Українська лексикографія кінця XVIII – початку XX століття

У 50-60-х pоках XIX століття українські діалектичні  словники, словнички та збірки слів широко з’являються як на Наддністрянщині, так і на Наддніпрянщині. Це – «Слова и выражения Остерского уезда» з Чернігівщини (1851, 1853, 1854), «Местечко Олешовка Козелецкого уезда Черниговской губернии» О. Шишацького-Ілліча (1854), «Украинские слова, записанные в Бирючском уезде Воронежской губернии» І. Свяченка (1862), «Матеріали до словаря» (з Жовківщини) І. Магури (1862), «Чабанский словарь» Я. Кухаренка (1862), «Матеріяли до словаря, зобрани въ КосмачЂ окр. Коломийского» П.Кобринського (1863), «Мальгй словарець бойковско-руских словъ, уживаньгх въ щоденной бесЂдЂ» І. Пасічинського (1872), «НЂкоторые слова, уживаны в щоденной лемковской бесЂдЂ» Русина-Лемка (1872), «Бойковській словарець» Й. Гоцького (1895 – 1903) тощо. 

Першим українським діалектичним словником, що з’явився уже як окреме видання, були «Знадоби до словаря южноруского» І. Верхратського (1877), де поряд з поясненням семантики подавалися докладна локалізація зафіксованих діалектизмів, їх зіставлення з німецькими, польськими, угорськими, румунськими відповідниками. У 50-х pоках XIX століття над великим діалектичним словником «Матеріялы для словаря Малорусскаго нарЂчія, собранныя въ Галиціи и въ СЂверовосточной Венгріи» працював Я.Головацький. Він уклав тільки частину на літери А – З (понад 10 000 слів), яка вийшла друком лише 1982. Словник виконано на рівні тогочасної європейської лінгвістики. Тут широко подано відомості про народну духовну і матеріальну культуру південно-західних районівнів України, його можна було б кваліфікувати як діалектично-етнографічний словник. 

Багато  діалектичних словників уміщено  як додатки до діалектологічних та етнографічних праць І. Верхратського, О. Вєтухова, В. Гнатюка, І. Манжури, І. Свєнціцького, А. Семеновича, В. Шухевича та ін. Значна кількість українських діалектичних словників та збірок слів XIX ст. залишилася в рукописах і зберіглася у архівах Санкт-Петербурга, Києва, Львова тощо. З’являються перші спроби укладання словників мови письменника: «Словничок Шевченкової мови» (1916) та «Українсько-російський словничок до „Кобзаря" Т. Г. Шевченка» Н. Малечі (1917, під псевд. Літописець Нестор).