Право интеллектуальной собственности

                                           

 

                                                   ПЛАН

 

 

 

Вступ.................................................................................................................................3

1. Джерела права інтелектуальної власності………………………………………….4

2. Корисна модель як об’єкт права інтелектуальної власності…...............................7

3. Задача…………………………...….............................................................................9

Висновок.........................................................................................................................12

Список використаних джерел.......................................................................................13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                   Вступ

У сучасних умовах соціально-економічного розвитку інтелектуальна праця набуває  дедалі більшого значення і поширює  свій вплив на різні сфери людської діяльності. Від рівня інтелектуального потенціалу суспільства, від рівня його наукового розвитку залежить успіх вирішення багатьох економічних проблем, що мають місце в Україні. Необхідність вироблення ефективних засобів правової охорони суспільних відносин у сфері створення, використання результатів інтелектуальної діяльності зумовлена часом. Чи не найголовніше місце у цій сфері належить вивченню та аналізу винахідницьких прав як складової частини в системі цивільно-правового регулювання інтелектуальної власності в Україні. Нормативно-правова база, що регулює винахідницьку діяльність, постійно вдосконалюється і поповнюється новими документами з метою створення таких правових механізмів, які дозволили б максимально захистити винахідника, національного виробника та іноземного інвестора від правопорушень та зловживань у цій сфері, кількість яких невпинно зростає.

          Актуальність теми посилюється тим, що на практиці виникає чимало питань, які потребують теоретичного осмислення та законодавчого уточнення. Це питання визначення, що саме може бути винаходом та його об'єктами; з'ясування позиції законодавців щодо розуміння поняття винаходів, створених у зв'язку з виконанням трудового договору, а також умов виникнення таких об'єктів; перегляду підходів до об'єму цивільної дієздатності неповнолітніх осіб стосовно об'єктів інтелектуальної власності; визначення підстав, умов та наслідків припинення або визнання недійсною правової охорони винаходів. Робота, спрямована на визначення умов виникнення та припинення правової охорони винаходів, значно ускладнюється внаслідок майже повної відсутності в Україні теоретичних досліджень та комплексних наукових розробок із зазначеної проблематики, виконаних на підставі нового українського законодавства у галузі винахідництва.

 

 

                                1. Джерела права інтелектуальної власності

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право  інтелектуальної  власності  -  це  право  особи  на результат інтелектуальної,  творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності,  визначений цим Кодексом та іншим законом.  Право  інтелектуальної   власності   становлять   особисті немайнові  права  інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності,  зміст яких щодо певних об'єктів  права інтелектуальної  власності  визначається  цим  Кодексом  та  іншим законом.  Право інтелектуальної власності  є  непорушним.  Ніхто  не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом [ 5].

Джерела інтелектуальної власності – це об’єктивна форма існування правових норм. До джерел інтелектуальної власності належать такі документи:

1. Нормативні акти–  це сукупність актів державних  органів, в яких втілюються  правові норми щодо  регулювання  правовідносин, вони поділяються на - Закони України: Конституція України; Цивільний кодекс України (книга 4), Кодекс про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України та ін.; - Підзаконні нормативні акти: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази і рішення міністерств і відомств, інструкції; накази комітетів, агенцій, відомств, Держслужбаів; постанови Верховної Ради України.

2. Міжнародно-правові  акти (договори, конвенції тощо) застосовуються  до правовідносин з інтелектуальної власності на территорії України, якщо Україна підписала і ратифікувала міжнародний акт. При цьому, якщо в міжнародному договорі передбачені інші правила, ніж в українському законодавстві, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору (ст.10 ЦКУ).

3. Судова практика немає юридичної сили, але необхідна для роз’яснення і тлумачення правових норм, закріплена  в постановах Пленуму Верховного Суду України.

4. Правовий звичай (звичаї  ділового обороту) – є правило  поведінки, яке не встановлене  актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері відносин. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, не застосовується.

Відносини у сфері  інтелектуальної діяльності регулюються  цілою низкою актів цивільного законодавства, центральне місце серед яких посідає Цивільний кодекс, Книга четверта якого — «Право інтелектуальної власності», містить загальні та спеціальні норми. Глава 35 «Загальні положення про право інтелектуальної власності» стосується питань, що регулюються однаково стосовно будь — якого інтелектуального продукту, Її призначення полягає у визначенні кола об’єктів і суб’єктів інтелектуальної діяльності, закріпленні основних принципів і підходів щодо охорони відповідних прав, встановленні строку чинності виключних прав, визначенні змісту особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності, загальних правил використання інтелектуального продукту та передачі майнових прав іншим особам, засад захисту порушених прав.

Спеціальні правила  щодо особливостей створення і використання певного об’єкта, вміщені у главах 36 — 46 Книги четвертої ЦК, а також у Книзі п’ятій ЦК (глави 75, 76), в якій врегульовуються договірні відносини з приводу розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Крім ЦК, питанням регулювання інтелектуальної власності присвячені численні закони: «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про племінну справу у тваринництві», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» [ 8 ].

Крім цього, питання прав інтелектуальної власності почасти віднесені до сфери регулювання й інших законів: «Про наукову та науково — технічну діяльність», «Про видавничу справу», «Про телебачення і радіомовлення», «Про кінематографію», «Про архітектурну діяльність», «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», «Про режим іноземного інвестування» тощо.

На основі та у розвиток положень законів України прийнято багато підзаконних нормативно — правових актів. Серед них постанови КМУ, накази Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, які присвячені питанням державної реєстрації інтелектуальних прав, видачі охоронних документів, встановленню мінімальних ставок авторської винагороди тощо [ 9 ].

Право на об’єкти інтелектуальної  власності врегульовуються також  договорами, що укладаються між особою, яка володіє виключними правами, та користувачем інтелектуального продукту (авторський, ліцензійний, договір комерційної концесії та ін.). Враховуючи правило ст. 6 ЦК, цими договорами відносини можуть врегульовуватися інакше, ніж це передбачено ЦК та спеціальним законодавством. Крім того, джерелом регулювання у цій сфері є багатосторонні і двосторонні міжнародні угоди, що укладаються в процесі співробітництва між державами у сфері охорони інтелектуальної власності. Участь будь — якої держави у них має на меті забезпечення на своїй території охорони інтересів іноземних правовласників, а також захист своїх громадян та юридичних осіб від порушень їх інтелектуальних прав за кордоном. Міжнародні угоди можуть містити й умови про співробітництво у діяльності з виявлення та усунення порушень інтелектуальних прав громадян країн — учасниць, про взаємне визнання охоронних документів, про взаємодію організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, про співробітництво у сфері оформлення інтелектуальних прав іноземців в уповноважених органах держави тощо.

 

 

       2. Корисна модель як об’єкт права інтелектуальної власності

 

Корисна модель — нове технічне рішення, що не випливає із існуючого  рівня техніки і є промислово придатним. Фактично корисні моделі є підвидом винаходів у праві  інтелектуальної власності, однак  на відміну від останніх, вони мають коротший термін захисту (10 років в Україні, від 6 до 10 років у інших країнах) та менш жорсткі умови патентоздатності. Корисна модель вважається патентоздатною, якщо вона є новою та придатною до промислового використання [6].

Корисна модель – це конструктивне  виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто  є новим і промислове придатним.

Корисна модель визнається новою, якщо вона не є частиною рівня  техніки. Рівень техніки включає  всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до патентного відомства України. На новизну корисної моделі також не впливає розкриття інформації про неї протягом 12 місяців до подання заявки до патентного відомства України.

Винаходи і корисні  моделі – близькі між собою результати технічної творчості. Вони мають відповідати таким умовам патентоспроможності, як умови світової новизни і промислової придатності. Проте до корисної моделі не ставиться умова винахідницького рівня. Принципова відмінність між ними полягає в об'єкті – до винаходів належать продукти і способи, до корисної моделі – конструктивне виконання пристрою.

Згідно ст. 460 Цивільного кодексу України  корисна модель  вважається  придатною  для  набуття  права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання.  Об'єктом корисної  моделі  може  бути  продукт  (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Законом  можуть бути встановлені продукти та процеси,  які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.

Право власності на винахід  чи корисну модель завіряється патентом. Корисна модель - об’єкт, який відповідає критеріям для отримання патенту - новизні та можливості впровадження в промисловості.

Відповідно до стаття 38 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» держава стимулює створення і використання винаходів (корисних моделей), встановлює винахідникам і особам, які використовують їх, пільгові умови оподаткування та кредитування, надає їм інші пільги відповідно до чинного законодавства України.

Винахідникам високоефективних   використовуваних    винаходів (корисних  моделей)  може присвоюватися почесне звання "Заслужений винахідник України" [4].

Згідно ст. 7  Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід  відповідає  умовам  патентоздатності,  якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Корисна модель відповідає  умовам  патентоздатності,  якщо вона є новою і промислово придатною.

 Винахід  (корисна  модель) визнається новим,  якщо  він не є частиною рівня  техніки.  Об'єкти, що є частиною  рівня техніки, для визначення  новизни винаходу повинні враховуватися  лише окремо.

Об’єктами винаходів і корисних моделей можуть бути: продукти (пристрій, речовина, штамп мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо), процеси (способи), а також нові застосування відомих продуктів чи процесів.

Наведене свідчить про  велику спорідненість винаходів та корисних моделей та породжує необхідність визначення критеріїв їхнього розмежування.

Аналіз чинного законодавства  показує, що відмінність між винаходами і корисними моделями полягає  у різних умовах їхньої патентоздатності. Умови патентоздатності виходу є більш високими. Так, згідно з приписами ЦК України та Закону про винаходи винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним, а для відповідності умовам патентоздатності корисної моделі достатньо, щоб вона була новою і промислово придатною [7].

                                             3. Задача

 

Радіостанція “Лотос”  у рубриці “Останні новини науки  та техніки” передала в ефір опубліковану в журналі статтю Іванова М. “Результати дослідження дна континентального шельфу України”. Іванов М. поставив до радіостанції вимогу про сплату винагороди. Її було відхилено, керуючись тим, що згідно з авторським законодавством усі опубліковані наукові статті можуть транслюватися в ефірі без згоди автора та без сплати йому винагороди.

В яких випадках чинне  законодавство в сфері авторського  права допускає використання творів науки без згоди автора та сплати йому винагороди ?

 

                                       Розв'язок :

Відповідно до статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктом авторського права є твори у галузі  науки, літератури і мистецтва, а саме:  літературні      письмові      твори      белетристичного, публіцистичного,  наукового,  технічного  або   іншого   характеру (книги, брошури, статті тощо). Первинним суб'єктом,  якому належить  авторське право,  є автор твору.

      Статття 444 Цивільного кодексу України визначає випадки правомірного використання твору без згоди автора твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою: 1) як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою; 2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою; 3) в інших випадках, передбачених законом.