История эконосического развития Ирландии

 

 

 

 

 

 

План роботи

1. Вступ
2. Коротка історія Ірландії
3. Отримання незалежності та подолання кризи
4. порівняння Ірландії та України
5. Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У своїй науковій роботі я досліджуватиму  європейську  країну , яка знаходиться на заході Європи , має невеликий запас корисних копалин, а також тривалий час залишалась залежною від Великої Британії і найголовніше за дуже короткий проміжок часу стала провідною країною в Європі. Це є Ірландія,країна вічнозелених лугів і старовинних замків , які є німими свідками історії. Ця мальовнича країна займає однойменний острів , який омивається Атлантичним океаном та Ірландським морем . Має невисокі гори та велику кількість річок та озер . Клімат м’який і теплий, що спричиняє постійні дожі і густі тумани. Має багатий тваринний і рослинний світ.

Що стосується державного устрою та населення в цілому, то Ірландія це парламентська республіка . Яка ділиться на 4 провінції з 26 округами. Виконавча влада належить президенту і уряду  на чолі з  прем’єр-міністром. Двопалатний парламент складається з сенату і палати представників. Національним святом Ірландії є День Святого Патріка (17 березня). Найбільшими містами вважається Дублін, Корк, Лімерік, Уотерфорд. Етнічний склад становить кельтське та англійське населення .

Якщо торкнутись економіки, то головні галузі промисловості є: харчова, хімічна, фармацевтична, пивоварна, текстильна, машинобудівна. Основними напрямками сільського господарства є: вирощування турнепсі, картоплі, цукрового буряку, пшениці, виробництва м’ясо- молочних продуктів. Головними торгівельними центрами (партнерами) Ірландії є США та ЄС.

На цьому вступну частину  я закінчую і переходжу до детальної  історичної розповіді економічного розвитку від початку створення  державності і до сьогодення .

Починаючи з 6 століття до н.е   в Ірландії з’явились кельтські племена, які рухались двома хвилями - з Північної Галії та Північної Британії. Нові жителі користувались знаряддями із заліза, чим відрізнялось від місцевого населення,яке користувалося знаряддям з бронзи . До 5 століття н.е. кельти змішались з місцевим населенням склалася годіельська мова, як особливий діалект кельтської мови. Це і стало початком створення державності нарівні племен. Основним заняттям ірландців було скотарство. Передували у розведенні – коні, свині, вівці. Також велика рогата худоба  була головним чином засобу для обміну. Скотарство вплинуло на уявлення давніх ірландців про календар, на їх звичаї та уявлення.Але крім скотарства жителі південно-східної частини Ірландії  займались землеробством . Вирощували пшеницю, ячмінь, овес. Головною їжею ірландців була вівсяна каша. Пшеничний хліб їла лише знать і то як лакомство . Кожний рік 1 серпня було свято врожаю. В землеробстві переважала перелогова система обробітку землі з періодичною зміною ділянок. Обробляли сохою спочатку, плуг занесли з собою кельтські племена. Ремеслом займалися селяни: шили одяг, взуття, виготовляли посуд. Ювелірна справа була самою дорогоцінною.

Але картина економічного розвитку 5 століття особисто не змінилась і в 11-13 столітті. Це було спричинено грабіжницькою політикою норманів ( вікінгів) . На той час в країні так і залишилося натуральне господарство  з патріархальними рисами. Селяни займались скотарством, землю обробляли тими же знаряддями як і раніше  (плуг та соха). Не було розділу землеробства від ремесла, який домінував в сусідніх європейських країнах. Прибережні міста слугували для норманів воєнними базами  та для вивозу награбованої здобичі. Пізніше ці міста слугували для зовнішньої торгівлі з сусідніми країнами.

Після норманів Ірландію почали турбувати англійські завойовники, які не дали оговтатись від норманів і почати «будувати» економіку . У ірландців захопили родючі землі в Ленстері та інших провінціях, що не дало нормально займатися землеробством і таким чином,  прирекло розвиток продуктивних сил країни на довготривалий застій. На не завойованих землях залишалось натуральне господарство, дуже повільно розвивався громадський поділ  труду і товарного  виробництва.

Навіть у період1513-1607( Завоювання Тюдорів) коли в Європі почався хоч якийсь розвиток .Ірландія потерпала у війнах як за землі так і на релігійному підґрунті . Ірландія була розділена на англо-ірландські райони і гельську Ірландію. В гельській Ірландії життя залишалось примітивним. Головним злаком був овес, зелених овочів не існувало, точніше їх не вирощували. Не займались систематичним землеробством, їх основною справою було скотарство.

Англо-ірландські райони займались систематичним обробітком землі. Вирощували повний набір злаків. Використовували плуг і будували постійні поселення.

Торгівля переважала англо-ірландська, худоба, шкіра, льняна пряжа обмінювалася на сіль, вино та промислові товари.

І навіть приблизно через 100 років коли відбулось остаточне  закріплення влади за англійцями, так і не відбулось економічного піднесення та промислового розвитку  . Промисловий розвиток гальмувався крім цього за відсутності природних ресурсів . Але багаті луги Ірландії, що дали змогу займатися розведенням овець які  спричинили хоч якийсь розвиток шерстяної промисловості. Шерстяні ткані йшли  на експорт, вартість яких  в 1697 році  досягла  23614  ф.ст. Але Англія у 1699 р. прийняла акт про заборону вивозу ірландських товарів в англійські колонії . В 1731 було прийнято акт заборонивший ввозити в Ірландію хмелю з іншої країни, крім Англії. Що спричинило гальмування ірландського пивоваріння. 1750 році англійський парламент ввів мито на ввезення ірландської парусини в Англію. Що звело нанівець премії з експорту в Ірландії. Розпочата в Англії промислова революція не зачепила Ірландію. Навіть у збереженому льняному виробництві завдяки дешевій робочій силі, а також в силу загальній економічній відсталості аж до початку 19 століття господарювала ручна праця,коли в багатьох країнах Європи вже домінувало мануфактурне виробництво . Напівфеодальне соціальне відношення прирекли сільське господарство на деградацію . Землеробство велося примітивно. Поля в Ірландії майже не удобрювалися.

Але починаючи з 1848 року починається аграрний переворот, було замінено маленькі землеволодіння на великі пасовищні господарства. Скоротилися площі під овес, пшеницю, ячмінь. А ось під худобу навпаки розширили. Рогата худоба з- 2771139(1849)  до  5051645(1914); овець з – 1777111 до 3600581; свині з – 793463 до1303638. Відбувся перехід сільського господарства на нові капіталістичні рейки. Але в Ірландії не існувало якоїсь крупної промисловості, крім суднобудування. Що стосується легкої промисловості то лише в 1850 році з’явився перший ткацький станок, що спричинило ріст фабрик, але не значний. Промисловість гальмувалась  ще із-за потрібності привозного палива.

Відстежуючи політичні події  не дивно , що Ірландія мала такий низький  розвиток. Постійні політичні перевороти та зміна влади не давали можливості зосередитись на подоланні кризи. Навіть коли країна звільнилась від залежності англійського панування (1921) ,вона так  і залишилась замкнутою на довгий час. Політичні діячі проводили  протекціоністську політику. Завдяки якій частка експорту в обсязі ВВП становила лише 32%, причому більше 75% експортних поставок припадало на Великобританію. Високий рівень державного втручання в торгівлю та інші сектори економіки приводив до вкрай негативних результатів з точки зору зростання. У 1950-х роках його середньорічні темпи не перевищували 2%, набагато поступаючись середньоєвропейських показників за післявоєнний період. Несприятлива ситуація в економіці оберталася масовою міграцією, за якою населення Ірландії в 1950-х роках скоротилося на одну сьому. У 1960-ті роки уряд Ірландії поступово відмовився від яскраво вираженою протекціоністської політики і приступили до реалізації стратегії пріоритетного розвитку експортних галузей як «локомотивів» економічного зростання . Велике значення мала англо-ірландська угода 1965 року , яка передбачала безмитне ввезення ірландських промислових товарів у Великобританії при одночасному десятивідсоткового скорочення імпортних мит в Ірландії. Але окрім економічно важливих реформ   починається реформи і в освіті. Обов’язковою стала середня освіта яка надавалась безкоштовно,а також держава почала спонсорувати профтехосвіту . В результаті цього мозкового штурму інтелектуальний потенціал країни зріс у рази. Якщо в середині 1960-х коледжі відвідували менше 20 тис. студентів, то до кінця 1990-х ця цифра досягла 120 тис. До того ж $ 60 млрд субсидій ЄС, які отримала Ірландія, переважно були витрачені на реформу освіти.

Особлива увага приділялася  впровадження комп'ютерних технологій у процес викладання. Уряд створив  мережу технічних коледжів. Ірландське освіту з його орієнтацією на розвиток промисловості та інформаційних  технологій відповідала запитам  сучасної економіки.

Ще частина європейських грантів пішла на будівництво  доріг, мостів, реконструкцію портів. Таким чином, Ірландія підготувала  себе до прийому інвесторів і зростання  рівня життя населення. Але ці очікування були передчасні. Молодь, навіть з дуже гарною освітою, була змушена  йти на біржу праці. Наприкінці 1980-х  безробіття в Ірландії досягла свого  апогею - 17%.

В 1973 році, під час вступу до Євросоюзу, Ірландія була однією з  найбідніших країн Західної Європи. Наприкінці 1970-х Ірландія болісно відреагувала на світову  паливну кризу. Щоб врятувати дряхлу національну економіку, уряд гарячково підвищувало податки. Планка подати вперлася в позначку 80%. Посилення фіскального тиску виявилося марним. До 1985 році уряд знизило податкову планку до 65%. Ніякого ефекту.

Щоб якось покращити ситуацію було спростовано процедури для  відкриття бізнесу . Для залучення іноземних інвестицій у країні було створено Агентство з індустріального розвитку, що надавало гранти та фінансові пільги компаніям, що розвивають бізнес. Крім того, уряд створив в країні вільні економічні зони. Для виробників тут були передбачені фіскальні пільги. Податок на прибуток у цих привілейованих промислових зонах був встановлений на рівні 10%

Іноземний бізнес відреагував  миттєво. Транснаціональні корпорації зрозуміли, що в цій холодній країні створені тепличні умови для підприємництва. Гроші хлинули на Смарагдовий  острів.

В першу чергу сюди кинулися американські фармацевтичні та IT-гіганти. Для США, які стали світовим лідером  у цих галузях економіки, Ірландія стала ідеальним плацдармом для  розширення бізнесу в Європу. Крім низьких податків, американців тут  чекала кваліфікована і відносно дешева робоча сила. Вільне володіння англійською мовою, а також географічна близькість до грошових ринків начебто Великобританії і ЄС також зіграли свою роль.

У підсумку лише біля міжнародного аеропорту Шеннон, де знаходиться одна з вільних економічних зон, пустили коріння близько 300 промпідприємств, що випускають експортну продукцію. Microsoft, Dell, Intel, Pfizer, Google, Yahoo, eBay, Amazon і інші гіганти запустили в Ірландії виробництво, відкрили представництва та сервісні центри, підвищили кваліфікацію персоналу і влили в економіку країни десятки мільярдів доларів.

Налагодити випуск товарів  в Ірландії було зручніше і простіше, ніж експортувати їх із США. Тепер  на острові є представництва дев'яти  з десяти найбільших світових фармацевтичних компаній, а кожен третій проданий у Європі ПК - ірландської зборки.

Приплив іноземного капіталу привів до розвитку фінансового сектора  країни - в Ірландії відкрили свої представництва більше 400 провідних світових банків і фінансових компаній.

 

У результаті вже до 1997 році на частку фірм, що іноземним власникам, доводилося до 30% ВВП і майже 40% від  обсягу експорту. До 2000-му обсяг ВВП  на душу населення в Ірландії (за паритетом купівельної спроможності) склав 25 тис. міжнародних доларів  в рік. За цим показником вона обігнала Великобританію (22 тис. міжнародних  доларів) і Німеччини (23,5 тис.).

 

Цілеспрямована політика уряду з розвитку бізнесу і  приватизація в телекомунікаційному  та банківському секторах позитивно  позначилися на обсязі інвестицій. В середині 1990-х обсяг прямих іноземних  інвестицій переважно в технологічний  сектор був відносно низьким - $ 3 млрд на рік. Але вже в 2000-х ця цифра підскочила до $ 20 млрд. Україна, чиє населення в десять разів перевищує населення Ірландії, за 20 років незалежності ввібрала дворічну норму іноземних інвестицій крихітної північної країни.

Продуктивність нової  економіки нарешті-те оцінили на ринках ЄС. Товари Made in Ireland стали затребувані не тільки на ринках Британії, але і у всьому світі.

У розвиток Ірландії нарешті  повірила її численна американська діаспора - колосальний людський ресурс. У  США проживає близько 40 млн етнічних ірландців, у десять разів більше, ніж в сучасній Ірландії. Розмір їхніх вкладень в економіку історичної батьківщини обчислюється десятками мільярдів доларів. Реформа оподаткування і приплив капіталу призвели до того, що податкові надходження в бюджет почали щорічно збільшуватися на 50%.

Але з світовою кризою відбулось  погіршення. Обвалився ринок нерухомості, посипалася бюджетна система. У скарбниці утворилася діра величиною більше 14% ВВП.Реформи, які сприяли становленню бізнесу, підвищення рівня освіти і розвитку високих технологій, заклали економічну міцність Ірландії, без якої нинішня криза стала б для неї кінцем світу. І це сприяло виходу із кризи бо вже у 2010- році ірландські СМІ опублікували звіт Центрального статистичного бюро країни, який показав, що ВВП на душу населення все ще вище середньоєвропейського показника на 31%.

Три основні кроки, які зумовили зростання економіки Ірландії:

- низькі податки і відкритість країни для іноземного бізнесу

- реформа профосвіти з його переорієнтацією на інформаційні технології

- вільне володіння населення англійською мовою

Ось так країна змогла піднятися  після багатостолітнього застою. Навіть не маючи розвинутої промисловості ( у Корку знаходиться єдиний в країні металургійний завод), а  основною галуззю є сільське господарство, яке забезпечує внутрішні потреби ще йде на експорт , а також туризм який наповнює державну казну – посідає пріоритетне місце в Європі навіть у час світової кризи.