Поняття інтелектуальної власності та система її правової охорони

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Ноября 2011 в 21:56, доклад

Описание

У сучасному світі інтелектуальна, творча діяльність набуває дедалі більшого значення в найрізноманітніших сферах людської діяльності. Від того, наскільки значним є інтелектуальний потенціал суспільства і рівень його культурного розвитку, залежить успіх економічних проблем, що постали перед ним.

Работа состоит из  1 файл

Поняття інтелектуальної власності.doc

— 40.00 Кб (Скачать документ)

      Лічканенко  І.С.

      Борбачова Л.В.

      ДонНТУ 

      Поняття інтелектуальної  власності та система її правової охорони

      У сучасному світі інтелектуальна, творча діяльність набуває дедалі більшого значення в найрізноманітніших сферах людської діяльності. Від того, наскільки значним є інтелектуальний потенціал суспільства і рівень його культурного розвитку, залежить успіх економічних проблем, що постали перед ним.

      Під «власністю», в звичайному значенні цього слова, розуміють суспільні  відносини, що історично склалися, щодо привласнення або розподілу речей, матеріальних предметів, які й є об'єктами власності. Найважливішою характеристикою власності є те, що її власник може використати свою власність так, як він бажає, і ніхто інший не може законним чином використати його власність без його дозволу. Інтелект речей не виробляє, і тому результати інтелектуальної діяльності не є об'єктами відносин власності у класичному розумінні. Неможливо встановити фізичне панування над ідеєю, твором науки, літератури, мистецтва, винаходом та іншими результатами інтелектуальної праці; ними не можна володіти, однак їх можна використати одночасно в різних місцях і різними особами, чого не можна робити з матеріальною річчю. У загальновживаному розумінні «інтелектуальна власність» — це права на результати розумової діяльності людини в науковій, художній, виробничій та інших сферах, які є об'єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом нематеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, зазначених у законі.

      У 1967 р. у Стокгольмі було підписано  Конвенцію, що засновувала Всесвітню  організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), відповідно до якої до інтелектуальної власності належать права на:

  • літературні, художні та наукові твори;
  • виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;
  • винаходи в усіх сферах людської діяльності;
  • наукові відкриття;
  • промислові зразки;

      –– товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;

  • захист від недобросовісної конкуренції;

      –– а також усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

      Основні інститути права  інтелектуальної  власності

      Інтелектуальна  власність представлена трьома самостійними інститутами, які утворюють відповідно авторське право і суміжні права, право на об'єкти промислової власності і право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

      Авторським  правом і суміжними правами регулюються  відносини, які виникають у зв'язку зі створенням і використанням літературних, музичних і художніх творів, витворів кінематографії, а також наукових праць, серед яких необхідно виділити програми для ЕОМ і бази даних. Суміжними правами (правами, суміжними з копірайтом) називають права на такі об'єкти, як виконавська діяльність артистів, фонограми, постановки, передачі організацій ефірного і кабельного мовлення тощо.

    До  основних принципів авторського  права і суміжних прав належать:

    — свобода творчості; 

    — невідчужуваність особистих немайнових прав автора;

    — принцип свободи авторського договору;

    — поєднання особистих інтересів автора з інтересами суспільства.

      Промислова  власність є частиною інтелектуальної  власності і безпосередньо стосується творів людини у будь-якій сфері  її діяльності. Об'єктами промислової  власності є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, географічні вказівки походження товарів тощо.

      Право на винаходи, корисні  моделі та промислові зразки

      Творча  діяльність людини не обмежується створенням лише літературних і художніх творів. Творча енергія людства намагається поліпшити різноманітні машини й механізми, щоб промисловість могла працювати краще, швидше, ефективніше.

      Об’єктом  винаходу може бути продукт або процес, що є новим, має винахідницький рівень і може бути використаний у промисловому виробництві.

      Корисна модель може одержати правовий захист, якщо вона є новою і може бути використана в промисловому виробництві.

      Промисловий зразок може одержати правовий захист, якщо він є новим. Об’єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок або розфарбування чи їхні сполучення, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

      Набуття права інтелектуальної власності  на винахід, корисну модель, промисловий  зразок засвідчується патентом. Сам  патент є об’єктом права власності з відповідними правомочностями його власника.

      Строки  дії патентів на розглянуті об’єкти  становлять:

      - винахід –– 20 років;

      - корисна модель –– 10 років;

      - промисловий зразок –– 15 років.

      Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

      Споживання  товарів і послуг напряму залежить від того, як споживач ідентифікує  особу, яка ці товари виробляє (надає  послуги). Для ідентифікації виробника  існує багато засобів, та лише деякі  з них отримали охорону держави: знаки для товарів і послуг, фірмове найменування та найменування місця походження товару. Регулювання відносин з приводу товарних знаків здійснює Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та низка міжнародних актів (Мадридська угода про реєстрацію знаків 1891 р., Женевський договір про закони щодо товарних знаків 1994 р. та ін.).

      Відповідно  до закону, знак –– це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Отже, основне призначення знаків –– давати споживачам можливість відрізняти однорідні товари різних виробників. Охорона може бути надана таким видам знаків: словесні знаки, зображувальні знаки, об’ємні знаки, звукові знаки, знак у вигляді запаху, світлові знаки, поєднання кольорів, невидимі знаки.

      Інститутом  цивільного права, що регулює відносини, пов’язані з використанням результатів  розумової діяльності, є право  інтелектуальної власності. Норми права інтелектуальної власності містяться в наступних актах: Конституції, Цивільному кодексі, Кримінальному кодексі, Законах України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на знаки для товарiв i послуг», «Про охорону прав на винаходи i кориснi моделi», «Про охорону прав на промисловi зразки», «Про охорону прав на зазначення походження товарів» та в інших джерелах. Таким чином, Закони надають можливість одержання виключних прав на інтелектуальну власність. Необхідно лише продумане відношення власника до її охорони і турбота про неї. І повірте, якщо використовувані Вами результати розумової діяльності дійсно оригінальні, вони будуть завжди затребувані третіми особами і конкурентами.

      1.  Омелькін В.М. Швидка юридична допомога — Харків: Наука, 2006. — 220-253 с.

      2. Цивільне право України. Академічний курс: Підручник. У 2-х томах. Т.1. Загальна частина За заг. ред. Я.М. Шевченко.- К.: Вад-й Дім "Ін Юре", 2004.- 408с.

      3.   Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. — К.: Держкомстат України, 2005. — 395 c.

Информация о работе Поняття інтелектуальної власності та система її правової охорони