Історія літакобудування

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ АВІАЦІЇ

        Покоривши повітряний простір за допомогою «апаратів вжчих за повітря», людство вступило в нову, для себе, епоху. Це вже була епоха високих швидкостей та переміщення на великі відстані. Почався новий виток розвитку сучасної цивілізації. Вагомий вклад в освоєння повітряної стихії внесли українські вчені. Чого коштує тільки імя Ігоря Сікорського! Около 90% всіх галікоптерів у світі будують за схемою яку запропонував випускник Київського політехнічного інституту. А такими літаками котрі випускає АНТК им. Антонова мав би пишатися кожний, хто має відношення до авіації, чи кому просто подобається спостерігати за польотом «сталевого птаха» оскільки такі літаки як АН-124-Руслан та АН-225-Мрія безперечно є шедеврами світової авіації та не мають аналогів у світі. Особливо приємно усвідомлювати, що такі літаки на які є попит у всьому світі, виготовляються в рідній країні. 

Дальність першого  пілотованого польоту на моторному  аероплані «Флаєр-1», здійснили 17 грудня 1903 року брати Орвілл і Уілбер Райт, складала 37 метрів, а тривав цей політ 12 секунд. Але цей короткий політ  відкоив нову еру в історії  людства.

Очевидно, що відбувся він на диво своєчасно, оскільки після  нього розвиток авіації пішов  симимильними кроками. Все нові країни та люди підключалися до процесу розвитку авіації. Відповідні роботи велися на той час і в Росії, і в значній мірі на території України. Початок історії вітчизняної авіації тісно пов’язаний з київським політехнічним інститутом, що став колискою нової справи. Основною метою людей, безпосередньо причасних до становлення та розвитку авіації, був політ в апаратах важчих за повітря. Тоді це заняття сприймалося як забава окремих ентузіастів, але з часом авіація перетворилася в напрочуд важливе технічне та соціальне явище, і у вирішенні її задач, в розповсюдженні ідей авіації в Україні важливу роль відіграв саме КПИ.   

Київський політехнік був відкритий  в 1898 році. Тоді інститут мав чотирі відділення: механічне, хімічне, інженерно-будівельне та сільськогосподарське. А з 1899 року почався рух за створення п’ятого – повітроплавального відділення, яке посів один із найбільших ентузіастів авіації професор Микола Атемєв, талановитий учень Миколи Жуковського . За його ініціативи в 1905- 1906 роках при механічному гуртку КПІ була організована повітроплавальна сеція. В листопаді 1908 року секція реорганізувалася в повітроплальний гурток з відділами аеропланів, вертольотів, орнітоптерів (літальний апарат з махаючими крилами, заснований на принципі польоту птахів) та двигунів. Вже в 1907—1908 роках професор Артемов проводив досліди з моделью «махово-пропеллера», Який був не чим іншим,як стальним маховиком на вертикальній осі з встановленим на ньому лопатями що обертаються. Взимку 1908/1909 року професор Артемов з відомим авіатором Борисом Делоне випробовував великі моделі планерів (з розмахом крил до трьох метрів ), запускаючи їх за допомогою катапульти з потужною пружиною взятої від вагонного буфера. Пізніше Микола Артемєв разом з професором КПІ Олександром кудашовим брав участь у створенні перших в Києві планера та літака. 

        Весною 1909 року професор Деланоє з синами та викладачами КПІ Ганицьким та Гарфом побудував свій перший планер – біплан з балансованим керуванням. Пізніше професор побудував іще три планера. Керований професором Делоне повітроплавальний кружок (а потім і Київське повітроплавальне товариство) КПІ в 1909 році обєднав около 200 ентузіастів. Сам він організував і читав курс лекцій по повітроплаванню. Члени кружка вивчали теоретичні основи і техніку авіації, намагалися будувати планери та літаки. Серед них і студенти КПІ, майбутні автори Сікорський,Билинкін, Карпека, Адлер і тд.

Із Київського повітроплавального товариства на чолі з Делоне вийшло найбільше в Росії авіаційних конструкторів. За період з 1909-1912 років київські ентузіасти створили около 40 різних типів літаків – більше ніж в любому з інших міст Росії. Будували свої дослідні літаки київські конструктори в аеро гаражі політехнічного інституту, у власних майстернях, ремонтом літаків займалися авіа-майстерні КПІ. 5 червня 1910 року на Сирецькому іподромі Києва відбувся перший політ вітчизняного літака виготовленого окрім двигуна з вітчизняних матеріалів. Побудував літак і літав на ньому Олександр Кудашев – інженер жилізнодорожник, виконуючий обов’язки екстраординарного професора на кафедрі міцності конструкцій КПІ.

          Одна із найяскравіших фігур київської школи авіабудування – видатний конструктор з світовим імям Ігорь Сікорський. Восени 1907 року він поступає до КПІ де навчається до 1911 року. Сікорський стає одним із активних учасників вертольотної секції київського повітроплавального товариства яку очолив на той час один із братів Касяненко-Андрій. Влітку 1908 року Ігорь Сікорський приступив до розробки свого першого гелікоптера, а в 1909 до його будівництва. Та на жаль машина не полетіла,врахувавши недоліки , весною 1910 року Сікорський створив свою другу машину яка також не змогла піднятися в повітря.

Тоді Сікорський разом із сином київського купця  Федором Івановичем Белинкіним, який також мав деякий досвіт в цій  справі, зайнявся створенням свого  першого біплану БІС №1 (Билинкін, Йордан, Сікорський). Потім його перебудували в літак БІС №2, в якому 3 червня 1910 року Сикорський виконав успішний політ по прямій на відстань 182м, на висоті 1,2м, що тривав протягом 12 с. В  квітні 1912 року Російско-Балтійський  вагонний завод придбав у Ігоря  Сікорського виключні права на біплан С-6А і запросив його на посаду головного  конструктора авіаційного відділення, що перебазувався в томуж році з Риги в петербург. Технічний персонал ннового відділу складався переважно з київських конструкторів, переїхавших з Києва до Петербургу за запрошенням І. Сікорського.

ІГОР ИВАНОВИЧ СІКОРСЬКИЙ

В ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ. США 

Сікорський не був  росіянином (хоча все життя говорив російською мовою і інших не признавав). Він був поляком. Також його неможна вважати петербургським конструктором (хоч він і пропрацював в Петербурзі п’ять років – з 1912 по 1917р.) оскільки він був корінним киянином. Сікорський провів 53 роки (більшу частину з 83-х років свого життя) в Америці, але зовсім туди емігрувати не став, а поїхав майже відразу після жовтневої революції до Франції (де працював до 1919 року на авіаційних заводах) оскільки не прийняв не революції ні сепаратного миру що намічався з Германською імперією, що розвязала Першу світову війну. І саме на Америку поширився пік його діяльності як конструктора і як підприємця, причому зразу у двох іпостасях: до Другої світової війни Сікорський створював найкращі у світі гідролітаки, а під час неї і ще чверть віку після – найкращі в світі гаікоптери , залишивши після себе процвітаючу фірму, що існує і по нині під тієюж назвою.

         До основоположників української авіації справедливо відносять уродженців Черкас братів Єгена, Григорія, Андрія та ивана Касяненків. Після створення при КПІ повітроплавального гуртка Євгеній Касяненко очолив секцію «Аероплани», а Андрій «Галікоптери». Окрім научної та організаційної роботи, вони вели плодотворну конструкторську діяльність. З 1910 по 1921 рік брати створили шість літаків. Варто відмітити «Касяненко-4» моноплан з двигуном малої потужності. Євгеній Касяненко особливо пропагував ідею створення малопотужного літака широкого застосування. Крім будування літаків, брати Касяненко займалися також розробкою повітряних гвинтів, які в роки Першої світової війни серійно випускалися в авіа майстернях КПІ. Видатною фігурою в розвитку авіації в Києві став Дмитро Григорович – з часом відомий радянський авіаконструктор. В 1912 році ще один студент КПІ Йордан, почав будувати власними силами одномісний літак – бімлноплан під двигун «Хакке» потужністю 35 к.с. За браком коштів робота просувалася дуже повільно, а в кінці 1913 року зовсім припинилася.

Початок першої світової війни виразно вплинув на розвиток авіації. Перестає працювати гурток повітроплавання – більшість його членів мобілізовано авания — большинство его членов мобилизованы в авиачасти. Но уже с 1915 года в КПИ снова начинаются работы в области авиации. Почти на всем первом этаже правого крыла главного корпуса, даже в коридорах, разворачиваются авиамастерские, предназначенные, главным образом, для ремонта трофейных летательных аппаратов. Рядом с механическими мастерскими восстанавливается аэрогараж, где строились самолеты типа «Альбатрос» и создавались новые конструкции. Особо следует подчеркнуть, что мастерские КПИ специализировались и на массовом выпуске винтов собственной конструкции. Воздушные винты «Братья Касьяненко» оказались совершеннее французских и совершеннее французских и развивали большую тягу, что повышало скорость полета. Военное ведомство заказывало их в большом количестве для потребностей действующей армии.

        Традиції у створенні важких літаків , заложених Ігорем Сікорським , продовжив Констянтин Калінін. Ще студентом КПІ , в 1922 році, потомок запорожського козака Калини-Малини на київському заводі «Ремвоздух» створив перший серійний пасажирський літак К-1. Серійно випускати його почали на Харьківському авіазаводі. К-4 і К-5 майже двадцять років були основними пасажирськими літаками в СРСР. В 1938 році інженера Калініна було репресовано.

І Сергій Корольов з 1926 по 1928 рік був студентом КПІ. При вузі закінчив курси інструкторів планерного пілотажу, понадавав планер КПІР-3. На студентській лаві він вперше познайомився з трудами К. Ціолковського, саме тут виношував ідеї реактивного руху, які з часом успішно розвивав. Стадентом КПІ був також Олександр Микулін. Його двигунами був оснащений літак , в якому легендарні пілоти Чкалов і Громов виконали понад далекий переліт через північний полюс. Потім двигуни Мікуліна підняли в повітря найбільший літак того часу «Максим Горький» В Велику вітчизняну саме його двигуни встановлювалися на штурмовик Іл-2 і бомбардувальник Пе-8, а в мианий час на пасажирський реактивний лайнер Ту – 104. В 1931 році диплом КПІ отримав Архип Люлька, якому належать ідея і практичне втілення турбокомпенсаторного повітряно-реактивного двигуна. 

        Історія світової авіації тісно пов’язана з українською землею. Тут творили конструктор одного з перших літаків, що піднявся в повітря, Олександр можарський, засновник теорії ракетобудування Микола Кібальчич, винахідник бойових ракет Олександр Засядько.Безстрашні українські соколи Констянтин Арцеулов і ВолодимирДібовський зуміли приборкати страх перших авіаторів – штопорів. Мужній і талановитий пілот Євграф Крутень положив основи тактики винищувальної авіації, на які спираються сьогоднішні прийоми повітряного бою. В Одесі промисловцем Артуром Анатра був створений один із перших в Російській імперії авіаційних заводів.

Історія військової авіації України розпочалася з часів Української Народної Республіки (УНР) В її збройних силах, авіаційні частини, почала створена в кінці березня 1918 року Запоріжська повітряна ескадра. Вона входила до складу армійського корпусу, що утворився на базі запоріжської дивізії, і розмістилася в Харкові. З часом виникли нові військові формування, які були з’єднані в три авіаційні загони, а також ескадра важких бомбардувальників «Ілля Муромець». Останні підіймали до 800 кг бомб і мали на озброєнні 7-8 кулеметів. В грудні 1918 року в склад Української Галицької Армії, що була озброєним формуванням Західно-Української Народної Республіки, ввійшла перша «льотна сотня», а потім був створений і «льтний полк», який нараховував 40 літаків різних типів. Високою майстерністю та героїзмом відмічалися в роки другої світової війни льотчики-українці. Самий видатний з них – ас номер один радянських ВВС, тричі Герой Радянського Сюзу Іван Кожедуб (62 повітряні перемоги) і двічі герой Сергій Грицевець (40 перемог) Воєнно – Повітряні сили України створені 17 березня 1992 року у відповідності з директивою Начальника Головного штабу Збройних Сил України.

Сьогодні (дані станом на 2003 р) ВВС України складаються з 5 родів авіації В її склаавіації), а також центри підготовки і навчання особового складу. Центрами підготовки кадрів для військової авіації є Харьківський інститут льотчиків і Київський Інститут ВВС.

           Авіації України давно вже стало тісно в колисці, і сьогодні наша країна має потужний науковий і виробничий потенціал. Около 40 високотехнологічних підприємств і організацій об’єднує авіакосмічна промисловість України,  спеціалістів для неї готують п’ять вижчих учбових закладів Основою національної авіаційної структури став Авіаційний научнй науково-технічний комплекс ім. К. Антонова, створений в 1946 році. Сьогодні на його рахунку більше 20 типів оригінальних пасажирських, військово-транспортних, сеціальних літаків, а також около 100 модифікацій авіаційної техніки. Широко відомий найбільший в світі літак Ан-225-Мрія.оновских исполинов 

Ан-124 («Руслан»). В последнее время АНТК им. Антонова разработало военно-транспортный самолет с короткими взлетом и посадкой — Ан-70. Одна из самых перспективных программ — производство нового транспортно-пассажирского самолета Ан-140, значительно более дешевого, чем его аналоги в других странах. Превратились в мощные современные авиационные предприятия украинские авиационные заводы — Харьковское государственное производственное предприятие, производящее самолет Ан-74 и его модификации и самолет Ан-140, а также Киевский государственный авиационный завод «Авиант», строящий самолеты Ан-32Б и Ан-32П. 

          Украинские самолеты оснащены  отечественными двигателями. Они  разработаны запорожским КБ «Прогресс», основанным еще в 1930 году, а выпускаются запорожским предприятием «Мотор Січ», которое производит, испытывает, осуществляет эксплуатационное сопровождение и ремонт 55 модификаций экономичных и надежных двигателей для более чем 60 типов самолетов и вертолетов различного назначения. В Украине действуют 26 КБ и заводов, разрабатывающих и производящих все необходимое бортовое оборудование.Таким образом, Украина — одно из немногих государств мира, осуществляющих полный цикл разработки, производства и эксплуатации самых современных самолетов. И сегодня Национальный технический университет Украины «КПИ», гордится тем, что именно его преподаватели и студенты заложили фундамент авиационного могущества нашего государства [2]. 

Этим нужно гордиться. Достижения АНТК им. Антонова Ан-225 Мрия транспортный самолет сверхбольшой грузоподъемности. Уникальный транспортный самолет спроектирован и построен в 1984-1988 годах.