Принципи соціального захисту

Все частіше  в навчальних закладах можна почути термін «Інтерактивна дошка» і навіть «Мультимедійна дошка», дедалі більше учнів та викладачів зі щирим захопленням  оглядають це «чудо техніки».  

В умовах відсутності  понятійного апарату й визнаної термінології в галузі інформатизації освіти, термін «Інтерактивна дошка» хоча і є очевидно некоректним, але покликаний відобразити суб'єктивні відчуття користувача від інформації, яка «ожила» під пальцями, що торкаються поверхні дошки. При цьому інтерактивна дошка у більшості випадків при поверховому ознайомленні з нею сприймається як деякий самодостатній пристрій, який з якоїсь причини підключений до комп'ютера й інколи — до мультимедійного проектора. 

Інтерактивна  дошка являє собою периферійний пристрій комп’ютера і виконує роль додаткового комп’ютерного монітора. Інтерактивна дошка відрізняється від звичайного монітора поверхнею, яка чутлива до дотику та має великі розміри — для зручності в роботі з аудиторією. 

Подібно до звичайного комп’ютерного монітора управління прикладними програмами комп’ютера здійснюється або курсором мишки, або з екранної клавіатури, що виведена на поверхню дошки. Роль курсору мишки на цьому вторинному моніторі з сенсорною поверхнею виконує будь-який твердий предмет, зокрема палець, фломастер або указка.  

Дошки відрізняються  ціною, габаритами, вагою, матеріалами  виготовлення та технологією, яка використовується для зчитування координат курсору  мишки із сенсорної поверхні дошки.

Інтерактивна  дошка створена для використання у комплекті з комп’ютером і мультимедійним проектором і складає програмно-технічний або програмно-технологічний навчальні комплекси. 

Такі комплекси, головним чином, відрізняються один від одного не вагогабаратними й  технічними характеристиками інтерактивних  дошок, проекторів і комп’ютерів, а можливостями програмного забезпечення інтерактивна дошка , що входить до комплекту з ними. 

Нині у світі  існує 11 основних виробників інтерактивних  дошок.

   Перший  і безперечний лідер серед  них — компанія SMART Technologies Inc., яка спільно зі своїм акціонером та стратегічним партнером корпорацією Intel створила якісно інший програмний та технологічний продукт — SMART Board Interactive White Board, який став основним компонентом програмно-технологічних навчальних комплексів. 

Подібні комплекси  з 2000 року стали базовим інструментом ІКТ в системах освіти 150 країн  світу, зокрема в США та країнах-учасницях  Болонської угоди. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використання інтерактивної дошки при вивченні тем, явищ тощо, які більш повно й детально висвітлюються в електронних освітніх ресурсах (байдуже, придбані вони чи створені самим учителем), а іноді й неможливо вивчати в реальних умовах.

 Більш повна візуалізація об'єктів та явищ у порівнянні з роздрукованими засобами навчання, наприклад, шкільний підручник чи навчальний посібник.

 Рішення й аналіз інтерактивних задач, котрі вимагають аналітичного чи графічного підходу з використанням маніпуляційно-графічного інтерфейсу, що додається до інтерактивної дошки.

 Використання програмного середовища, віртуальних біологічних, хімічних, фізичних та інших лабораторій для організації творчої навчально-пошукової діяльності учнів.

 Використання можливості варіювати тимчасові масштаби подій, переривати дію комп'ютерної моделі, експерименту, повторювати їх.

 Технологізація процесу оцінювання чи самооцінювання навчальних досягнень учнів.

 Тестування  та корекція результатів освітньо-навчальної  діяльності учнів. 

Чи мусить учитель  боятись, у разі використання комп'ютерних  технологій в організації педагогічного  процесу, власне практично щоденного навчання, самоосвіти, перенавчання, щоби бути, як кажуть, на передових позиціях інформатизації шкільної освіти? Так, на зміну новим інформаційним технологіям прийшли так звані інформаційно-комунікаційні технології. Усе частіше у школах окрім, ставши звичайним, комп'ютера та відеопроектора з'являються інтерактивні дошки. Це безмежно розширює методичні можливості уроку, навчання, освіти, а вчителі можуть створювати власні конспекти уроків, спираючись на можливості інтерактивної дошки, самостійно готуючи відповідні програми, чи використовувати готові електронні ресурси. Як створити електронні освітні ресурси, щоб вони були оптимальними для специфіки застосування на інтерактивних дошках? У чому особливості педагогічного дизайну для таких освітніх ресурсів? 

Засіб навчання - інтерактивна дошка. Переважній кількості  пересічних учителів, у принципі, властивості  інтерактивної дошки інтуїтивно зрозумілі. Уже майже всім відомо, що в інтерактивних дошках суміщені можливості звичайної дошки й відеопроектора: на такій дошці можна писати звичайним способом і проектувати будь-яке зображення, наприклад, інтерактивну модель, анімацію, відеофрагмент тощо. 

А як що так, то чому ж тоді всі так одноголосно  стверджують, що інтерактивні дошки  мають незвичні можливості? Саме поняття  інтерактивності, зокрема інтерактивної  дошки, полягає в можливості вносити  корективи, нотатки чи певні зауваження в демонстраційний матеріал, змінювати послідовність кадрів, зберігати необхідні кадри чи їх фрагменти для подальшої роботи. Ще і ще раз слід наголосити, що інтерактивна дошка- звичайнісінький усім знайомий нам, учителям, монітор комп'ютера з можливістю введення будь-яких даних у комп'ютер безпосередньо з робочої поверхні дошки. 

На звичайній  дошці можливі записи тільки крейдою. На білій дошці можливі записи тільки фломастерами-маркерами кількох  кольорів. Інтерактивна дошка може показувати зображення в кольорі (відео, анімації, слайди тощо), на ній можна робити записи також маркерами кількох кольорів, є можливість писати поверх зображення та давати можливість запам'ятовувати необхідний для подальшої роботи кадр. 

Наприклад, у  процесі викладання шкільного курсу фізики таблиці є необхідним ілюстративним матеріалом, який потрібен учителю фізики для пояснення або узагальнення навчального матеріалу і який не можна відтворити на звичайній дошці. 

На інтерактивній  дошці можна відтворити 3-D модель (об'ємне зображення по осях XYZ) таких пристроїв в об'ємі та русі, реалізувати їх обертання у просторі. На інтерактивній дошці можна накреслити зовсім простесеньку схему, малюнок тощо у спрощеному вигляді спереду, а потім показати реальний об'ємний вигляд. 

Ще із класичної  теорії педагогіки кожний учитель знає, що так усім відомі традиційні технічні засоби навчання діляться на звукові (магнітофон, радіоприймач тощо), екранні (фільмоскоп, кодоскоп, епідіаскоп, діапроектор тощо) та аудіозвукові (кінопроектор, телевізор, відеомагнітофон тощо). А ось інтерактивна дошка вигідно поєднує в собі можливості всіх перелічених технічних засобів навчання, проте можливості в інтерактивної дошки практично безмежні. Може, саме тому інтерактивна дошка є принципово новим інтерактивним технічним засобом навчання. 

Які ж педагогічні  задачі вирішує інтерактивна дошка? Принаймні можна виділити чотири основні потреби сучасної школи: 

-необхідність  формування в учнів певних  базових загальнонавчальних компетентностей;

-відпрацьовування  навчальних компетентностей;

-формування  творчо-дослідницьких умінь;

-організація  навчального процесу шляхом самостійної  діяльності учнів.

-формування  особистісних якостей учнів. 

Немає жодного  з учителів, які почали працювати  з інтерактивними дошками й не відзначили би стрімкого підвищення інтересу учнів до навчання, до уроку. А відомо, що формування в учнів стійкого активного інтересу є визначальною проблемою сучасної шкільної освіти. Якщо розглянути найпоширеніші способи розвитку пізнавального інтересу, то видно, що за допомогою інтерактивних дошок реалізується кілька способів формування пізнавального інтересу.

Детальніше:http://school16.org/interaktivna-multimediyna-doshka 
 

Підготовлено  за матеріалами Н. Гомуліної 

Стаття журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід" 

::