже забруднених вод, утворилася
величезна «мертва зона» (площею
понад 4 тис. км2). Дедалі частіше
такі зони утворюються в гирлах
Дунаю, Дніпра, Дністра, Південного
Бугу. Вже багато років «цвітуть»
наші Дніпровські водосховища,
в яких триває накопичення
забруднювачів, а біомаса стає
дедалі меншою, життєстійкість і
продуктивність водяних організмів
знижуються.
Останнім часом багато
проблем у людства виникло
також у зв'язку з безжалісною
експлуатацією земельних угідь.
У всьому світі швидкими темпами
відбуваються деградація й ерозія
ґрунтів. Як відомо, для утворення
шару родючого ґрунту потрібні
тисячі, навіть мільйони (залежно
від клімату й складу материнської
породи) років. А сучасна людина
здатна зруйнувати ґрунт за 1—2
роки. Підраховано: щорічно з оброблюваних
земель виноситься понад 25 млрд.
т корисних речовин. За оцінкою
Міжнародного Ґрунтового центру
(Нідерланди), в результаті діяльності
людини вже деградувало більш
як 15 % усієї площі світової суші,
причому близько 6 % земель знищено
водною ерозією, 28 % — вітровою, 12
% — засолено через неправильне зрошення,
близько 5 % виведено з обороту внаслідок
перехімізації та фізичної деструкції
(витоптування худобою, розробка кар'єрів,
екстенсивне переорювання та ін.). Таким
чином людина сама себе позбавила багатьох
мільйонів гектарів землі-годувальниці.
Щороку землі України
втрачають 24 млн. т гумусу (перегною),
що визначає родючість ґрунтів.
Через те що ґрунти
стали неродючими, активізувалося
спустелювання й триває вирубування
лісів, лише в 21 державі Африки
в 1984—1985 рр. потерпіло близько
30 млн. чоловік, 10 млн. людей змушені
були змінити місце свого проживання,
ставши «екологічними» біженцями.
Величезну тривогу
в світі викликає перезабруднення
атмосфери шкідливими газами, що
призводить до збільшення площ
озонових «дір» та активізації
розвитку парникового ефекту
на планеті. Перше явище спричинило
зниження захисної дії озонового
шару від сонячного ультрафіолетового
випромінювання й, як наслідок,
— масові захворювання людей
(рак шкіри, опіки, втрата зору)
і тварин — дельфінів, китів,
які проживають під озоновими
«дірами» (Австралія, Південна Аргентина,
Ірландія, Скандинавія). Парниковий
ефект призводить до потепління
клімату, танення льодовиків, значного
глобального підвищення рівня
Світового океану, до змін режиму
утворення циклонів і буревіїв,
порушення функціонування, навіть
деградації екосистем окремих
районів суші.
Вирубування лісів
у Бразилії, США, Південній Азії,
Альпах, Карпатах призвело до
почастішання повеней, у тому
числі катастрофічних, на річках
цих регіонів, а отже, й до значного
збільшення економічних втрат.
Якщо раніше сильні повені
й селі траплялися один раз
на 50—80 років, то тепер — через
кожні 4—6 років, а паводки
— практично після кожного
сильного дощу (в гірських районах
з голими схилами).
Щогодини на нашій
планеті:
– 6—8 га продуктивної
землі стає пустелею;
– 2 тис. дітей помирають
із голоду;
– 55 чоловік гинуть
від отруєння пестицидами та
іншими хімічними речовинами;
– 1 тис. людей помирає
від отруєння водою;
– 2 тис. т кислотних
дощів випадає у Північній
півкулі.
Щохвилини:
– знищується понад
20 га тропічних лісів;
– використовується
близько 159 л нафти;
– знищується 50 т родючих
ґрунтів;
– викидається в
атмосферу понад 12 тис. т вуглекислого
газу.
Ставлячись так до
природи і її багатств, люди
начебто забули, що для підтримання
існування життя на Землі іншого
джерела, крім біосфери та її
ресурсів, немає. А за сучасних
енергоозброєності й передових
технологій швидкість використання
ресурсів набагато перевищує
можливості їх відтворення. Такий
спосіб життя сьогодні стає
згубним для людства. Вихід
із критичної ситуації, що склалася,
може бути знайдений лише за
умови екологічно грамотного
господарювання, розумних взаємин
з Природою, реалізації в глобальному
масштабі стратегії розумного
самообмеження, ресурсозбереження,
впровадження нових технологій
природокористування, які не суперечать
законам функціонування й розпитку
біосфери.
Людству залишається
одне: почавши з підвищення рівня
освіченості народів, їхньої загальної
культури, формування в них екологічної
свідомості, із забезпечення технологічної
дисципліни на виробництві, підвищення
екологічної ефективності науки,
поступово, але якомога швидше,
створити нову спільноту —
високоінформаційну, з могутнім
колективним інтелектом, здатну
організувати свій збалансований
розвиток у злагоді з природою.
У наш час людина
здатна полетіти на Місяць, ми
багато знаємо про інші планети,
але сили природи нашої власної
планети все ще нами не підкорені.
В наш цивілізований, технічно
розвинений час людство залишається
залежним від природних явищ,
які досить часто мають катастрофічний
характер. Виверження вулканів, землетруси,
посухи, селеві потоки, снігові лавини,
повені спричиняють загибель багатьох
тисяч людей, завдають величезних матеріальних
збитків.
Найбільші збитки з
усіх стихійних лих спричиняють
повені (40%), на другому місці —
тропічні циклони (20%), на третьому
і четвертому місцях (по 15%) — ™
землетруси та посухи.
Стихійні лиха —
це природні явища, які мають
надзвичайний характер та призводять
до порушення нормальної діяльності
населення, загибелі людей, руйнування
і нищення матеріальних цінностей.
За місцем локалізації
стихійні лиха поділяють на:
- літосферні (виверження
вулканів, землетруси, зсуви, селі);
- гідросферні (повені, снігові
лавини, шторми);
- атмосферні (урагани, зливи,
ожеледі, блискавки).
Іноді в учбовій
літературі використовується поділ
стихійних лих на: тектонічні, топологічні
та метеорологічні.
Одним з видів небезпеки
є біологічні речовини, до яких
відносять макроорганізми (рослини
та тварини) і патогенні мікроорганізми,
збудники інфекційних захворювань
(бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети,
найпростіші).
Отруйні рослини. Близько
700 видів рослин можуть викликати
важкі чи смертельні отруєння
людей. Токсичною речовиною отруйних
рослин є різні сполуки, які
належать переважно до алкалоїдів,
глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів
тощо.
За ступенем токсичності
рослини поділяють на:
- отруйні (біла акація,
бузина, конвалія, плющ тощо) ;
- дуже отруйні (наперстянка,
олеандр тощо);
- смертельно отруйні
(білена чорна, беладона, дурман
звичайний).
Отруйні тварини. Серед
тваринних організмів отруйні
форми трапляються частіше, ніж
в рослинних організмах. Отрути,
що виробляються тими чи іншими
організмами, є хімічними чинниками,
які беруть участь у міжвидових
взаємодіях. Приклади використання хімічних
речовин для нападу або захисту можна
знайти на всіх сходинках еволюційного
розвитку.
Патогенні організми.
Особливостями дії мікроорганізмів
є:
- висока ефективність
зараження людей;
- здатність викликати
захворювання внаслідок контакту
здорово людини із хворою або
з певними зараженими предметами;
- наявність певного інкубаційного
періоду, тобто з моменту заражен-"
до прояву повного захворювання
(від декількох годин до десятків
днів);
- певні труднощі з
визначенням окремих видів збудників;
- здатність проникати
в негерметизовані приміщення, інженерні
споруди і заражати в них
людей.
Основними інфекційними
захворюваннями в наш час вважають:
- чуму;
- сибірку;
- сап;
- холеру;
- лихоманку;
- віспу;
- ботулізм;
- грип тощо.
Проникаючи у внутрішні
органи людини, збудники інфекцінних
захворювань можуть викликати
різні розлади, як клінічного,
так і анатомічного характеру.
Деякі із збудників захворювань
можуть спричиняти інфекційні
хвороби через харчі (вода, молоко,
продукти), вживаючи які, людина
хворіє. Поширенню багатьох інфекцій
сприяють ко махи, а також недотримання
правил особистої гігієни.
Біологічна зброя.
Цей дуже небезпечний вид зброї
призначений для масового ураження
живих організмів (людей, тварин,
рослин), а також для пошкодження
військових об'єктів. Основу такого
виду зброї становлять патогенні
організми (бактерії, віруси, грибки,
рикетсії) та токсини, що виробляють
бактерії.
Біологічна (або бактеріологічна)
зброя — це спеціальний вид
зброї, зарядженої біологічними
засобами.
Особливих методів
захисту від негативної дії
отруйних рослин і тварин не
існує. Лише необхідно досконало
знати їх, знати симптоми їхньої
дії, вміти вирізняти їх серед
інших і якомога рідше з
ними «зустрічатися».