Поняття та види податкових пільг

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему: «Поняття та види податкових пільг»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….…3

1. Визначення податкових пільг……………………………………………........4
2. Види податкових пільг…………………………………………………………7

Висновок………………………………………………………………………….10

Список використаної літератури………………………………………………..11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Головним інструментом мобілізації  фінансових засобів для покриття державних витрат є загальнодержавні податки і збори. Державне регулювання  за допомогою податків і зборів залежить від типу податкової системи, податкових ставок, а також видів та розмірів податкових пільг.

Податки в державному регулюванні  економіки мають дві ролі :

- головне джерело фінансування  державних витрат;

- інструмент регулювання.

Так як у задачу державних бюджетних  органів входить не тільки обкладання податком джерело прибутків, але  й створення тонкого механізму  впливу на господарську діяльність.

В державному регулюванні економіки  податкові пільги, також, відіграють значну роль у завдяки тому, система  пільг є своєрідним орієнтиром для  юридичних і фізичних осіб під  час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів, пільги зменшують податковий тиск на платників. Завданням податкових пільг є  рівність в галузі оподаткування, виходячи з матеріального становища суб’єкта оподаткування. Пільги надаються на окремий податок або збір і  в залежності від обставин, які  визначають тип пільги - це звільнення від податку в повному обсязі або часткове.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Визначення податкових пільг

 

 

Пільга – це звільнення (повне  або часткове) платника податків, що враховує його особливості, відсилати  податку. Тут необхідно згадати  три обставини. По-перше, пільга —  де звільнення саме від сплати, а не від податкового обов'язку, оскільки при відстрочці обов'язку сплата податку залишається, а звільнення (за певний строк) стосується тільки перерахунку податку, і по закінченні визначеного терміну обов’язок підлягає реалізації (податковий Кредит). Крім цього, податковий обов'язок має три складові: податковий облік, сплату податку та податкову звітність. І якщо платника може бути звільнено від сплати податку, то обов'язок з обліку і звітності в нього залишиться. По-друге, звільнення можливе в повному обсязі, якщо платника цілком звільнено від сплати, і в частковому, якщо скорочується податковий тиск за рахунок зменшення об'єкта (предмета і т, ін.) чи відстрочки оплати податку. Третя обставина – особливості платника. Вони можуть стосуватися його як безпосередньо, характеризуючи його (інвалід першої чи другої групи, ветеран Великої Вітчизняної війни, підприємство з іноземними інвестиціями), так і конкретного виду діяльності, яким він займається (підприємство, що виготовляє сільгосппродукцію; підприємства, що здійснюють фрахт судів, і т. ін.)

Законодавство про оподаткування, закладаючи основи надання податкових пільг, в якості пільгових суб'єктів виділяє категорії платників, а не окремих юридичних чи фізичних осіб, тобто виділяє певну однорідну групу платників податків, що характеризуються конкретною ознакою, на підставі якої формується пільговий податковий режим. Усі інші платники податків визначають об'єкт оподаткування, обчислюють податкову базу і суму додатків у повному обсязі згідно з встановленими законодавством загальними правилами.

Отже, податковою вільгою визнається звільнення платника податків від нарахування і сплати додатку чи сплата ним податку в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством України.

Звільнення від сплата податку  можливо в повному чи частковому обсязі. Призвільненні в повному обсязі платник податків цілком звільняється від нарахування і сплати податку. При звільненні в частковому обсязі платник податків звільняється від сплати податку тільки у певній частині його податкового обов'язку. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їхньої діяльності й об'єкт оподаткування.

Правове регулювання податкових пільг здійснюється на двох рівнях. Перший — податкові закони» що закріплюють принципові винятки для певних категорій платників чи галузей. Другий — підзаконні акти, що здійснюють тактичні цілі стосовно конкретних суб’єктів і вирішальні більш вузькі цілі.

Платник податків вправі використовувати  податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без-попереднього повідомлення податкових органів.

Систему пільг по податках можна розділити на дві групи. Перша — це порівняно традиційні і стабільні звільнення від податку, незалежно від зміни обставин і навіть державного устрою.

Друга група пільг характеризується певною короткочасністю щодо конкретних об'єктів. У сучасних умовах становлення податкових систем і нестабільної господарської і політичної ситуації ця група відрізняється великою кількістю пільг і постійною їхньою зміною. Мабуть, закон про податкову систему повинен містити насамперед першу групу пільг, а другої має лише торкатися, оскільки вона деталізуватиметься при регулюванні конкретного податкового платежу.

Характеристика податкових пільг  має бути основана на рівності галузі оподаткування. І при наданні  пільг критерієм повинно стати  матеріальне становище суб'єкта оподаткування. Підстави для надання пільг навряд чи є правомірними, якщо вони не пов'язані з майновим положенням. Класифікувати податкові пільги можна за різними принципами. Найчастіше податкову пільгу визначають шляхом:

1) податкового відрахування, що  зменшує базу оподаткування при  нарахуванні податку;

2) зменшення податкового обов'язку  після нарахування податку;

3) встановлення зниженої ставки  оподаткування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Види та форми податкових пільг

Види податкових пільг

1. Відрахування (вилучення) — вид пільги в галузі оподаткування, яка полягає у виділенні окремих складових частин із загального об’єкта оподаткування з метою зменшення на їхню величину об'єкта при нарахуванні та сплаті податку.

Цей вид пільги характеризується тим, що механізм надання пільг проектується на об'єкт оподаткування» що безпосередньо зменшується. Подібні зменшення об'єкта з метою оподаткування можна класифікувати:

а) за видами платників:

повні — надаються всім платникам;

часткові — надаються певним категоріям платників;

б) за термінами:

постійні — діють постійно протягом тривалого періоду часу;

тимчасові – діють протягом визначеного, заздалегідь обмеженого періоду (підприємства з іноземними інвестиціями);

надзвичайні — надаються в зв'язку з появою певних раптових обставин;

в) за елементами об'єкта:

майнові — відрахування визначеної частини оподатковуваного майна;

прибуткові відрахування — застосовуються до частини доходу платника залежно від виду діяльності.

2. Знижка — вид пільги в галузі оподаткування, що зменшує суму податку на певні величини. Сукупність цих величин, що складають основу знижки, визначається сумою витрат платника, що їх законодавець виводить з-під оподаткування шляхом зменшення на еквівалентну суму податкової бази. У такий спосіб реалізується зацікавленість суспільства у певній діяльності платника, стимулюються його витрати у запланованому напрямі.

Тут можна застосувати таку класифікацію відрахувань (вилучень) в галузі оподаткування (за видами платників; за термінами; за елементами податкової бази);

а) лімітовані знижки, розмір яких обмежено прямо чи опосередковано;

б) не лімітовані знижки, за яких податкову  базу може бути зменшено на всю суму витрат платника податків.

Форми податкових пільг

Пільги щодо податку є винятками  з загальної схеми нарахування конкретного виду податку, закріплені в нормативному акті і враховують особливості, що характеризують платника, об'єкт, ставку чи інші умови. При цьому пільги найчастіше є повним або частковим звільненням від податку. Пільги, що претендують на закріплення в основному законі, який регулює податкову систему, можуть бути такі;

1.Неоподатковуваний мінімум об'єкта  податку. Прив'язуватися; до абсолютної величини грошової суми в умовах інфляції не має сенсу. Саме тому законодавець виділяє величину, кратну мінімальній заробітній платі, що затверджується Верховною Радою України й автоматично збільшується при зміні мінімуму зарплати.

2.Вилучення з обкладання певних  елементів об'єкта оподаткування. Найчастіше це частина доходу чи інших об'єктів податку, що спрямовується на ділі, в реалізації яких зацікавлена держава чи місцеві органи самоврядування: природоохоронні заходи освоєння нових технологій.

3.Звільнення від сплати податку  окремих осіб чи категорій  платників. У такий спосіб законодавець  відкриває великі можливості для одержання реальних доходів при зменшенні податкових вилучень, оскільки часто кошти на утримання цих суб'єктів виділяються з бюджету, і цей канал трохи спрощує рух коштів від платників по датків у бюджет, а потім у зворотному напрямку, до осіб, які їх вимагають. Досить розвинуту систему таких пільг передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гаранти їхнього соціального захисту», що набрав чинності з 1 січня 1994 року (п. 18 ст. 12; п. 23 ст. 13; п. 17 ст. 14; п. 19 ст. 15 Закону). Відповідно до зазначених пунктів найбільш захищеною в цьому плані є категорія інвалідів війни, що повністю звільняються від сплати податків, зборів і мита усіх видів.

4. Зниження податкових ставок, Цей  вид пільг відображає як державне, так і регіональне значення  виду діяльності, що підпадає  під знижену ставку.

5. Відрахування з податкового  окладу передбачає насамперед стягнення з податкового окладу, що здійснюється за певний розрахунковий період.

6.Цільові податкові пільги можуть  включати різні форми відстрочки  стягування податків. Як найбільш  характерний приклад можна згадати  механізм використання податкового  кредиту.

7. Інші податкові пільги (податкові  канікули тощо).

Як своєрідні пільги Можна розглядати і деякі особливості сплати податку» форми перерахунку, хоча це вже окреме питання, що повинно регулюватися на рівні інструкцій, Багато проблем було пов’язано з фіскальним характером авансових платежів, однак подібний механізм сплати може забезпечити і чимало зручностей для платника. Повний перелік пільг, які діють в Україні наведено у додатку А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Пільги — це надання  переваги, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правил, обов'язків або полегшення умов виконання їх. Податкові пільги — це звільнення від податків згідно з чинним законодавством. Вони є одним із елементів податкової політики і переслідують як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. Перелік податкових пільг визначається законами України та інструкціями Міністерства фінансів України про порядокнарахування і сплати тих чи інших податків.

Залежно від того, на зміни якого  з елементів структури податку  — об'єкта оподаткування, податкової бази чи ставки податку — спрямована пільга, роблять поділ пільг на три групи:

— вилучення;

— знижки;

— податкові кредити.

Законодавством України передбачено  особливі пільги, які можна поділити на дві групи:

— перша включає відносно традиційні і сталі звільнення від податку  незалежно від обставин (звільнення від сплати податку окремих груп платників);

— друга характеризується певною короткотривалістю стосовно конкретних  об'єктів.

Відповідно до статті Закону України  «Про систему оподаткування» встановлення і скасування пільг платникам податків здійснюється Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами згідно із законами про оподаткування.

 

Список використаної літератури

1. Податковий кодекс України Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14, N 15-16, N 17, ст.112Із змінами
2. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. /кол. авторів [заг. редакція, М. Я Азарова]. – К. : Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України, 2010. – 2389 с.
3. ligazakon.ua