Охрана труда

1.1 Предмет, мета курсу „Основи охорони праці”

„Основи охорони праці” - нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування основ теоретичних і практичних знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, основ фізіології і психології праці; гігієни праці і виробничої санітарії, безпеки праці та пожежної безпеки. Вивчення курсу „Основи охорони праці” допомагає студентам оволодіти системою знань у сфері формування сучасної моделі управління умовами, охороною, безпекою праці на національному, регіональному і виробничому рівнях, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров’я працівників по відношенню до результатів діяльності, використання економічних методів управління. Дисципліна „Основи охорони праці” комплексна і містить у собі чотири основних розділи:

1. Правові та організаційні питання охорони праці;

2. Основи фізіології, психології, гігієни праці та виробничої санітарії;

3. Основи техніки безпеки;

4. Основи пожежної безпеки.

Головні завдання курсу:

- Озброєння студентів знаннями з охорони праці та застосування їх на рівні підприємства, організації;

- Розвиток у студентів навичок науково - дослідницької діяльності.

Поняття охорони праці  можна розглядати в широкому і вузькому змісті. У широкому понятті охорона праці є одним з найважливіших елементів трудових відносин між працівником і роботодавцем. Вона полягає в обов’язку роботодавця забезпечити на робочому місці працівника умови праці, що відповідають нормативам, надати необхідні засоби колективного і індивідуального захисту.У вузькому понятті під охороною праці розуміється створення і розвиток нормативної бази правового регулювання трудових відносин, а також застосування норм і правил охорони праці, у тому числі які можуть викликати відповідальність за їхнє порушення.Охорона праці є однією з найбільш гострих проблем сучасного суспільства, яка має глобальний характер. Це обумовлено у першу чергу тим, що у ХХ столітті різко зросли масштаби промислового виробництва, пов’язані з появою нових технологій і відповідних видів діяльності. У результаті значно зросла кількість небезпечних виробничих об’єктів. Великі промислові аварії на таких об’єктах не тільки призводять до їхнього руйнування, припиненню виробничої діяльності і загибелі працівників, але і величезні території стають непридатними або мало придатними для проживання (Чорнобильська катастрофа та ін.). У силу цього питання безпеки праці та його охорони набули міжнародний характер і знаходяться під постійним контролем МОП.

Предмет охорони праці - це система збереження життя і здоров’я працівників у процесі трудової діяльності, яка включає в себе правові, соціально - економічні, організаційно - технічні, санітарно - гігієнічні, лікувально - профілактичні, реабілітаційні та ін. заходи та засоби.Ціль цих засобів і заходів - створення умов праці, що відповідають вимогам збереження життя і здоров’я працівників у процесі трудової діяльності. Здорові і безпечні умови праці в значній мірі забезпечуються технічним прогресом, удосконаленням техніки і технології виробництва.

Основними напрямками державної політики в області охорони праці є:

• забезпечення пріоритету збереження життя і здоров’я працівників;

• пожежна і вибухова безпека;

• виробнича санітарія - це система організаційно - технічних заходів і засобів, що запобігають або зменшують вплив на людину небезпечних факторів. Сюди відносяться: гігієна праці; системи життєзабезпечення; заходи щодо боротьби із шумом, вібрацією, випромінюванням, шкідливими речовинами і т.п.

• техніка безпеки - це система організаційно - технічних заходів і засобів, спрямованих на запобігання на працюючих небезпечних факторів.

Поняття охорони праці  можна розглядати в широкому і  вузькому змісті.

У широкому понятті охорона праці є одним з найважливіших елементів трудових відносин між працівником і роботодавцем. Вона полягає в обов’язку роботодавця забезпечити на робочому місці працівника умови праці, що відповідають нормативам, надати необхідні засоби колективного і індивідуального захисту.

У вузькому понятті під охороною праці розуміється створення і розвиток нормативної бази правового регулювання трудових відносин, а також застосування форм і правил охорони праці, у тому числі які можуть викликати відповідальність за їхнє порушення.

1.2. Зв’язок курсу з іншими дисциплінами

Курс охорони  праці пов’язаний з такими дисциплінами як екологія, економіка, право, технічна естетика, інженерна психологія, та ін.Охорона праці виявляє і вивчає можливі причини виробничих нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж і розробляє систему заходів і вимог з метою усунення цих причин і створення безпечних і сприятливих для людини умов праці. З питаннями охорони праці нерозривно пов’язане і вирішення питань охорони навколишнього середовища.Складність задач, що постають перед охороною праці, вимагає використання досягнень багатьох наукових дисциплін, прямо або побічно позв’язаних із задачами створення здорових і безпечних умов праці.Тому що головним об’єктом охорони праці є людина в процесі праці, а тому при розробці вимог гігієни праці використовуються результати досліджень ряду медичних, біологічних дисциплін і загально - освітніх дисциплін.Особливо тісний зв’язок існує між охороною праці, безпекою життєдіяльності, організацією праці, ергономікою, інженерною психологією, технічною естетикою та трудовим правом.Безпека життєдіяльності - це дисципліна, що вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивості, наслідки впливу на організм людини, способи та засоби захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.Метою наукової організації праці є розробка та впровадження в практику раціональної побудови трудового процесу, при якій забезпечується висока продуктивність праці, створюються умови для збереження здоров’я працівників, збільшується період їх трудової діяльності.Ергономіка досліджує, розробляє та дає рекомендації щодо конструювання, виготовлення та експлуатації технічних засобів, які забезпечують людині в процесі праці необхідні зручності, зберігають її сили, працездатність та здоров’я.Інженерна психологія вивчає взаємодію людини з новою технікою і встановлює функціональні можливості людини в трудових процесах  з метою створення таких умов праці, при яких зберігаються високі психофізіологічні можливості людини.У трудовому праві використовуються поняття охорони праці як системи правових норм, що передбачають у законодавстві, колективних і трудових договорах і угодах заходи і засоби по забезпеченню безпечних і здорових зусиль праці працівників і заходи для оздоровлення і поліпшення  цих умов.Всі вищезазначені дисципліни належать до комплексу наук, що вивчають людину в процесі праці. В цих дисциплінах єдина мета - сприяти підвищенню продуктивності праці, збереженню здоров’я, зменшенню впливу несприятливих факторів. В той же час всі вони  підходять до цієї мети з різних сторін і на різних рівнях.Тому охорону праці кожна наука вивчає у своєму аспекті - не тільки юридичні, але і технічні, економічні, медичні й ін. Лише таке поняття охорони праці здатне забезпечити безпечні умови праці працівників. Якщо хоча б один її компонент не забезпечується, порушується вся система охорони праці працівника. У цьому разі охорона праці потрібна скрізь, де трудиться людина. Але Закон „Про охорону праці” поширює це поняття більш обмежено - на працю в виробництві усіх форм власності, включаючи працю як працівників, так і адміністрації, членів виробничих кооперативів, студентів - практикантів, військовослужбовців, залучених до роботи на підприємствах, будівництвах, громадян, що відбувають виправні роботи на підприємствах.

1.3. Сучасний стан охорони праці в Україні

Стан охорони праці  в Україні залежить від стану  економіки в країні. Економічна криза 90-х років призвела не тільки до падіння ВВП, зменшення виробництва всіх товарів і обсягу послуг у 2-3 рази, погіршення добробуту населення і ін. негативних явищ, а також до недопустимих норм зносу основних фондів у всіх галузях, перевищенню строків їх використання, відставання у технічному рівню від світових стандартів.Ці негативні явища, а також практична відсутність державного фінансування на проблеми охорони праці та їх незадовільне матеріально-фінансове забезпечення на виробничому рівні призвели до фактичного занепаду системи охорони праці в Україні. По всіх основних показниках безпеки життєдіяльності наша країна з провідних позицій у минулому перемістилась на рівень слаборозвинених країн.Відомо, що в системі „засоби праці – предмети праці – людський фактор”, найбільш слабким ланцюгом є людина. Вона за психофізичними можливостями відстає від потреб техніки. Особливо це відставання характерне для сучасної України у всіх сферах економіки, науки, культури, освіти, соціальній інфраструктурі та ін.Все це призводить до негативних показників нашої країни у порівнянні з розвиненими країнами по травматизму, аваріям і техногенним катастрофам.Так, Міжнародне бюро встановило, що в світі на 100 тис. працюючих кожен рік припадає 6 чол. загиблих, а в Україні – 11 чол., або майже в 2 рази більше (і це з урахуванням слаборозвинених країн).

Рівень травматизму у Франції, яка по площі, кількості населення і ступеню промислового розвитку близька до України, в 10 разів нижчий за наш. На кожен 1млн. т. вугілля в Україні при видобутку гинуть 5 шахтарів, а в США – в 20-30 разів менше.Слід відзначити, що офіційна статистика відмічає як зменшення за останні роки кількості нещасних випадків (з 90 тис. до 47 тис. за рік), так і кількість смертельних травм на виробництві (з 3,25 тис. до 1,6 тис.). Але це не свідчить про поліпшення охорони праці, а лише про економічну кризу, зменшення обсягів виробництва чи зупинення діяльності багатьох підприємств.

На думку експертів МОП, незадовільний  стан з охорони праці в Україні  викликаний такими чинниками:

- незадовільна підготовка найманих працівників і роботодавців з питань охорони праці;

- відсутність належного контролю за станом безпеки праці на робочих місцях  і виконанням встановлених норм;

- недостатнім забезпеченням працівників засобами колективної та індивідуальної безпеки;

- повільним впровадженням прогресивних і безпечних технологічних процесів;

- зносом (до 80 відсотків) технологічного обладнання;

- недостатньою роллю держави в організації, фінансуванні і контролю за системою охорони праці.

В період переходу до ринкової економіки, зміною форм власності, суттєвим зменшенням державного сектору економіки, непродуманою політикою приватизації, яка супроводжувалась масовою тінізацією і порушенням законодавства, зубожінням більшості верств населення, ростом інфляції та ін. негативними явищами  увага до проблем охорони праці  значно зменшилася. Держава, по суті, залишила за собою дві функції – нагляд за станом охорони праці і фіскальні функції до порушників діючого законодавства.Все це не могло не призвести до тих показників травматизму, які є сьогодні в Україні у порівнянні з високорозвиненими країнами.Нові умови господарювання вимагають і нових, ефективніших форм та методів профілактичної роботи. Мається на увазі обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, яке нарешті закріплене законодавчо.

Задачі

- ввести такий механізм управління охороною праці, коли роботодавцям буде економічно не вигідно мати шкідливі і небезпечні умови виробництва;

- забезпечити надійне фінансування витрат, пов’язаних з виплатою компенсацій працівникам при втраті працездатності, а також пенсій по інвалідності і у випадку смерті годувальника;

- організувати надійну систему медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих на виробництві;

- значно підвищити рівень усієї профілактичної роботи щодо запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.